Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

160

Незважаючи на те, що в останні роки більшість складних і тривалих оперативних втручань виконують 

під  поєднаним  наркозом  із  використанням  нейролептиків,  при  якому  багато  клінічних  ознак  наркозу  не 

ція є основною і нині. Часто важко встановити рівень наркозу, тому що за одними ознаками він є більш 

поверхневим, а за іншими - більш глибоким. У таких випадках визначають стадію і два суміжних ступені, 

клінічна картина яких спостерігається в даний час (наприклад, стадія III] - ІІІ

2

). 

Рис. 68. Стадії наркозу в тварин 

161

виявляються або вони не  характерні,  все  ж знання  класичної клініки наркозу необхідне, тому що багато 
операцій, як і раніше, виконують під однокомпонентним наркозом. Крім того, деякі клінічні ознаки глибини 
наркозу залишаються і при потенційованому наркозі. Описана нижче клінічна картина наркозу характерна 
для  наркозу  ефіром  після  премедикації  (аналгетиками  й  атропіном  сульфатом),  без  якої  нині  наркоз  не 
проводиться. 

Глибина  наркозу визначається за такими ознаками: сльозотеча, пальпебральні (повікові) та  рогівкові 

рефлекси, ширина зіниці, її реакція на світло; м'язовий тонус; зміна характеру дихання, його вид, частота і 
глибина; частота скорочень серця; величина артеріального тиску; рухові та звукові реакції. 

І стадія - аналгетична. Тварина дещо неспокійна. Дихання гру- до-черевного типу, глибоке, ритмічне. 

Пульс  середнього  наповнення,  відмічається  тахікардія,  артеріальний  тиск  підвищений.  Зіниці  помірно 
розширені,  рух  очного  яблука  довільний.  Рефлекси  та  м'язовий  тонус  збережені.  Частково  втрачається 
свідомість і порушується координація руху. Слух загострюється. 

У  комплексі  функціональних  змін  центральне  місце  посідає  гальмування  і  зникнення  больової 

чутливості, тому першу стадію наркозу називають стадією аналгезії. Перша стадія наркозу підрозділяється 
на З фази (В. М. Власенко, Л. А. Тихонюк, 2000). Фаза //триває з моменту початку введення анестетика до 
появи часткової аналгезії, фаза І

2

 - від появи часткової до повної аналгезії, фаза І

3

 - від виникнення повної 

аналгезії до притуплення свідомості. 

Питання про механізм аналгезії в першу стадію наркозу досить складне. 
Явище аналгезії зумовлене зміною функціонального співвідношення центрів кори головного мозку та 

підкіркової ділянки. 

Провідну  роль  у  механізмі  феномена  аналгезії  відіграє  зниження  збудливості  і  пригнічення 

рефлекторної діяльності центрів больової чутливості, які знаходяться в стовбуровій частині ретикулярної 
формації  та  ядрах зорових  горбів.  Порушується або повністю припиняється передача  збудження  в зонах 
переключення  аферентних  імпульсів,  з  одного  боку,  на  еферентні  провідники,  а  з  другого  -  на  короткі 
неврони кори кінцевого мозку. Крім того, порушується проведення аферентних імпульсів у парабіотичних 
ділянках нервового стовбура. 

Механізм порушення координації руху в стадії аналгезії пов'язаний з утягуванням у процес парабіозу 

центрів мозочка. Часткова втрата свідомості, що виникає в цій стадії, пов'язана, з одного боку, з частковою 
деаферентацією кори кінцевого мозку, а з другого - з деяким посиленням активності невроцитів. 

З пригніченням чутливості, зокрема больових центрів підкіркової ділянки, в реакцію втягуються кіркові 

ланки інших аналізаторів. Доведено, що з поглибленням наркозу зорова функція згасає раніше, ніж слухова. 

При  подальшому  надходженні  наркотичного  препарату  в  кров  і  нагромадженні  його  в  центральній 

нервовій системі перша стадія аналгезії переходить у другу. 

