Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

369

(рис. 133, 134). Останній складається із градуйованого циліндра з пристосуванням для нагнітання повітря та 
подавання  рідини  у  відвідний  шланг  і  голку.  Шприц  Жане  можна  застосувати  як  для  уведення  великої 
кількості 

лікарської 

речовини 

самопливом 

(в 

яремну 

вену), так і під тиском (в аорту) або для 

промивання порожнин. 

При  виконанні  ін'єкцій  та  вливань 

необхідно 

суворо 

до-

тримуватись  всіх  правил  асептики  й 

антисептики!  Водні  та 

олійні 

розчини 

повинні 

бути 

стерильними, 

а 

їхня 

температура відповідати температурі 

тіла!  Щоб  не  допустити 

охолодження розчинів під час роботи при зниженій температурі повітря, шприци й апарат Боброва 
поміщають у посудину з теплою водою! 

Протипоказані  вливання  та  ін'єкції  в  набряклі,  а  також  у  щільні  тканини,  які  утворилися 

внаслідок попередніх ін'єкцій! 

Внутрішньошкірні  ін'єкції  застосовують,  в  основному,  для  проведення  алергічної  реакції.  З  цією 

метою використовують спеціальні ін'єкційні короткі тонкі голки або шприци без голок для внутрішньо-

Рис. 133. Апарати для внутріш- 

Рис 134

 Апарат Боброва 

ньовенних вливань: 1 - Конькова; 

2 - шприц Жане 

Рис. 132. Кровопускні (а, б, в) та іифузійні 

(г) голки 

370

шкірного введення. Внутрішньошкірно ін'єктують невелику кількість розчинів - 0,1-0,5 мл. Застосовують 
спеціальні голки № 0625 або № 0428 і шприци з бігунком ємністю 1 чи 2 мл або безголкові ін'єктори. 

Місця ін єкцій: середня третина бокової поверхні шиї, вище яремного жолоба (у коней, великої рогатої 

худоби); підхвостова складка (у великої і дрібної рогатої худоби); зовнішня або внутрішня поверхня вушної 
раковини  або  біля  її  основи  (свині);  ділянка  попереку,  відступивши  вліво  або  вправо  від  сагітальної 
площини  тіла  на  5-6  см  (у  поросят  віком  2-3  міс.);  інтрапальпебрально  (нижня  повіка;  у  дрібної  рогатої 
худоби); борідка (у курей). 

Для внутрішньошкірної ін'єкції пальцями лівої руки шкіру тварини збирають у невелику складку. Укол 

роблять у її товщу зрізом голки догори, паралельно поверхні шкіри, на глибину 2-3 мм (рис. 135, а). При 
введенні розчину утворюється невеликий горбик з добре вираженими межами. При потраплянні голки, а 
відповідно і рідини, в 

Під  час  введення  рідини  в  товщу  шкіри  доводиться  із  силою  тиснути  на  поршень  шприца;  вводити 

рідину в підшкірну клітковину значно легше. За цією ознакою можна визначити місце знаходження голки. 

Для внутрішньошкірних ін'єкцій відбирають шприци з добре підігнаними поршнями, бо в противному 

разі рідина зі шприца піде не в товщу шкіри, а просочуватиметься між стінкою циліндра й поршнем. Так 
само старанно з'єднують шприц із голкою. 

Підшкірні ін'єкції свиням застосовують не гак часто, як іншим видам тварин, оскільки під шкірою в них 

знаходиться  товстий  шар  жирової  тканини  і  мало  кровоносних  судин,  внаслідок  чого  введена  рідина 
розсмоктується повільно або зовсім не розсмоктується. Ін'єкції виконують під складку шкіри в місцях, де 
багато пухкої клітковини й мало кровоносних судин і нервів, а шкіра - тонка й рухлива. 

Підшкірна клітковина сприяє швидкому розсмоктуванню лікарської речовини, яка швидко потрапляє у 

велике коло кровообігу. Підшкірно вводять лікарські речовини, які не спричиняють значного подразнення і 
некрозу тканин. У деяких випадках використовують розчини, які, навпаки, подразнюють тканини. 

Підшкірно ін'єкції не можна виконувати поблизу суглобів, су- хожилкових піхв, бурс, хрящів, а 

також у місцях, які стикаються зі збруєю! 

Місця ін'єкцій: середня третина бокової поверхні шиї, підгрудок, середня ділянка передпліччя (коні, 

велика  рогата  худоба);  внутрішня  поверхня  стегна  (дрібна  рогата  худоба,  свині,  собаки,  кішки);  бокова 
поверхня  шиї  і  грудної  стінки  (собаки,  кішки);  частина  шиї,  яка  прилягає  до  основи  вушної  раковини 

б - підшкірній; в - виутрішньом'язовій 

371

(свині), колінна складка, нижня частина черевної стінки (дрібна рогата худоба); ділянка потилиці, грудної 
стінки (птахи); колінна складка, підгрудок і позаду ліктьового горба (хутрові звірі). 

