Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

безпосередньо у складське приміщення та підйомниками для піднят2
тя вантажів. Склади, які розташовані вище першого поверху і мають
сходи з кількістю маршів більше одного або заввишки більше 2 м
обладнуються підйомниками для спускання та підняття вантажів.

Місця виконання вантажно2розвантажувальних робіт повинні

мати достатнє освітлення. У тих випадках коли при освітленні відкри2
того простору площею більше 5 тис. м

2

неможливо розташувати зви2

чайні світильники над поверхнею, яка освітлюється, застосовується
прожекторне освітлення. Основними типами прожекторів для освіт2
лення відкритих площ є прожектори заливного світла типу ПЗС245,
ПЗС235, ПЗС225 з лампами розжарювання потужністю 1000, 500–300
та 150 Вт відповідно. Останнім часом широко застосовують освітлю2
вальні засоби у вигляді прожекторів із ртутними дуговими лампами
ДРЛ, що мають високу світловіддачу (лм/Вт). Як прожектори ближ2
ньої дії поза приміщеннями використовують лампи із дзеркальними
відбивачами потужністю до 5000 Вт.

При виконанні вантажно2розвантажувальних робіт у будівлях

вміст шкідливих газів, пари та пилу у повітрі робочої зони не повинен
перевищувати ГДК за ГОСТ 12.1.005288.

Способи складування вантажів мають забезпечувати стійкість

штабелів, пакетів та вантажів, що знаходяться у них, можливість меха2
нізованого розбирання штабеля та підіймання вантажу навісними зах2
ватами підіймально2транспортного обладнання, безпеку працюючих
на штабелі або біля нього, можливість застосування та нормального
функціонування засобів захисту працюючих і пожежної техніки, цир2
куляцію повітряних потоків за природної або штучної вентиляції зак2
ритих складів, дотримання вимог до охоронних зон лінії електропере2
дач, до вузлів інженерних комунікацій та енергопостачання.

Не допускається перебування та пересування транспортних засо2

бів і людей у зоні можливого падіння вантажів під час навантажуван2
ня та розвантажування із рухомого складу, а також при переміщенні
вантажів піднімально2транспортним обладнанням.

Вантажі, що розташовуються поблизу залізничної та кранової рейко2

вої колії, повинні бути розташовані відповідно до вимог ГОСТ 9238283,
інших нормативно2правових актів з охорони праці (НПАОП).

Порядок складування та зберігання матеріалів, виробів, приладів

та обладнання регламентується СНиП ІІІ 4280, згідно якому вантажі
на території повинні складатися таким чином:

• чорні прокатні метали (листова сталь, швелери, двотаврові балки,

сортова сталь) — у штабель заввишки до 1,5 м з прокладками та під2
кладками;

306

307

• труби діаметром до 300 мм — у штабель заввишки до 3 м на під2

кладках та прокладках з кінцевими упорами;

• труби діаметром більше 300 мм — у штабель заввишки до 3 м у

сідло без прокладок; нижній ряд труб повинен бути укладений на під2
кладки, укріплений інвентарними металевими чобітками або кінцеви2
ми упорами, надійно закріпленими на підкладках;

• дрібний сортовий метал — у стелаж заввишки не більше 1,5 м;

• цегла у пакетах на піддонах — не більше ніж у два яруси, в кон2

тейнерах— в один ярус, без контейнерів —заввишки не більше 1,7 м;

• фундаментні блоки та блоки стін підвалів — у штабель заввишки

не більше ніж 2,6 м на підкладках та прокладках;

• стінові панелі — у касети або піраміди, панелі перегородок — у

касети вертикально;

• стінові блоки — у штабель у два яруси на підкладках та прокладках;

• плити перекриття — у штабель заввишки не більше 2,5 м на під2

кладках та прокладках;

• круглий ліс — у штабель заввишки не більше 1,5 м з прокладками

між рядами та встановленням упорів проти розкочення, ширина шта2
беля, менша його висоти, не допускається;

• пиломатеріали — в штабель, висота якого при рядовому складан2

ні буде на більше половини ширини штабеля, а при складанні у кліт2
ки — не більше ширини штабеля;

• притуляти (опирати) матеріали до інших штабелів та елементів

огорожі забороняється.

