Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

384

Інтрааортальні  ін'єкції.  Нині  широко  застосовують  ін'єкції  в  черевну  аорту  при  ураженнях  органів 

черевної  й  тазової  порожнин,  зовнішніх  статевих  органів,  тазової  кінцівки,  молочної  залози  (див.  розділ 
"Операції в ділянці живота"). Основними перевагами введення лікарських препаратів у черевну аорту є те, 
що  усувається  дія  на  серце  медикаментів  у  концентрованому  вигляді,  скорочується  термін  їхнього 
перебування  в  крові,  а  відповідно  й  несприятливий  вплив  на  білки  крові  й  клітини  ендотелію  судинної 
системи,  прискорюється  їхня  дія  на  осередки  ураження  органів  черевної  й  тазової  порожнин,  тазові 
кінцівки.  Негативними  моментами  цього  методу  є  ті  самі  обставини,  які  спостерігаються  при 
внутрішньовенних ін'єкціях. Крім того, інтрааортальні ін'єкції технічно складніші за внутрішньовенні. 

Ін'єкції  в  загальні  сонні  артерії.  Для  безпосереднього  впливу  на  патологічний  осередок,  який 

локалізується в ділянці шиї й голови, виконують ін'єкції в загальні сонні артерії (див. розділ "Операції у 
вентральній ділянці шиї"). 

Загальні принципи інтраартеріальних ін'єкцій такі самі, як і внутрішньовенних. Відмінність їх полягає в 

тому,  що  перетискають  не  центральний,  а  периферичний  щодо  місця  пункції  кінець  судини.  Якщо 
інтравенозно лікарську речовину можна вводити самопливом, то в артерії - тільки під тиском. 

Внутрішньосерцеві  ін'єкції  застосовують  у  критичних  ситуаціях,  наприклад,  при  клінічній  смерті, 

якщо з моменту зупинки серця пройшло не більше 5 хв, коли інші лікувальні заходи не дають позитивного 
ефекту. Тварину фіксують у правому боковому положенні. Голку довжиною 5-10 см (у залежності від виду 
тварини) уколюють у 5-6-му міжреберному проміжку, як можна ближче до грудної кістки на глибину 3-9 
см. Таким чином голкою попадають у лівий шлуночок серця. Голку не слід вводити сильним поштовхом! 
Її необхідно вводити обережно в два прийоми: спочатку проколюють шкіру, потім, орієнтуючись відносно 
направлення, проколюють міжреберні м'язи і голку поступово просовують у глибину. Ін'єктують 0,1 %-ний 
розчин адреналіну гідрохлориду великим тваринам до 10 мл, а дрібним-0,25-1 мл. 

Внутрішньочеревні  ін'єкції.  Для  перитонеальної серозної оболонки (особливо в  ділянці  діафрагми) 

характерна  виражена  всмоктувальна  властивість,  тому  інтраперитонеальні  ін'єкції  можуть  замінити 
внутрішньовенні. За короткий термін очеревина може всмоктувати кількість рідини, яка дорівнює 1/10 маси 
тіла  тварини.  Особливо  бажано  застосовувати  їх  у  випадках,  коли  у  вену  ввести  важко  або  зовсім 
неможливо,  необхідно  влити  невелику  кількість  рідини.  Пункцію  черевної  стінки  роблять  голками  для 
спинномозкових ін'єкцій або голками для взяття крові  зі  спиляним вістрям, щоб був скіс  як  у голки для 
спинномозкової пункції. У великих тварин пункцію роблять зігнутим медичним троакаром або троакаром 
для дрібних тварин. 

Шкіру перед уколом зсовують у бік. Глибину уколу регулюють обмеженням пальцями довжини голки. 
Після проколу черевної стінки рідину, яка нагромадилася в черевній порожнині, видаляють поступово. 
У корів і бугаїв інтраперитонеально лікарські речовини вводять у ділянці правої голодної ямки, на 10-12 

см нижче поперечних відростків поперекових хребців. Голку довжиною 75 мм з мандреном вводять зверху 
вниз і спереду назад під кутом 45-50° по направленню до верхньої третини гомілки лівої кінцівки. Після 
проколу  шкіри  голці  надають  відповідного  напрямку  і  поступово  просувають  у  черевну  порожнину, 
витягують мандрен і під'єднують шприц або апарат Боброва. 