Великим і середнім пальцями лівої руки на шкірі збирають складку, а вказівним роблять у цій складці 

поглиблення. Під час ін'єкції шприц з голкою утримують у правій руці, так щоб вказівний палець фіксував 
стержень поршня, мізинець - канюлю голки, а великий і два останні пальці - циліндр шприца (див. рис. 135,

б).

  Коротким  різким  ударом  уколюють  голку  під  шкіру  в  центрі  утвореного  поглиблення,  зрізом  голки 

догори паралельно поверхні шкіри. Голку уколюють на глибину 2-3 см, але не більше 3/4 її довжини. Якщо 
голку ввести аж до канюлі, то у випадку її поломки уламок залишається під шкірою, звідки його можна 
витягнути тільки після розтину шкіри. 

Уколювати голку потрібно не різким ударом, а поступовим просуванням у шкіру, що складніше 

для спеціаліста і болючіше для тварини! 

При  витягуванні  голки  шкіру  навколо  неї  притискають  пальцями.  Місце  уколу  змащують  5  %-ним 

спиртовим розчином йоду й легко масажують, що сприяє розподілу рідини по підшкірній клітковині.

Інколи  підшкірно  вводять  значну  кількість  рідини.  При  цьому  голку,  яка  знаходиться  під  шкірою, 

поступово й обережно переміщують у різні напрямки. При введенні дуже великої кількості рідини ін'єкції 
виконують у кількох місцях. Щоб запобігти некрозу тканин, в одне й те саме місце можна вводити не більше 
250-300 мл розчину. Розчин вводять повільно, злегка масажуючи ділянку ін'єкції погладжуванням долоні. 

Температура рідин, які вводять, повинна бути близькою до температури тіла! 
У більшості випадків водні розчини лікарських речовин після підшкірного введення починають діяти 

через 10-15 хв. 

Суспензії, а також гіпер- та гіпотонічні розчини підшкірно не вводять! 
Інколи підшкірно на місці ін'єкції лікарських розчинів утворюються затвердіння, які розсмоктуються за 

допомогою теплих грілок або зігріваючих компресів. 

Не можна вводити в одне місце велику кількість лікарських речовин, рідин, які мають у своєму 

складі судинозвужувальні засоби, наприклад, адреналін (ішемія тканин), гарячих розчинів (зсідання 
білків і повільне розсмоктування), це призведе до некрозу тканин! 

Внутрініньом'язові  ін'єкції  виконують  з  урахуванням  анатомо-  топографічних  особливостей,  на 

віддалених ділянках тіла від великих нервових стовбурів, кровоносних судин, сухожилкових піхв, суглобів, 
лімфатичних  вузлів.  У  великих  тварин  місцем  ін  єкцій  є  задньо-  стегнова  група  м'язів,  м'язи  середньої 
третини шиї, підгрудка, триголового м'яза плеча; у дрібних жуйних, свиней - внутрішня поверхня стегна; у 
свиней, собак і кішок - задньостегнова група м'язів, внутрішня поверхня стегна, триголовий м'яз плеча; у 
птахів - ділянка грудної кістки і стегна; у свиней - основа вушної раковини. 

У  свиней  в  результаті  значної  товщини  підшкірного  жиру  розчин  часто  вводять  у  жирову 

тканину, тому він розсмоктується дуже повільно або зовсім не розсмоктується, а інкапсулюється! 

Польський учений Ю. Костира запропонував чотири ділянки для внутрішньом'язових ін'єкцій у свиней: 

шиї  (біля  основи  вушної  раковини),  лопатково-плечова  (триголовий  м'яз  плеча),  крижів,  стегна  (задня 
частина стегна). Крім того, поросятам можна виконувати ін'єкцію на внутрішній поверхні стегна. 

372

Внутрішньом'язово, крім водних і олійних розчинів, можна ін'єктувати й суспензії! Порівняно з 

підшкірною  клітковиною,  м'язи  більше  постачаються  кров'ю  і  всмоктування  лікарських  засобів  відбу-
вається швидше. Дія лікарських речовин спостерігається через 5-10 хв. 
Внутрішньом'язові ін'єкції - менш болючі. Проте і в цих випадках не можна вводити дуже подразнюючі 
речовини! Введення різко гіпер- та гіпотонічних розчинів спричинює некроз тканин! 

Голку вколюють одним поштовхом перпендикулярно до шкіри, а потім з'єднують її зі шприцом. Укол 

можна робити також голкою, з'єднаною зі шприцом (див. рис. 135, в; с. 370), у великих тварин - на глибину 
4-6 см, а в дрібних - на 1-2 см, але не більше, ніж на 2/3 її довжини. Не можна просувати голку до самої 
муфти, бо коли вона випадково зламається, то її важко витягнути! 

