ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9287
Скачиваний: 1
391
Відповідно до наведеного вище, кожна вибухонебезпечна газо2 і
пароповітряна суміш характеризується певною категорією і групою
вибухонебезпеки, а в позначення суміші входять її категорія і група,
наприклад, ІІВТ4. Вибухонебезпека газо2 та пароповітряних сумішей
зростає зі зменшенням t
сзайм
і БЕМЗ.
На цьому принципі локалізації вибуху базується конструктивне
виконання більшості вибухозахищеного електрообладнання (щільо2
вий захист, фланцьовий захист, вибухонепроникна оболонка тощо).
4.4.4. Самозагоряння речовин
Деякі речовини за певних умов мають здатність до самозагоряння –
без нагрівання їх зовнішнім джерелом до t
сзайм
.
Виділяють три види самозагоряння: теплове, хімічне, мікробіоло2
гічне.
Суть теплового самозагоряння полягає у тому, що схильні до тако2
го самозагоряння речовини при їх нагріві до порівняно незначних
температур (60...80°С), за рахунок інтенсифікації процесів окислення
і недостатнього тепловідводу, саморозігріваються, що, в свою чергу,
приводить до підвищення інтенсивності окислення і, в кінцевому
рахунку, до самозагоряння.
До хімічного самозагоряння схильні речовини, до складу яких вхо2
дять неорганічні (ненасичені) вуглеводні – речовини, до складу яких
входить тільки вуглець і водень при наявності подвійних і потрійних
зв’язків між атомами вуглецю.
Для таких вуглеводнів характерним є приєднання по лінії цих
зв’язків окисників, в тому числі і галогенів, що супроводжується
підвищенням температури речовини і інтенсивності її подальшого
окислення. За певних умов цей процес може закінчуватись самозай2
манням. Хімічному самозайманню сприяє наявність у речовині спо2
лук сірки.
Вугільний пил з підвищеним вмістом сполук сірки і тканини, про2
сочені нафтопродуктами, до складу яких входять з’єднання сірки, осо2
бливо небезпечні до самозаймання.
До мікробіологічного самозагоряння схильні продукти рослинного
походження – трава, подрібнена деревина, зерно тощо. За певних
умов вологості і температури в рослинних продуктах виникає паву2
тинний глет – специфічний, ниткопавутиноподібний білий грибок.
Його життєдіяльність пов’язана із підвищенням температури. При
температурі 80…90°С павутинний глет перетворюється в тонкопори2
сті вуглі, схильні до подальшого самоокислення з підвищенням тем2
ператури до самозагоряння.
392
Необхідною умовою для розглянутих видів самозагоряння є наяв2
ність схильних до самозаймання речовин, окисника і недостатній відвід
супутнього процесам окислення тепла в навколишнє середовище.
4.5. О
ЦІНКА ВИБУХОПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕКИ ОБ
’
ЄКТА
4.5.1. Основні принципи аналізу і класифікації об’єктів
за їх вибухопожежонебезпекою
Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта (блоки 3 і 4 рис. 4.1) здій2
снюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки
будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів
і пожежонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовують2
ся, з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибу2
хів і пожеж та їх наслідків.
Таким чином, методика аналізу вибухопожежонебезпеки зводить2
ся до виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалюван2
ня, умов формування горючого середовища, умов виникнення контак2
ту джерел запалювання та горючого середовища, умов та причин
поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та
масштабів імовірної пожежі, загрози життю і здоров’ю людей, навко2
лишньому середовищу, матеріальним цінностям.
Необхідність матеріальної оцінки вибухопожежонебезпеки потре2
бує чітких критеріїв її визначення. Відомі два підходи до питань нор2
мування в галузі вибухопожежонебезпеки: імовірнісний та детерміно2
ваний.
Імовірнісний підхід, що ґрунтується на концепції допустимого
ризику, передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цін2
ності небезпечних факторів пожежі з імовірністю, яка перевищує нор2
мативну (див. п. 4.2.1).
Детермінований підхід базується на розподілі об’єктів за ступенем
вибухопожежонебезпеки на категорії і класи з позначенням їх кон2
кретних кількісних меж залежно від параметру, що характеризує
можливі наслідки пожежі та вибуху.
Виходячи з цього, класифікація об’єктів за вибухопожежною та
пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого
рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її
оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху), – з урахуванням
маси горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, що знаходяться
на об’єкті, вибухопожежонебезпечних зон, які утворюються при нор2
393
мальних режимах ведення технологічних процесів і в аварійних
ситуаціях, та можливих збитків для людей та матеріальних цінностей.
4.5.2. Категорії приміщень і будівель
за вибухопожежною і пожежною небезпекою
Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструк2
тивних та планувальних рішень на промислових об’єктах, а також
інших питань забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначен2
ня категорій приміщень та будівель виробничого, складського та
невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небез2
пекою (НАПБ Б.07.005286).
Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це
класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що виз2
начається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і
матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням осо2
бливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.
