Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

125

Група  поверхнево-активних  речовин  (ПАР).  Це  велика  група  речовин  з  дифільною  побудовою 

молекул, які здатні в рідкому середовищі адсорбуватися із розчину на поверхні розподілу фаз, напри клад: 
рідина  -  повітря  (газ),  рідина  -  тверде  тіло;  рідина  -  рідина.  Вони  можуть  бути  катіонного,  аніонного, 
амфотерного типу, при цьому всі виявляють мийні властивості. 

Оскільки  мікробні  клітини  в  природних  умовах  мають  негативний  заряд,  то  більш  активні 

протимікробні властивості виявляють катіонні ПАР, у яких з підвищенням поверхневої активності зростає й 
антимікробний вплив. Ефективна дія ПАР може проявлятися в досні і, малих концентраціях. Наприклад, 
антимікробна активність цетилпі- ридиній хлориду в 300 разів вища, ніж фенолу, а хлоргексидин згубно діє 
на бактерії в розведеннях 1:2000 -1:100000. 

Поверхнево-активні речовини містять в одній молекулі гідрофобну та гідрофільну групи, тому можуть 

адсорбуватися на поверхні розділу фаз, і як наслідок - знижувати їх поверхневий натяг. У живих організмів, 
включаючи  мікроби,  головною  поверхнею  розподілу  фаз  є  клітинні  мембрани,  які  складаються  з  білків, 
ліпідів. На перших сорбується гідрофільна частина ПАР, з другими взаємодіє гідрофобна частина. 

Антисептичні  властивості  ГІАР  значною  мірою  пов'язані  з  їх  властивістю  активно  проникати  в 

мікробну клітину, взаємодіяти з цитоплазматичною мембраною, у результаті чого втрачаються іони калію, 
кальцію,  магнію,  неорганічного  фосфору,  амінокислоти,  нуклеотиди,  настає  преципітація 
цитоплазматичних білків і нуклеїнових кислот. 

Значною  мірою  механізм  антимікробної  дії  ПАР  зумовлений  їх  властивістю  інактивувати  фактори 

бактеріальної  агресії  (токсини,  ферменти  і  т.  п.),  пригнічувати  чи  видаляти  позахромосомні  генетичні 
фактори  (плазміди,  транспозони),  що  мають  істотне  значення  при  формуванні  стійких  до  лікарських 
речовин штамів мікроорганізмів. 

Дегмін - препарат, похідний від гексаметилендиаміду і високомо- лекулярних спиртів. Випускається у 

вигляді твердої воскоподібної речовини жовтого кольору або ЗО %-го розчину (дегміциду). Згубно діє на 
грампозитивні  та  грамнегативні  бактерії,  їх  спори,  а  також  гриби.  Використовують  для  підготовки  рук  і 
операційного поля у вигляді 1 %-го водного розчину. 

Хлоргексидину  біглюконат  (гібітан)  -  поверхнево-активний  антисептик,  ефективний  щодо 

грампозитивних і грамнегативних бактерій, виявляє фунгістатичні властивості. 

Застосовують для обробки операційного поля і рук, стерилізації інструментів (0,5-1 %-ний), промивання 

порожнин і слизових оболонок (0,02 %-ний розчин), лікування ран. Гібітан випускається у вигляді 20 %-го 
водного  розчину;  робочі  розчини  готують  на  спирті  або  воді.  Більш  часто  користуються  0,5  %-ним 
розчином гібітану, який готують, розводячи розчин 70 %-ним етиловим спиртом у співвідношенні 1:40. 

Декаметоксин  -  це  поверхнево-активний антисептик, який застосовують  для обробки рук (0,025-0,05 

%-ний) і операційного поля, лікування гнійних ран. Шовний матеріал стерилізують в 0,1 %-му водному, а 
потім в 0,1 %-му спиртовому (70°) розчинах. 

