Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

140

На сьогодні найбільш поширеним у вітчизняній ветеринарній хірургії шовним матеріалом є шовк, але 

він  не  повною  мірою  задовольняє  хірурга,  особливо  щодо  вимог  асептики,  оскільки  викликає  значну 
реакцію  тканин,  має  велику  капілярність,  яка  сприяє  проникненню  мікроорганізмів  у  товщу  тканин, 
потребує ретельного знезараження. 

Льняні  та  бавовняні  нитки  достатньо  міцні,  більш  інертні  в  тканинах,  порівняно  з  шовком  просто 

стерилізуються,  не  втрачають  при  цьому  своєї  міцності,  проте  легко  просочуються  кров'ю,  що  збільшує 
ризик  інфікування.  Однак,  порівняно  із  шовком,  вони  легше  і  скоріше  інкапсулюються,  тому  загроза 
утворення лігатурних нориць при їх використанні менш вірогідна. 

Синтетичні  нитки  (капрон,  лавсан,  перлон,  нейлон  та  інші)  переважають  натуральні  міцністю, 

інертністю в тканинах, але важче зав'язуються в тугий вузол. 

Всі  сучасні  методи  стерилізації  шовного  матеріалу  включають  такі  етапи:  механічне  очищення, 

обезжирювання, стерилізацію, дублення та імпрегнацію антисептиком. В одній операції можуть бути су-
міщені кілька етапів. 

Бавовняні,  льняні  та  синтетичні  нитки  розрізують  на  шматки  потрібної  довжини,  миють  з  милом,  а 

потім, намотавши на котушки, стерилізують в автоклаві протягом 20 хв при 132 °С та тиску 0,2 МПа або ж 
кип'ятять 20 хв у дистильованій воді. Потім їх заливають 96 %- ним спиртом, де й зберігають. 

За способом Гросс-Барталемі льняні та бавовняні нитки на добу занурюють у 4 %-ний водний розчин 

формаліну,  після  чого  вони  стають  більш  міцнішими  і  довше  зберігають  у  тканинах  свої  антисептичні 
властивості. 

Одним із методів стерилізації таких ниток є кип'ятіння протягом 20 хв у розчині фурациліну (1:5000) з 

наступним зберіганням у спирт- фурациліні (0,1 г фурациліну на 70 %-ному етанолі). 

Крім того, льняні, бавовняні та синтетичні нитки можна стерилізувати так, як і шовкові. Стерилізація 

шовку кип'ятінням сильно зменшує міцність його ниток. 

Стерилізація шовку 

Наведені  раніше  в  навчальних  посібниках  з  оперативної  хірургії  способи  стерилізації  шовку  (за 

Кохером, Деніцом та інші) з використанням сулеми (ртуті дихлориду), незважаючи на позитивні сторони 
(висока ефективність, утворення в тканинах ртутного альбумінату, що сприяє кращому вживленню шовку в 
тканини та швидкому загоєнню рани), через надмірну токсичність розчину слід вважати неприйнятними. 

Спосіб Садовського. Спочатку нитки миють у гарячій воді з милом, полощуть, намотують на котушки 

по  4-5  м  і  занурюють  у  0,5  %-  ний  розчин  аміаку  на  15  хв.  Далі  переносять  на  15  хв  у  2  %-ний  розчин 
формаліну на 65 %-му етанолі (формальдегід - 2,0, спирт етиловий 96 % - 68,0, дистильована вода - 30,0), де 
потім і зберігають. 

Спосіб Першина. Мотки шовку миють гарячою водою з милом, просушують, намотують на котушки. 

Далі обезжирюють протягом 12-24 годин в ефірі і кладуть у спиртовий розчин діоциду 1:1000 на 24 години 
для стерилізації, дублення та імпрегнації. Зберігають у розчині діоциду 1:5000. 

Спосіб Мелехова. Нитки без будь-якої попередньої обробки намотують на котушки і занурюють на 15 хв 

у 4,8 %-ний розчин первому- ру. Потім антисептик зливають, а шовний матеріал двічі (по 5 хв) полощуть 

141

дистильованою водою чи стерильним фізіологічним розчином. Для тривалого зберігання заливають у тому 
ж посуді 96 %-ним етиловим спиртом. 

