Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

130

гулянку або проводять катетеризацію і ставлять клізму. У великих тварин частіше звільняють пряму кишку 
мануально.  Потім  підв'язують  і  бинтують  хвіст.  Наявність  супутніх  захворювань,  особливо  шкіри 
(піодерматити, екзематозні ураження), ставлять під сумнів сприятливий перебіг післяопераційного періоду. 
Такі ділянки тіла тварини підлягають хірургічній та антисептичній обробці, при можливості - ізоляції. 

На жаль, не у всіх випадках, особливо термінових, вдається у всьому об'ємі провести передопераційну 

підготовку тварини. Проте, ні в якому разі недопустимо звичайну планову операцію чи хірургічну обробку 
ставити у ранг екстреного випадку. Це істотно збільшує частоту післяопераційних ускладнень і ставить під 
сумнів доцільність не тільки хірургічної, але і всякої іншої лікувальної роботи взагалі. 

Після  операції  за  тваринами  ведуть  клінічні  спостереження  і  забезпечують  належний  зоогігієнічний 

догляд. Проводять  заходи  щодо запобігання розгризання твариною пов'язок і швів або зняття їх лапами, 
копитами. Для цього коней і велику рогату худобу коротко прив'язують до ясел або ставлять на розтяжку. 
Дрібним тваринам, особливо собакам, надівають намордники з сіткою, на лапи - панчохи з цупкої тканини, 
на  шию  -  фанерний  круг.  В  станках,  де  утримують  після  операції  ослаблених  великих  тварин,  слід 
забезпечити регулярну зміну підстилки в достатній кількості. До і після операції призначають засоби, що 
стимулюють  активність  захисних  систем  організму.  З  цією  метою  застосовують  вітамінні  препарати, 
гіперімунні  сироватки,  специфічні  вакцини  та  анатоксини,  гемотерапію,  гамаглобулінові  препарати.  В 
останні роки апробовані імуностимулюючі засоби: лівомізол та його ізомери, тималін, імзауф, вірутрицид, 
методи лазерної терапії і квантової гемотерапії (В. М. Власенко, 1996; М. В. Рубленко, 2000). 

Профілактика контактної інфекції 

Підготовка  рук.  Ретельна  підготовка  рук  хірурга  та  його  асистентів  перед  операцією  має  запобігти 

контактному мікробному забрудненню рани. Дослідженнями Р. Priese (1938), які підтверджені сучасними 
роботами, встановлено, що шкіра рук, крім фонових для неї епідермальних стафілококів, пропіонобактерій, 
коринебактерій,  нерідко  і  у  великій  кількості  містить  золотистий  стафілокок,  акіне-  тобактерії,  кишкову 
паличку, клебсіели. У працівників ветеринарної медицини, які часто проводять антисептичну підготовку 
рук, превалюють нехарактерні для шкіри грамнегативні бактерії, в тому числі стійкі до антибіотиків штами. 
Це свідчить про те, що руки хірурга можуть бути не тільки механічними факторами передачі інфекційного 
агента подібно інструментам і предметам догляду, але і джерелом інфекції. 

Раніше  вважалося,  іцо  передопераційна  підготовка  рук  повинна  забезпечити  повне  знешкодження 

мікроорганізмів  на  шкірі.  Однак  виявилося,  що  така  задача  є  недосяжною.  При  будь-якому  безпечному 
способі антисептичної обробки рук частина мікробів залишається у шкірі, особливо у волосяних мішечках, 
у  вивідних  протоках  потових  і  сальних  залоз.  Як  показали  дослідження  (О.  П.  Красильніков,  1995),  для 
попередження  післяопераційної  інфекції  достатньо  зменшити  чисельність  на  шкірі  мікробів.  Для  оцінки 
антисептичної обробки рук використовують такий показник: частку від числа бактерій до обробки і після 
неї, виражену в десятичних логарифмах. Для аутохтонної мікрофлори рук цей показник при одноразовому 
застосуванні антисептика повинен бути в межах 2,5-3,4 Lg

10

, а при штучній мікробній контамінації- 5 Lgio- 

Такий ступінь зменшення при попаданні мікробів з рук у рану не призводить до розвитку інфекції в зв'язку 
з недостатністю інфікуючої дози. 

