Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

401

• максимальна механізація та автоматизація технологічних проце2

сів, пов’язаних з обертанням та використанням горючих речовин;

• установка та розміщення пожежонебезпечного устаткування в

ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

• застосування пристроїв захисту устаткування з горючими речо2

винами від пошкоджень та аварій, встановлення пристроїв, що від2
ключають, відсікають тощо;

• видалення пожежонебезпечних відходів виробництва.
Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючо2

го середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використо2
вуються, на негорючі та важкогорючі.

Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні

в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробни2
чих та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна
практично неможлива. 

Тому попередження виникнення в горючому середовищі або вне2

сення до нього джерел запалювання є головним стратегічним пріори2
тетом у роботі щодо запобігання пожежам. Джерелом запалювання
може бути нагріте тіло чи екзотермічний процес, які здатні нагріти
деякий об’єм горючої суміші до температури, коли швидкість тепло2
виділення ініційованого нагрівом процесу окислення перевищує
швидкість тепловідводу із зони реакції.

До основних груп джерел запалювання відносять: відкритий

вогонь, розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепло2
вий прояв хімічної реакції, електричної, механічної, сонячної, ядерної
енергії тощо. 

Пожежна небезпека відкритого вогню зумовлена інтенсивністю

теплового впливу, площею впливу, орієнтацією у просторі, періодич2
ністю і часом його впливу на горючі речовини. Відкрите полум’я
небезпечне не тільки при безпосередньому контакті з горючим середо2
вищем, але і як джерело опромінювання горючого середовища. Воно
має достатню температуру та запас теплової енергії, які спроможні
викликати горіння усіх видів горючих речовин і матеріалів як при без2
посередньому контакті, так і в результаті опромінення.

Нагріти поверхню стінок апаратів вище за температуру самозай2

мання речовин, що обертаються у виробництві, здатні газоподібні
продукти горіння, які виникають при горінні твердих, рідких та газо2
подібних речовин і мають температуру 800–1200°С. Джерелом запа2
лювання можуть бути також іскри, які виникають при роботі двигунів
внутрішнього згоряння та електричних. Вони являють собою розжа2
рені частинки пального або окалини у газовому потоці, які виникають

402

внаслідок неповного загоряння, чи механічного винесення горючих
речовин та продуктів корозії. Температура такої частинки досить
висока, але запас теплової енергії є невеликим, тому що іскра має малу
масу. Іскри здатні запалити тільки речовини, які достатньо підгото2
влені для горіння, наприклад, газо2 та пароповітряні суміші, осілий
пил, волокнисті матеріали. До джерел відкритого вогню належить і
полум’я сірників, необережне поводження з якими може призвести до
пожежі.

Серед теплових проявів електричної енергії найбільш поширеними

та небезпечними є коротке замикання в електричних мережах, стру2
мові перевантаження проводів та електричних машин, великий пере2
хідний опір, розряди статичної та атмосферної електрики, електричні
іскри. При короткому замиканні величина струму в провідниках і
струмопровідних частинах електричних апаратів та машин досягає
дуже великих значень, внаслідок чого можливий не тільки перегрів,
але і займання ізоляції, розплавлення струмопровідних частин, жил
кабелів та проводів.

Великий струм, що тривалий час перевищує нормативне значення

при перевантаженнях електричних мереж, також є причиною перегрі2
вів струмопровідних елементів та електропроводки. Основними при2
чинами перевантаження електричних мереж є ввімкнення в електрич2
ну мережу споживачів підвищеної потужності, а також невідповід2
ність площі поперечного перерізу жил проводів робочим струмам.
Причиною пожежі може також стати великий перехідний опір, який
виникає в місцях з’єднання проводів та в електричних контактах елек2
трообладнання. Тому у цих місцях може виділятися значна кількість
тепла, яка здатна призвести до загоряння ізоляції, а також горючих
речовин, що знаходяться поруч. Перехідний опір буде меншим при
збільшенні площі стискування контактів, використанні для їх вигото2
влення м’яких металів з малим електричним опором, з’єднуванні про2
відників та проводів встановленими ПУЕ способами: зварюванням,
паянням, опресуванням, за допомогою гвинтових та болтових з’єд2
нань (але в ніякому разі так званою «скруткою»).

