Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

21

Мінливість  у  будові  й  функції  органів  і  тканин  ні  в  якому  разі  не  можна  трактувати  як  прояв 

"недосконалості" або "досконалості" даного типу. Подібні твердження необгрунтовані. 

Єдиним  джерелом  філогенетичних  змін,  а  отже  і  явищ  мінливості,  є  коливання  в  стані  зовнішнього 

середовища, в умовах життя тварин, і саме вони визначають еволюційний процес, про що писав ще видат-
ний  російський  вчений  О.  М.  Сєвєрцов.  Вивчаючи  в  сільськогосподарських  тварин  будову  і 
взаємовідношення  органів,  ми  можемо  в  кожному  з  них  знайти  значні  різноманітності,  які  є  наслідком 
тривалої  еволюційної  перебудови  організму  під  впливом  умов  життя  (одомашнювання)  тварин.  У  коня, 
наприклад, у зв'язку з особливостями його експлуатації, посилено розвивається локомоторний апарат, пе-
ребудовуються  суглоби  кінцівок,  а  також  органи  дихання  (роботи  проф. В.  Г.  Кас'яненка  та  його  учнів). 
Ступінь  вираженості  цих  процесів  неоднаковий  в  різних  тварин  одного  і  того  ж  виду,  що  й  обумовлює 
явище  мінливості.  Крім  того,  у  кожної  тварини  є  індивідуальні  відхилення,  які  залежать  від  конкретних 
умов  її  існування.  Наприклад,  розвиток  слизових  сумок,  м'язів,  судин,  ступінь  вираженості  фасціальних 
оболонок і розпушування сполучнотканинних проміжків між  ними  перебувають  у прямій залежності від 
характеру  експлуатації  коня  і  його  утримання,  у  незвичних  умовах  утримання  і  експлуатації  в  тварини 
можуть з'являтися "атипові" слизові сумки тощо. 

Розділ 2 

УЧЕННЯ ПРО ХІРУРГІЧНУ ОПЕРАЦІЮ 

Хірургічна  операція  (від  лат.  opera-  дія,  робота,  праця)  як  спосіб  лікування  застосовується  поряд  з 

іншими  методами  терапії:  фармакотерапією,  фізіотерапією  і  дієтотерапією.  Під  хірургічною  операцією 
розуміють  сукупність  кривавих  і  некривавих  механічних  прийомів,  які  виконуються  за  допомогою 
різноманітних хірургічних інструментів на тканинах й органах живого організму з лікувальною, діагнос-
тичною  і  профілактичною  метою.  Виходячи  з  економічних  і  господарських  потреб,  окремі  операції 
виконують на клінічно здорових тваринах. Йдеться, насамперед, про кастрацію самців і самок, а також з 
метою  профілактики  деяких  видів  травматизму.  Операція  доцільна  лише  тоді,  коли  її  результатом  є 
відновлення або підвищення продуктивності й господарської цінності тварин. Винятком є випадки оперу-
вання з гуманних міркувань, з метою фізіологічного експерименту, а також з косметичною метою. 

КЛАСИФІКАЦІЯ ОПЕРАЦІЙ 

Операції поділяють на дві основні групи: криваві, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри, 

слизових  оболонок  і  кровотечею  із  судин,  та  безкровні,  або  некриваві,  при  яких  цілісність  зовнішніх 
покривів не порушується (вправлення вивихів, зондування, катетеризація, накладання пов'язок тощо; рис. 
4). 

Залежно  від  мети  розрізняють  операції:  лікувальні  (виконують  з  метою  ліквідації  захворювання, 

відновлення втраченої або зниженої продуктивності, поліпшення або відновлення втраченої працездатності 
тварини); діагностичні (виконують з метою уточнення або підтвердження діагнозу), які часто переходять у 
лікувальні; економічні (направлені на підвищення продуктивності тварин і покращення якості отриманої 

22

продукції  -  наприклад,  кастрація самців і самок);  експериментальні  (виконують  для створення моделей 
хвороб або з метою фізіологічних експериментів при вивченні життєдіяльності орга- 

нізму або функцій ного окремих органів); пластичні (для виправлення форми, відновлення протяжності і 
функції  пошкоджених  органів  і  тканин);  косметичні  (для  поліпшення  зовнішнього  вигляду  тварин  - 
наприклад, ампутація вушних раковин і хвоста у собак тощо); профілактичні (направлені на попередження 
травматизму - наприклад,

Рис.4. Схема класифікації хірургічних операцій 

23

декорнуація, попередження росту рогів у телят, ампутація хвоста у телят тощо). 

За своїм характером хірургічні операції можуть бути радикальними й паліативними. 
Радикальна  (від  лат.  radix-  корінь)  операція  ставить  своєю  задачею  енергійне  втручання  з  метою 

ліквідувати захворювання,  повністю  усунути причини  і попередити його рецидиви. При цьому повністю 
усуваються, як правило, не тільки больові явища, але й причини хвороби (наприклад, операції при карієсі 
зуба - екстракція зуба, при грижах - закриття грижових воріт тощо). 