131

Отже  заходи,  спрямовані  на  зменшення  чисельності  мікроорганізмів  на  руках,  слід  розглядати  як 

антисептичні, а не як дезінфекцію, що нерідко має місце. При цьому розрізняють гігієнічну та хірургічну 
антисептику. 

Гігієнічна  антисептика  виконує  гігієнічну  та  естетичну  функції.  Руки  спеціалістів  ветеринарної 

медицини, що беруть участь у проведенні оперативних втручань, нерідко можуть бути резервуаром і фак-
тором  передачі  потенційно  патогенних  мікробів  до  організму  тварини.  У  зв'язку  з  цим,  працівникам 
ветеринарної  медицини  необхідно  проводити  гігієнічну  антисептику  рук  до  і  після  контакту  з  хворими 
тваринами,  роботи  з  патологічним  матеріалом,  після  проведення  мануальних  чи  інструментальних 
досліджень тощо. Для цього використовують різноманітні антисептичні мила та засоби хірургічної анти-
септики. 

Перед  початком  роботи  та  після  кожної  маніпуляції  руки  ретельно  миють  водою  з  антисептичними 

милами, які містять 2-5 % фенолу, 5 % дьогтю, 10% іхтіолу, 5-10 % сірки, 5-10% борної кислоти, 0,3 % хлор- 
крезолу, 0,8 % повідон-йоду, 4 % хлоргексидину, 1-2 % триклозану тощо. 

Для гігієнічної антисептики

 застосовують

 спирти, спиртові і водні розчини антисептиків. Тип препарату, 

концентрація,  експозиція  залежать  від  характеру  контакту

  з

  твариною  чи  патологічним  матеріалом, 

видового  складу  мікроорганізмів,

  проміжків

  між  черговими  обробками  рук.  Особливо  ретельно,  як  і  при 

хірургічній  антисептиці,  повинні  бути  оброблені  піднігтьові  простори  та  міжпальцьові  складки.  Руки 
протирають  1-2  хв  0,5  %-ним  хлоргексидином  в  70  %-ному  етиловому  спирті,  0,5  %-ним  хлораміном,  1

%-ниМ

  дегміном,  1  %-ним  етоні-  єм,  70-96  %-ним  етиловим  спиртом.  У  випадках  сильного  забруднення 

руки перед втиранням антисептика миють водою, рідким чи антисептичним милом. Витирати руки після 
антисептика  не  рекомендується.  При  використанні  спиртів  чи  спиртових  розчинів  вони  самі  висихають 
протягом 1-2 хв. 

Підвищити  ефект  гігієнічної  антисептики  можна  за  рахунок  обмеження  прямого  контакту  рук  з 

патологічним вогнищем шляхом використання інструментів та гумових рукавичок. 

Здорова,  еластична  і  м'яка  шкіра  рук  менш  схильна  до  розвитку  на  її  поверхні  мікрофлори  і  легше 

піддається обробці завдяки відсутності тріщин, мікротравм. Підтримання шкіри у здоровому стані потребує 
регулярного догляду з  використанням  кремів, емульсій тощо, які  пом'якшують, санують  та  дезодорують 
шкіру  рук.  Добре  себе  зарекомендували:  рідини  Тушнова  (олія  рицинова  -  5,0;  гліцерин  -  20,0;  спирт 
етиловий - 75,0) та Гірголави (гліцерин, спирт етиловий, 10 %-ний розчин аміаку - по 25,0). 

Хірургічна антисептика рук 

Мета хірургічної антисептики - попередження заносу з рук хірурга та його асистентів в операційну рану 

мікроорганізмів і розвитку в зв'язку з цим післяопераційних інфекційно-запальних процесів. 