Знезаражування  шовку  декаметоксином.  Без  попередньої  підготовки  нитки  шовку  занурюють  у  0,1 

%-ний  розчин  декаметоксину,  в  якому  їх  ретельно  миють  і  витримують  протягом  2-х  год,  потім  нитки 
висушують стерильним рушником і занурюють на 2 год в 0,1 %-ний розчин декаметоксину в 70 %-ному 
спирті. Для тривалого зберігання шовк переносять у 0,1 %-ний розчин декаметоксину в 96 %-ному спирті. 

Такі види шовного матеріалу, як нейлон, лавсан та капрон, крім того, можуть бути простерилізовані за Л. 

І. Целіщевим. Нитки мають на своїй поверхні технічну змазку, яку необхідно видалити. Для цього моток 
ниток  занурюють  у  гарячу  воду  (65-70  °С),  далі  протирають  ватно-марлевим  тампоном  і  намотують  на 
котушки  по  4-5  м.  Потім  занурюють  у  3  %>-ний  розчин  хлораміну-Б  на  10-12  годин,  після  чого  нитки 
переносять  у стерильну суху банку, де й зберігають. Перед використанням нитки повторно занурюють  у 
розчин хлораміну-Б на 10-12 хв. 

Також капронові та лавсанові нитки знезаражують декаметоксином. Без попередньої підготовки їх 

занурюють на 1 год у 0,1 %-ний водний розчин декаметоксину. Потім їх висушують стерильним рушником 
і занурюють ще на І год у 0,1 %-ний розчин декаметоксину в 70 %-ному спирті. Після цього антисептичний 
розчин замінюють новим, в якому нитки зберігають до повного використання. 

Шовний  матеріал  для  використання  в  хірургічній  практиці  продовжують  удосконалювати.  Це 

здійснюється  шляхом  покращення  конструкції  шовних  матеріалів,  підвищення  показників  їх  міцності  та 
зміни  гідрофільних  властивостей,  розробкою  методів  надання  їм  пролонгованих  антимікробних 
властивостей  з  метою  профілактики  інфекційно-запальних  ускладнень  у  рані.  Синтезовані  такі 
антимікробні нитки, як тефлон, фторлон, біолан, йодин, летилан. Останні, наприклад, мають бактерицидну 
дію  щодо  спороутворюючих  анаеробів,  стафілококів,  протею,  кишкової  палички,  яка  утримується  в 
тканинах протягом 30 діб. 

Стерилізація кетгуту 

Кетгут  відноситься  до  шовного  матеріалу,  який  розсмоктується.  Сирий  кетгут  може  бути  дуже 

забруднений патогенними мікроорганізмами, в тому числі спороносними. Це пов'язано з тим, що його виго-
товляють із підслизового шару кишечнику вівці, з пуповини, навколоплідних оболонок, сухожилків оленя, 
сухожилків хвоста щура, серозної оболонки кишки (серозофіл). Зважаючи на це, при стерилізації кетгуту 
виникають певні труднощі, тим більше, що він не підлягає кип'ятінню. 

Найкраще використовувати кетгут, який стерилізується промисловим шляхом та зберігається в ампулах 

чи  пластикових  упаковках.  Проте,  досить  часто  виникає  необхідність  його  стерилізації  в  умовах 
виробництва. Труднощі його тривалого зберігання полягають в тому, що необхідно забезпечити не лише 
стерильність  кетгуту,  але  й  еластичність  його  ниток.  У  зв'язку  з  цим,  найчастіше  кетгут  зберігають  в 
антисептичних розчинах, які містять певну кількість гліцерину (етиловий спирт 96 % - 90,0, гліцерин - 6,0, 
вода дистильована - 4,0). 

Попередньо  кетгут  розрізають  на  шматки  довжиною  до  1  м  і  згортають  в  кілечко  чи  намотують  на 

котушки, після чого стерилізують одним із нижче приведених способів. 

142

Спосіб Губарєва.  Кетгут обезжирюють  в ефірі  протягом 12-24 год або в бензині (12 год), після  чого 

переносять у спиртовий розчин Лю- голя (йод кристалічний - 10,0, калію йодид - 10,0 та спирт етиловий 96 
%-ний - до І л). У цей розчин можна додати гліцерину - 40 мл. Експозиція - 10-14 діб, залежно від товщини 
ниток. Зберігають кетгут у цьому ж розчині, змінюючи його кожні 2 тижні. 

