Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

444

З  рани  видаляють  сторонні  предмети,  згустки  крові.  Стінки  і  дно  рани  покривають  марлевим 

компресом, порожнину заповнюють ватно-марлевими тампонами (чим більшою є кровотеча, тим щільніше 
розміщують тампони). Фіксація шарів забезпечується накладанням однієї з бинтових пов'язок. 

Оклюзійна  пов'язка.  Показанням  до  застосування  такої  пов'язки  є  надання  першої  допомоги  при 

проникних  ранах  анатомічних  порожнин  (грудної,  черевної,  суглобів).  У  таких  випадках  необхідно  по-
вністю  попередити  попадання  в  рану  повітря,  бруду,  рідини.  Марлевий  компрес  або  салфетку  густо 
насичують жирною емульсією чи лініментом і покривають рану. Для утримання залишків лініменту, ззовні 
такого  компресу  можна  накласти  тонкий  шар  гігроскопічної  вати.  Для  фіксації  використовують  одну  із 
фіксуючих пов'язок (бинтова, правдоподібна, косинкова). У ділянці грудної стінки, де проникні поранення 
ускладнюються  розвитком  пневмотораксу,  як  фіксуючу  краще  застосувати  клейову  пов'язку  із 
повітронепроникного матеріалу (целофан, клейонка). 

Суха всмоктувальна пов'язка. Її застосовують для лікування ран у першій фазі ранового процесу  - 

гідратації. Головне її завдання - всмоктування гнійного ексудату, рештків лізованих мертвих тканин з рани, 
захист від подальших подразнень, забруднення, забезпечення спокою пошкоджених тканин у ділянці рани. 
Пов'язка складається із трьох шарів: всмоктувального, передавального і випаровувального. 

При накладанні першого (всмоктувального) шару поверхню рани покривають марлевим компресом або 

салфеткою. Якщо рана велика, то її порожнину заповнюють пухко складеною марлею, ватними кульками 
або ватно-марлевими тампонами. 

Другий (передаючий або приймаючий) шар являє собою нещільний пласт гігроскопічної вати товщиною 

до 1 см. Його завдання - приймати рідкий вміст рани від попереднього шару і передавати в наступний. 

Третій (випаровуючий) шар, який одночасно є і фіксуючим, має забезпечувати випаровування більшої 

частини  вологи  з  пов'язки.  Серед  усіх  видів  перев'язувального  матеріалу  марля  має  найбільшу  здатність 
випаровувати  вологу,  тому  для  побудови  верхнього  шару  користуються  формами  перев'язувального 
матеріалу, виготовленими з марлі (бинти, пращі). 

Волога  всмоктувальна  пов'язка.  Завдання  і  принципи  побудови  даної  пов'язки  подібні  до  сухої 

всмоктувальної  пов'язки.  Лише  для  підсилення  її  всмоктувальної  дії  перший  шар  пов'язки  насичують 
гіпертонічними розчинами солей. Це можуть бути 15-20 %-ні розчини магнію сульфату, натрію сульфату, 
5-10 %-ні розчини натрію хлориду, цукру. 

У припарці основним шаром є кашкоподібна маса з льняного борошна, макухи, висівок або картоплі. 

Гарячу кашку температурою 45-50 °С наносять товстим шаром (3-4 см) на полотно і зверху покривають 
клейонкою  або  целофаном.  Цим  шаром  (полотном  до  шкіри)  обгортають  уражену  ділянку,  покриваючи 
його зверху зігрівальним матеріалом. Припарку змінюють кожні 1-2 години. 

Особливості догляду за тваринами, яким накладені пов'язки 

Перебіг  патологічного  процесу  (болючість,  свербіж)  і  навіть  проста  цікавість  можуть  заохочувати 

тварин пошкоджувати накладені пов'язки. Вони можуть розгризати і знімати їх зубами, розривати кігтями, 
копитами, рогами, зміщувати внаслідок активних рухів. Тому коней і велику рогату худобу слід коротко 
прив'язувати  до  годівниць  або  коней  ставити  на  розтяжки.  При  потребі  на  шию  одягають  спеціальні 
ошийники, які утруднюють повертання голови. 

445

Собакам і кішкам на шиї фіксують круги із фанери або картону, на лапах коротко обрізують кігті, лапи 

бинтують або на них одягають і фіксують спеціальні панчохи. Собакам одягають намордники. 