Церигель. Склад: полівінілбутироль -4 г, цетилпіридинію хлориду - 0,2 г, спирт етиловий 96° - 100 г. Без 

кольору, опалесціювальна, злегка тягуча рідина із запахом спирту. При попаданні на шкіру утворює плівку, 
добре розчиняється в спирті, ефірі, інших органічних розчинниках. 

126

Група сорбентів. Сорбційні властивості вати, марлі, моху, лігніну здавна використовувалися у хірургії 

для  лікування  ран.  Успіхи  фізичної  хімії  за  останні  десятиріччя  дали  можливість  синтезувати  ряд  сорб- 
ційних засобів, які з успіхом використовуються для антисептики. 

Із  сучасних  сорбентів  до  застосування  у  ветеринарній  хірургії  прийняті  антисептичні  препарати  на 

кремнійорганічній основі (полі- метилсилоксани). 

Песил  -  високодисперсний  порошок  білого  кольору  із  специфічним  запахом  етонію.  Складові: 

поліметилсилоксан - 98 %, етоній - 2 %. Препарат володіє антимікробною дією, забезпечує місцеву детокси-
кацію ран, зменшує рівень інфікування ушкоджених тканин, активно сорбує фактори патогенності бактерій, 
токсичні  ранові  метаболіти  (М.  Г.  Ільніцький,  2003).  Для  профілактики  хірургічної  інфекції,  після 
виконання  операцій  (грижорозтин,  кастрація,  видалення  пухлин  тощо),  на  поверхню  рани  рівномірно 
наноситься 0,2-0,5 г песилу. 

Лікувально-профілактична  ефективність  антисептиків  різко  збільшується  при  поєднанні  їх  з  дією 

фізичних факторів: електрофорезом, ультразвуком, лазерним опроміненням. Значною мірою успіхи в про-
філактиці гнійно-запальних процесів залежать від досягнень на шляху створення засобів і матеріалів, які 
поєднують  в  собі  можливості  і  принципи  асептики  і  антисептики.  З  цієї  точки  зору  найбільш  перспе-
ктивними  вважаються  антисептики,  виготовлені  з  полімерних  матеріалів,  що  виявляють  антимікробні 
властивості. 

У першу чергу слід звернути увагу на полімерний шовний і перев'язувальний матеріал, виготовлений на 

основі  полівінілового  спирту.  Методом  іонного  зв'язування  в  прядильний  сплав  вводять  антибіотики, 
антисептики, протеолітичні ферменти. Широкого розповсюдження набули полімерні лікарські плівки, які за 
своїм антимікробним впливом у 2-4 рази активніші, ніж відповідні антибіотики і антисептики без полімерів 
(В. Я. Богомольний і співавт., 1991). 

Крім синтетичних, також застосовують полімери природного походження: колаген, желатинова губка, 

натрієві і калієві солі альгіно- вої кислоти, полісахариди. 

ЗАГАЛЬНІ АСЕПТИКО-АНТИСЕПТИЧНІ ЗАХОДИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ 

ХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ 

Профілактичні заходи загального характеру при проведенні хірургічних операцій у тварин включають: 
а)  організацію стаціонарних і польових операційних; 
б)  боротьбу з повітряно-крапельною інфекцією; 
в)  вивчення та врахування епізоотичної ситуації; 
г) організацію зоогігієнічного догляду та підготовку тварин до операції; 
д)  підвищення захисних сил організму. 

127

Для проведення хірургічної роботи обладнують спеціальні приміщення - операційні (рис. 58). З ними 

повинні межувати такі кімнати: перев'язочна; передопераційна, де проводять підготовку рук; 

стерилізаційна, де здійснюють очищення і знезаражування інструментів та інших 

хірургічних матеріалів, встановлюють стерилізатори, автоклав, сушильну шафу; 

апаратна та інструментальна, де зберігають набори інструментів, фізіотерапевтичну 

і діагностичну апаратуру. У лікувальних закладах, де немає спеціально 

устаткованих операційних, для проведення хірургічної роботи 

повинні створюватись необхідні умови в манежах. 

