Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.07.2019
Просмотров: 10020
Скачиваний: 18
182
подразники, послабленням психомоторної дії, пригніченням страху, агресивності; та аналгетиків - речовин,
що гальмують сприйняття болю.
Ці препарати поділили на дві групи: нейролептичні речовини - застосовують при тяжких порушеннях
функції центральної нервової системи, і транквілізатори - вживають при менш виражених порушеннях. Це
більш широкий термін, ніж "седативні засоби", під ним розуміють речовини, які діють багатогранно на
функції центральної й вегетативної нервової системи і призводять до блокади автономної системи, до
"економного" стану організму зі зниженим обміном, міо- релаксацією і станом, що нагадує наркоз. Термін
"транквілізатори" відповідає поняттю "заспокійливі засоби".
Нейролептики блокують нервову систему, тобто утруднюють передачу нервових імпульсів у
центральні ланки рефлекторної дуги. Препарати цієї групи не пригнічують діяльність спинного мозку, на
відміну від наркотиків. Вони викликають седативний ефект (атарак- тичний), знижують рухову активність
та вегетативні реакції, знижують температуру тіла, потенціюють наркотики, діють антигістамінно,
протишоково. Одна з основних фармакологічних особливостей - своєрідна заспокійлива дія, яка
супроводжується зменшенням реакцій на зовнішні подразники, послабленням психомоторного збудження,
пригніченням відчуття страху, послабленням агресивності.
Вираженої снотворної дії нейролептики в звичайних дозах не проявляють, але вони можуть викликати
дрімотний стан і сприяти настанню сну; вони посилюють дію снодійних та інших заспокійливих
(седативних) засобів, потенціюють дію наркотиків, аналгетиків, місцевих анестетиків і послаблюють
ефекти психостимулювальних препаратів.
Ряд нейролептиків (особливо групи фенотіазину і бутирофенону) мають протиблювотну активність; цей
ефект пов'язаний з вибірковим пригніченням хеморецепторних пускових ("тригерних") ділянок довгастого
мозку. Багатьом нейролептикам властива центральна й периферична антиадренергічна активність, а деяким
- і холінолітична, антигістамінна та антисеротоншова.
У фізіологічних механізмах центральної дії нейролептиків істотне значення має їхній вплив на
ретикулярну формацію мозку: викликаючи пригнічувальну дію цього відділу мозку, нейролептики
усувають його активуючий вплив на кору великих півкуль. Дія нейролептиків не обмежується лише
впливом на ретикулярну формацію; їх різнобічні ефекти пов'язані також з дією на виникнення та
проведення збудження в різних ланцюгах центральної і периферичної нервової системи.
Транквілізувальна дія окремих препаратів супроводжується активуючим або седативним ефектом.
Більшість транквілізаторів проявляють поряд з транквілізувальним ефектом виражену різною мірою
міорелаксуючу і протисудомну дію. М'язоворелаксуюча дія пов'язана із впливом препаратів на центральну
нервову систему, а не з периферичною курареподібною дією, тому такі речовини називають "центральними
релаксантами".
Препарати транквілізувальної дії уповільнюють передачу нервових імпульсів по центральних ланцюгах
рефлекторної дуги і знижують реактивність ретикулярної формації кори головного мозку. Вони впливають
як на підкіркові зони, так і на кору головного мозку, викликаючи заспокійливу, спазмолітичну та
протисудомну дію. При цьому гальмується реакція центральної нервової системи на подразники
183
ендогенного й екзогенного походження, знижується вегетативна реакція адренергічних і холінергічних
нервів, активність серотоніну та гістаміну.
Вплив транквілізаторів на центральну нервову систему супроводжується зниженням рухової активності
та агресивності, послаблюється напруження скелетних м'язів, підвищується пристосовуваність організму до
нервових навантажень, забезпечується збереження енергії. У середніх дозах вони викликають сон, у
великих - наркоз!
Поєднуючи транквілізувальну, седативну, снодійну, міорелаксант- ну та протисудомну дію, кожен
препарат має свої більш чи менш виражені властивості, що визначають особливості його психофармако-
логічних ефектів і застосування. Так, у діазепаму транквілізувальна дія поєднується з чітко вираженим
активізуючим і помірно вираженим снодійним ефектами. Феназепам має досить виражену транквілі-
зувальну і значну гіпноседативну дію. Xлордіазепоксид - препарат із легкою транквілізувальною дією, а в
нітразепаму переважають снодійний і гіпноседативний ефекти.