У післяопераційний період тваринам ін'єктують нейролептики, антигістамінні препарати. 

Розділ 9 

ЗАСТОСУВАННЯ НОВОКАЇНОВИХ БЛОКАД 

ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НОВОКАЇНОВИХ 

БЛОКАД 

Новокаїн  -  це  хлористоводнева  сіль  складного  ефіру  парааміно-  бензойної  кислоти  та 

диетиламіноетанолу.  Уведений  розчин  новокаїну  всмоктується  швидко  й  під  впливом  ферменту 
новокаїнестерази розщеплюється на  складові частини  -  параамінобензойну кислоту і диетиламіноетанол. 
Продукти  його  гідролізу  зберігають  активні  фармакологічні  властивості:  параамінобензойна  кислота 
характеризується антигістамінною і антитоксичною дією, а диетиламіноетанол - анестезувальною, хоча й 
значно меншою мірою, ніж новокаїн. 

Слід  враховувати  й  те,  що  параамінобензойна  кислота  є  антагоністом  сульфаніламідних 

препаратів  і  знижує  їх  антимікробні  властивості  при  одночасному  застосуванні  сульфаніламідів  і 
новокаїну! 

Після  всмоктування  новокаїн  в  організмі  розподіляється  рівномірно,  але,  будучи  нейротропною 

речовиною, затримується в  нервовій  тканині довше  й в більшій кількості.  Терапевтична  дія  починається 
через 15-25 хв після введення й триває 48-96 год. 

Організм  тварини  -  це  складна  саморегулююча  система  органів,  функціональна  активність  яких 

здійснюється в тісному взаємозв'язку, а також у зв'язку з внутрішнім та зовнішнім середовищем. Об'єднання 
всіх  органів,  тканин  і  клітин  у  цей  комплекс  та  його  зв'язок  з  навколишнім  середовищем  здійснюються 
нервовою  системою.  Вона  регулює  обмін  речовин  в  організмі,  функціональну  активність  всіх  залоз,  які 
підтримують  оптимальні  параметри  гуморального  та  гормонального  середовищ  для  забезпечення 
фізіологічного функціонування організму як єдиного цілого. 

Нервова система складається з центральної (головний і спинний мозок) та периферичної, яка ділиться 

на соматичну (власне перифе

446

ричну,  що  включає  черепно-  і  спинномозкові  нерви,  які  з'єднують  центральну  нервову  систему  з 
рецепторами й еферентним апаратом різних органів) та вісцеральну (вегетативну), що іннервує внутрішні 
органи й кровоносні судини. 

Центральна  нервова  система  пов'язана  з  усіма  органами  й  тканинами  за  допомогою  аферентних  (які 

передають імпульси від периферії до центральної нервової системи) та еферентних (що передають імпульси 
від  центра)  нервових  волокон.  Імпульси,  які  надійшли  від  рецепторів  до  центральної  нервової  системи, 
викликають  збудження  в  нервах,  з  якими  ці  волокна  контактують.  Збудження  передається  до  інших 
нейронів, після чого зворотний імпульс по центробіжних нервових шляхах надходить до ефекторів. 

Функціональна  діяльність  кожного  органа  забезпечується  наявністю  в  ньому  потрібної  іннервації: 

функціональні  нерви  спричинюють  або  припиняють  його  специфічну  функцію;  судинні  -  регулюють 
просвіт  кровоносних  судин,  надходження  до  органа  поживних  речовин,  кисню  і  винесення  продуктів 
обміну;  трофічні  нерви  контролюють  всі  сторони  процесу  обміну  речовин  і  регулюють  використання 
принесених кров'ю продуктів (рис. 173). 

Таким  чином,  доведено,  що  без  впливу  кори  головного  мозку  в  організмі  не  здійснюється  жоден 

фізіологічний та патологічний процеси. 