Операційна  повинна  бути  добре  освітленою,  але 

захищеною від дії прямих сонячних променів, які стомлюють 
очі  оперуючого.  Краще  за  все  обладнати  операційну 
безтіньовими  світильниками.  Стіни  покривають  стійкими  до 
води  і  температурних  коливань  матеріалами,  непроникними 
для пилу, без щілин, придатними для багаторазового миття та 
дезінфекції.  Для  цих  цілей  використовують  кахельну  плитку 
або олійну фарбу сіро-зеленого чи зелено-блакитного кольору. 

Підлога має бути асфальтованою чи цементною з люком для стоку рідини. 

В операційній не повинно бути нічого зайвого. Орієнтовний перелік устаткування: операційні столи для 

великих і дрібних тварин, один-два інструментальні столики, столик для медикаментів, підставки для біксів 
з  перев'язувальним  матеріалом,  ємкості  з  антисептиками  для  повторної  обробки  рук,  відра  для 
використаного перев'язувального матеріалу. Все має бути маркірованим. 

В операційних слід знаходитись лише в халатах чи хірургічних костюмах і ковпачках, які запобігають 

попаданню  в  рану  крапель  поту,  волосин,  лупи.  Основою  асептичного  режиму  операційної  є  чистота  і 
порядок. Для цього проводять попереднє, поточне, післяопераційне, заключне щодобове в кінці робочого 
дня і щотижневе генеральне прибирання. 

ш 

Рис. 58. Загальний вигляд операційної для 

дрібних тварин 

Попереднє прибирання проводиться з метою видалення пилу, який осів на підлогу, стіни, підвіконня, 

прилади, які протирають спочатку сухою, а потім вологою ганчіркою чи губкою. 

Поточне  прибирання  проводиться  під  час  операції:  прибирають  з  підлоги  ватні  кульки,  серветки, 

просочені кров'ю або рановим ексудатом, якщо вони впали. Ватно-марлеві тампони скидають у спеціальні 
тази; видалені під час операції із  ран або порожнини ексудат  або гній збирають  у посуд і знезаражують 
розчином карболової кислоти. При забрудненні операційного столу та підлоги вмістом кишечнику, гноєм, 
блювотними масами ці місця протирають дезінфікуючими розчинами. 

Післяопераційне  прибирання  (у  проміжках  між  операціями)  складається  з  протирання  підлоги  та 

операційного станка вологою губкою після видалення з них використаних серветок, тампонів, кульок, опе-
раційної білизни, шерсті оперованих тварин. 

Заключне прибирання виконується в кінці робочого дня, незалежно від того, проводились в той день 

операції  чи  ні.  Його  мета  -  забезпечення  готовності  операційної  до  виконання  операції.  Під  час  цього 
проводиться  ретельна  перевірка  оснащення  операційної  та  стан  готовності  всієї  апаратури,  яка 
протирається при цьому вологою (або сухою) чистою ганчіркою (губкою). 

Підлогу, стіни, підвіконня, скло, рами вікон, калорифери 'центрального опалення, світильники, меблі та 

інше протирають вологою ганчіркою. В кінці прибирають операційні станки, столики для медикаментів та 
інструментів. Прилади, що постійно знаходяться в операційній, накриваються чистими простирадлами або 
клейонками. 

Генеральне  прибирання  проводять  раз  на  тиждень.  Воно  виконується  у  два  етапи.  Спочатку 

дезінфікуючим розчином обробляють стелю, підлогу, стіни та протирають їх ганчіркою. Потім виконують 
звичайне заключне прибирання. 

Всі  види  прибирання  виконують  ганчіркою  чи  губкою,  зволоженою  розчинами  з  мийними  і 

дезінфікуючими властивостями: 3 %-ний перекис водню, 0,75 %-ний хлорамін Б чи 0,1 %-ний дезоксон-І на 
0,5 %-му розчині синтетичного мийного засобу; 0,2 %-ний хлорантен, 2 %-ний дихлор-1; розчин первомуру; 
мильно-содовий розчин з додаванням лізолу тощо. 

