ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9265
Скачиваний: 1
41
2. З позиції медицини праці ризик розглядається для встановлення
кількісних закономірностей формування професійної та виробничо2
зумовленої захворюваності працівників і розробки механізмів її попе2
редження шляхом порівняння поширеності певних видів захворюва2
ності в заданих професійних групах з конкретними умовами праці
(експозицією чинників виробничого середовища на працюючих).
3. З позиції соціального страхування ризик служить для встано2
влення кількісних закономірностей взаємозв’язку величин матеріаль2
них витрат, пов’язаних з компенсацією втрати заробітку через зни2
ження або втрату працездатності на виробництві, а також витрат на
лікування, реабілітацію постраждалих, з рівнем виробничого травма2
тизму і професійної захворюваності.
1.2.4. Аналіз умов праці
Головним завданням будь2якої галузі народного господарства є
збільшення продуктивності праці. Разом з тим продуктивність праці
обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізіо2
логічно виконувати поставлені завдання і нерозривно пов’язана з умо2
вами праці. Охорона праці може відігравати подвійну роль в інтенсифі2
кації виробництва: з одного боку при ігноруванні принципів охорони
праці можуть виникнути різкі порушення умов праці з наслідками нега2
тивної дії на здоров’я працівників, зниження продуктивності праці, а з
іншого – охорона праці може стати важливим кроком успішної інтенси2
фікації виробництва. Принципи соціальної справедливості також вима2
гають забезпечення всіх працюючих рівними пільгами та компенсація2
ми в разі невідповідності умов праці. Як це зробити, особливо, коли в
реальних умовах виробництва працюючі можуть піддаватись впливу
одночасно кількох шкідливих і небезпечних виробничих факторів.
Для об’єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться
атестація робочих місць. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів Ук2
раїни № 442 від 1.09.1992 р. атестація робочих місць за умовами праці
проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм
власності й господарювання, де технологічний процес, використову2
ване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами
шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприят2
ливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків
як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у врегу2
люванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реаліза2
ції прав на здорові й безпечні умови праці. Результати атестації вико2
ристовуються для цілеспрямованої і планомірної роботи, спрямованої
на покращання умов праці, а також для надання пільг і компенсацій,
передбачених чинним законодавством, таких, як скорочена тривалість
робочого часу, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія, опла2
та праці у підвищеному розмірі.
Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріорите2
ту в проведенні оздоровчих заходів використовується «Гігієнічна
класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності фак2
торів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового
процесу», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я Украї2
ни від 27.12.2001 р. № 528.
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці
діляться на 4 класи – оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні
(екстремальні).
1 клас — ОПТИМАЛЬНІ умови праці – такі умови, при яких збе2
рігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови
для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієніч2
ні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і
факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умов2
но приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори
виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за без2
печні для населення.
2 клас — ДОПУСТИМІ умови праці – характеризуються такими
рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не
перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни
функціонального стану організму відновлюються за час регламенто2
ваного відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять нес2
приятливого впливу на стан здоров’я працівників та їх потомство в
найближчому і віддаленому періодах.
3 клас — ШКІДЛИВІ умови праці – характеризуються такими рів2
нями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні
нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм праців2
ника та/або його потомство.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нор2
мативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поді2
ляються на 4 ступені:
1 ступінь (3.1) – умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу,
які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за
межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій,
42
43
ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факто2
рами) та збільшують ризик погіршення здоров’я;
2 ступінь (3.2) – умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які
здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у біль2
шості випадків до зростання виробничо2обумовленої захворюваності,
появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як пра2
вило, без втрати професійної працездатності), що виникають після
тривалої експозиції (10 років та більше);
3 ступінь (3.3) – умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які
призводять, окрім зростання виробничо2обумовленої захворюваності,
до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та
середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності
в період трудової діяльності);
4 ступінь (3.4) – умови праці характеризуються такими рівнями
шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які
здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до
розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загаль2
ної працездатності).
4 клас НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) умови праці — харак2
теризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого сере2
довища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або
ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення
важких форм гострих професійних уражень.