У дорослих тварин дія транквілізаторів на центральну нервову систему більш виражена, ніж у
молодих! Установлено неоднакову реакцію на дію транквілізаторів у тварин різних видів. Досить чутливі
до них коні. Малі дози транквілізаторів у жуйних тварин викликають пригнічення, великі - втрату больової
і тактильної чутливості. На птицю транквілізатори діють короткочасніше, ніж на тварин, У свиней вони
знижують рухову активність, больову й тактильну чутливість і не впливають на функцію травного тракту. У
котів спричиняють пригнічення, розслаблення скелетних м'язів, виникнення атаксії, зниження реакції на
больові подразники, уповільнення перистальтики кишечнику, зниження температури тіла. Відмічається і
видова чутливість тварин до окремих препаратів: аміназин у коней викликає сильну реакцію на звукові
подразники, а резерпін - коліки. Індики більш чутливі до транквілізаторів, ніж кури.
Тривалість дії транквілізаторів залежить від шляхів введення. Після внутрішньовенного -
пригнічувальна дія триває 5-8 год, після внутрішньом'язового - 8-12 год. Для швидкої дії транквілізатори
вводять внутрішньовенно. Транквілізатори - малотоксичні. Дози, що викликають інтоксикацію, в 15-20
разів більші від'лікувальних. Серед них найбільш токсичними є аміназин, особливо при застосуванні старим
й ослабленим тваринам. Незважаючи на малу токсичність, транквілізатори мають виражену побічну дію,
яка характеризується зниженням артеріального тиску, часто виникає тахікардія, слинотеча, потіння. При
тривалому застосуванні транквілізаторів з'являються набряки слизових оболонок, знижується тонус
скелетних м'язів. Ці явища зникають після припинення введення препаратів.
При інтоксикації тварин транквілізаторами вводять коразол, фенамін; при різкому зниженні
артеріального тиску - кордіамін (не слід застосовувати адреналіну гідрохлорид!).
При стресах тварини активно мобілізують вуглеводи, жири, мінеральні речовини та втрачають вітамінні
ресурси. Тому транквілізатори застосовують разом з глюкозою, вітамінами групи А, О, Е, С. Для
пригнічення активності патогенної мікрофлори вводять антибіотики групи тетрацикліну.
Слід також враховувати, що алкоголь потенціює дію транквілізаторів!
Застосування транквілізаторів протипоказане при захворюваннях серцевої системи з
дегенеративними або склеротичними явищами, нефрозо-нефритах, анемії, набряках. З обережністю їх
застосовують старим та ослабленим тваринам.
184
Протипоказаннями до застосування нейролептичних речовин є хвороби печінки, нирок, порушення
функції кровоносних органів, декомпенсовані пороки серця, міокардіодистрофія, гострі та хронічні
інфекції, отруєння снодійними.
Ефективними антагоністами щодо окремих видів дії нейролептичних речовин є фенамін, ефедрину
гідрохлорид і пітуїтрин.
Нейролептики рекомендується застосовувати для ' профілактики транспортного, теплового,
поствакцинального та інших стресів, зниження травматизму при перегрупуванні стада й зважуванні тварин,
при відгодівлі, діагностичних маніпуляціях і проведенні вакцинацій. Як заспокійливі засоби їх
застосовують при відлученні молодняку від маток, самопогризанні хутрових звірів, для профілактики
канібалізму в курей, лікуванні нервових розладів центральної нервової системи, посиленні дії наркотичних,
болезаспокійливих і місцевоанестезу- вальних препаратів.
Нейролептичні препарати (особливо тривалої дії) застосовують як заспокійливі засоби при отруєнні
збуджувальними препаратами, для посилення дії болезаспокійливих та протиалергічних препаратів. При
введенні разом з холіноблокаторами їхня дія посилюється.
Заспокійливу дію на нервову систему використовують при лікуванні нервових хвороб, спазмів
шлунково-кишкового тракту, для зменшення болючості при родах.
Ці препарати дозволяють спокійно зафіксувати тварину, запобігти стресовим реакціям та можливому
травматизму не лише в тварин, а й обслуговуючого персоналу, а також проводити нескладні хірургічні
операції тощо.
Нейролептики знижують, а іноді повністю знімають стадію збудження і, що особливо важливо, при
меншій дозі наркотиків можна отримати більш глибоке й довготривале загальне знеболювання (наркоз).
Застосування окремих нейролептиків
Аміназин. Білий або злегка жовтуватий порошок, руйнується на світлі, гігроскопічний, легко
розчиняється у воді.
