Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

374

дещо  нижче  місця  пункції.  Вена  наповнюється  кров'ю,  стає  добре  помітною  в  яремному  ясолобі  і 
фіксується. Крім того, трохи піднімають голову тварині й повертають у протилежний бік так, щоб не на-
пружилися м'язи яремного жолоба, надавши такого положення шиї, при якому яремна вена наповнюється 
краще. 

Часто спочатку вена вимальовується недостатньо чітким контуром, особливо в добре вгодованих коней, 

а також при сильному напруженні шкірного м'яза шиї. У цьому випадку тварині дещо більше підіймають 
голову  й  повторно  перетискають  вену,  визначаючи  її  міс-  церозташування.  Якщо  й  це  не  допомагає,  на 
кілька  секунд  віднімають  палець,  слідкуючи,  в  якому  місці  пробігає  хвиля"  крові  при  спаданні  вени.  У 
жуйних  цей  метод  застосовується  частіше.  У  всякому  випадку  не  можна  приступати  до  пункції,  не 
маючи впевненості в точності встановлення місцезнаходження судини! 

Голку  фіксують  між  вказівним  і  великим  пальцями  правої  руки  (рис.  137).  Зріз  гопки  повинен  бути 

направлений назовні або до шкіри; в іншому випадку легше вдається запобігти закупоренню голки пробкою 
з шкіри й зменшити вірогідність проколу протилежної стінки судини. 

Рис. 137. Положення рук і голки при пункції яремної вени у коня: а - зліва; б - справа; в - зліва 

за допомогою джгута 

Кровопускну  голку  уколюють  через  шкіру  у  вену  і  спрямовують  проти 

течії  крові  під  кутом  40-45°  до  поверхні  шкіри,  щоб  попередити 
пошкодження  протилежної  стінки  судини.  Просувають  голку  на  2-  3  см, 
проколюють  шкіру  і  стінку  вени  одним  прийомом.  Якщо  голку  уводять 
перпендикулярно до шкіри, то інколи проколюють і протилежну стінку вени. 
Часто  намагаються  одним  ударом  голки  проколоти  шкіру  та  стінку  вени 
(одномоментний  спосіб).  Якщо  це  вдалося,  то  кров  зразу  витікає  рівним, 
плавним струменем. У випадку, коли голка пройшла через протилежну стінку 
вени, вона тільки наповнилася 

375

Іфов'ю.  Тоді  її  швидко  відтягують  назад  і  з  неї  з'являється  струмінь  крові.  Якщо  кров  не  витікає,  то 
можливо, що в просвіті голки утворився тромб. Тому її витягують і замінюють на іншу і повторюють пун-
кцію на новому місці. 

Якщо голка у вену взагалі не потрапила, застосовують двомо- ментну пункцію: голку

 відтягують

 назад і, 

не витягуючи її кінчила із шкіри, уточнюють місцезнаходження вени і знову проколюють її стінку. Інколи 
просвіт голки закривається шматочком шкіри і, хоча вона знаходиться

 у вені,

 кров з неї або зовсім не виті-

кає, або витікає краплями. При цьому її негайно витягують й замінюють на іншу. 

Не можна прочищати голку мандреном, якщо вона знаходиться під шкірою або у вені! Повторні 

пункції  вени  в  одному  й  тому  самому  місці  недопустимі,  оскільки  можливі  гематома  або  тром-
бофлебіт! 

Після того, як почала витікати кров із голки, її просовують на 1 см у просвіт судини і фіксують у такому 

положенні рукою. До голки від'єднують інфузійний апарат і зразу ж опускають його донизу, тримаючи в 
такому положенні доти, поки в нього не почне

 надходити 

кров, щоб повністю витіснити повітря із гумової 

трубки. Перед введенням розчину у вену її відпускають.  Розчин  уводять  поступово  -  5-30  мл  за  1  хв, 
підігрітим до температури тіла! 

Після  закінчення  введення  лікарського  розчину  інфузійний  апарат  опускають  донизу  (рис.  138)  або 

від'єднують, перетискають вену нижче місця пункції й промивають голку кров'ю, щоб лікарські препарати 
не потрапили під шкіру, особливо ті, які 

сильно подразнюють

 м'

 які 

тканини,  щоб  не

  визвати 

пери-  або 

тромбофлебіт.  Перед  тим, 

як  витягнути  голку,  вену  перетискають 

вище 

місця 

пункції 

(ближче  до  голови  тварини),  тканини 

навколо 

голки 

також 

притискають  пальцями  й  тільки

  після 

цього витягують голку. Це

роблять 

для 

того, 

щоб 

запобігти 

утворенню 

гематоми. 

Місце уколу

 змазують 

5 %-ним спиртовим 

розчином ЙОДУ- 

Рис. 138. Вливання в яремну вену коня. 

Положення апарата: а - при 

вливанні; б - після вливання 

376

Внутрішньовенні  ін'єкції  виконують  за  допомогою  ін'єкційних  шприців,  а  для  вливання 

використовують шприц Жане, апарат Боброва, Конькова та ін. 