Дезінфекцію  засобів  прибирання  проводять  у  спеціальній  ємкості  (оцинкованій  або  емальованій), 

замочуючи  на  декілька  годин  у  1-2  %-них  дезінфікуючих  розчинах, а потім споліскують водою та 
просушують. 

5 

М29

129 

129

Для  профілактики  повітряно-крапельної  інфекції  використовують  стаціонарні  або  пересувні 

рециркуляторні  очисники  повітря  (ВОПР-09,  ВОПР-15),  бактерицидні  лампи  чи  проводять  розпилення 
аерозолю  бактерицидних  речовин  (наприклад,  5  мл/м

3

  суміші  3  %-ного  розчину  перекису  водню  і  0,5 

%-ного розчину молочної кислоти). 

Після  роботи  повітроочисників  протягом  15-30  хв  запиленість  і  бактеріальна  забрудненість  повітря 

зменшуються в 7-10 разів. 

Бактерицидні  випромінювачі  можуть  бути  стаціонарними  чи  мобільними,  неекранованими  чи 

екранованими. В останніх екраном служать  спеціальні  алюмінієві пластини, які спрямовують  ультрафіо-
летові промені вгору, що виключає їх пряму дію. Вони можуть вмикатися в присутності людей, проте не 
більше,  як  на  6-8  годин.  Лампи  встановлюють  на  відстані  2-2,5  м  одна  від  одної  та  підлоги,  бо  кожний 
випромінювач створює навколо себе "стерильну зону" в діаметрі 2-3 м. Лампи вмикають після прибирання 
на 2 години та за годину перед операцією чи в спеціально відведені проміжки часу. 

Розпилення суміші перекису водню і розчину молочної кислоти проводять протягом 40-50 хвилин, що 

знижує бактеріальну забрудненість повітря в 30-40 разів, тобто воно стає практично стерильним. 

Слід звернути увагу і на послідовність проведення операцій, спочатку виконують асептичні, а потім - 

гнійні! 

Немала  частина  хірургічної  роботи  виконується  безпосередньо  в  господарствах,  в  умовах 

тваринницьких приміщень. У зв'язку з цим, завчасно проводять ветеринарно-санітарні заходи, приміщення і 
стійла чистять, миють, дезінфікують. 

У теплу безвітряну погоду операції проводять на відкритому повітрі. Для цього підбирають трав'янисті 

майданчики, захищені від пилу і вітру, віддалені від доріг та гноєсховищ. 

При організації хірургічної роботи необхідно знати і враховувати епізоотичну ситуацію в господарстві, 

місцевості. Неприпустиме виконання операції у період масових профілактичних щеплень. У всіх випадках 
епізоотичного  неблагополуччя  господарств,  місцевості  слід  керуватися  інструктивними  положеннями 
Ветеринарного законодавства. 

Тварину чи групу тварин з показанням до хірургічної операції слід заздалегідь помістити в окреме чисте 

і продезінфіковане стійло, призначити відповідну дієту. При операціях на органах черевної порожнини не 
рекомендується використовувати проносні засоби, бо це призводить до активізації кишкової мікрофлори, 
зниження  тонусу  кишечнику,  розвитку  метеоризму.  Пригнічення  життєдіяльності  кишкової  мікрофлори 
досягають  дачею  легкоперетравних  кормів,  хіміотерапевтичних,  протибродильних  та  обволікуючих 
засобів. 

Здійснюють  зоогігієнічні  заходи:  очищають  шкіряний  покрив,  частково  чи  повністю  обмивають 

тварину, розчищають копита. 

У  випадку  операції  на  дистальних  ділянках  кінцівок  проводять  їх  відпарювання  в  гарячій  воді  та 

призначають  дезінфікуючі  ножні  ванни  (10  %-ний  розчин  міді  сульфату,  5-10  %-ний  формалін,  1  %-ний 
калію перманганат). 

Для  запобігання  забрудненню  місця  операції,  операційного  поля  безпосередньо  перед  операцією 

спорожнюють сечовий міхур і пряму кишку. З цією метою тварині надають примусову 5-10-хвилинну про-