Через несумісність його не можна застосовувати з барбітуратами, розчином Рінгера!
Аміназин справляє складну дію як на центральну, так і на периферичну нервову систему. Він усуває або
послаблює вплив ретикулярної формації на кору великих півкуль, блокуючи імпульси від сенсорних
шляхів, які надходять до неї колатерально. Маючи седативні властивості, він справляє заспокійливу дію, яка
супроводжується зниженням рухової активності тварини, розслабленням скелетних і гладких м'язів,
зниженням кров'яного тиску. Крім того, препарат має гіротиблювотні, протишокові властивості, знижує
секрецію залоз шлунково-кишкового тракту, викликає розслаблення стравоходу. Він послаблює
умовно-рефлекторну діяльність, знижує температуру тіла на 2—4 °С, підвищує протигістамінну активність
тканин, зменшує порозність судин, пригнічує рефлекторні реакції від подразнення ін- терорецепторів
кишечнику, сечового міхура, рефлексогенних зон сонних артерій тощо.
Фармакологічна дія аміназину багатогранна, але найбільш виражений седативний ефект він справляє на
центральну нервову систему. Це найсильніший препарат, який характеризується вираженою токсичністю. У
тварин існує видова чутливість до аміназину. Для кіз його доза в 4-5 разів менш токсична, ніж для овець.
Застосування аміназину молодняку хутрових звірів протягом 2-4 міс. не викликає побічної реакції. У малих
185
і середніх дозах препарат не впливає на вагітних тварин, не пригнічує дихання плода. Препарат не
кумулюється в організмі й не впливає на якість м'яса.
При пероральному введенні дія аміназину настає через 2 год і триває протягом доби. Після
внутрішньом'язових ін'єкцій дія проявляється через 45 хв і триває 12-18 год, внутрішньовенних - через 5—
15 хв і триває 5-8 год.
Його застосовують як заспокійливий засіб для скорочення періоду адаптації тварин до нових умов
утримання, для запобігання стресу перед транспортуванням або перегрупуванням тварин. Його застосо-
вують як протиспазматичний - при обтурації стравоходу, а також при вправленні випалої піхви, тяжких
родах і видаленні посліду.
Аміназин вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово, при підшкірних ін'єкціях він спричиняє
появлення інфільтратів. При внутрішньом'язових ін'єкціях з метою зняття подразливої дії, його
вводять в однакових за об'ембм частинах з 0,5 %-ним розчином новокаїну!
Розчин аміназину для внутрішньовенного введення слід розводити у співвідношенні 1:3; 1:5 з 40
%-ним розчином глюкози! Глюкоза знімає гемолітичну дію аміназину і знижує викликану ним
тахікардію!
Препарат застосовують для посилення та подовження дії наркотичних, снодійних, анестезувальних
речовин та міорелаксантів. Для цієї мети аміназин краще вводити внутрішньом'язово за годину перед
наркозом у вигляді 0,5-2,5 %-ного розчину в дозі 1,5 мг на 1 кг маси тварини.
У баранів дуже часто застосовують нейролептики для проведення ретельного клінічного дослідження
статевого апарату та лікувальних маніпуляцій (масових), особливо при баланопоститі. Заспокоєння тварин,
розслаблення ретракторних м'язів і розпрямлення сигмоподібного вигину в них досягається
внутрішньом'язовим введенням 2,5 %-ного розчину аміназину в дозі 0,8-1 мг/кг маси тварини. Необхідну
для введення дозу змішують в однаковій кількості з 0,5 %-ним розчином новокаїну. Після ін'єктування
аміназину настає розпрямлення сигмоподібного вигину статевого члена і його можна вільно витягнути з
препуціального мішка через 10-20 хв. Знеболювання триває більше години. Це полегшує фіксацію тварини
й проведення лікувальних маніпуляцій при ураженнях зовнішніх статевих органів. Для проведення
хірургічних втручань слід додатково застосовувати місцеву анестезію статевого члена і препуціального
мішка.
Коням й оленям аміназин застосовують обережно в зв'язку з підвищеною чутливістю їх до
препарату!