Телятам до 3-5-денного віку лікарські речовини вводять у ділянці обох голодних ямок, а старшим  - 

тільки в правій. Місце ін'єкції знаходиться на середині горизонтальної лінії, яка з'єднує горб крила клубової 

385

кістки  (маклак)  з  останнім  ребром  (на  6-8  см  нижче  поперечних  відростків  поперекових  хребців  у 
залежності  від  віку  і  розмірів  теляти).  Голку  з  мандреном  після  проколу  шкіри  вводять  поступово,  в 
напрямку до середини черевної порожнини, дещо зверху вниз і спереду назад під кутом 45-50°. Просунувши 
голку в черевну порожнину, витягують мандрен і під'єднують шприц або апарат Боброва. При правильному 
положенні голки в черевній порожнині розчин йде легко й вільно (швидше, ніж при внутрішньовенному 
введенні). 

Тяжкохворим телятам ін'єкцію виконують у лежачому положенні на вентральній ділянці живота. При 

цьому теля дещо підіймають за тазові кінцівки. Укол голки виконують, відступивши від білої лінії на 2-5 см, 
між правою або лівою парами сосків. 

Зимою після введення розчину телят поміщають у термоклітки на 1-2 год або старанно укутують. 
У дорослих свиней ін'єкцію виконують зліва в стоячому положенні. Точка введення голки знаходиться 

на перетині маклако- ліктьової лінії із сегментальною площиною, яка проходить через се

386

редину  голодної  ямки.  У  великих  свиней  бажано  підіймати  задню  частину  тіла  або  хоча  б  задню  ліву 
кінцівку,  і  укол  виконують  на  перетині  сіднично-ліктьової  лінії  із  сегментальною  площиною,  яка  також 
проходить через середину голодної ямки. 

Поросят фіксують за тазові кінцівки головою вниз. При такому положенні органи черевної порожнини 

зміщають до діафрагми, що зменшує вірогідність їх пошкодження. Голку вколюють між останніми парами 
сосків  на  відстані  1-2  см  з  правого  або  лівого  боку  від  білої  лінії.  Пункцію  можна  робити  по  білій  лінії 
живота, посередині між пупком і лобковим зрощенням (рис. 145). 

Ягнятам  інтраперитонеально  лікарські  речовини  вводять  у  стоячому  положенні,  посередині  правої 

голодної ямки, на 3-4 см нижче поперечних відростків поперекових хребців. Голку вводять з мандреном 
зверху вниз і спереду назад у напрямку до гомілки протилежної кінцівки. 

Ягнятам можна також виконувати ін'єкцію так само, як і поросятам. 
У цуценят собак і хутрових звірів методика інтраперитонеально- го введення лікарських розчинів така 

сама, як і в поросят. Для цього цуценят фіксують за обидві тазові кінцівки й голову. Тримають головою 
вниз, дещо витягнувши тулуб. 

Внутрішньокісткові ін'єкції. Цей метод розроблений російським вченим Г. Ф. Гойєром у 1868 р. 
Для  ін'єкції  використовують  голку  Касирського  або  ІС-2  (3.  А.  Си-  моняна;  рис.  146). Також  можна 

пристосовувати голки для спинномоз

Рис. 146. Голки для спинномозкових 

пункцій та внутрішньокісткових ін'єкцій: Касирського в зібраному (а) й розібраному (б) 

вигляді; в - голка ІС-2 (3. А. Симоняна) 

Рис. 145. Положення голки при 

іитраперитоиіальній ін'єкції 

387

кових пункцій та кровопускні, після того, як їх вкоротити і підігнати мандрени за довжиною й круто зрізати 
кінець голки. Для собак і кішок застосовують звичайні голки довжиною 3—4 см і діаметром 0,5- 0,8 мм з 
тупо зрізаним вістрям. Відступивши 1-2 мм від вістря, на голці випилюють додатковий боковий отвір. 