Паліативна (від лат. palliatus- одягнений у плащ, прихований) операція виконується в тих випадках, 

коли  радикальне  оперативне  втручання  в  зв'язку  з  незадовільним  загальним  станом  хворої  тварини 
протипоказане  (наприклад,  накладання  бандажу  при  пупковій  грижі  з  одночасною  ін'єкцією  навколо 
грижових воріт подразнювальних фармакологічних речовин), або ж у зв'язку з особливостями захворюван-
ня (наприклад, перерізування  нервів  при  невиліковній  кульгавості,  прокол черевної стінки  при водянках 
живота  тощо).  Вони  повинні  тимчасово  полегшити  стан  хворої  тварини  усуненням  або  зменшенням 
небезпечного  чи  важкого  симптому  хвороби,  щоб  продовжити  життя  і  використання  господарських 
цінностей тварини. Ці операції не усувають причин хвороби і тому бувають вимушеними. 

Серед  лікувальних  операцій,  терміновості  їх  виконання  розрізняють:  невідкладні,  термінові, 

вимушено відкладені, вільного вибору і нетермінові. 

Невідкладні, або екстрені, операції застосовують у випадках, коли необхідно врятувати життя тварині. 

їх виконують негайно при кровотечах, асфіксії, защемлених грижах, випадінні внутрішніх органів або їх 
перфорації, тимгіанії рубця тощо. 

Термінові операції показані в тих випадках, коли відкладання їх на тривалий час може призвести до 

швидкого  розвитку  захворювання.  Йдеться,  в  першу  чергу,  про  злоякісні  новоутворення,  оскільки  їх 
розвиток може спричинити появу метастазів в інших органах і тканинах. 

До  вимушено  відкладених  відносяться  операції,  які  необхідно  виконати,  але  їх  не  можна  зараз  же 

виконати в зв'язку з тяжким загальним станом тварини (виснаження, знесилення, шок, гнійно- некротичні 
процеси тощо). У цих випадках обмежуються терміновим 

2 3-429

33 

24

загальним лікуванням тварини, а  операцію відкладають  до більш  сприятливого моменту, коли загальний 

стан тварини покращиться.

Операції вільного вибору не вимагають негайного їх виконання й можуть бути в ряді випадків замінені 

іншими  методами  лікування  (одинична  гостра  тимпанія  рубця,  обтурація  стравоходу,  закупорка  книжки 
тощо). 

Нетермінові операції, або планові - їх можна виконати будь- коли й навіть запланувати на цілий рік (це 

кастрація самців і самок, експериментальні операції тощо). 

У  залежності  від  того,  на  неінфікованих  чи  інфікованих  тканинах  виконують  хірургічне  втручання, 

операції бувають асептичні і гнійні. 

Асептичні, або "чисті", операції виконують на неінфікованих органах і тканинах (кастрація самців і 

самок, грижорозтин, езофаготомія тощо). 

Гнійні операції виконують при гнійно-некротичних процесах (розтин абсцесу, флегмони тощо). 
На наш погляд (Л. А. Гихонюк), хірургічні операції можна також розділити на: 
-  "чисті" - асептичні операції без розтину шлунково-кишкового тракту або дихальних шляхів; 
-  "із  частковим  забрудненням"  -  чисті  операції  з  розтином  шлун-  кового-кишкового  тракту  або 

дихальних шляхів без виділення вмісту; 

-  "забруднені" - операції при гострому запаленні та (або) виділенні вмісту порожнистих органів; 
-  "брудні"  -  операції,  які  пов'язані  з  видаленням  гнійного  ексудату  або  з  виникненням  перфорації 

порожнистих органів. 

Вірогідність  післяопераційного  розвитку  інфекції  ран  у  залежності  від  "забруднення"  знаходиться  в 

межах 1,5-40 %. 

У залежності від того, скільки витрачається часу на операцію і на яких тканинах й органах її виконують, 

вони бувають малі і великі. На виконання малих операцій потрібно мало часу і вони застосовуються на 
поверхневих тканинах (проколи, ін'єкції, розтин абсцесів тощо).  Великі операції виконують на глибоких 
тканинах та органах і на їх виконання витрачається велика кількість часу. 

Операції бувають одномоментними й двомоментними. При од- номоментній операції оперативне 

вручання від початку до кінця виконується в один прийом, при двомоментних - в два прийоми, з деяким 
проміжком  між  ними  (наприклад,  пункція  бурси  при  гнійному  запаленні,  видалення  гнійного  ексудату  і 
введення  в  її  порожнину  подразнювальних  засобів,  а  через  5-7  днів  -  екстирпація  цієї  сумки)  при 
незадовільному загальному стані тварини, загрозі сильної кровотечі, можливості розвитку шоку та інших 
ускладнень. 