Пункцію  яремної  вени  в  собаки  й  кішки виконують  після фіксації тварини в сидячому положенні 

(собака), на животі (кішка), лежачому боковому положенні або на спині. Помічник відтягує голову і шию 
доверху.  Вену  перетискають  за  допомогою  гумового  джгута  або  великого  пальця  руки.  Голку  вводять 
перпендикулярно до шкіри поряд із джгутом, а потім направляють краніально у вену. Після проколу стінки 
вени голку вводять у напрямку до голови, не менше, ніж на 2/3 її довжини (рис. 139). 
Пункція  зовнішньої грудної вени. У коня і великої рогатої худоби судину затискають пальцями безпо-
середньо позаду плечового пояса. Цього можна також досягнути накладанням (обхватом) на грудну стінку 
гумової трубки. Пункцію проводять позаду місця перетискання судини, спрямовуючи голку за течією крові. 
Прокол шкіри роблять  під  кутом 

40-45°,  а  пункцію  вени  - 

30-35°.  Під  час  проколу  шкіру 

позаду 

точки 

уколу 

притискають  і  відтягують  назад. 

Цим  забезпечується  краще 

попадання  голки  у  вену.  Голку 

просовують у просвіт вени на 

довжину 2-3 см. 

Пункція 

передньої 

порожнистої  вени  в  свині. 

Великий 

короткий 

стовбур 

передньої  порожнистої  вени 

утворюється  на  рівні  1-го  ребра 

злиттям  правої  й  лівої 

пахвинних  вен  із  загальним 

стовбуром обох яремних вен. 

Він  знаходиться  каудально  у 

вентральній ділянці шиї, далі 

тягнеться  в  грудну  порожнину  і 

впадає в праве передсердя. 

У 

шийній 

ділянці 

вентральніше 

передньої 

порожнистої  вени  розміщений 

круглий  тяж,  утворений 

парними 

грудинно-іцитоподібними і 

грудинно-під'язиковими 

м'язами, що фіксуються на 

рукоятці  і  рудної  кістки.  Латерально  поверхневий  грудний  м'яз  іде  від  рукоятки  грудної  кістки  вздовж 
першого ребра до плечової кістки. При відве

Рис. 139. Пункція яремної вени в кішки (1) і 

собаки (2) 

377

денні кінцівки між указаними м'язами утворюється поглиблення, яке і є місцем введення голки. 

Для пункції потрібна голка довжиною 4 см для поросят і до 10 см - для великих свиней. Діаметр просвіту 

голки має бути до 1 мм. Тварину фіксують у спинному положенні (рис. 140, а). 

За методом П. Д. Волкова і М. А. Троїцького, голку уколюють у центрі поглиблення. Після проколу 

шкіри її направляють спереду назад під кутом 45° так, щоб вона потрапила в нижню частину входу в грудну 
порожнину. Голку просовують без особливого опору тканин на глибину 2-3 см у підсвинків віком 2-4 міс.; 5 
см і більше - в свиней 5-7-місячного віку й старших. Коли голка досягає вени, потрібне додаткове зусилля 
для проколу її стінки. Після цього із канюлі голки виходить кров частими краплями або струменем. 

П. Сакс і В. Тилга запропонували виконувати пункцію краніальної порожнистої вени перед рукояткою 

грудної  кістки  в  медіальній  порожнині  через  тяж,  утворений  груднино-під'язиковими  і  груднино- 
щитоподібними м'язами. Голку просовують у глибину під кутом 36- 40° щодо проектованої від рукоятки 
грудної  кістки  вентральної  лінії.  Стінку  вени  необхідно  проколювати  з  повільним  рівномірним  тиском, 
оскільки швидким уколом можна проколоти судину наскрізь. Для пункції вени тут рекомендується брати 
для поросят голку довжиною 5 см і діаметром 0,7 мм, а для підсвинків - відповідно 8-12 см та 1,2- 1,5 мм. 

Під час взяття крові з цієї вени в свиней будь-яким із наведених способів бувають невдалі випадки, які 

відмічають і самі автори. П. Д. Вол- ков та М. А. Троїцький, розробляючи свій спосіб пункції, спостерігали, 
коли голку спрямувати під меншим, ніж 45° кутом, то вона проникає до місця з'єднання першої пари ребер 
або одного із ребер, а коли кут нахилу буде надто великий, то потрапляє в трахею. Якщо голку просунути 
дуже  глибоко, можна  потрапити  в артерію і тоді з  голки  кров буде виділятися фонтаном. При значному 
відхиленні від площини уколу й дуже глибокому введенні голка може проникнути в легені, що проявляється 
виділенням з неї пінистих кров'янистих крапель. 

За методом П. Григореску, укол голки виконують перпендикулярно до шкіри в точці, яка знаходиться 

на 1 см каудальніше верхівки рукоятки грудної кістки і на 1-2 см латеральніше від медіанної лінії до дотику 
в перше ребро. Потім кінчик голки дещо спрямовують до серединної лінії і пунктують стінку краніальної 
порожнистої вени. 