Ін'єкцію  можна  проводити  в  будь-яку  кістку  в  ділянці  з  тонким  кортикальним  шаром.  Це  епіфізи 

трубчастих кісток і плоскі кістки. 

У ділянці наміченої пункції виконують інфільтраційну анестезію. Перед введенням основного розчину 

в кістковий мозок ін'єктують невелику кількість 0,5 %-ного розчину новокаїну. 

Внутрішньокісткові ін'єкції застосовують у випадках, коли великі вени травмовані; у поросят і ягнят, в 

яких навіть великі вени надто вузькі; при тривалих вливаннях; на випадок шоку тощо. Червоний кістковий 
мозок  має  винятково  багату  сітку  капілярів  венозної  системи,  тому  введені  лікарські  препарати  швидко 
всмоктуються у венозне русло, минаючи лімфатичне, що дає можливість прирівнювати внутрішньокісткові 
ін'єкції  до  внутрішньовенних,  хоча  за  технікою  вони  простіші  від  останніх,  особливо  у  випадку  різкого 
зневоднення  організму.  Найдоцільніше  ін'єкції  виконувати  в  грудну  кістку  (інтрастер-  нально),  яка 
особливо  багата  на  червоний  кістковий  мозок,  судини  й  має  дуже  тонкий  компактний  шар,  який  легко 
проколюється голкою. 

Тваринам  також  можна  внутрішньокісткові  ін'єкції  виконувати  в  грудну  кістку,  епіфізи  трубчастих 

кісток  (плечова  або  великогомілкова),  в  горби  п'яткової,  сідничної  або  крила  клубової  кісток.  У  ділянці 
епіфізів  трубчастих  кісток  (особливо  в  молодих  тварин)  кортикальний  шар  тонкий  і  багато  губчастої 
речовини. 

У кожному сегменті грудної кістки між зовнішнім і внутрішнім кортикальним шарами є спонгіозний 

шар — червоний кістковий мозок. На розпилі грудної кістки він має різну товщину. Так, у рукоятці товщина 
спонгіозного шару становить 2-6 см, у першому сегменті - 2,5, у другому - 1,1 і в третьому - 0,4 см. Зовнішня 
і внутрішня кортикальна пластинки мають товщину 0,1-0,15 см. Вся маса спонгіозного шару являє собою 
кісткові трабекули й сітку капілярів венозної системи. 

Всі рідини перед ін'єкцією підігрівають до температури тіла! Для внутрішньокісткових ін'єкцій 

використовують  ті  самі  лікарські  рідини,  що  й  для  внутрішньовенних,  за  виключенням  кальцію 
хлориду,  при  введенні  якого  виникає  некроз  кістковомозко-  вої  тканини!  Швидкість  введення 
розчину повинна не перевищувати 5 мл/с! 

Для  ін'єкцій  використовують  ізотонічні  розчини  в  об'ємі  500-  1000  мл.  Перед  введенням  у  розчини 

добавляють антибіотики. 

У  свиней  ін'єкції виконують  в  епіфізи плечової,  великогомілкової,  сегменти грудної,  а  також  у  горби 

путової, клубової і сідничної кісток. 

Ін'єкцію  в  плечову  кістку

  З Д І Й С Н Ю Ю Т Ь

  тільки  в  молодняку  свиней  до  6-7-місячного  віку.  Тварину 

фіксують у лежачому боковому положенні. 

Голку з мандреном уколюють з латерального боку проксимальної частини кістки, перпендикулярно до 

її поверхні, відступивши на 1 см назад і доверху від дельтоподібної шершавості кістки, біля основи великого 
горба плечової кістки. Голку вводять свердлячими рухами на глибину 2-3 см (в залежності від величини й 
вгодованості  тварини).  Товщина  кортикального  шару  становить  0,1-0,2  см.  Після  його  проколу  голка 

388

немовби  провалюється  і  далі  відносно  легко  просовується  в  губчастій  речовині.  Витягують  мандрен, 
приєднують шприц і повільно вводять розчин у губчасту речовину кістки. 