Ведуча роль у нервовій трофіці тканин належить симпатичній нервовій системі. Однак тією чи іншою 

мірою  вона  властива  й  іншим  відділам,  в  тому  числі  чутливим  та  рухливим  нервам.  При  подразненні 
нервових  волокон,  які  входять  у  різні  відділи  центральної  нервової  системи,  змінюється  рефлекторна 
збудливість спинного мозку, зрушується співвідношення процесів збудження й гальмування в корі півкуль 

тощо. Тому дія сильних або тривалих подразнень спричинює

іннервації органів: 1 - функціональне 

нервове волокно до органа; 2 - симпто-

матичне волокно до судини органа; 3 - 

трофічне нервове волокно до сполучної 

тканини органа й кровоносної судини 

447

переподразнення, а потім функціональне виснаження кори, підкіркових центрів та ретикулярної формації, 
внаслідок чого центральна нервова система втрачає здатність нормально регулювати процеси обміну. Крім 
того,  під  дією  хвороботворних  факторів  у  нервовій  системі  залежно  від  її  початкового  стану  можуть 
виникати  або  охоронне  гальмування,  або  сенсибілізація  (підвищення  чутливості).  Сильні  і,  тим  більше, 
надсильні подразнення спричинюють явища парабіозу нервів у зоні патологічного осередку, внаслідок чого 
утруднюється передача імпульсів, які йдуть від екстеро- та інтерорецепторів до нервових центрів і назад. У 
ділянці  нерва,  який  прилягає  до  парабіотизо-  ваної  зони,  збудливість  підвищується.  Тому  до  нервових 
центрів йде безперервний потік сильних подразнень, що призводить до збудження, а потім переподразнення 
й парабіотичного стану ретикулярної формації, гіпоталамічної ділянки кори головного мозку. У відповідь на 
перезбудження нервові центри посилають на периферію, і особливо до осередку ушкодження, патологічні 
імпульси, під впливом яких змінюється функція всіх систем організму: включаються надзвичайні механізми 
захисту  й  адаптації,  що  спричинює  погіршення  трофічного  впливу  нервових  центрів  на  периферію.  У 
результаті в зоні патологічного осередку виникає гіперергічна запальна реакція з явищами ней- родистрофії. 
Це  зумовлює  погіршення  загального  стану  організму  й  переважання  руйнівних  (некротичних)  явищ  над 
регенеративно- відновлювальними процесами в тканинах. 

Парабіоз та особливий стан нерва або будь-якого ланцюга соматичної чи вегетативної нервової системи 

- явище зворотне у випадку, коли своєчасно припиняється дія хвороботворного агента. Тому з лікувальною 
метою можуть  бути використані антипарабіотичні речовини, серед  яких особливого поширення одержав 
новокаїн. 

І.  П.  Павловим  та  його  учнями  встановлено,  що  нервова  система  на  сильне  подразнення  відповідає 

розвитком  дистрофічних  процесів  і  негативною  трофічною  реакцією  в  організмі,  а  на  слабке,  навпаки, 
позитивною.  Тому  завданням  лікаря  ветеринарної  медицини  при  запальних  процесах  є  заміна  сильного 
подразника слабким (послаблення подразника). 

О. В. Вишневський в процесі тривалих клінічних спостережень над загоєнням ран і перебігом запальних 

гнійних  процесів  під  впливом  новокаїну  після  просочування  розчином  тканин  звернув  увагу  на 
нейротропну  дію  цього  препарату.  Він  застосував  "новокаїнізацію"  нерва  з  метою  заміни  сильного 
подразнення слабким (послабленим), яке і є, мабуть, для тканин заспокійливим і сприяє поліпшенню обміну 
речовин  в  осередку,  підвищенню  життєдіяльності,  стійкості,  що  призводить  до  сприятливого  перебігу 
запального процесу. Він трактує новокаїнову блокаду як комплексну дію на центральну нервову систему 
(кору  головного  мозку),  що  містить  елементи  гальмування  (або  блокування)  її  пускової  діяльності  і 
подразнення, які виражаються переважно поліпшенням її трофічної функції. 

Зміни  в  корі  головного  мозку  не  можуть  не  відбитися  на  вегетативній  нервовій  системі.  О.  В. 

Вишневський зазначав, що новокаїн підвищує функцію симпатичної нервової системи. Механізм цього про-
цесу складний, дані багатьох учених суперечливі. 

В.  В.  Мосін  вважав,  що  новокаїнові  блокади  змінюють  функціональний  стан  симпатичної  нервової 

системи,  ретикулярної  формації,  гіпоталамічних  центрів,  ендокринної  системи,  насамперед  гіпофіз- 
адреналового  ланцюга,  зумовлюючи  цим  адаптацію  механізмів  специфічної  регуляції  функції  органів  і 
систем до умов, які змінилися. 