II  стадія  -  збудження,  може  бути  виражена  неоднаково  в  різних  тварин.  Це  пов'язано  з  різним 

початковим станом організму (виснаження, тяжка травма, інфекційні захворювання), типом нервової сис-
теми,  видом  і  породою  тварин.  Так,  наприклад,  у  виснажених  тварин  після  застосування  седативних 
препаратів ця стадія буває короткочасною і невиразною. У легкозбудливих, фізично сильних тварин стадія 
збудження проявляється особливо різко. Крім того, різні породи тварин можуть також по-різному реагувати 

162

в  цій  стадії  наркозу.  Так,  наприклад,  фокстер'єри,  добермани,  боксери  більш  збудливі,  тому  стадія 
збудження в них виражена сильніше, ніж у сенбернарів, блад- каундів та інших порід собак. 

Стадія збудження пов'язана з початковою реакцією на наркотичну речовину рухових елементів різних 

відділів  центральної  нервової  системи.  Триває  вона  2-5  хв,  залежно  від  властивостей,  дози,  способу 
введення наркотичної речовини. Із збільшенням концентрації наркотичної речовини в крові відмічається 
подальше  пригнічення  центрів  больової  чутливості,  тоді  як  інші  -  збуджуються  і  це  проявляється  рядом 
клінічних ознак. Тварина збуджена, починає рухатися, незважаючи на перешкоди, намагається звільнитися 
від фіксуючих пов'язок, зірвати наркозну маску, м'язовий тонус підвищений. Відмічаються некоординовані 
рухи тулуба й кінцівок. Наприкінці стадії рухи стають обмеженими. 

Тварини  іржуть,  вищать,  гавкають,  нявчать  тощо.  Дихання  грудочеревного  типу,  аритмічне,  часте,  з 

шумом, зуби щільно стиснуті, зіниці різко розширені. У коней, великої рогатої худоби і собак відмічаються 
швидкі й часті мимовільні рухи очей у горизонтальному, вертикальному або обертальному напрямках. Рухи 
очей бувають маятникоподібними, з однаковою швидкістю коливань в обидва боки, і по- штовхоподібними, 
коли рухи очей в один бік здійснюються швидше, ніж у другий. Такі функціональні зміни руху очей мають 
назву  ністагм.  Втрачається  реакція  на  зовнішні  подразники  внаслідок  гальмування  центрів  асоціації 
(фармакологічної декортикації). У тварин, особливо в коней й великої рогатої худоби, посилюється секреція 
слинних,  бронхіальних  і  слізних  залоз.  Підвищуються  всі  види  рефлекторної  активності.  Саме  тому  в 
тварин  виникає  блювання,  часте  ковтання,  кашель,  гикавка,  може  настати  фібриляція  шлуночків  серця, 
посилюється потовиділення, спостерігається мимовільне сечовиділення. 

У  другій  стадії  спостерігаються  виражені  зміни  серцево-судинної  системи,  які  пов'язані  з 

гіперадреналінемією. Вони проявляються тахікардією, підвищенням артеріального тиску, аритмією серця. 
Пульс аритмічний, середнього наповнення. 

Таким  чином,  часткова  й  повна  втрата  свідомості  пов'язані  з  пригніченням  функціонування  центрів 

активуючої системи ретикулярної формації та вторинним гальмуванням кори кінцевого мозку як апарату 
відображення. Рухове збудження зумовлене рефлекторною дією наркотичних засобів на  рухові елементи 
локомоторного апарату середнього й спинного мозку. 

Для прискорення введення в наркоз і переходу із стадії збудження в наступну стадію, під час збудження 

слід  продовжувати  інгаляцію  ефіру  й  тільки  при  появі  блювання  або  інших  ускладнень  інгаляцію  ефіру 
тимчасово припинити. У міру поглиблення наркозу симптоми збудження поступово згасають, починають 
розслаблятися м'язи, нормалізується дихання й настає наступна стадія. 

III стадія - хірургічна - характеризується пригніченням больової чутливості та згасанням свідомості з 

поступовим переходом апарату координації із стадії збудження у фазу гальмування - настає сон. Зовні це 
проявляється повним розслабленням поперечносмугастих м'язів. У міру поглиблення наркозу в третій стадії 
різні  нервові  центри  виключаються  неодночасно.  Відповідно  до  цього  третю  стадію  поділяють  за 
клінічними ознаками на 4 ступені. 

Перший ступінь (IIIі) - поверхневий наркоз - характеризується настанням спокійного стану на фоні 

глибокого, ритмічного дихання. 

163

Останнє з хрипами, в результаті паралічу голосових зв'язок, грудочеревного типу, вдих і видих однакової 
тривалості. Зіниці в цей час дещо звужені, їхня реакція на світло, збережена, очні яблука роблять повільні 
рухи або фіксовані ексцентрично. Зникають гортанний і ковтальний рефлекси, але в кішок вони збережені. 
Зменшується  секреція  слізних  і  слинних  залоз.  Пальпебральний,  пальцьовий  та  рогівковий  рефлекси,  а 
також деякі вісцеро-вісцеральні (рефлекс подразнення очеревини, черевної стінки, брижі й сфінктера ануса) 
-  збережені.  Частота  пульсу  та  артеріальний  тиск  наближаються  до  початкових  показників,  знижується 
тонус м'язів кінцівок і вентральної ділянки черевної стінки. Реакція на слабкі больові подразники відсутня, 
однак сильний біль викликає у відповідь рухові та вегетативні реакції, тому на цьому ступені наркозу не 
виконують  великих  і  травматичних  операцій,  але  можна  робити  розтини  абсцесів,  вводити  дренажі, 
проводити  болючі  перев'язки,  первинну  хірургічну  обробку  ран,  вправлення  вивихів,  закриту  репозицію 
кісткових  відламків  при  переломах.  Оперативне  втручання  на  органах  черевної  порожнини 
виконувати неможливо, тому що м'язи живота не розслаблені! 

Другий ступінь (ІІІ2) - виражений наркоз - характеризується подальшим послабленням рефлекторних 

відповідей  на  больові  подразнення  й  може  бути  використаний  для  виконання  більшості  оперативних 
втручань. 

Дихання  грудо-черевного  типу,  рівне  і  ритмічне,  але  дещо  уповільнене,  ніж  на  першому  ступені 

наркозу. Зменшується глибина дихання. Рух очей припиняється й очні яблука зупиняються в центральному 
положенні  або  опущені.  Зіниці  максимально  звужені,  слабко  реагують  на  світло.  Пальпебральний, 
гортанний та ковтальний рефлекси в кішок відсутні, а рефлекси рогівки й очеревини - збережені. Секреція 
слізних залоз різко знижена, рогівка волога. Припиняється секреція слинних залоз, а в жуйних - знижується. 
Починається різке розслаблення скелетних м'язів.  Тонус  м'язів черевної стінки знижений,  проте  повного 
розслаблення їх не настає. Артеріальний тиск і частота пульсу не змінюються. 

Другий  ступінь  третьої  стадії  -  це  зона  надійного  наркозу,  тому  його  можна  безпечно 

підтримувати тривалий час! 

Третій ступінь (ІІІ

3

) - глибокий  наркоз. Характерною особливістю його є прогресуюче пригнічення 

рефлекторної активності та основних життєво важливих функцій, яке може набути загрозливого характеру 
при  тривалому  підтримуванні  цього  рівня,  особливо  в  ослаблених  пацієнтів.  Це  гранично  допустиме 
наркотичне гальмування життєво важливих функцій організму, а тому необхідна максимальна увага, щоб 
запобігти  подальшому  поглибленню  наркозу.  Ознаками  токсичного  впливу  ефіру  на  Миттєво  важливі 
органи є надмірне  пригнічення дихання.  Воно грудочеревного типу, з  перевагою  черевного, поверхневе, 
рідке,  що  призводить  до  зменшення  альвеолярної  вентиляції.  Відрегулювати  його  м

0

жна  лише  за 

допомогою  інгаляції  вуглекислотою.  Зникають  усі  рефлекторні  реакції  на  больові  подразники,  й  лише 
реакція на розтягування сфінктера прямої кишки залишається. Зіниці помірно розширюються, реакція їх на 
світло  зникає,  сльозотеча  припиняється  (рогівка  суха),  повіки  не  зімкнуті,  очні  яблука  фіксовані  в 
центральному  положенні.  Секреція  слини  залишається  лише  в  жуйних.  З'являються  ознаки  зниження 
діяльності  серця  й  судин,  виникає  помітна  тахікардія,  артеріальна  гіпотензія  (внаслідок  паралічу 
вазомоторного нерва), підвищується центральний венозний тиск, пригнічується функціональна діяльність 
нирок,  аж  до  анурії,  розвивається  метаболічний  та  газоїщй  ацидоз.  М'язовий  тонус  знижується,  язик 

164

западає.За діапазоном витривалості 15 хв наркозу на цьому ступені відповідає двом годинам наркозу 
другого ступеня! 

Четвертий ступінь (III

4

) - передозування. Цей ступінь наркозу недопустимий. Він виникає лише 

П

ри 

помилках у проведенні знеболювання. Клінічно четвертий ступінь хірургічної стадії наркозу проявляється 
прогресуючим  пригніченням  дихання,  гіпоксією  й  гіперка-  пнією,  тяжким  газовим  і  метаболічним 
ацидозом, настає ціаноз слизових оболонок. Спостерігається різкий занепад діяльності серця і судин, що 
проявляється  порушенням  ритму  серця,  прогресуючим  зниженням  артеріального  тиску,  значним 
прискоренням  пульсу.  Розвивається  подальше  пригнічення  рефлекторної  діяльності.  Дихання  стає 
поверхневим і поштовхоподібним, настає ціаноз слизових оболонок, регеція очного яблука зшшщ і воно 
займає звичайне положення, рогівка суха, зіниці розширені. М'язи повністю розслаблені. 

Це  вказує  на  передозування,  неминучу  зупинку  дихання  і  серця  -  потрібні  негайні  заходи,  які 

забезпечать зниження глибини наркозу. При цьому слід припинити подачу наркотичної речовини, провести 
вентиляцію легень, застосувати засоби, які поліпшують роботу серця.

Ніяке  найскладніше  хірургічне  втручання  не  може  виправдати  проведення  наркозу  на такому 

критичному рівні, тому що життсво важливі високолабільні центри знаходяться в нестійкому стані, і 
в будь-який нас може настати виснаження їхніх функцій з подальшим переходом у стан паралічу й 
клінічної смерті! 

Багато  анестезіологів  ступінь  ІІІ

4

  не  виділяють,  тому  що  вважають  цей  стан  передозуванням 

наркотичного препарату! 

Таким чином, в основі закономірної зміни явищ і симптомів, які характеризують різні ступені третьої 

стадії  наркозу, лежить  послідовне  пригнічення  життєво важливих центрів відповідно до градієнта  їхньої 
лабільності.  Швидкість  настання  і  глибина  гальмування  цих  центрів  залежать  від  природи  наркотичної 
речовини та рівня функціональної рухливості кожного із цих центрів. 

IV  стадія  наркозу  -  відновлювальна,  пробудження,  агональна.  Вона може перебігати по-різному, 

залежно від умов. У випадку, коли операція пройшла вдало і введення наркотичних засобів припиняється, 
відновлення функцій організму йде в зворотному порядку аж до повного пробудження. 

Виведення з наркозу починається з моменту припинення подачі наркотичного препарату. Тривалість 

виходу з наркозу залежить від тривалості та глибини наркозу, травматичності операції і виду наркотичного 
препарату,  який  застосовували.  При  виведенні  з  наркозу  відмічаються  ті  самі  стадії,  але  в  зворотному 
порядку.  Якшо  продовжується  поглиблення  наркозу,  це  може  призвести  до  незворотних  змін  у 
клітинах  центральної  нервової  системи,  коли  ж  тривалість  поглиблення  перевищує  3-5  хв,  тоді 
наркоз  переходить  у  термінальну  фазу  паралічів  і  клінічної  смерті!  Ця  стадія  виникає  на  фоні 
прогресуючого пригнічення дихання і роботи серця! Робота серця припиняється через 2-3 хв після 
зупинки  дихання!  Перед  цим  перестає  визначатися  пульс  і  артеріальний  тиск,  з'являється  зяяння 
сфінктерів,  настає  мимовільне  сечовипускання  й  дефекація.  Лише  негайні  заходи  серцево-легеневої 
реанімації, розпочаті не пізніше, ніж через 3-5 хв після  припинення кровообігу, можуть  врятувати 
тварину! Слід припинити подачу наркотичної речовини, розпочати штучну вентиляцію легень і непрямий 
масаж серця, увести атропін, адреналін та олужнювальні розчини.