Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

321

троофтальмія, зазвичай, розвивається через 2–6 годин після опромінення
(залежно від інтенсивності опромінення) і проявляється у формі почервонін2
ня і запалення шкіри та слизових оболонок повік, сльозотечі, гнійних виді2
леннях, світлоболях і світлобоязні. Тривалість захворювання 3…5 днів.

Профілактика електорофтальмій при обслуговуванні електроустановок

забезпечується застосуванням окулярів із звичайними скельцями, які майже
не пропускають ультрафіолетових променів. 

Механічні ушкодження, пов’язані з дією електричного струму на організм

людини, спричиняються непердбачуваним судомним скороченням м’язів в
результаті подразнюючої дії струму. Внаслідок таких судомих скорочень м’я2
зів можливі розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервових тканин,
вивихи суглобів, переломи кісток тощо. До механічних пошкоджень, спричи2
нених дією електричного струму, не відносяться ушкодження, обумовлені
падінням з висоти та інші подібні випадки, навіть коли падіння було спричи2
нено дією електричного струму.

Загальні електричні травми або електричні удари

— це порушення

діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслі2
док збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супрово2
джується мимовільним судомним скороченням м’язів. Результат негативної
дії на організм цього явища може бути різний: від судомного скорочення
окремих м’язів до повної зупинки дихання і кровообігу. При цьому зовнішні
місцеві пошкодження можуть бути відсутні.

Залежно від наслідків ураження електричні удари діляться на чотири

групи:

I — судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
II— судомні скорочення м’язів з втратою свідомості без порушень дихан2

ня і кровообігу; 

III — втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або

серцевої діяльності і дихання разом;

IV — клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
Клінічна або «уявна» смерть — це перехідний стан від життя до смерті. В

стані клінічної смерті кровообіг і дихання відсутні, в організм людини не
постачається кисень. Ознаки клінічної смерті — відсутність пульсу і дихання,
шкіряний покрив синьювато2блідий, зіниці очей різко розширені і не реагу2
ють на світло. Життєдіяльність клітин і організму в цілому ще деякий час під2
тримується за рахунок наявного в організмі кисню на момент ураження. З
часом запаси кисню в організмі вичерпуються і клітини організму починають
відмирати, тобто наступає біологічна смерть. Період клінічної смерті визна2
чається проміжком часу від зупинки кровообігу і дихання до початку відми2
рання клітин головного мозку, як більш чутливих до кисневого голодування.
Залежно від запасу кисню в організмі на момент зупинки кровообігу період
клінічної смерті може бути від декількох до 10…12 хвилин, а кисневі ресурси
організму, в свою чергу, визначаються тяжкістю виконуваної роботи — змен2
шуються із збільшенням тяжкості роботи. 

Якщо в стані клінічної смерті потерпілому своєчасно надати кваліфікова2

ну допомогу (штучне дихання і закритий масаж серця), то дихання і крово2

обіг можуть відновитися, або продовжиться період клінічної смерті до при2
буття медичної допомоги.

Закритий масаж серця не приводить, практично, до відновлення його

роботи при наявності фібриляції серця — неупорядковані скорочення м’язів
серця, які не приводять до циркуляції крові. При фібриляції відновлення
роботи серця можливе за застосування медпрепаратів і дефібриляторів —
спеціальних електроприладів. Таким чином, при фібриляції серця закритий
його масаж сприяє тільки подовженню періоду клінічної смерті.

Крім електричних ударів, одним із різновидів загальних електротравм є

електричний шок — тяжка нервово2рефлекторна реакція організму на
подразнення електричним струмом. При шоці виникають глибокі розлади
нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу,
обміну речовин, функціонування організму в цілому, а життєві функції орга2
нізму поступово затухають. Такий стан організму може тривати від десятків
хвилин до доби і закінчитись або одужанням при активному лікуванні, або
смертю потерпілого.

3.5.5. Чинники, що впливають 

на тяжкість ураження електричним струмом

Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електрич2

ним струмом, діляться на три групи: електричного характеру, неелек2
тричного характеру і чинники виробничого середовища.

Основні чинники електричного характеру

це величина струму

через людину, напруга, під яку вона попадає та опір її тіла, рід і часто2
та струму.

Величина струму через людину безпосередньо і найбільшою мірою

впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером
дії на організм виділяють:

• відчутний струм — викликає при проходженні через організм від2

чутні подразнення;

• невідпускаючий струм — викликає при проходженні через орга2

нізм непереборні судомні скорочення м’язів руки, в якій затиснуто
провідник;

• фібриляційний струм — викликає при проходженні через орга2

нізм фібриляцію серця.

Відповідно до наведеного вище:

• пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для

перемінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6–1,5 мА і 5–7 мА
для постійного струму;

• пороговий невідпускаючий струм (найменше значення невідпускаючого

струму) коливається в межах 10–15 мА для перемінного струму і 50–80 мА
для постійного;

322

323

• пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібриляційного

струму) знаходиться в межах 100 мА для перемінного струму і 300 мА для
постійного.

Гранично допустимий струм через людину при нормальному (неа2

варійному) режимі роботи електроустановки не повинен перевищува2
ти 0,3 мА для перемінного струму і 1 мА для постійного.

Величина напруги, під яку попадає людина, впливає на тяжкість

ураження електричним струмом в тій мірі, що із збільшенням прикла2
деної до тіла напруги зменшується опір тіла людини. Останнє приво2
дить до збільшення струму в мережі замикання через тіло людини і, як
наслідок, до збільшення тяжкості ураження.

Гранично допустима напруга для людини при нормальному (неава2

рійному) режимі роботи електроустановки не повинна перевищувати
2–3 В для перемінного струму і 8 В для постійного.

Електричний опір тіла людини. Тіло людини являє собою склад2

ний комплекс тканин. Це шкіра, кістки, жирова тканина, сухожилля,
хрящі, м’язова тканина, кров, лімфа, спинний і головний мозок і т. ін. 

Шкіра є основним фактором, що визначає опір тіла людини в цілому. Опір

шкіри різко знижується при ушкодженні її рогового шару, наявності вологи
на її поверхні, збільшенні потовиділення, забрудненні. Крім перерахованих
чинників на опір шкіри впливають щільність і площа контактів, величина
прикладеної напруги, величина струму і час його дії. Зі збільшенням величи2
ни напруги, струму і часу його дії опір шкіри, а також і тіла людини, в цілому,
падає. Так, якщо при напрузі в декілька вольт опір тіла людини перевищує
10000 Ом, то при напрузі 100 В він знижується до 1500 Ом, а при напрузі
більше 1000 В — до 300 Ом. 

Опір тіла людини залежить від її статі і віку: у жінок він менший, ніж у

чоловіків, у дітей менший, ніж у дорослих, у молодих людей менший, ніж у
літніх. Спричинюється така залежність товщиною і ступенем огрублення
верхнього шару шкіри.

Враховуючи багатофункціональну залежність опору тіла людини від

великої кількості чинників, при оцінці умов небезпеки ураження людини
електричним струмом опір тіла людини вважають стабільним, лінійним,
активним і рівним 1000 Ом.

Частота і рід струму. Через наявність в опорі людини ємнісної

складової, збільшення частоти прикладеної напруги супроводжується
зменшенням повного опору тіла людини і, як наслідок, збільшенням
струму, що проходить через людину. Останнє дає підставу вважати, що
тяжкість ураження електричним струмом має зростати із збільшенням
частоти. Але така закономірність спостерігається тільки в межах
частот 0…50 Гц. Подальше збільшення частоти, не зважаючи на зро2
стання струму, що проходить через людину, не супроводжується зро2
станням небезпеки ураження. При частотах 450–500 кГц вірогідність

загальних електротравм практично зникає, але зберігається небезпека
опіків дугових і за рахунок проходження струму через тіло людини.
При цьому струмові опіки спостерігаються на шкірі і прилеглих до неї
тканинах — за рахунок поверхневого ефекту перемінного струму.

Як подразнюючий чинник постійний струм викликає подразнення

в тканинах організму при замиканні і розмиканні струму через люди2
ну. В проміжку часу між замиканням і розмиканням цієї мережі дія
постійного струму зводиться, переважно, до теплової. Перемінний
струм викликає більш тривалі інтенсивні подразнення за рахунок
пульсації напруги. З цієї точки зору перемінний струм є більш небез2
печним. В дійсності ця закономірність зберігається до величини
напруги 400–600 В, а при більшій напрузі постійний струм більш
небезпечний для людини. 

♦ Основними чинниками неелектричного характеру є шлях

струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму
людини, час, раптовість і непередбачуваність дії струму. 

Шлях струму через тіло людини суттєво впливає на тяжкість ура2

ження. Особливо небезпечно, коли струм проходить через життєво
важливі органи і безпосередньо на них впливає.

Якщо струм не проходить через життєво важливі органи, то він

може впливати на них тільки рефлекторно, через центральну нервову
систему, а вірогідність ураження цих органів менша.

Можливі шляхи струму через тіло людини називають петлями

струму: «рука–рука», «голова–ноги», «рука–ноги» і т. ін. Серед
випадків з тяжкими і смертельними наслідками частіше спостеріга2
ються петлі «рука–рука» (40%), «права рука–ноги» (20%), «ліва
рука–ноги» (17%). Особливо небезпечними є петлі «голова–руки» і
«голова–ноги», але трапляються вони досить рідко.

Індивідуальні особливості і стан організму. До індивідуальних осо2

бливостей організму, які впливають на тяжкість ураження електричним
струмом, при інших рівних чинниках, відносяться чутливість організму
до дії струму, психічні особливості та риси характеру людини (холери2
ки, сангвініки, меланхоліки). Аналіз електротравматизму свідчить, що
більш чутливі до дії електричного струму холерики і меланхоліки.

Крім індивідуальних особливостей організму тяжкість ураження

електричним струмом значною мірою залежить від стану організму.
До більш тяжких уражень електричним струмом приводять стан збу2
рення нервової системи, депресії, захворювання шкіри, серцево2су2
динної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, різного харак2
теру запалення, що супроводжуються підвищенням температури тіла,
пітливість тощо. Більш тяжкі наслідки дії струму чітко спостерігають2

324

325

ся в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння організму, а тому
допуск до роботи працівників у такому стані забороняється.

Час дії струму. Із збільшенням часу дії струму зменшується опір тіла

людини за рахунок зволоження шкіри від поту, електролітичних проце2
сів у тканинах, поширюється пробій шкіри, послаблюються захисні сили
організму, підвищується вірогідність співпадання максимального
імпульсу струму через серце з фазою Т кардіоциклу (фазою розслаблен2
ня серцевих м’язів), що, в цілому, призводить до більш тяжких уражень.

Чинник раптовості дії струму. Вплив цього чинника на тяжкість

ураження обумовлюється тим, що при несподіваному попаданні
людини під напругу захисні функції організму не налаштовані на
небезпеку. Експериментально встановлено, що якщо людина чітко
усвідомлює загрозу можливості потрапити під напругу, то при реалі2
зації цієї загрози значення порогових струмів на 30–50% вищі. І, нав2
паки, якщо така загроза не усвідомлюється і дія струму проявляється
несподівано, то значення порогових струмів будуть меншими.

♦ Чинниками виробничого середовища, які впливають на небез2

пеку ураження людини електричним струмом, є температура повітря
в приміщенні, вологість повітря, запиленість повітря, наявність в
повітрі хімічно активних домішок тощо.

З підвищенням температури повітря посилюється потовиділення, розкри2

тість пор шкіри, зволожується одяг, взуття. Все це приводить до зниження
опору на ділянці включення людини в електричну мережу.

Вологість повітря аналогічно впливає на опір на ділянці включення люди2

ни в електричну мережу. Крім того, підвищення вологи знижує опір ізоляції
електроустановки, яка є одним із важливих чинників електробезпеки.

Запиленість повітря, особливо струмопровідним пилом, також негативно

впливає на опір ізоляції установки, сприяє переходу напруги на неструмовід2
ні частини установки, коротким замиканням тощо і, таким чином, підвищує
небезпеку електротравми.

Забруднення повітря хімічно активними речовинами, а також біологічне

середовище, що у вигляді плісняви утворюється на електрообладнанні, нега2
тивно впливає на стан ізоляції електроустановок, зменшує опір на ділянці
включення людини в електромережу за рахунок зниження перехідного опору
між струмовідними частинами і тілом людини і, таким чином, підвищує
небезпеку ураження електричним струмом.

За чинниками виробничого середовища ПУЭ виділяють наступні типи

приміщень:

♦ гарячі, температура в яких впродовж доби перевищує 35

о

С;

♦ сухі, відносна вологість в яких не перевищує 60%, тобто знаходиться в

межах оптимальної за гігієнічними нормативами;

♦ вологі, відносна вологість в яких не перевищує 75%, тобто знаходиться

в межах допустимої за гігієнічними нормативами;