Ступінь шкідливості умов праці встановлюється за величиною пере2
вищення граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин; кла2
сом та ступенем шкідливості чинників біологічного походження; залеж2
но від величин перевищення чинних нормативів шуму, вібрації, інфра2
та ультразвуку; за показником мікроклімату, який отримав найвищий
ступінь шкідливості з урахуванням категорії важкості праці за рівнем
енергозатрат, або за інтегральним показником теплового навантаження
середовища; за величиною перевищення граничнодопустимих рівнів
електромагнітних полів та випромінювань; за параметрами радіаційного
фактора відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ297); за
показниками природного та штучного освітлення; за величиною недо2
держання необхідної кількості іонів повітря і показника їх полярності.
Оцінка важкості трудового процесу здійснюється на підставі облі2
ку фізичного динамічного навантаження, маси вантажу, що підніма2
ється і переміщується, загального числа стереотипних робочих рухів,
величини статичного навантаження, робочої пози, ступеня нахилу
корпусу, переміщень у просторі.
Оцінка напруженості трудового процесу здійснюється на підставі
обліку факторів, що характеризують напруженість праці, а саме, інте2
лектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності
навантажень, режим роботи.
Згідно з гігієнічної класифікації робота в умовах перевищення гігі2
єнічних нормативів (3 та 4 клас умов праці) може бути дозволена тіль2
ки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту
і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом).
Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) дозво2
ляється лише з метою ліквідації аварій або проведення екстрених
робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна вико2
нуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламен2
тованих режимах виконання робіт.
Оскільки умови праці визначають ступінь захворюваності пра2
цівників як професійної, так ї виробничо зумовленої, тому контроль
показників захворюваності також може відігравати важливу роль у
поліпшенні умов праці. З цією метою використовують поняття профе2
сійної захворюваності.
Професійна захворюваність – це показник числа виявлених впер2
ше протягом року хворих із професійними захворюваннями і отруєн2
нями, розрахований на 100, 1000, 10000, 100000 працівників, які зазна2
ють впливу шкідливих виробничих факторів.
1.2.5. Аналіз виробничого травматизму
Вище було показано, що виробничий травматизм зумовлений орга%
нізаційними, технічними, психофізіологічними та санітарно%гігієнічни%
ми причинами. Аналіз виробничого травматизму дозволяє не лише
виявити причини, а визначити закономірності їхнього виникнення. На
основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профі2
лактики травматизму. Для аналізу виробничого травматизму застосо2
вують багато різноманітних методів, основні з яких можна поділити на
такі групи: статистичні, топографічні, монографічні, економічні, анке2
тування, ергономічні, психофізіологічні, експертних оцінок та інші.
Статистичні методи
основані на аналізі статистичного матеріалу з
травматизму, накопиченого на підприємстві або в галузі за кілька
років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою
44
45
Н21 і в звітах за формою 72нтв. Статистичний метод дозволяє всі
нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтю, віком,
професіями, стажем роботи потерпілих, часом, місцем, типом неща2
сних випадків, характером одержаних травм, видом обладнання. Цей
метод дозволяє встановити по окремих підприємствах найпоширені2
ші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кіль2
кість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і про2
вести необхідні організаційно2технічні заходи.
Кількісний показник травматизму, або показник частоти нещасних
випадків К
ч
, розраховується на 1000 працюючих:
К
ч
= 1000 n/Р,
де n – кількість нещасних випадків за звітний період із втратою працездатності
на 1 і більше днів;
Р – середньоспискова чисельність працівників за той же звітний період часу.
Якісний показник травматизму, або показник важкості нещасних
випадків К
в
, характеризує середню втрату працездатності в днях на
одного потерпілого за звітний період:
К
в
= Д/n,
де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із
втратою працездатності на 1 і більше днів.
Узагальненим показником, який показує кількість людино2днів
непрацездатності на 1000 працюючих, є коефіцієнт виробничих втрат:
К
вв
= К
ч
× К
в
= 1000 Д/Р.
Але жоден з вищенаведених показників не враховує стійкої втрати
працездатності та гибелі людей і тому не може повністю характеризу2
вати рівень травматизму. Для цього необхідно використання при2
наймні ще одного показника. Таким показником є коефіцієнт неща2
сних випадків із смертельним наслідком та каліцтвом:
К
ск
= n
ск
/n · 100%,
де n
ск
– кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і каліцтва.
n – загальна кількість нещасних випадків.
Міжнародна організація праці використовує кoeфіцiєнт частоти,
який показує кількість нещасних випадків, що припадає на 1 000 000
відпрацьованих людино2годин.