Пункцію великої вушної вени в свиней виконують з метою ін- травенозного введення лікарських і 

наркотичних  речовин,  а  також  для  взяття  невеликої  кількості  крові.  Тварину  фіксують  у  стоячому 
положенні. Помічник стискає пальцями вушну раковину біля її основи, де й накладають джгут. При цьому 
добре наповнюються й чітко проглядаються гілки вушної вени  (див. рис. 140, 6). Лікар виконує пункцію 
вени так, щоб кінчик голки був спрямований проти течії крові, в напрямку до основи вушної раковини. З 
канюлі голки кров витікає краплями або суцільним струменем невеликої сили. 

Рис. 140. Пункція: а - передньої порожнистої вени; б - великої вушної вени; в - орбітального синуса, 1 - точка введення голки 

378

Взяти значну кількість крові з вушної вени складно, оскільки ця судина  невелика  й дуже швидко на 

місці уколу утворюється згусток крові, який закриває просвіт голки. 

У клінічній практиці проби крові в свиней для лабораторного дослідження частіше беруть із вушних вен 

шляхом  пункції  судини  порожнистою  голкою.  Однак  вона  нерідко  закупорюється  згустками  крові  або 
зовсім виходить із судини у випадку, коли тварина непокоїться. 

Тому М. І. Мирон пропонує брати кров у свиней з великої вушної вени за допомогою напівавтоматичної 

медичної  голки  Франка.  Після  фіксації  тварини  на  основу  вушної  раковини  автор  рекомендує  надівати 
гумове  кільце.  Потім  лівою  рукою  захопити  вушну  раковину  так,  щоб  вказівний  палець  знаходився  з 
внутрішньої, а великий - із зовнішньої поверхні. Правою рукою беруть голку і прикладають її до наповненої 
кров'ю, добре контуруючої судини поряд з місцем перетискування і натискають на спусковий важіль, а до 
місця  розрізу  підставляють  пробірку.  Після  взяття  невеликої  кількості  крові  знімають  кільце  з  вушної 
раковини, а колоту рану змазують 5 %-ним спиртовим розчином йоду. 

Взяття  крові  шляхом  ампутації  кінчика  хвоста  в  свиней.  Після  підготовки  операційного  поля  й 

старанного масажу хвоста скальпелем або ножицями ампутують його кінчик. У пробірку збирають кров із 
кровоточивих судин. Для зупинки кровотечі на куксу хвоста накладають тиснучу бинтову пов'язку. Але тут 
вона  тримається  погано  і  часто  з'являється  вторинна  кровотеча.  Тому  краще  всього  на  кінчик  хвоста 
накладати гумове кільце невеликого діаметра. 

Пункція орбітального венозного синуса в свиней. Орбітальний синус у свиней являє собою венозне 

розширення,  яке  знаходиться  в  кістковій  орбіті  й  оточує  очне  яблуко  разом  з  мускульним  конусом. 
Вентрально під жувальним м'язом і виличною дугою в орбітальний синус впадає глибока лицьова вена. Із 
синуса в дорсальному напрямку виходить лобна вена. 

Пункцію  орбітального  синуса  з  метою  взяття  крові  можна  з  успіхом  виконати  як  у  поросят,  так  і  в 

дорослих  свиней.  Тварин  фіксують  у  стоячому  або  лежачому  боковому  положеннях.  Великих  свиней 
фіксують  петлею  з  міцної  вірьовки  діаметром  6-8  мм,  яку  накладають  за  іклами  на  верхню  щелепу,  а 
поросят - за вуха або в боковому лежачому положенні. 

Метод У. Ерфле зі співавторами, Для пункції використовують голку № 0890 або Боброва. Точка уколу 

знаходиться біля медіального кута ока. Вказівним і великим пальцями легко натискують на очне яблуко і 
розкривають  повіки  з  таким  розрахунком,  щоб  третя  повіка  віддалилася  від  очного  яблука.  Голку 
повертають зрізом до очного яблука і вводять у медіальний кут ока між очним яблуком та третьою повікою 
в напрямку до перших премолярних зубів протилежного боку на глибину 2-3 см, проколюють кон'юнктиву і 
просовують голку до орально-медіальної стінки орбіти. Якщо кров не виділяється, голку відтягують назад 
на кілька міліметрів, відсовують орально очне яблуко на 0,5-1 см і роблять повторний укол (див. рис. 140; 1; 
с. 378). Із голки з'являється струмінь крові або часті краплі. 

/.  А.  Афанасьев,  Г.  А.  Прейнберг  рекомендують  голки  після  стерилізації  поміщати  в  посудину  з  50 

%-ним розчином натрію цитрату з метою запобігання зсіданню крові в голці. При цьому методі на взяття 
крові витрачають кілька секунд, тоді як для взяття із хвоста потрібно не менше 10 хв. 

У собак, а також у дрібної рогатої худоби найчастіше ін'єкції виконують у малу приховану вену. Вона 

добре  контурує  вище  заплес-  нового  суглоба  після  перетискання  кінцівки  руками  або  джгутом  вище 
колінного  суглоба  (рис.  141,  а).  На  грудній  кінцівці  виконують  пункцію  підшкірної  вени