Відстань від штабелів матеріалів та обладнання до брівки виїмки

(котлованів, траншей) визначається на підставі розрахунку на стій2
кість відкосів. Складування має виконуватися за межами призми
зсуву, але не менше 1 м до брівки природного відкосу або кріплення
виїмки. Між штабелями (стелажами) на складах передбачаються про2
ходи завширшки не менше 1 м та проїзди, ширина яких залежить від
розміру транспортних засобів і вантажно2розвантажувальних меха2
нізмів, що обслуговують склад.

Складування матеріалів та обладнання на відкритих складах вико2

нується за розробленими та затвердженими технологічними картами
із зазначенням на них місць і розмірів складування, а також розмірів
проходів. Технологічна карта складування виконується у вигляді
плану складу, на якому позначені місця та розміри штабелів вантажів,
проходи для людей, під’їздні шляхи залізничного та автомобільного
транспорту, колії рейкових кранів (козлових, мостових, баштових) та
зони дії кранів, місця встановлення стрілових самохідних кранів,
транспорту під навантажування або розвантажування.

3.4.3. Вимоги до вантажнорозвантажувальних засобів

При виконанні вантажно2розвантажувальних робіт застосовують2

ся вантажопідіймальні крани, лебідки, талі тощо.

НПАОП 0.001.0302 «Правила будови і безпечної експлуатації

вантажопідіймальних кранів» 

(далі – Правила) – основний норма2

тивний документ, що визначає порядок розробки проектів, вимоги
безпеки до конструкції, матеріалів, виготовлення, контролю якості,
монтажу, пуску в експлуатацію та організації безпечної експлуатації
вантажопідіймальних кранів усіх типів, вантажних електричних віз2
ків, що пересуваються надземними рейковими коліями разом з кабі2
ною керування, кранів2екскаваторів, що працюють лише з гаком або
електромагнітом, ручних і електричних талей, лебідок для підіймання
вантажу і (або) людей, змінних вантажозахоплювальних органів та
пристроїв, тари несучої, колисок (кабін) для підіймання людей.

Правила не поширюються на вантажопідіймальні машини спе2

ціального призначення (шахтні, плавучих споруд, ливарного вироб2
ництва, війскового відомства і т. ін.), монтажні поліспасти та кон2
струкції, до яких вони підвішуються тощо.

Розроблення конструкторської документації вантажопідіймальних

машин можуть здійснювати головні науково2дослідні та спеціалізова2
ні організації, а виготовлення — підприємства, які мають дозвіл орга2
нів Держпромгірнагляду на виконання зазначених вище робіт.

За якість розроблення, виготовлення, реконструкції, монтажу та

ремонту вантажопідіймальних машин, змінних та знімних вантажоза2
хоплювальних органів і пристроїв, колисок для підіймання людей, а
також за відповідність їх Правилам несе відповідальність організація
(підприємство), яка виконувала зазначену роботу.

Для перевірки якості виготовлення кранів і відповідності їх проек2

ту та чинним НД виготівник проводить попередні і приймальні випро2
бування експериментального зразка крана, періодичні (вибірка із
серії) та приймально2здавальні (кожного крана) випробування. Попе2
редні і приймальні випробування проводяться за участю представни2
ків проектної організації та Держпромгірнагляду.  Приймально2зда2
вальні випробування проводяться службою технічного контролю
виготівника за розробленою і затвердженою виготівником програмою.
Результати цих випробувань заносяться до паспорту крана.

Кожна виготовлена вантажопідіймальна машина забезпечується

паспортом, технічним описом, інструкцією з монтажу (за потреби) та
експлуатації. Інструкції мають бути розроблені спеціалізованою орга2
нізіцією або виготівником відповідно до вимог Правил та інших НД.

