ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9266
Скачиваний: 1
36
Рис. 1.4. Основні причини смертельних, групових нещасних випадків
та аварій на виробництві в Україні за 2004 р.
Психофізіологічні
11 %
Організаційні
72 %
Технічні
17 %
Технічні
19 %
Смертельні випадки
Групові нещасні випадки
Психофізіологічні
7 %
Організаційні
72 %
Аварії
Психофізіологічні
1 %
Організаційні
72 %
Технічні
27 %
37
тичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування
органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження
систем автоматичного регулювання, контролю та керування техноло2
гічними процесами; запровадження принципово нових нешкідливих
та безпечних технологічних процесів.
До заходів з пожежної безпеки належать: запровадження системи
попередження пожеж та системи протипожежного захисту.
До організаційних заходів належать: правильна організація роботи,
навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового
законодавства, нормативно2правових актів з охорони праці; впрова2
дження безпечних методів та наукової організації праці; проведення
оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони
праці; організація планово2попереджувального ремонту устаткування,
обладнання, технічних систем.
1.2.3. Ризик як оцінка небезпеки
Основним питанням теорії і практики охорони праці є питання підви2
щення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь2якого про2
екту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або систе2
ми у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи,
що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо вия2
влену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити
ймовірність її появи до припустимого рівня шляхом вибору відповідного
рішення. Досягти цієї мети можна кількома шляхами. Це може бути
повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають висо2
кий ступінь небезпеки; заміна небезпечних операцій іншими — менш
небезпечними; удосконалення систем та об’єктів або застосування тех2
нічних чи організаційних заходів, наведених вище.
Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто
заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищен2
ня рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засо2
бів. Для того щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або пев2
ному їх комплексу, необхідно мати кількісну оцінку безпеки чи небезпеки.
Такою кількісною оцінкою небезпеки є ризик. Згідно з ДСТУ 2293299
ризик – це імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості.
Поняття ризику є одним з ключових в охороні праці, тому дуже
важливо знати його значення і вміло використовувати. Зараз існує і
використовується кілька його трактувань або значень. Ми, не замис2
люючись, говоримо такі фрази: «Ця робота пов’язана з ризиком»,
«Якщо працівник використовує несправний інструмент, у нього є ризик
зазнати травми», або: «Підприємець, що розпочав справу, ризикує на
мільйон гривень». У кожному з цих випадків термін «ризик» має різне
трактування. У першому випадку слово «ризик» є синонімом слова
«небезпека»; у другому – під ризиком розуміється ймовірність появи
несприятливої події, наприклад, травми, загибелі, аварії; а у третьому –
потенційна шкода, яка може бути нанесена несприятливою подією. Ці
трактування закріпились і використовуються в багатьох науках про
ризики, в тому числі і в охороні праці.
При оцінці ризику як ймовірності появи несприятливої події
ризик (R) визначається відношенням кількості подій з небажаними
наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкрет%
ний період часу:
R = n/N.
Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та
групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає
максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику —
максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загаль2
ної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити
люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть скла2
дати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів госпо2
дарської діяльності тощо. Ризик у всіх цих випадках є безрозмірною
величиною.
Характерним прикладом визначення загального та групового ризи2
ку може служити розрахунок числового значення виробничого травма2
тизму. Виробничий ризик – це ймовірність ушкодження здоров’я пра2
цівника під час виконання ним трудових обов’язків. У табл. 1.1 наведе2
ні дані виробничого травматизму за видами економічної діяльності в
Україні та в цілому по країні за 1999 рік. З таблиці видно, що ризик
отримати травму на виробництві в цілому по Україні у 1999 р. складав
3 · 10
23
. При цьому найбільшим виробничий ризик був у добувній про2
мисловості 35 · 10
23
, в будівництві він складав 2,7 · 10
23
, в обробній про2
мисловості та сільському господарстві – 2,2 · 10
23
, а найменшим він був
у сферах торгівлі, освіти, охорони здоров’я – (0,6...0,5) · 10
23
. Дещо
іншим чином виглядає ризик гибелі на виробництві. З наведеної табли2
ці видно, що ризик загибелі зайнятих у рибному господарстві майже
такий як і в добувній промисловості 42,6 · 10
25
та 45,5 · 10
25
відповідно, у
будівництві – 18,7 · 10
25
, на транспорті – 9,1 · 10
25
тощо.
