Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

381

підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів повинні передбачати вив2
чення правил пожежної безпеки. 

Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи

проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до чинних нор2
мативів. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожеж2
ною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно2
технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною
небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних норматив2
них актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх
обов’язків і періодично (1 раз на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань
з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання,
інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, будівництві та

реконструкції об’єктів виробничого та іншого призначення регулюються
статтею 10 Закону.

Виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засо2

би, що вводяться в дію після завершення будівництва або реконструкції, тех2
нічного переоснащення, технологічні процеси та продукція повинні відпові2
дати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки.

Забороняється будівництво, реконструкція, технічне переоснащення

об’єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових техноло2
гій, випуск пожежнонебезпечної продукції без попередньої експертизи (пере2
вірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з
пожежної безпеки. Фінансування цих робіт може проводитися лише після
одержання позитивних результатів експертизи.

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житло2

вих та інших об’єктів, впровадження нових технологій, передача у виробниц2
тво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та
продукції, оренда будь2яких приміщень без дозволу органів державного
пожежного нагляду забороняються.

Проектні організації зобов’язані здійснювати авторський нагляд за дотри2

манням проектних рішень з пожежної безпеки при будівництві, реконструк2
ції, технічному переоснащенні та експлуатації запроектованих ними об’єктів.

Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні про2

цеси, що впроваджуються у виробництво, а також продукція, в стандартах на
які є вимоги пожежної безпеки, повинні мати сертифікат, що засвідчує безпе2
ку їх використання, виданий у встановленому порядку.

Новостворені підприємства починають свою діяльність після отримання

на це дозволу в органах державного пожежного нагляду.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки та видача дозволу на поча2

ток роботи підприємства здійснюється органами державного пожежного
нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці органи
також беруть участь у прийнятті об’єктів в експлуатацію.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні

засоби, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови
відповідності їх вимогам нормативних актів, що діють в Україні.

382

Забороняється застосування в будівництві та виробництві матеріалів і

речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

Проектування, реконструкція, технічне переоснащення та будівництво

об’єктів, що здійснюється іноземними фірмами, повинні відповідати чинним
в Україні нормативним актам з питань пожежної безпеки.

З метою забезпечення належного рівня пожежної безпеки на підприєм2

ствах, в установах, організаціях і населенних пунктах, нагляду за дотриман2
ням вимог пожежної безпеки, гасіння пожеж, рятування людей та надання
допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха Закон
передбачає створення системи пожежної охорони, визначає її види, функції,
структуру, обов’язки і права працівників формувань пожежної охорони.

З метою об‘єднання зусиль трудових колективів, вчених, фахівців пожеж2

ної охорони та окремих громадян у галузі забезпечення пожежної безпеки
відповідно до Закону можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та
інші добровільні протипожежні об‘єднання громадян, які здійснюють свою
діяльність згідно з чинним законодавством України.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки,

створення перешкод в діяльності посадових осіб органів державного пожеж2
ного нагляду, та невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші
працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до
відповідальності згідно з чинним законодавством, а підприємства , установи та
організації можуть притягатися у судовому порядку до сплати штрафу. При
цьому максимальний розмір штрафу юридичної особи не може перевищувати
двох процентів місячного фонду заробітної плати підприємства, установи та
організації. Розміри та порядок накладання штрафів визначаються чинним
законодавством України. Кошти, одержані від застосування цих штрафних
санкцій, спрямовуються до державного бюджету і використовуються для
розвитку пожежної охорони та пропаганди протипожежних заходів. 

Рішення про накладання штрафу оскаржуються у судовому порядку в

місячний термін. Несплата штрафу протягом місяця після остаточного вирі2
шення спору тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі двох
процентів за кожний день прострочення.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодува2

ти збитки, завдані у зв’язку з порушенням ними протипожежних вимог, від2
повідно до чинного законодавства.

Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи та

організації понесли витрати, пов’язані з відшкодуванням завданих збитків,
несуть відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством.

Громадський контроль за дотриманням вимог актів законодавства з

питань пожежної безпеки здійснюється добровільними пожежними дружи2
нами (командами) та протипожежними об‘єднаннями громадян у межах їх
компетенції.

383

4.4. П

ОЖЕЖОВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

РЕЧОВИН І МАТЕРІАЛІВ

4.4.1. Сутність та види горіння. Класи пожеж

Для кращого розуміння умов утворення горючого середовища, дже2

рел запалювання, оцінки та попередження вибухопожежонебезпеки, а
також вибору ефективних заходів і засобів систем пожежної безпеки,
треба мати уявлення про природу процесу горіння, його форми та види.

Горіння 

– екзотермічна реакція окислення речовини, яка супрово2

джується виділенням диму та виникненням полум’я або світінням.

Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинни2

ків – горючої речовини, окисника та джерела запалювання. При цьому,
горюча речовина та окисник повинні знаходитися в необхідному співвід2
ношенні один до одного і утворювати таким чином горючу суміш, а дже2
рело запалювання повинно мати певну енергію та температуру, достатню
для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном «горюче середо2
вище». Це – середовище, що здатне самостійно горіти після видалення
джерела запалювання. Для повного згорання необхідна присутність
достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речо2
вини в його насичені оксиди. При недостатній кількості повітря окислю2
ється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виді2
ленням великої кількості диму. При цьому також утворюються токсичні
речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного зго2
рання – оксид вуглецю (СО), який може призвести до отруєння людей.
На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що
серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або
наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.

Слід відмітити, що горіння деяких речовин (ацетилену, оксиду ети2

лену, тощо), які здатні при розкладанні виділяти велику кількість
тепла, можливе й за відсутності окисника.

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним.
При гомогенному горінні речовини, що вступають в реакцію оки2

слення, мають однаковий агрегатний стан – газо2 чи пароподібний.

Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і

існує межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається
гетерогенним.

Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням.
У всіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення,

поширення та згасання полум’я. Найбільш загальними властивостя2
ми горіння є здатність осередку полум’я пересуватися по всій горючій

384

суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних часток із зони
горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення
полум’я, відповідно тепловий та дифузійний. Горіння, як правило,
проходить за комбінованим тепло2дифузійним механізмом.

За швидкістю поширення полум’я горіння поділяється на дефла2

граційне, вибухове та детонаційне.

Дефлаграційне горіння

– швидкість полум’я в межах декількох м/с.

Вибухове

– надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супро2

воджується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних
виконувати механічну роботу.

Ця робота може призводити до руйнувань, які виникають під час

вибуху у зв’язку з утворенням ударної хвилі – раптового скачкоподіб2
ного зростання тиску. При цьому швидкість полум’я досягає сотень м/с.

Детонаційне

– це горіння поширюється з надзвуковою швидкістю,

що сягає кількох тисяч метрів за секунду.

Виникнення детонацій пояснюється стисненням, нагріванням та

переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум’я, що призво2
дить до прискорення поширення полум’я і виникнення в суміші удар2
ної хвилі, завдяки якій і здійснюється передача теплоти в суміші.

За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізня2

ють такі форми горіння:

спалах – швидке загоряння горючої суміші без утворення стисну2

тих газів, яке не переходить у стійке горіння;

займання – горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;
спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я;
самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запа2

лювання;

самоспалахування  – самозаймання, що супроводжується появою

полум’я;

тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, роз2

пізнається за появою диму.

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних

горючих речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331287 поділяються
на відповідні класи та підкласи:

клас А

– горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1)

або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

клас В

– горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2)

у воді;

клас С

– горіння газів;

клас Д 

– горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1),

лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас Д3);

клас Е

– горіння електроустановок під напругою.

385

4.4.2. Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів

Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів – це сукупність

властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й
поширення горіння, особливості горіння і здатність піддаватись гасін2
ню загорянь. За цими показниками виділяють три групи горючості
матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі 

(неспалимі) – речовини та матеріали, що нездатні до

горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої
температури. Це матеріали мінерального походження та виготовлені
на їх основі матеріали, – червона цегла, силікатна цегла, бетон, камінь,
азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також
більшість металів. При цьому негорючі речовини можуть бути поже2
жонебезпечними, наприклад, речовини, що виділяють горючі продук2
ти при взаємодії з водою.

Важкогорючі 

(важко спалимі) – речовини та матеріали, що здатні

спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалюван2
ня, але не здатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його вида2
лення (матеріали, що містять спалимі та неспалимі компоненти,
наприклад, деревина при глибокому просочуванні антипіренами,
фіброліт і т. ін.);

Горючі 

(спалимі) – речовини та матеріали, що здатні самозаймати2

ся, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалю2
вання та самостійно горіти після його видалення.

У свою чергу, у групі горючих речовин та матеріалів виділяють лег2

козаймисті речовини та матеріали – це речовини та матеріали, що
здатні займатися від короткочасної (до 30 с) дії джерела запалювання
низької енергії.

З точки зору пожежної безпеки вирішальне значення мають показни2

ки пожежовибухонебезпечних властивостей горючих речовин і матеріа2
лів. ГОСТ 12.1.044289 передбачає понад 20 таких показників. Необхідний
і достатній для оцінки пожежовибухонебезпеки конкретного об’єкта
перелік цих показників залежить від агрегатного стану речовини, виду
горіння (гомогенне чи гетерогенне) тощо і визначається фахівцями.

В таблиці 4.1 приведені дані щодо основних показників пожежоне2

безпечних властивостей речовин різного агрегатного стану, які вико2
ристовуються при визначенні категорій вибухонебезпечності примі2
щень та вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон в приміщеннях
і поза ними.

t

сп

– температура спалаху – це найменша температура речовини, за

якої в умовах спеціальних випробувань над її поверхнею утворюється