Розряди статичної електрики виникають при деформації, подріб2

ненні речовин, відносному переміщенні двох тіл, що знаходяться в
контакті, перемішуванні рідких та сипких матеріалів тощо. Іскрові
розряди статичної електрики здатні запалити паро2, газо2 та пилопові2
тряні суміші. Накопиченню і формуванню зарядів статичної електри2
ки сприяє відсутність або неефективність спеціальних заходів захи2
сту, створення електроізоляційного шару відкладень на поверхні зазе2
млення, порушення режиму робочих апаратів.

403

Пожежі, вибухи, механічні руйнування, перенапруги на проводах

електричних мереж можуть бути наслідками ураження будівлі чи
устаткування блискавкою. Блискавка, яка є електричним розрядом в
атмосфері, маючи високу температуру і запас теплової енергії, при
прямому ударі може проплавляти металеві поверхні, перегрівати і
руйнувати стіни будівель та надвірного устаткування, безпосередньо
запалювати горюче середовище. Небезпека вторинної дії блискавки
полягає в іскрових розрядах, що виникають як результат індукційної
та електромагнітної дії атмосферної електрики на виробниче облад2
нання, трубопроводи і будівельні конструкції.

Ще одним тепловим проявом електричної енергії є електрична

дуга та електричні іскри у вигляді крапель металу, що утворюються
при короткому замиканні електропроводки, електрозварюванні та
при плавленні ниток розжарювання електричних ламп загального
призначення. Температура таких електричних іскор становить
1500–2500°С, а температура дуги може перевищувати 4000°С. Тому
природно, що вони можуть бути джерелом запалювання горючих
речовин. В цілому, частка пожеж, які викликані наслідками теплових
проявів електричної енергії, складає 20–25% і має тенденцію до зро2
стання.

Пожежонебезпечний прояв механічної енергії внаслідок її перетво2

рення в теплову спостерігається в разі ударів твердих тіл (з виникнен2
ням або без виникнення іскор), поверхневого тертя тіл під час їх вза2
ємного переміщення, стиснення газів та пересування пластмас, меха2
нічної обробки твердих матеріалів різальними інструментами. Сту2
пінь нагрівання тіл та можливість появи при цьому джерел запалю2
вання залежить від умов переходу механічної енергії в теплову.
Досить часто пожежонебезпечні ситуації виникають внаслідок утво2
рення іскор, що являють собою в цьому випадку розпечені до світіння
частинки металу або каміння. Від іскор при ударі у виробничих умо2
вах можуть займатися ацетилен, етилен, водень, металоповітряні
суміші, волокнисті матеріали, або відкладення дрібного горючого
пилу (розмільні цехи млинів та круп’яних заводів, сортувально2роз2
путувальні цехи текстильних фабрик, бавовняно2очисні цехи, тощо).
Найчастіше іскри утворюються під час роботи ударними інструмента2
ми і при ударах рухомих елементів механізмів машин по їх нерухомих
частинах. Пожежну небезпеку внаслідок тертя найчастіше створюють
підшипники ковзання навантажених високооборотних валів, а також
транспортерні стрічки та привідні паси механізмів. 

Проходження хімічних реакцій із значним виділенням теплової

енергії містить у собі потенційну небезпеку виникнення пожежі або

404

вибуху тому, що виникає можливість неконтрольованого розігрівання
реагуючих, новоутворюваних чи тих, що знаходяться поряд, горючих
речовин. Існує також велика кількість таких хімічних сполук, які в кон2
такті з повітрям чи водою, а також в разі взаємодії можуть стати причи2
ною виникнення пожежі. Найчастіше тепловий прояв хімічних реакцій
стає причиною пожежі внаслідок дії окисників на органічні речовини, а
також при займанні та вибуху деяких речовин під час нагрівання або
механічної дії з порушенням технологічного регламенту.

Крім вище наведених джерел запалювання існують інші, які не слід

виключати під час аналізу пожежної небезпеки.