38
39
Таблиця 1.1
Рівень виробничого травматизму в Україні за 1999 р.
Вид економічної діяльності
Всього
працюючих
Кількість
потерпілих
Кількість
загиблих
Ризик
травми,
× 10
23
Ризик
загибелі,
× 10
25
Всього по Україні
14300370
43308
1342
3,0
9,4
Сільське господарство,
мисливство та лісове
господарство
2815161
6174
333
2,2
11,8
Рибне господарство
30536
47
13
1,5
42,6
Добувна промисловість
642300
22470
292
35,0
45,5
Обробна промисловість
3133330
6973
216
2,2
6,9
Виробництво електроенергії,
газу та води
463871
441
33
1,0
7,1
Будівництво
662399
1768
124
2,7
18,7
Торгівля; послуги з ремонту
748761
486
43
0,6
5,7
Готелі і ресторани
86798
48
1
0,6
1,2
Транспорт
1083582
1298
99
1,2
9,1
Фінансова діяльність
124762
87
3
0,7
2,4
Здавання під найм
726036
1039
48
1,4
6,6
Державне управління
1453754
883
39
0,6
2,6
Освіта
871836
557
15
0,6
1,7
Охорона здоров’я та соц.
допомога
976780
455
15
0,5
1,5
Послуги
229609
215
13
0,9
5,7
На відміну від оцінки виробничого ризику при оцінці професійно2
го ризику враховується тяжкість наслідків (показники стану здоров’я
і втрати працездатності працівників), тобто шкода. Згідно з гігієніч2
ною класифікацією праці професійний ризик – це величина ймовірно2
сті порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості нас2
лідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого
середовища і трудового процесу.
При оцінці ризику як потенційної шкоди, яка може бути завдана
несприятливою подією, ризик визначається як добуток імовірності
(n/N) несприятливої події на шкоду (D), якої вона може завдати:
R = (n/N) · D.
Оскільки імовірність – величина безрозмірна, виходить, що оди2
ниця вимірювання ризику і потенційної шкоди повинна бути однією і
тією ж. Найчастіше ризик вимірюється тією ж величиною що й ура2
жальний чинник (НШВФ) небажаної події. Наприклад, для персона2
лу АЕС і населення, що проживає на прилеглій території, уражальним
чинником буде радіаційний вплив (опромінення), а одиницею його
вимірювання – зиверт.
Яким повинен бути ризик? Чи можуть бути цифри, що визначають
в тому чи іншому випадку допустимий ризик менше і що для цього
необхідно зробити? У світовій практиці прийнято користуватися прин2
ципом ALARA (As Low As Reasonably Achievable): «Будьякий ризик
повинен бути знижений настільки, наскільки це є практично
досяжним або ж до рівня, який є настільки низьким, наскільки це
розумно досяжно».
Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це
вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті, хоча
інколи, наприклад, коли мова йде про людське життя або здоров’я, він
неприйнятний.
Прикладом використання в охороні праці ризику як ймовірності
появи несприятливої події є коефіцієнт частоти травматизму, а як
потенційної шкоди – коефіцієнт виробничих втрат, які розглядаються
в параграфі 1.2.5.
Оцінка виробничного ризику служить інструментом формування
правового інституту соціального захисту, тому вивчення виробничого
ризику входить в коло інтересів як охорони праці, так і медицини, і
соціального страхування. При цьому кожен із зазначених напрямів
при одному і тому ж предметі дослідження має свої особливості, мето2
ди і цілі, а саме:
1. З позиції охорони праці ризик визначається для чинників вироб2
ничого середовища (техніки, технології, організації праці і стану
виробничої безпеки), що впливають на величину виробничого трав2
матизму, професійної та виробничо2зумовленої захворюваності, і
використовується для розробки систем технічних і організаційних
заходів, спрямованих на зниження травматизму та захворюваності на
виробництві.
40