Спосіб Гейнац-Клаудіуса. Кетгут стерилізують (10-14 діб) у водному розчині Люголя (йод кристалічний 

-10  г,  калію  йодид  -  20  г,  дистильована  вода  -  до  1  л),  а  зберігають  у  96  %-ному  етиловому  спирті,  який 
міняють через кожні 10-14 діб. 

Спосіб  Покотило.  Кетгут  кладуть  на  72  год  у  4  %-ний  водний  розчин  формаліну,  а  зберігають  у 

спирт-гліцериновому розчині (спирт - 90,0, гліцерин - 6,0, вода - 4,0). 

Спосіб Садовського-Котилєва. Кетгут спочатку кладуть на 30 хв у 0,5 %-ний розчин аміаку, а потім 

переносять його на ЗО хв у 2 %-ний розчин формаліну на 65 %-ному спирті. 

Спосіб Рубашева. Кетгут занурюють на 24 год в антисептичний розчин такого складу: формалін - 5,0, 

ефір  етиловий  -  100,0,  гліцерин  -  50,0,  спирт  етиловий  70  %  -  500,0.  Після  цього  кетгут  зберігають  у 
спирт-гліцериновому розчині. 

Стерилізація  кетгуту  в  4,8  %-ному  первомурі  за  Мелеховим.  Спочатку  протягом  10  хв  кетгут 

розмочують  у  0,9  %-му  розчині  натрію  хлориду  або  дистильованій  воді,  після  чого  заливають  на  20  хв 
розчином первомуру. Потім мотки кетгуту полощуть стерильним ізотонічним розчином чи водою. З метою 
ущільнення ниток їх кладуть на 20 хвилин у 96 %-ний спирт; зберігають у спиртовому розчині Люголя. 

Знезаражування  кетгуту  декаметоксином.  Кетгут  занурюють  в  0,1  %-ний  водний  розчин 

декаметоксину і витримують у термостаті при 40 °С протягом 3 год. Потім нитки сушать і переносять на 6 
год  в  0,1

%-

НИЙ

  розчин  декаметоксину  в  70  %-ному  спирті.  Зберігають  нитки  у  0,1  %-ному  розчині 

декаметоксину в 96 %-ному спирті. 

Крім кетгуту, нитки, що розсмоктуються,  виготовляють  із  синтетичних  полімерів,  таких  як: окцелон, 

дексон, поліглактин-910, вікрил. Такий шовний матеріал випускають стерильним, у герметичній упаковці. 
Розсмоктується він за 14-30 днів і на відміну від кетгуту не викликає запальних та алергічних реакцій. 

На  сьогодні  промисловість  випускає  хірургічну  антимікробну  капронову  нитку  "Капромед",  яка 

розсмоктується  в  організмі  впродовж  6-9  місяців.  Для  надання  їй  антимікробних  властивостей,  на  її 
поверхню нанесено спеціальне полімерне покриття, що містить діоксидин та гентаміцину сульфат. 

Стерилізація інструментів 

Вибір способу стерилізації залежить від фізико-хімічних властивостей матеріалу, з якого виготовлений 

інструмент. 

Стерилізації  інструментів  завжди  повинне  передувати  ретельне  їх  очищення,  оскільки  забруднення 

органічного і неорганічного походження (залишки заводського мастила, згустки крові, ексудату, сечі тощо) 
створюють біля мікроорганізмів захисну оболонку, що різко знижує дієвість термічної і хімічної обробки. З 
інструментів необхідно попередньо зняти змазку шляхом занурення їх у гарячу воду (50- 60 °С) чи 1 %-ні 
розчини  миючих  засобів  та  протерти  чистою  серветкою.  При  необхідності  інструменти  розбирають  на 
складові  частини.  При  неефективності  такого  способу  інструменти  протирають  серветкою,  зволоженою 
бензином чи ацетоном. 

143

Вживані інструменти чистять дещо інакше. На першому етапі їх піддають антикорозійній обробці в 1 

%-ному  розчині  натрію  бензоату  впродовж  1-7  годин.  Якщо  є  можливість  промити  проточною  водою 
інструмент зразу після використання, то в розчин інгібітора корозії його не занурюють. Корозійні плями 
видаляють сумішшю (2:1) крейди і 10 %-ного розчину аміаку або пастою для точіння безпечної бритви. 

Далі  інструменти  полощуть  у  проточній  воді  і  заливають  на  15  хв  миючим  засобом  (комплексом  3 

%-ного перекису водню на 0,5 %- йому миючому засобі), який бажано підігріти до 50 °С. Защемлені шприци 
виправляють занурюванням в антиформін Форнеля (суміш 7,5 %-го їдкого натру та 6 %-го натрію хлориду). 

Миють інструменти за допомогою йоржику чи ватно-марлевого тампона, після чого їх полощуть у воді 

і  висушують  у  сушильній  шафі,  розклавши  інструменти  на  рушник.  Слід  уникати  тривалої  сушки 
інструментів  на  повітрі,  щоб  запобігти  процесам  окислення  і  корозії  металу.  Особливу  увагу  надають 
передстерилізаційному  чищенню  ін'єкційних  голок,  які  прочищають  мандреном  з  ватою,  зволоженою 
бензином, спиртом, ефіром чи 0,5 %-ним розчином аміаку. 

У сучасних умовах інструменти стерилізують кип 'ятінням, хімічними способами, рідше з цією метою 

використовують автоклав, прожарювання, сухоповітряний та газовий способи. 

Найбільш  широко  у  ветеринарній  практиці  використовують  кип'ятіння  інструментів  у  металевих 

кип'ятильниках-стерилізаторах (рис. 63). При відсутності останніх можна застосувати емальований посуд з 
кришкою. 

144

Інструменти розкладають  на решітку стерилізатора, яка витягується чи опускається в стерилізаційну 

коробку тільки за допомогою спеціальних гачків. 
Складні інструменти стерилізують на- піврозкритими або в 

розібраному стані. Ріжучі частини 

загортають у марлю, щоб запобігти 

затупленню ріжучої окрайки в 

процесі кип'ятіння. 
Ін'єкційні  та  хірургічні  голки  кладуть  у 

стерилізатор, 

попередньо 

наколовши  їх  на  марлеву  серветку,  щоб  у 

процесі 

кип'ятіння 

вони 

не 

загубилися. 
Шприци  кип'ятять  обов'язково  в  розі-

браному  стані,  оскільки  вони 

можуть  лопнути  внаслідок  різниці  в 

коефіцієнті 

розширення 

при 

нагріванні 

скляного 

циліндра 

та 

металевого 

поршня. 

Перед 

кип'ятінням  складові  частини  шприців  та 

інші скляні предмети загортають у 

марлю і кладуть у ще не нагріту воду. 

Інструменти 

краще 

кип'ятити 

в 

дистильованій воді, якщо її немає, 

то  в  лужних  розчинах,  приготовлених  на 

звичайній  воді  (1-3  %  натрію 

карбонату,  3-5  %  натрію  тетраборату, 

0,1-0,3  %  натрію  гідроксиду). 

Розчини  лугів  осаджують  солі  кальцію  і 

магнію, 

запобігаючи 

корозії 

інструментів.  Також  вони  підвищують 

температуру кипіння (104-106 °С), 

що підвищує ефект стерилізації. 

Тривалість  кип'ятіння  інструментів  10-20  хв.  Інструменти  після  розрізу  гнійників,  роботи  з  трупним 

матеріалом  кип'ятять  у  лужних  розчинах  з  додаванням  лізолу  чи  карболової  кислоти  (до  2  %-ної  кон-
центрації) протягом ЗО—45 хв. 

Слід пам'ятати, що при звичайних режимах кип'ятіння спори анаеробів і деякі віруси не гинуть, тому 

при підозрі на забрудненість інструментів подібною мікрофлорою рекомендують кількаразове (по 30—40 
хвилин) кип'ятіння протягом 2 год. 

Шприци,  визначені для анестезії, стерилізують тільки  в дистильованій воді,  оскільки  лужні розчини 

сприяють розпаду деяких місцево анестезувальних речовин. 

Слід  відмітити,  що  причиною  корозії  металевих  предметів  при  їх  кип'ятінні  у  звичайній  воді  є 

утворення при гідролізі солей окислів

2ЕІ 

Рис. 63. Стерилізатори: 

а - в розібраному вигляді; б - 

електричний