ЗМІСТ ХІРУРГІЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ 

Будь-яка хірургічна операція виконується в три послідовних етапи: 1) оперативний доступ - оголення 

ураженого органа або патологічного осередку (наприклад, лапаротомія при операціях на органах черевної 
порожнини); 2) оперативний прийом - власне оперативне втручання на ураженому органі; 3) заключний 
етап - закриття операційної рани, як завершення операції. Виключення складають тільки такі операції, як 
розтин абсцесу або флегмони. У цих випадках оперативний доступ до гнійного осередку є в той же час й 
оперативним  прийомом,  у  результаті  чого  гнійник  звільняється  від  гнійного  ексудату  й  досягається 
виліковування. 

25

Основою  правильного  виконання  хірургічної  операції  має  служити  застосування  раціональних 

оперативного  доступу  й  прийому  з  урахуванням,  перш  за  все,  принципу  фізіологічного  відношення  до 
органа як до частини цілого. Це значить, що в процесі операції необхідно дбайливо відноситися до тканин та 
органів, приймати до уваги функціональне значення органа, на якому проводять  оперативне втручання, і 
стан компенсаторних систем організму, а також характер їх подальшого розвитку після операції. 

Оперативний  доступ  -  та  частина  операції,  при  якій  оголюють  ушкоджений  орган  і  патологічний 

осередок  шляхом  порушення  цілісності  покривних  тканин,  стінок  порожнин.  Доступ  повинен  бути  ра-
ціональним, щоб при розтині мінімально пошкоджувати тканини. 

Раціональним  оперативним  доступом  називають  такий  спосіб  оголення  органа  або  осередку 

патологічного  процесу,  який  забезпечує  при  найменшій  травмі  організму  достатній  доступ  до  ураженої 
ділянки, найкращі умови для огляду тканин і необхідних дій на органі. 

У  поняття  "найменша  травма"  входять:  збереження  цілості  за  ходом  доступу  до  великих  судин, 

нервових стовбурів і  вивідних  протоків залоз, а  також важливих  у функціональному  відношенні м'язів  й 
аионеврозів;  запобігання  надмірного  зяяння  операційних  ран  й  утворення  надалі  великих  рубців  та 
деформацій  в  оперованій  ділянці;  запобігання  функціональним  порушенням  в  організмі,  що  можуть  від-
битися на продуктивності тварини або її працездатності. 

Величина  доступу  залежить  від  місця,  напрямку  і  довжини  розрізів  тканин  за  ходом  доступу, 

обумовлених, в свою чергу, глибиною залягання оперованого органа. 

Оголення органа повинно бути настільки значним, щоб створилася можливість більш або менш легко і 

старанно  виконати  основну  частину  операції  (оперативний  прийом).  Величину  оперативного  доступу  не 
можна  розглядати  абстрактно,  ізольовано  від  завдань  оперативного  прийому,  вона  визначається  змістом 
оперативного  прийому.  Ігнорування  цієї  умови  може  призвести  до  того,  що  при  різних  оперативних 
прийомах можна  помилково зробити однакові (за довжиною і напрямом) розрізи, наприклад, при повній 
резекції потилично- остистої

 ЗВ

'

ЯЗКИ

 в ділянці холки і при видаленні тільди осередків некрозу цієї зв'язки. 

Мінімальна  травма  і  достатня  ширина  оперативного  доступу  -  два  взаємно  протилежні  фактори. 

Прагнення  до  розширення  доступу  призводить  до  збільшення  травми  організму,  і  навпаки.  А  тому 
рекомендується вибрати найменш травматичний доступ, який давав би можливість виконати оперативний 
прийом  без  надто  широкого  оголення  органів,  яке  подовжує  період  загоювання,  може  призвести  до 
рецидиву захворювання, залишає після себе деформації і порушення функцій. З другого боку, страх перед 
широким доступом там, де він показаний, може  різко знижувати ефективність оперативного втручання і 
обумовлювати рецидиви. 

Раціональний доступ повинен при мінімальному пошкодженні тканин забезпечувати оптимальні 

умови  для  огляду  і  виконання  необхідних  прийомів  на  органі!  Для  більшості  операцій  визначені 
положення  і  характер  оперативного  доступу.  Однак  в  окремих  випадках  (наприклад,  при  зміщенні 
внутрішніх  органів,  наявності  патологічних  осередків  у  місцях  підходу  до  ураженого  органа)  вибір 
раціонального доступу нерідко ускладнений. За цих умов необхідно врахувати всі умови оперування, зміни 
анатомо-топографічних  відношень  у  ділянці  операції  (наприклад,  зміщення  сичуга  при  його  здутті,  зро-
щення оболонок мошонки, великі новоутворення або зрощення в черевній порожнині).