308

309

Змінні вантажозахоплювальні органи (гак, грейфер, вантажопідій2

мальний електромагніт) та знімні вантажозахоплювальні пристрої
(стропи, ланцюги, траверси і т. ін) виготовлюються відповідно до чин2
них НД, технологічних карт та вимог Правил.

Вантажопідіймальні крани з машинним приводом повинні бути

обладнані приладами та пристроями безпеки:

• кінцевими вимикачами механізму підіймання вантажозахоплюю2

чого органу, механізму зміни вильоту стріли в крайніх робочих поло2
женнях, механізму пересування вантажопідіймальних кранів або ван2
тажних візків;

• пристроями автоматичного зняття напруги з крана при виході на

його галерею— крани мостового типу;

• електричним блокуванням, що не дозволяє почати пересування

крана при відчинених дверях кабіни;

• обмежниками вантажопідіймальності;

• захистом від падіння вантажу та стріли при обриві фази елек2

тричної мережі, що живить кран;

• покажчиком вантажопідіймальності залежно від вильоту стріли;

• блискавкоприймачем та приладом автоматичного вмикання

сирени при зазначеній в паспорті швидкості вітру – баштові крани,
висота яких більше 15 м, козлові – прогоном більше 16 м, портальні та
кабельні крани;

• координатним захистом та захистом від небезпечної напруги —

стрілові самохідні крани крім гусеничних;

• захисним заземленням усіх металоконструкцій, які не входять в

електричне коло — крани, що живляться від зовнішньої мережі.

Стальні дротяні канати, що застосовуються як вантажні, стрілові,

несучі та тягові, повинні бути перед встановленням на вантажопідій2
мальну машину перевірені розрахунком:

Р/S > K,

де Р — зусилля на розрив каната, що приймається за сертифікатом заводу2ви2
робника, кН;
S — найбільший натяг гілки каната без урахування динамічних навантажень,
кН;
K — коефіцієнт запасу міцності, який залежно від призначення та режиму
роботи каната коливається від 3 до 9 (К = 9 для канатів вантажопідйомних
машин, що призначені для підіймання людей).

Стропи зі стальних канатів розраховуються за вказаною вище фор2

мулою з урахуванням кількості гілок каната та кута нахилу їх до вер2

тикалі. Натяг, що виникає у кожній гілці каната, нахиленій до верти2
калі під кутом a, визначається за формулою:

310

,

cos

1

n

Q

m

n

Q

S

=

⋅

=

α

де Q — маса вантажу, підвішеного на гаку, т;
n — кількість гілок каната;
m — коефіцієнт, що дорівнює: 9,81 при α = 0

о

; 11,32 при α = 30

о

; 13,87 при α = 45

о

.

При розрахунку стропів, призначених для піднімання вантажів із

обв’язуванням або зачіплюванням гаками, кільцями або сергами, кое2
фіцієнт запасу міцності канатів повинен прийматися не менше шести.
Бракування стальних вантажних канатів та канатів2стропів викону2
ється за кількістю обірваних дротин на довжині одного кроку звиван2
ня каната.

Крок звивання каната (рис. 3.1) визначають таким чином. На

поверхні якого2небудь жмута наносять мітку а, від якої відраховують
уздовж центральної осі каната стільки жмутів, скільки їх є у перерізі
каната (наприклад, 6 у канаті, що містить 6 жмутів), і на наступному
після відрахування жмуті (у цьому випадку на сьомому) наносять
другу мітку б. Відстань між мітками приймається за крок звивання
каната.

Рис. 3.1. Канат, що складається із шести жмутів

Кількість обривів дротів на довжину одного кроку звивання, за

яких канат бракується, коливається від 6 до 40 залежно від типу та
конструкції каната, а також від початкового коефіцієнта запасу міц2
ності (табл. 3.2).

За наявності у каната поверхневого зношення або корозії дротин

допустима кількість обірваних дротин на крок звивання, як ознака
бракування, повинна бути зменшена в таких межах: