Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

371

17. Занулення, принципова схема, сфера застосування, заходи

щодо забезпечення ефективного захисту.

18. Нульовий робочий і нульовий захисний провідник у мережах з

глухозаземленою нейтраллю — застосування та вимоги безпеки.

19. Перерахувати обов’язки роботодавців щодо організації безпеч2

ної експлуатації електроустановок.

20. Групи робіт в електроустановках щодо організації їх безпечного

виконання.

21. Особи, відповідальні за організацію безпечного виконання

робіт за нарядами2допусками та розпорядженнями.

22. Категорії робіт в електроустановках щодо небезпеки їх вико2

нання.

23. Вимоги безпеки до підготовки робочого місця при виконанні

робіт в електроустановках напругою до 1000 В із зняттям напруги.

24. Вимоги безпеки до підготовки робочого місця під час виконання

робіт в електроустановках напругою понад 1000 В із зняттям напруги.

25. Організація безпечного виконання робіт в електроустановках

без зняття напруги.

26. Вимоги безпеки до персоналу, обслуговуючого електроустанов2

ки, групи з електробезпеки, навчання та перевірка знань.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ.

ЗНАННЯ І УМІННЯ

Лабораторні роботи: 1. Дослідження небезпеки ураження елек2

тричним струмом у електромережах, ізольованих від землі та з глухо
заземленою нейтраллю; 2. Дослідження ефективності захисного зазе2
млення, занулення; 3. Дослідження крокової напруги.

Знання:

• складові безпечності технологічного процесу;

• складові безпечності виробничого обладнання;

• загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском;

• запобіжні засоби і контрольні прилади систем, що працюють під

тиском;

• технічне опосвідчення систем, що працюють під тиском;

• організація безпечного проведення вантажно2розвантажувальних

робіт;

• значення питань електробезпеки;

• фактори, що впливають на характер ураження електричним

струмом;

• порогові значення струму за дією на організм людини;

• види електротравм;

• причини електротравм;

• класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним

струмом;

• системи заходів безпечної експлуатації електроустановок;

• засоби попередження електротравм від дотику до струмовідних

частин;

• захисне заземлення електроустановок, захисне відключення,

занулення, їх призначення;

• електрозахисні засоби, класифікація, перелік;

• вимоги до організації безпечного проведення робіт в електроуста2

новках;

• надання першої допомоги при ураженні електричним струмом;
Уміння: 

♦ оцінити безпеку технологічного обладнання за окремими чинни2

ками;

♦ оцінити безпеку виробничих процесів за окремими чинниками;

♦ сформулювати загальні вимоги безпеки до систем, що працюють

під тиском;

♦ вибрати тип запобіжного клапана залежно від умом експлуатації

та параметрів систем, що працюють під тиском;

♦ оцінити відповідність вантажопідіймальних пристроїв вимогам

безпеки;

♦ визначити категорію приміщення за небезпекою ураження елек2

тричним струмом;

♦ вибрати заходи попередження електротравматизму при переході

напруги на нормальнонеструмовідні частини;

♦ надати лікарську допомогу при електричних ударах.

372

373

Розділ 4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

4.1. О

СНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

4.1.1. Основні терміни та визначення

Вогонь, що вийшов із2під контролю, здатний викликати значні

руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії
належать пожежі.

Пожежа

– неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем,

що розповсюджується у часі і просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на

особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів
мінімальної заробітної плати), великі (збитки сягають від 1000 до
10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки
пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов’язаними зі
знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробни2
чих фондів, товарно2матеріальних цінностей, особистого майна насе2
лення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію
постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні нас2
лідки, які, передусім, пов’язуються з загибеллю і травмуванням
людей, а також пошкодженням їх фізичного та психологічного стану,
зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної
напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавлен2
ням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у

першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середови2
ща продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими
матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню,
теплове забруднення, посилення парникового ефекту, тощо.

Цілком природно, що існує безпосередня зацікавленість у знижен2

ні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досяг2
нення цієї мети є досить актуальним і складним соціально2економіч2
ним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної
безпеки.

Пожежна безпека об’єкта 

– стан об’єкта, за яким з регламентова2

ною імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку
пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпе2
чується захист матеріальних цінностей.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунен2

ня умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об’єкти

374

повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання
пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів
пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно
ГОСТ 12.1.004291, належать: полум’я та іскри; підвищена температура
навколишнього середовища; токсичні продукти горіння й термічного
розкладу матеріалів, речовин; дим; знижена концентрація кисню.

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються:

уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, кон2
струкцій; радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті із
зруйнованих апаратів та установок; електричний струм, пов’язаний з
переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних кон2
струкцій, апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дією
високих температур; небезпечні фактори вибухів, пов’язаних з поже2
жами; вогнегасні речовини.

4.1.2. Сучасний стан і рівень пожежної безпеки в Україні. 

Причини та наслідки пожеж

Незважаючи на те, що за останні 9–10 років в Україні намітилась

тенденція до зниження кількості пожеж, в цілому ця проблема залиша2
ється дуже гострою. Наприклад, у порівнянні з періодом середини 
802х років, річна кількість пожеж сьогодні майже втричі вища і колива2
ється в межах 40000–50000. Кількість загиблих становить 2500–3500 лю2
дей на рік, серед них 120–150 дітей. Щодня в країні виникає, в середньо2
му, біля 130 пожеж, на яких гине 7–10, отримує травми 140–150 чоло2
вік. Збитки від пожеж складають понад 2,0 млрд грн на рік.

Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне

поводження з вогнем (понад 57%); порушення правил монтажу та
експлуатації електроприладів (20–25%); порушення правил монтажу
та експлуатації приладів опалення (8–10%); пустощі дітей з вогнем
(4–5%); підпали (2–4%); невстановлені та інші (1–3%). Слід особли2
во підкреслити, що абсолютна більшість пожеж (99%) виникає безпо2
середньо з вини людей. З них 70–80% трапляється у житловому сек2
торі, 3–4% – у промисловості, 1–2% на будівництві, 1–2% – у сільсь2
кому господарстві, 2–3% на об’єктах торгівлі та складах, 1–3% – у міс2
цях масового перебування людей.

Хоча відсоток пожеж за кількістю у промисловості відносно неве2

ликий, масштаб їх руйнівних наслідків є значно вищим. Саме вони,
створюючи загрозу життю і здоров’ю робітникам та мешканцям при2
леглих територій, як правило, призводять до величезних матеріаль2
них збитків, завдають шкоду навколишньому середовищу і можуть

375

бути причиною екологічних катастроф. До основних причин пожеж
на виробництві слід віднести: порушення правил монтажу та експлу2
атації електроустановок (25–30%); необережне поводження з вогнем
(25–35%); порушення технологічного процесу виробництва (до 10%);
порушення правил пожежної безпеки при електрогазозварюванні та
різанні металів, паяльних роботах, розігріванні бітуму та проведенні
інших видів вогневих робіт (10–12%); порушення правил монтажу та
експлуатації приладів опалення (4–6%); іскри теплового та механіч2
ного походження (до 2%); підпали (2–3%); інші причини (до 2%). 

Наведені дані свідчать, що стан і рівень пожежної безпеки в Украї2

ні взагалі, і у промисловості, зокрема, які в значній мірі обумовлені
складним соціально2економічним становищем держави, слабкою про2
філактичною роботою щодо запобігання пожеж, недостатньою участю
в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та гро2
мадських об’єднань, потребують негайного і суттєвого покращання.
Тому, поряд зі збільшенням фінансування та підвищенням організа2
ційного рівня пожежної безпеки, необхідний постійний пошук нових,
більш ефективних шляхів вирішення цієї проблеми.

4.2. С

КЛАДОВІ ТА ЗАГАЛЬНА СХЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

4.2.1. Концептуальні основи пожежної безпеки

Система пожежної безпеки

– це комплекс організаційних заходів і

технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004291 пожежна безпека об’єкта повинна

забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипо2
жежного захисту і системою організаційно2технічних заходів.

Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою вказаних

систем, згідно з ГОСТ 12.1.004291, не повинен бути меншим за
0,999999 відвернення впливу небезпечних факторів на рік із розра2
хунку на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для
людей має бути не більше 10

26

впливу небезпечних факторів пожежі,

що перевищують гранично допустимі значення, на рік із розрахунку
на кожну людину.

Рівень забезпечення пожежної безпеки являє собою також кількіс2

ну оцінку запобігання збиткам при можливій пожежі.

Об’єкти, пожежі на яких можуть призвести до загибелі або масово2

го ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинни2