Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

177

Препарат  справляє  виражену  аналгезивну  дію,  яка  пов'язана,  насамперед,  зі  зниженням  збудливості 

больових  центрів  і  з  послабленням  чутливості  непериферичних  нервів.  Центральна  аналгезивна  дія 
морфіну, мабуть, пов'язана з пригніченням лобних часток головного мозку. 

У коней морфін у малих дозах знижує больову чутливість. Разом з тим, уповільнюється перистальтика, 

посилюється дихання, тварини стають більш лякливими. При середніх дозах больова чутливість знижується 
ще більше, тварина слабо реагує на уколи, неспокійним коням без утруднення можна виконувати ін'єкції, 
лікувати рани тощо. Зниження больової чутливості настає через 10-15 хв, досягаючи максимуму через 25-30 
хв і відновлюється лише через 2-10 год; перистальтика різко послаблюється, дихання уповільнюється. 

У великої рогатої худоби доза близько 0,2 г спричинює помірне, а 1,0 г - сильне збудження. Свині також 

досить чутливі до морфіну. Явища збудження в овець супроводжуються алотріофагією. 

Кішкам морфін вводити не можна, тому що в них він викликає різке збудження, агресивність! 
На  собак  морфін  діє  своєрідно.  Малі  дози  (0,003-0,008  г)  сповільнюють  перистальтику  й  знижують 

больову  чутливість;  часто  буває  блювання.  Препарат  у  дозах  0,02-0,05  г  спричинює  повне  припинення 
перистальтики,  різке  зниження  больової  чутливості;  тварини  стають  сонливими,  часто  буває  блювання. 
Великі  терапевтичні  дози  (0,1  г),  крім  усіх  перерахованих  симптомів,  викликають  сон,  послаблення 
дихання. Смертельна доза морфіну 0,13-0,6 г. 

Цуценята набагато чутливіші до препарату, ніж дорослі собаки! 
Морфійний сон повною мірою спостерігається в собак і кролів, у віслюків і коней буває лише незначний 

сонливий  стан,  а  в  рогатої  худоби  й  такий  стан  реєструють  дуже  рідко.  Морфійний  сон  перебігає  із 
загостренням відчуттів й підвищеною рефлекторною збудливістю. При збільшенні дози морфіну сон стає 
глибоким і навіть переходить у наркоз. 

На дихання морфін впливає через органи відчуття й безпосередньо через дихальний центр. Загострення 

функції органів відчуття, найбільш виражене від малих доз морфіну, веде до посилення дихання. Однак, 
уже  від  середніх  і  великих  доз  морфіну  дихання  уповільнюється.  Різко  знижується  як  безпосередня 
збудливість дихального центру від гуморальних збудників (С0

2

), так і рефлекторна - від імпульсів з гортані, 

бронхів і ротової порожнини. 

На кровообіг препарат істотно не впливає. 
Морфін  використовують  для  премедикації  за  20-30  хв  до  операції.  Впродовж  анестезії  його  можна 

використовувати  як  аналгетик  при  комбінованому  наркозі.  Слід  пам'ятати,  що  препарат  може  спричи-
нювати пригнічення дихального центру, тому слід бути готовим до проведення штучної вентиляції легень. 

Морфін  протипоказаний  старим  тваринам,  при  виснаженні  й  пригніченні  дихального  центру 

(тяжкі інтоксикації, отруєння)! 

Дози під шкіру: коням - 0,1-0,4 г; свиням - 0,04-0,1; собакам - 0,02-0,15 г. 
Промедол  діє  аналогічно  морфіну,  але  має  цілий  ряд  особливостей.  Він  послаблює  сприйняття 

центральною  нервовою  системою  больових  імпульсів,  посилює  дію  місцевоанестезувальних  речовин, 
впливає снодійно. Промедол менш токсичний, ніж морфін, незначно пригнічує дихальний центр, посилює 
скорочення  матки.  Відмічено,  що  промедол  послаблює  моторну  функцію  кишечнику,  але  менше,  ніж 

178

морфін.  Анал-  гезивна  дія  виражена  вже  через  10-20  хв  і  триває  2-6  год.  Промедол  скорочує  сфінктери 
травного тракту, але слабше, ніж морфін. 

Широко застосовують для премедикації, для посилення аналгези- вного ефекту при загальній анестезії. 

Його можна поєднувати з іншими аналгетиками, анестетиками, нейролептиками. 

Дози під шкіру: коням - 0,015-0,05 г; великій рогатій худобі - 0,004-0,008; собакам - 0,002 г. 
Фентаніл  чинить  сильну,  швидку,  але  короткотривалу  дію.  За  аналгезивною  дією  в  50-100  разів 

сильніший від морфіну. Після внутрішньовенного введення дія настає через 1-3 хв, триває 15-30 хв, а після 
внутрішньом'язового  -  через  3-10  хв.  Він  викликає  пригнічення  дихання,  аж  до  апное;  підвищує  тонус 
блукаючого  нерва,  що  призводить  до  зниження  ритму  скорочення  серця  й  зниження  просвіту  бронхів. 
Викликає брадикардію, яку можна купірувати атропіном. 

Вводять  собакам  підшкірно,  внутрішньом'язово  й  внутрішньовенно  за  30—40  хв  до  операції  в  дозі 

0,02-0,04 мл/кг разом з такою самою дозою дроперидолу. 

Пентазоцин  (фортрел,  лексир)  за  аналгетичною  активністю  істотно  не  відрізняється  від  морфіну, 

менше пригнічує дихання. При

 ЙОГО 

застосуванні рідше відмічаються запори

 Й

 затримка сечовиділення. Він 

має седативний і добрий аналгезивний ефекти в післяопераційному періоді. Однак, може бути блювання, 
гіперемія шкіри, пригнічення дихання.  Препарат  не  слід  застосовувати  при  вираженій  недостатності 
функції печінки й нирок! Дія триває до 3-4-х год. 

Препарат вводять собакам підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно в дозі ЗО мг. 
Бупринорфін (Тетцевіс) - вільний аналгетик. Собакам і кішкам вводять в дозі: внутрішньом'язово 4-10 

мґ/кг, внутрішньовенно - 2- 5 мг/кг. Аналгезивний ефект зберігається протягом 4-х год. Використовують 
для седації, післяопераційного знеболювання, премедикації. 

Бутарфанол (ТогЬі^езіс) - має добру аналгезивну і седативну дії. Вводять внутрішньом'язово кішкам у 

дозі 0,2-0,8 мг/кг, а собакам - 0,5 м.г/к.г. Дія иретарату триває год. 

4.  Снодійні  засоби.  Серед  снодійних  засобів  найпоширеніші  препарати  барбітурової  кислоти.  Солі 

барбітурової  кислоти  пригнічують  функцію  кори  великих  півкуль  головного  мозку  внаслідок  блокади 
висхідної  частини  ретикулярної  формації,  знімаючи  вплив  кори  на  підкіркові  зони.  Снотворна  дія 
препаратів барбітурової кислоти зумовлена здатністю їх викликати іррадіацію гальмування в корі великих 
півкуль. У великих дозах вони уповільнюють процеси збудження й діють нейролептично або наркотично. 

Препарати  барбітурової  кислоти  значною  мірою  пригнічують  спинномозкові  рефлекси  і  слабо 

впливають  на  рефлекторні  подразнення,  що  надходять  у  центральну  нервову  систему  від  внутрішніх 
органів.  Вони  пригнічують  судиноруховий  центр,  знижують  чутливість  хеморецепторів  синокаротидної 
зони, внаслідок чого розслаблюються гладкі м'язи судин, розширюються судини кишечнику й матки. 

Крім снотворної дії, препарати барбітурової кислоти мають седативну, аналгезивну й холінолітичну дії. 

Ці ефекти посилюють саліцилати та похідні піразолону. 

За  тривалістю заспокійливої дії  на  центральну  нервову систему барбітурати  поділяють  на  препарати 

тривалої  дії,  що  спричинюють  сон  протягом  6-8  год  (барбітал,  барбітал  натрію,  фенобарбітал),  серед- 
ньотривалої  -  5-7  год  (барбаміл,  етамінал  натрію,  циклобарбітал),  короткочасної  дії  (гексенал,  тіопентал 

179

натрію). Наркотична дія триває 15^40 хв. Вони легко проникають через плацентарний бар'єр, впливаючи на 
плід. 

До препаратів барбітурової кислоти швидко настає звикання внаслідок прискореного знешкодження їх 

при  повторних  введеннях  і  зменшення  реактивності  центральної  нервової  системи  проти  їх  дії.  Тому  в 
клінічній  практиці  не  слід  призначати  їх  на  тривалий  період,  а  в  разі  необхідності  потрібно  міняти 
препарати.  Знешкодження  барбітуратів  у  печінці  прискорюється  при  введенні  їх  у  поєднанні  з 
антикоагулянтами групи кумарину. 

Барбітал  (веронал)  повільно  всмоктується  із  шлунка  та  кишечнику.  З  організму  виділяється  дуже 

повільно. Застосовують як снодійний засіб. Дія його розвивається повільно і триває довго. Наприклад, в дозі 
0,03 г/кг він спричиняє сон у собак, який триває близько 10 год. 

Великі дози барбіталу викликають типовий барбітуровий наркоз, який триває 1 -2 доби. 
Дози всередину: заспокійливі - свиням 0,5-1,0 г, собакам - 0,3- 0,5, вівцям - 3-5 г; максимальні снодійні - 

свиням - 2,0-3,0, собакам - 0,6-1,0 г. 

Барбітал натрію (мединал, веронал натрію) діє так само, як і барбітал, але він легко всмоктується і 

швидко виділяється. Його снотворна дія триває не довше 1-4 год, а наркотична 1-8 год. 

Дози всередину: собакам - 0,3-0,5 г; свиням - 0,5-2,0; вівцям - 3- 5 г; внутрішньовенно вводять 10 %-ний 

розчин у дозі 0,2 мг/кг, а вну- трішньом'язово - 0,25-0,30 мг/кг. 

Фенобарбітал  (люмінал)  діє  заспокійливо,  снотворно  і  протису-  домно,  викликає  незначне 

розслаблення гладкої мускулатури кишечнику, судин, матки. 

Дози всередину: собакам - 0,05-0,8; свиням - 0,4-2,0 г. 
Барбаміл  (амітал  натрію)  діє  снотворно  й  наркотично.  Сон  глибокий,  тривалістю  2-8  год.  Наркоз  у 

собак  перебігає  порівняно  легко,  а  в  травоїдних  тварин  часто  супроводжується  сильним  порушенням 
дихання й серцевої діяльності. Його застосовують для базисного наркозу в м'ясоїдних тварин і свиней. Дози 
всередину: собакам - 0,05- 0,2; свиням - 0,1-0,5 г. 

Етамінал натрію (нембутал) діє так само, як і барбітал натрію, але менш тривало (приблизно в 2 рази); 

токсичність етамінал натрію нижча, ніж барбамілу. Дози всередину: собакам - 0,05-0,2; свиням - 0,1-0,4 г. 

5. М'язові релаксанти. Важливою умовою багатьох оперативних втручань є розслаблення скелетних 

м'язів, яке можна спричинити трьома методами: глибокий наркоз, провідникова анестезія й застосування 
міорелаксантів. 

ГІри глибокому наркозі виникають виражені порушення ряду важливих функцій організму, в зв'язку з 

чим застосовувати його небезпечно. Провідникову анестезію також не завжди можна застосовувати з цією 
метою.  Нині  для  розслаблення  скелетних  м'язів  при  поверхневому  наркозі  застосовують  міорелаксанти. 
Вибірно діючи на нейром'язові синапси й паралізуючи їх, вони ідеально розслабляють поперечносмугасті 
м'язи.  До  групи  м'язових  релаксантів  відносять  алкалоїди  групи  кураре  та  різні  синтетичні  препарати  з 
аналогічною дією. 

Показання. У клінічній практиці міорелаксанти застосовують для: 1) розслаблення м'язів при інтубації 

трахеї,  ендоскопії,  репозиції  кісткових  відламків,  вправленні  вивихів;  2)  створення  оптимальних  умов 
проведення операції при поверхневому наркозі. 

180

Протипоказання:  І)  слід  уникати  застосування  міорелаксантів  при  переповненні  шлунка,  оскільки 

розслаблення  сфінктерів  кардіа-  льного  відділу  стравоходу  й  підвищення  після  введення  деполяризу- 
вальних  міорелаксантів  внутрішньошлункового  тиску  може  призвести  до  регургітації;  2)  не  слід 
застосовувати деполяризувальні міорелаксанти при глаукомі (через небезпеку тривалого підвищення внут- 
рішньоочного  тиску),  великих  опіках,  гіперкалієплазмії  (ці  препарати  посилюють  останню);  3) 
недеполяризувальні  міорелаксанти  застосовують  обережно  при  захворюваннях  нирок,  тому  що  вони 
виділяються з сечею. 

Диплацин  порушує  нервово-м'язову  провідність  у  скелетних  м'язах.  У  результаті  цього  м'язи 

розслаблюються.  Від  більш  високих  доз  розслабляються  м'язи  грудної  клітки,  і  це  несприятливо 
відбивається  на  диханні;  відмічають  і  зниження  кров'яного  тиску.  Фізостигмін,  прозерин  і  гапантамін 
швидко послаблюють дію диплацину. Його поєднують з тіопенталом натрію, азоту закисом й ефіром. Дія 
настає через 7-10 хв і триває 30-50 хв. 

Дози: внутрішньом'язово собакам, кішкам і кролям - 0,0025-0,003 г/кг маси тіла. Великій рогатій худобі 

диплацин  застосовують  внутрішньовенно  в  дозі  0,0025  г/кг  маси  тіла  у  вигляді  0,5  %-ного  розчину. 
Релаксація настає миттєво й триває близько години. 

Дитилін в організмі швидко руйнується, тому діє короткочасно; повторними ін'єкціями вплив можна 

продовжити до однієї години. На відміну від інших міорелаксантів дія його не знімається фізостиг- міном, 
прозерином  і  галантаміном,  більше  того,  цими  препаратами  вона  подовжується  і  посилюється.  Дитилін 
застосовують  як  міорелак-  сант  при  всіх  видах  інгаляційного  наркозу,  особливо  при  малих  операціях. 
Препарат можна застосовувати з одночасним введенням новокаїну (не більше 0,005 г/кг маси тіла). 

Дози внутрішньом'язово на 1 кг маси тіла: коням - 0,01 г (у вигляді 10 %-ного розчину); великій рогатій 

худобі  -  0,0001; свиням  -  0,0008; вівцям  -  0,0006 (у 5 %-ній концентрації);  собакам  -  0,00025 г (1 %-ний 
розчин). 

Тубокурарин  —  відносять  до  Н-холіноблокаторів  скелетних  м'язів,  справляє  сильну  міопаралітичну 

дію. Собакам і кішкам вводять внутрішньовенно в дозі 0,4-0,5 мг/кг. Через 2-4 хв настає релаксація м'язів, 
яка триває 10-20 хв. Наступні дози мають бути знижені в 1,5- 2 рази, тому що препарат має кумулятивну 
дію.  Істотних  негативних  впливів  на  організм  не  справляє.  Антагоністами  тубокурарину  є  про-  зерин  і 
галантамін. 

6.  Антигістамінні  засоби  знижують  реакцію  організму  на  гістамін,  знімають  викликані  гістаміном 

спазми  гладкої  мускулатури,  знижують  проникність  тканин,  спричинену  гістаміном,  зменшують 
гіпотензивну дію гістаміну, запобігіють розвиткові й полегшують перебіг алергічних реакцій. Під впливом 
протигістамінних препаратів знижується токсичність гістаміну. 

Поряд з антигістамінною дією препарати цієї групи мають й інші фармакологічні властивості. Деякі з 

них  (димедрол,  дипразин)  справляють  седативну  дію,  гальмують  проведення  нервового  збудження  у 
вегетативних гангліях, проявляють центральну холінолітичну дію, мають протизапальні властивості. 

Димедрол  дуже  швидко  знімає  спазми  гладких  м'язів,  відновлює  функціональний  стан  капілярів, 

зменшує  біль.  Одночасно  з  цим  він  блокує  нервові  ганглії,  справляє  помірну  спазматичну  дію  на  гладкі 
м'язи, знижує провідність у чутливих нервах і підвищує збудливість адренореактивних і холінореактивних 

181

систем. Крім того, під впливом димедролу розвивається седативний, а в ряді випадків і гіпнотичний стан у 
тварин (нагадує дію аміназину). Він викликає сон та аналгезію. 

Завдяки такому різнобічному впливу димедрол сприятливо впливає при багатьох запальних процесах, 

алергічних станах, при променевій хворобі тощо. 

Препарат  посилює  ефект  снодійних  і  болезаспокійливих  засобів.  Інколи  використовується  як 

самостійний препарат для досягнення седативного ефекту в збуджених тварин при дослідженнях і малих 
операціях. 

Слід  пам'ятати,  що  дозування  димедролу  індивідуальне:  в  одних тварин  він  може  спричинити 

сон, в інших - не справляє седативного ефекту, а в деяких, у тих самих дозах, може викликати стан, 
близький до делірію! 

1  %-ний  розчин  димедролу  застосовують  внутрішньовенно,  внут-  рішньом'язово,  підшкірно  і 

всередину. 

Дози підшкірно: коням - 0,1-0,5 г; великій рогатій худобі - 0,3- 0,6; собакам - 0,02-0,04 г; дози всередину 

в 1,5-2 рази вищі, ніж підшкірні. 

Дипразин за дією схожий на димедрол, але справляє більш виражений антигістамінний вплив. Значно 

посилює  й  подовжує  дію  наркотичних  і  місцевоанестезувальних  речовин,  справляє  значний  седативний 
вплив. 

Дози  внутрішньом'язово  і  внутрішньовенно:  коням  -  0,02-0,05  г  (вводити  в  кровоносне  русло 

повільно!). 

Супрастин - має виражений антигістамінний та седативний ефект. 
Ін'єктують собакам і кішкам внутрішньовенно і внутрішньом'язово по 0,02-0,04 мл/кг 2 %-ного розчину. 
Піпольфен  -  чинить  антигістамінну  і  седативну  дію.  Використовують  для  потенціювання  дії 

снотворних, наркотичних та аналгетичних засобів. Угамовує гикавку й блювання. 

Не можна застосовувати при виражених порушеннях функції печінки й нирок! 
Вводять собакам і кішкам внутрішньом'язово, по 0,02-0,04 мл/кг 2 %-ного розчину. 
Великі дози препарату можуть спричинити деліріозний синдром! 

НЕЙРОЛЕПТ АНАЛГЕЗІЯ

Дози наркотичних речовин, які використовують, часто межують з токсичними. Тому для полегшення 

перебігу наркозу, його поглиблення і зменшення дози наркотичної речовини, застосовують преме- дикацію. 
На основі ідеї, яку сформулювали Лаборі та Югерар, про так званий захист організму, було створено новий 
напрям  в  анестезіології  -  "наркоз  без  наркотиків",  або  нейролептаналгезія.  Принцип  методу  полягає  в 
поєднаному  проведенні  нейролепсії  та  аналгезії.  Для  цього  використовують  нейролептичні  речовини 
(пЄИГОрІЄ

£ІСа)

 - ті, що блокують нервову систему. Термін "нейролептичні речовини" був запропонований 

для  позначення  фармакологічних  засобів,  які  спричинюють  гальмування  нейровегетативної  системи  і 
застосовуються при штучному сні з охолодженням організму (гібернація). 

Цей  своєрідний  метод  знеболювання  передбачає  комбінацію  лікарських  речовин  двох  груп: 

нейролептиків,  що  справляють  заспокійливу  дію,  яка  супроводжується  зниженням  реакції  на  зовнішні