При виконанні внутрішньом'язових ін'єкцій можливе потрапляння голки в просвіт судини, що інколи 

може  викликати  смертельний  кінець.  Для  перевірки  цього  після  під'єднання  шприца  поршень  дещо 
витягують  із  циліндра.  Поява  крові  в  шприці  є  ознакою  того,  що  кінець  голки  знаходиться  в  просвіті 
кровоносної судини, тому необхідно змінити її положення. 

Внутрішньовенні ін'єкції і вливання лікарських засобів застосовують всім тваринам для отримання 

швидкого лікувального ефекту, що має особливе значення при порушенні серцевої діяльності, колапсі, шоці 
та інших тяжких захворювань тварин. їх також застосовують тоді, коли необхідно ввести велику кількість 
рідини або протипоказане введення лікарських речовин іншим шляхом. Наприклад, виникає некроз тканин 
при  підшкірному  або  внутрішньом'язовому  введенні  дуже  подразнюючих  препаратів,  таких  як 
хлоралгідрат, кальцію хлорид тощо. 

При  серцевій  недостатності  й  різкому  зниженні  кров'яного  тиску  всмоктування  розчину  при 

введенні його під шкіру значно знижується! Всмоктування зовсім припиняється, коли у хворої твари-
ни пульс дуже слабкий або не відчувається! Для того, щоб прискорити дію розчину, його необхідно 
вводити внутрішньовенно! 

Внутрішньовенне введення роблять: коням - у яремну вену на межі верхньої і середньої третини шиї і 

в зовнішню грудну вену; великій рогатій худобі - в зовнішню яремну вену в тих самих межах, що і у коня, 
зовнішню грудну вену, вушну  вену або підшкірну вену живота (рис. 136); собакам  -  у зовнішню яремну 
вену, у під'язикову вену, підшкірну вену передпліччя на грудній кінцівці і малу приховану вену на тазовій; 
кішкам - у зовнішню яремну вену; птахам - у підшкірну ліктьову вену поблизу ліктьового суглоба; дрібній 
рогатій худобі - у яремну вену. У тварин кров беруть із вище перерахованих судин. 

373

Підшкірні кровоносні судини у свиней знаходяться в добре розвинутій жировий клітковині і тому їх не 

видно, що утруднює пошуки 

й  пункцію  цих  судин.  З  метою  внутрішньовенного  введення  лікарських 
препаратів і для взяття крові застосовують  пункцію орбітального венозного 
синуса,  передньої  порожнистої,  великої  вушної  та  інших  вен.  Крім  того,  у 
свиней кров беруть із судин хвоста. 

Для  внутрішньовенного  введення  використовують  ізотонічні  й 

гіпертонічні  розчини.  Гіпотонічні  розчини  можуть  визвати  гемоліз 
еритроцитів! Інтравенозно можна вводити ряд розчинів, які при підшкірному 
і  внутрішньом'язовому  введенні  викликають  набряк,  стерильні  абсцеси  і 
некроз тканин. 

При введенні розчинів у кровоносне русло необхідно слідкувати, щоб 

туди  не  потрапили  лікарські  речовини,  які  викликають  гемоліз 

еритроцитів, коагуляцію білків і повітря (повітряна емболія), тому що це може призвести до загибелі 
тварини!  Для  введення  використовують  виключно  водні  розчини,  оскільки  суспензії  та  олійні 
розчини можуть спричинити емболію! З особливою обережністю необхідно вводити розчини кальцію 
хлориду і хлоралгідрату, які при потраплянні під шкіру викликають запалення й некроз тканин! 

Недоліками  внутрішньовенного  введення  ліків  є:  трудність  виконання  операцій  в  нервових, 

непокірливих, злих і дрібних тварин; складність приготування розчинів та інструментів; необхідність ство-
рення певних умов для виконання маніпуляції; можливість виникнення серйозних ускладнень навіть при 
дотриманні всіх правил (гематоми, паравенозні інфільтрати, тромбофлебіти, флебіти тощо). 

Пункція яремної вени. Кращим місцем для проколу яремної вени є межа середньої та верхньої третини 

шиї. При зміщенні точки проколу до голови можливе пошкодження спільної сонної артерії або введення 
розчинів  замість  яремної  вени  в  сонну  артерію,  яка  постачає  кров'ю  безпосередньо  головний  мозок,  що 
може спричинити серйозні ускладнення. 

Щоб  уточнити  місце  знаходження  яремної  вени,  її  перетискають  пальцями  лівої  руки  або  гумовим 

джгутом у ділянці яремного жолоба

Рис. 136. Положення голки в 

підшкірній вені живота