Ін'єкції  рідини  в  плечову  кістку  більш  зручні,  необхідно  тільки  слідкувати,  щоб  не  потрапити  в 

порожнину суглоба. Ін'єкції в грудну кістку - більш небезпечні, тому що можна проколоти грудну кістку 
наскрізь і попасти в грудну порожнину, де знаходяться життєво важливі органи. 

Ін'єкції в рукоятку грудної кістки (інтрастернально) проводять у свиней будь-якого віку. 
Тварину  фіксують  у  лежачому  боковому  положенні.  Точка  уколу  для  введення  розчину  в  губчасту 

речовину рукоятки грудної кістки знаходиться на її боковій поверхні, відступивши від добре пальпованого 
переднього краю рукоятки 3-4 см, що приблизно співпадає з місцем прикріплення 1-го ребра. Компактний 
шар  проколюють  свердлячими  рухами  голки,  спрямованої  перпендикулярно  до  поверхні  кістки.  Після 
проколу компактної речовини кінчик голки спрямовують до центру рукоятки на глибину 0,6-0,7 см. Після 
цього витягують мандрен і приєднують шприц з лікарським препаратом. 

При ін'єкції в центр першого сегмента грудної кістки (за І. Ф. Поповим) укол голки роблять з боку від 

медіанної лінії, спрямовуючи її ззаду наперед під кутом 45° до зовнішньої поверхні грудної кістки. 

М. Є. Шалдуга  рекомендує ін'єкцію здійснювати  в  другий сегмент  грудної кістки.  У  цьому  випадку 

свиню фіксують у спинно-боковому положенні. Прокол роблять збоку від серединної лінії й доходять до 
грудної  кістки,  а  потім  свердлячими  рухами  голку  просовують  на  глибину  5-7  см,  стежачи,  щоб  не 
проколоти наскрізь грудну кістку. 

У великої рогатої худоби найкраще виконувати інтрастернальну (в грудну кістку) ін'єкцію в стоячому 

положенні.  Місце  проколу  -  бокова  поверхня  другого  сегмента  грудної  кістки.  Точка  введення  голки 
знаходиться  на  перетині  вертикальної  лінії,  яка  проведена  через  середину  плечового  суглоба,  з 
горизонтальною, проведеною через середину ліктьового суглоба.  У  корів молочних порід середньої вго-
дованості точка уколу знаходиться приблизно на 10 см від переднього краю і на 5 см - від нижнього краю 
грудної кістки. Компактний шар кістки проколюють свердлячими рухами голки. При проколі компактного 
шару кістки чути характерний хрускіт, після чого голку уводять ще на глибину 1-1,5 см. З голки витягують 
мандрен і приєднують шприц. Для того, щоб переконатися в правильності знаходження голки, проводять 
аспірацію кісткового вмісту. Якщо в шприці з'являється червонувата рідина - голка введена правильно. 

У  телят  найпростіше  вводити  лікарську  речовину  в  крило  горба  клубової  кістки  (маклак).  Шляхом 

пальпації  на  маклаці  знаходять  пальцеподібне  поглиблення.  Голку  довжиною  3-4  см  уколюють  разом  з 
мандреном у центрі цього поглиблення в напрямку назад, вниз і дещо всередину на глибину 1-1,5 см, до 
відчуття хрускоту проколюваних трабекул і так званого провалу голки. Після введення голки витягують 
мандрен, приєднують шприц, голку на 2-3 мм відтягують назад і вводять розчин з деяким зусиллям. Якщо 
для  введення  розчину  потрібне  велике  зусилля,  це  свідчить  про  те,  що  зріз  голки  знаходиться  поблизу 
компактного  шару  кістки  або  вона  забита  кістковою  тирсою,  що  заважає  проведенню  ін'єкції.  У  такому 
випадку  необхідно  від'єднати  шприц,  прочистити  голку  мандреном  або  дещо  змінити  напрямок  голки, 
стараючись направити її вздовж стовпчикової частини клубової кістки. 

Інтракостальні ін'єкції можна виконувати і на лежачій тварині. При цьому ін'єкцію виконують у маклак, 

оскільки тут менше напружені шкіра і прилеглі тканини.