Вона  досягається  шляхом  різкого  зниження  чисельності  заносних  та  аутогенних  мікробів  на  руках. 

Поверхня шкіри рук вкрита мікроорганізмами, які утримуються на ній разом з елементами бруду і жиро-
поту.  Крім  того,  мікроби  нагромаджуються  між  лусочками  епідермісу,  в  порах,  проникають  у  вивідні 
протоки потових і сальних залоз. Місцями їх скупчення є піднігтьові простори, нігтьові щілини, міжпаль- 
цьові складки. У великій кількості патогенна мікрофлора може знаходитися під каблучками чи перснями на 
пальцях, а тому перед підготовкою до операції їх слід знімати. Також з нігтів слід зняти лак, бо в ньому 

132

присутні  мікроорганізми.  До  90  %  мікробів  на  руках  знаходиться  в  піднігтьових  просторах,  тому  нігті 
необхідно коротко обрізати. 

Техніка хірургічної антисептики рук 

Підготовку рук перед операцією проводять у кілька послідовних етапів. Спочатку шкіру рук механічно 

очищають, потім знезаражують хімічними антисептиками і дублять. 

Руки  готують  від  кінчиків  пальців  до  ліктів,  дотримуючись  наступних  правил:  1)  коротко  обрізають 

нігті та очищають піднігтьові простори; 2) миють пальці, кисті та передпліччя, утримуючи весь час руки так, 
щоб вода збігала з кисті до ліктя, а не навпаки (рис. 59); 3) особливо ретельно миють щіточкою піднігтьові 
простори, нігтьові валики, міжпальцьові складки і бокові поверхні пальців, кисті та передпліччя; 4) праву і 
ліву руки обробляють однаковий час; 5) спочатку миють долонну, а потім тильну поверхню кожного пальця, 
нігтьове ложе, міжпальцьові складки, далі послідовно обробляють долонну і тильну поверхні лівої і правої 
кисті, лівого і правого зап'ястя, лівого і правого передпліччя до меж ліктьового суглоба; 6) після миття руки 
висушують стерильними серветками і лише потім обробляють антисептиком. 

Механічне  очищення  рук  має  забезпечити  їх  підготовку  до  знезаражування  антисептиками.  Воно 

дозволяє видалити з шкіри до 60-80 % мікроорганізмів та продукти, які є їх живильним середовищем (бруд, 
жиропіт, лусочки епідермісу). Для цього руки миють з милом (вико

133

ристання антисептичного мила необов'язкове), рідше 0,5 %-ним розчином аміаку. При цьому для обробки 
навколонігтьових та міжпаль- цьових ділянок використовують м'які щітки, які попередньо повинні бути дез- 
інфі ковані. 
Знезараження  шкіри  здійснюють  хімічними 

антисептиками. Вони повинні 

відповідати  таким  вимогам:  мати  широкий 

спектр  антибактеріальної  дії, 

яка швидко досягає максимальних значень на 

поверхні  шкіри;  достатньо 

високу  бактерицидну  активність;  тривалий 

залишковий 

ефект; 

бути 

достатньо  індиферентними  щодо  шкіри; 

відзначатися 

простотою 

приготування і використання. 
Дублення шкіри  має на  меті звузити її пори, 

щоб  запобігти  виходу  на 

поверхню  мікроорганізмів  з  вивідних 

протоків  сальних  і  потових 

залоз.  Під  дією  дубильних  речовин 

тимчасово знижується тургор 

поверхневих  шарів  шкіри,  що  зумовлює 

закриття  вивідних  протоків. 

Ряд  антисептиків  (аліфатичні  спирти  з 

коротким ланцюгом - етанол, 

пропанол,  ізопропанол  та  їх  суміші  з 

йодофорами 

чи 

поверхнево-активними 

антисептиками) 

мають водночас бактерицидні 

та  дубильні  властивості.  Дублення  шкіри 

можна  замінити  покриттям 

рук  тонкими  антисептичними  плівками. 