448

Заслуговують  на  увагу  дослідження  О.  К.  Кузнєцова,  проведені  на  конях,  великій  рогатій  худобі  і 

собаках. Автор установив, що внутрішньовенне введення новокаїну знижує тонус та збудливість центрів 
блукаючих нервів і підвищує чутливість центрів симпатичної нервової системи до адреналіну. Посилення 
тонусу  адреноре-  активних  структур  під  дією  новокаїну  деякою  мірою  можна  пояснити  пригніченням 
холінергічних  структур  внаслідок  утруднення  передачі  збудження  в  ділянці  зв'язків  між  нейронами  й 
блокадами гангліїв. 

Під  дією  новокаїнової  блокади  посилюється  кровонаповнення  судин,  змінюється  лімфангіоспазм  за 

рахунок  активізації  метаболізму  в  холінергічних  структурах  і  гальмування  адреноергічних  систем 
організму, які значною мірою порушують фізико-хімічний стан мі- тохондрій. 

У  результаті  комплексної  дії  новокаїнової  блокади  як  на  центральну,  так  і  на  периферичну  нервову 

систему, кора головного мозку звільняється від значних больових імпульсів. При цьому блокада не тільки 
знімає подразнення і переподразнення нервів, а й замінює його якісно новим, значно слабшим, в результаті 
чого  відновлюється  реф-  лекторно-трофічна  функція  нервової  системи.  Все  це  сприяє  нормалізації 
порушених патологічним процесом взаємозв'язків між корою головного мозку та внутрішніми

 органами,

 й 

веде до поліпшення трофіки тканин і сприятливого перебігу захворювання. 

Таким чином, тривала дія новокаїну н;і нервові центри призводить до зниження або ліквідації осередків

збудження,

  що,  як  зазначалося  раніше,  сприяє  відновленню  координуючої  ДІЇ  кори  головного  мозку. 

У

результаті  цього  нормалізується

  система

  "гіпофіз  -  кора  наднирни-  ків".  Тому,  незалежно  від  шляху 

введення,  поряд із  місцевою, новокаїн проявляє  і загальну  дію. Немає такого органу й тканини, які б не 
зазнали  його  впливу.  Поряд  з  цим  відмічається  зниження  артеріального  тиску  в  тварин  після 
внутрішньовенного  введення  новокаїну  в  0,1  %-ній  концентрації,  що  пояснюється  блокуючим  впливом 
препарату на ангіорецептори. 

Слід зазначити збільшення рівня гемоглобіну, еритроцитів і лейкоцитів після внутрішньовенного 

введення новокаїну та новокаїнових блокад, а в лейкоцитарній формулі - збільшення кількості сегменто- 
тайтрй^уйь. "Л^лте^ тїлл шіта ^ ^рлугл 

етр/лта- 

гом 2-3-х діб. Установлено також- збільшення загального білка сироватки крові, в основному, за рахунок 
гамаглобулінів. 

Стимулюючий  вплив  новокаїнової  блокади  на  імунобіологічну  реактивність  підтверджено 

дослідженнями  М-  Ш.  Шакурова,  В.  Й.  Ориш-  кевича,  П.  К.  Кузнецової.  Остання  відмічає  збільшення 
вмісту імуно- компетентних клітин периферичної крові після блокади грудних нутряних нервів на 11-15 %, 
підвищення активності лейкоцитів - у 2 рази, фагоцитарного числа - в 10, фагоцитарного індексу - в 5,2, бак-
терицидної активності сироватки крові - в 1,6 рази. 

Приведені дані свідчать про здатність новокаїну посилювати іму- нобіологічні реакції організму тварин. 
Відомо, що в осередках запалення утворюється велика кількість гістаміну й гістаміноподібних речовин. 

Ці вазогенні отрути, які рефлекторним шляхом підвищують проникність капілярів і мембран клітин, поси-
люють  перебіг патологічного процесу. ПрИ  гідролізі  новокаїну  утворюється параамінобензойна  кислота, 
яка

  чинить

антигістамінну  дію.  Встановлено,  що  введений  внутрішньовенно  новокаїн  уже  через  15-20  хв 

нагромаджується  у  великій  кількості  в  осередку  гострого  запалення.  Отже,  діючи  в  зоні  запалення  на 
нервові елементи, а також зв'язуючи гістамін, він поліпшує трофіку

пошкоджених

 тканин і діє протизапально.