Попередження утворення в горючому середовищі джерел запа2

лювання може забезпечуватись наступними засобами або їх комбі2
націями:

♦ використанням машин, механізмів, устаткування, пристроїв, при

експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;

♦ використанням швидкодійних засобів захисного відключення

можливих джерел запалювання;

♦ улаштуванням блискавкозахисту і захисного заземлення інже2

нерних комунікацій та устаткування;

♦ використанням технологічних процесів і устаткування, що задо2

вольняє вимогам статичної іскробезпеки;

♦ підтриманням температури нагріву поверхні машин, устаткуван2

ня, пристроїв, речовин і матеріалів, які можуть увійти в контакт з
горючим середовищем, нижче гранично допустимої, яка не повинна
перевищувати 80% температури самозаймання горючого середовища;

♦ виключенням можливості появлення іскрового розряду в горю2

чому середовищі з енергією, яка дорівнює або перевищує мінімальну
енергію запалювання;

♦ використанням інструменту, робочого одягу і взуття, які не

викликають іскроутворення при виконанні робіт;

♦ ліквідацією умов теплового, хімічного, мікробіологічного само2

займання речовин та матеріалів, що обертаються, виробів і конструк2
цій, виключенням їх контакту з відкритим полум’ям;

♦ зменшенням розміру горючого середовища, яке є визначальним,

нижче гранично допустимого за горючістю;

♦ усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин;

♦ виконанням вимог чинних стандартів, норм та правил пожежної

безпеки;

♦ використання електроустаткування, що відповідає за своїм вико2

нанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та
категоріям вибухонебезпечних сумішей.

405

Вимоги щодо виконання електрообладнання для пожежонебезпеч2

них і вибухонебезпечних зон регламентуються ДНАОП 0.0021.32201.

У пожежонебезпечних зонах будь2якого класу можуть застосову2

ватись електроустановки, що мають ступінь захисту відповідно до
вимог нормативних документів. Ступінь захисту оболонок електроо2
бладнання характеризується можливістю проникнення в оболонку
твердих тіл і рідини.

Ступінь захисту оболонок електрообладнання, згідно з міжнарод2

ною класифікацією, позначається буквосполученням IP (International
Protection), після якого ставляться дві цифри, перша з яких характе2
ризує ступінь захисту оболонки від проникнення твердих тіл, а друга –
від проникнення рідин. Класифікація передбачає 6 ступенів захисту
від проникнення в оболонку твердих тіл (1, 2, 3, 4, 5, 6) і 8 ступенів
захисту від проникнення в оболонку рідини (1 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).

За відсутності захисту ступінь захисту оболонки позначається ІР 00.

При ступені захисту від проникнення твердих тіл 1 в оболонку можуть
проникати тверді тіла розміром понад 50 мм, а при ступені захисту 
6 оболонка захищає від проникнення пилу в електрообладнання.

Ступінь захисту 1 від проникнення рідини не допускає проникнен2

ня в оболонку краплин, а 8 – рідини під тиском.

У вибухонебезпечних зонах повинно застосовуватись електрооблад2

нання у вибухозахищеному виконанні і, як виняток, електрообладнання
відповідного ступеня захисту оболонки згідно з нормами.

За призначенням електрообладнання у вибухозахищеному вико2

нанні поділяється на дві групи: рудничне і загальнопромислового
призначення (не в рудниках). Електрообладнання у вибухозахищено2
му виконанні загальнопромислового призначення класифікується за
рівнем вибухозахисту, видом вибухозахисту та категорією за БЕМЗ і
температурною групою суміші, в якій це обладнання виконує функції
вибухозахисту.

За рівнем вибухозахисту виділяють: електрообладнання підвищеної

надійності проти вибуху (2), вибухобезпечне електрообладнання (1),
особливо вибухобезпечне електрообладнання (0).

У вибухозахищеному електрообладнанні застосовуються наступні

види вибухозахисту:

вибухонепроникна оболонка

– d (ГОСТ 22782.6);

заповнення або продування оболонки
захисним газом з надлишковим тиском

– р (ГОСТ 22782.4);

іскробезпечне електричне коло

– і (ГОСТ 22782.5);