Способи  підготовки  рук  із 

застосуванням 

поверхнево-активних 

антисептиків 

та 

окислювальних  систем  (рецептура  "С-4" 

тощо) 

виключають 

необхідність етапу дублення шкіри. 

Запропоновано  багато  способів  підготовки  рук  до  операції.  Тривалий  час  використовували  техніку 

обробки  рук  за  Фюрбрингером,  Альфельдом,  Спасокукоцьким-Кочергіним,  Ківшовим,  Напалковим, 
Заблудовським,  Олівковим  та  іншими.  Проте  вони  мали  певні  недоліки.  Негативними  моментами  цих 
способів  підготовки  рук  є  тривалий  термін  обробки  і  короткочасність  залишкової  антимікробної  дії,  що 
викликало потребу у повторних обробках рук під час операції. Наслідками багаторазового використання 
розчину аміаку були сухість і лущення шкіри; їдкого калію - мацерація шкіри; ртуті дихлориду, сульфату 
цинку, таніну - огрубіння, переродження шкірного покриву,

Рис. 59. Техніка миття рук 

134

його  запалення,  яке  важко  піддається  лікуванню.  Крім  того,  ртуті  дихлорид  -  високотоксична  речовина. 
Спиртовий розчин (5-10 %) йоду, який широко використовували на  заключних етапах  підготовки рук, є 
сильним алергеном і спричинює дерматити. 

Сучасні  методи  підготовки  рук  вигідно  відрізняються  від  класичних.  Вони  простіші,  виконуються  із 

застосуванням антисептиків (поверхнево-активні речовини, первомур, йодофори), що мають істотно вищу 
бактерицидну активність, широкий спектр антимікробної дії, тривалий залишковий ефект і здебільшого не 
спричиняють контактних дерматитів. Проте, і традиційні способи підготовки рук, дещо видозмінені, можна 
з успіхом застосовувати і тепер. При цьому скорочено термін миття рук з 10 хв до 2-3 хв, бо як встановлено 
(О.П.  Кра-  сильніков,  1995),  тривале  миття  не  збільшує  коефіцієнт  редукції  мікроорганізмів  і  створює 
додатковий ризик побічної дії антисептика на шкіру. Замість етилового спирту з успіхом використовують 
інші  ко-  ротколанцюгові  аліфатичні  спирти  -  60  %-ний  пропанол,  70  %-ний  ізопропанол.  На  заключних 
етапах спиртові розчини йоду замінюють йодофорами. 

Спосіб Альфельда (видозмінений). Миють руки з милом і щітками під краном протягом 2-3 хв, після чого 

висушують їх стерильним рушником чи серветкою. Потім сухі руки протягом 5 хв протирають серветкою 
(рис. 60), добре зволоженою 96 %-ним етиловим спиртом 
(або  60  %-ним  пропанолом  чи  70  %-ним  ізопропанолом),  який  самостійно  висихає  через  1-2  хв.  На 
заключному  етапі  нігтьові  ложа,  кінчики  пальців,  піднігтьові  простори  та  складки  шкіри  на  тильній 
поверхні  згинів  фаланг  змащують  одним  із  розчинів  йодофорів  (0,1  %о-ним  йодо-  пірону,  0,1  %-ним 
йодовідону, 0,1 %-ним повідон-йоду, 1 %-ним 

Рис. 60. Нанесення антисептика на руки

 йодонату). 

Спосіб Спасокукоцького-Кочергіна (видозмінений). Ґрунтується на розчиненні жирів на поверхні та в 

порах шкіри розчином аміаку. Руки миють стерильними серветками по 3 хв у двох тазах в щойно пригото-

вленому  0,5  %-ному  розчині  аміаку.  Після  висушування  рук 
стериль