Відповідно до НАПБ Б.07.005286 (ОНТП24286) приміщення за
вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять кате2
горій (А, Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки
приміщень (будівель) є наявність в них речовин з певними показни2
ками вибухопожежної небезпеки. Кількісним критерієм визначання
категорії є надлишковий тиск (Р), який може розвинутися при вибу2
ховому загорянні максимально можливого скупчення (завантаження)
вибухонебезпечних речовин у приміщенні.
Категорія А
(вибухонебезпечна)
Приміщення в яких застосовуються горючі гази, легкозаймисті рідини з
температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворю2
ватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих
розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, кис2
нем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишко2
вий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Категорія Б
(вибухопожежонебезпечна)
Приміщення в яких застосовуються вибухонебезпечний пил і волокна,
легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С та горючі рідини
за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворюватися вибухо2
небезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих
розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що
перевищує 5 кПа.
Категорія В
(пожежонебезпечна)
Приміщення в яких знаходяться горючі рідини, тверді горючі та важкого2
рючі речовини, матеріали здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або
394
одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться
або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.
Категорія Г
Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гаря2
чому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супрово2
джується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спали2
мі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Категорія Д
Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холод2
ному стані.
Визначення надлишкового в порівнянні з допустимим тиску вибу2
ху Р здійснюється розрахунковим методом.
Значення максимально можливого надлишкового тиску, що вини2
кає при загорянні вибухонебезпечного середовища в приміщенні, виз2
начається за формулою:
,
1
0
0
H
p
p
T
K
kT
C
V
zm
P
H
P
⋅
=
Δ
ρ
(4.1)
де Н
т
– теплота згоряння горючої речовини, Дж/кг (для нафтопродуктів,
розчиннків Н
т
= 40 · 10
n
Дж/кг);
Р
0
– початковий тиск, кПа (приймається рівним 101 кПа);
z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини (для ЛЗР і
ГР, нагрітих вище температури спалаху, z = 0,3);
m – маса горючої речовини, кг;
V
p
– вільний об’єм приміщення, м
3
(береться рівним 0,8);
C
p
– питома теплоємкість газової суміші в приміщенні, кДж/кгК (береться
рівною теплоємкості повітря 1 кДж);
ρ – густина газового середовища в приміщенні, кг/м
3
(дорівнює густині пові2
тря при заданій температурі;
ρ = 1,2 кг/м
3
);
k – коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції (k = A · t + 1, де A –
кратність аварійної вентиляції);
t – тривалість надходження горючих газів і парів, год.;
K
H
– коефіцієнт негерметичності приміщення (K
H
= 3);
T
0
– температура в приміщенні (T
0
= 300 К).
При використанні в приміщенні горючих газів, легкозаймистих
або горючих рідин для визначення маси, що входить в формулу 4.1,
допускається враховувати роботу аварійної вентиляції, якщо забезпе2
чено її автоматичний пуск при перевищенні гранично допустимої
вибухонебезпечної концентрації та електропостачання за першою
категорією надійності.
Об’єм приміщення, в якому вибухонебезпечна суміш буде утворю2
вати концентрацію на межі поширення полум’я:
395
де 1,5 – коефіцієнт запасу;
Е – кількість вибухонебезпечної речовини, котра надійшла у приміщення, г;
С
H.К.М.
– нижня концентраційна межа поширення полум’я.
Після визначення категорії приміщень за вибухопожежною та
пожежною небезпекою визначається категорія будівель в цілому.
Будівля (будинок) належить до категорії А
, якщо у ній сумарна
площа приміщень категорії А перевищує 5% площі усіх приміщень,
або 200 м
2
.
Допускається не відносити будівлю до категорії А, якщо сумарна
площа приміщень категорій А в будівлі не перевищує 25% сумарної
площі усіх розташованих у ній приміщень (але не більше 1000 м
2
) і ці
приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
Будівля належить до категорії Б
, якщо одночасно виконуються дві
умови:
а) будівля не належить до категорії А;
б) загальна площа приміщень категорії А і Б перевищує 5% сумар2
ної площі усіх приміщень, або 200 м
2
.
Допускається не відносити будівлі до категорії Б, якщо сумарна
площа приміщень категорій А і Б не перевищує 25% сумарної площі
усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м
2
) і ці примі2
щення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
Будівля належить до категорії В
, якщо одночасно виконуються дві
умови:
а) будівля не належить до категорії А чи Б;
б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В перевищує 5% (10%,
якщо в будівлі відсутні приміщення категорій А і Б) сумарної площі
усіх приміщень.
Допускається не відносити будівлі до категорії В, якщо сумарна
площа приміщень категорій А, Б, В у будівлі не перевищує 25% сумар2
ної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м
2
)
і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежога2
сіння.
Будівля належить до категорії Г
, якщо одночасно виконуються дві
умови:
а) будівля не належить до категорій А, Б або В;
б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В і Г перевищує 5%
сумарної площі усіх приміщень, або 200 м
2
.
,
5
,
1
.
.
.
M
K
H
C
E
B=
(4.2)