Аміназин коням часто застосовують внутрішньовенно у вигляді літичних сумішей: а) 2,5 %-ний розчин
аміназину - 2 мл, 2,5 %-ний розчин дипразину - 2 мл, 2 %-ний розчин промедолу - 1 мл; б) 2,5 %- ний розчин
аміназину - 2 мл, 2 %-ний розчин димедролу - 2 мл, 2 %- ний розчин промедолу - 2 мл; в) 2,5 %-ний розчин
аміназину - 10 мл, 2 %-ний розчин промедолу - 5,0 мл, 1 %-ний розчин димедролу - 5,0 мл, 0,5 %-ний розчин
новокаїну - 20 мл. Великій рогатій худобі літичні суміші ін'єктують без промедолу.
Дози підшкірно і внутрішньом'язово (усім видам тварин) - 1-2 мг на 1 кт маси тіла тварини.
Протипоказання: захворювання серцево-судинної системи (знижує кров'яний тиск), гострі хвороби
легень, печінки, нирок.
186
Торбуджестик - у розчині міститься 10 мг буторфенолатартрату.
Сильний аналгетик, схожий за дією на морфін. Після внутрішньо- м'язового введення його дія
проявляється через 10 хв і триває 3-4 год. Препарат вводять коням внутрішньом'язово й внутрішньовенно в
дозі 0,1 мг/кг маси тіла, що відповідно становить 1 мл розчину на 100 кг маси тіла коня. Торбуджестик
застосовують при сильних болях (завороти, защемлення, інвагінації, травми тощо), а в поєднанні з
домоседа- ном, кетасетом або інтравалом - для загального знеболювання коней,
Седивет - розчин, в якому міститься 10 мг роміфідину в 1 мл. Має седативну дію, знижує больову
чутливість. Застосовують для премедикації перед короткотривалою загальною анестезією, перед введенням
кетасету або інтравалу. Показано поєднання седивету з торбуджестиком для отримання комбінованого
глибокого седативного та аналгезивного ефекту. Седивет застосовують тільки внутрішньовенно коням у
дозі від 0,4 до 1,2 мл на 100 кг маси тіла тварини. Дія препарату починає проявлятися через 1-2 хв і триває
1-3 год, залежно від дози. Введення седивету в окремих тварин може спричинити брадикардію, яку
знімають ін'єкцією атропіну сульфату.
Сумісне введення седивету і сульфаніламідів протипоказане, тому що може призвести до
розвитку тяжких серцевих аритмій та навіть до смерті! Препарат застосовують тільки коням!
Ветранквш справляє заспокійливу і міорелаксуючу дію шляхом зниження подразнення і збудливості
центральної нервової системи. Він посилює дію снодійних та місцевоанестезувальних засобів і має
гіпертермічну і протиблювотну дію.
Забивати тварин на м'ясо дозволяється через 24 год після введення препарату, а вживати молоко
- через 12 год! Препарат може спричинити гіпотермію та порушення серцевої діяльності!
Протипоказання: гіпотермія й кардіопатія.
Побічна дія. Після застосування препарату може спостерігатися гіпотермія, гіпотензія, лейкопенія,
лейкоцитоз, еозинофілія, шкірні реакції.
Дози. Коні, велика рогата худоба, свині: внутрішньовенно - 0,5- 1 мл на 100 кг маси тіла;
внутрішньом'язово - 1-2 мл/100 кг маси тіла. Дрібні жуйні, собаки: внутрішньовенно - 0,5 мл/10 кг маси тіла;
внутрішньом'язово - 0,5-1 мл/10 кг. Кішки: внутрішньом'язово - 0,1 мл/1 кг маси тіла.
АСР-розчин у малих дозах значно знижує збудження, що дозволяє рекомендувати його при
підковуванні й транспортуванні коней. У великих дозах його можна також застосовувати замість фізичних
методів фіксації. Якщо застосовують для премедикації, то він дозволяє значно знизити дозу наркотичної
речовини. АСР має протисудомну, гіпотензивну і протиспазматичну дії. Його вводять у дозах від 0,3 до 1,0
мл/100 кг маси тіла коня. Дія препарату триває протягом 24 год.
Ослабленим і виснаженим тваринам препарат призначають у мінімальних дозах! Не
застосовують жеребним кобилам і жереб- цям-плідникам!
Азаперон (стресніл, аліперон та ін.) зберігають у темному місці, має виражену стресопротективну дію,
знижує реактивність і агресивність тварин. Подовжує дію наркотичних речовин і проявляє гіпотермічну
дію. Через 12-20 хв після введення препарату в свиней виникає нібито сонливий стан, вони не реагують на
зовнішні подразники, рухи у них невпевнені, вони лягають. Якщо їх примушують підніматися, тварини
встають неохоче, рухаються попільно й обережно. Це значно полегшує їх фіксацію. Добре виражений