Файл: Обл_к у заруб_жних країнах.doc

Проводка:

Д «Статутний капітал (Прості акції)» (5000 × 10 дол.) 50 000

Д «Додатковий капітал» (Суми немає, бо перший продаж був за номінальною вартістю)

Д «Нерозподілений прибуток» 20 000

К «Викуплені власні акції» 70 000

Якщо вартість списаних викуплених акцій нижча їх вартості під час першого випуску, то різниця відноситься на збільшення «Додаткового капіталу».

Д «Статутний капітал (Прості чи привілейовані акції)» (5000 акцій × 10 дол.) 50 000

К «Додатковий капітал (Прості чи привілейовані акції)» (50 000 дол. – 40 000 дол.) 10 000

К «Викуплені власні акції» (ціна їх викупу, наприклад, 5000 акцій × 8 дол.) 40 000

6. Облік конвертації привілейованих акцій у прості

Як уже зазначалося, привілейовані акції можуть мати право конвертації у прості, що робить їх привабливішими для інвесторів. Такі акції називають конвертованими привілейованими акціями. Переведення здійснюють за встановленим у договорі коефіцієнтом, тобто на зазначених умовах. Власники привілейованих акцій здійснюють їх конвертацію у прості за умови зростання дивідендів і ринкових цін на прості акції.

Приклад. Компанія «К» випустила 1000 привілейованих конвертованих акцій номінальною вартістю 100 дол. кожна. Умова конвертації: одна привілейована акція конвертується в 10 простих номінальною вартістю 5 дол. кожна. Ринкова ціна простої акції на час випуску — 8 дол.

На момент випуску акцій інвесторам немає сенсу переводити привілейовані акції в прості. Вони мають капітал за привілейованими акціями в сумі 100 000 дол. (1000 акцій  100 дол.). Якщо вони конвертують їх у прості, то матимуть 10 000 акцій щонайбіль­ше по 8 дол. (ринкова ціна), що дає 80 000 дол. У разі суттєвого зростання ринкових цін на прості акції є сенс конвертувати привілейовані акції в прості.

Приклад. Ринкова ціна зросла: за одну привілейовану акцію — 101 дол., за одну просту — 15 дол. Припустимо, що 1000 привілейованих акцій конвертуються інвесторами на 10 000 простих номінальною вартістю 5 дол. за одну. Операцію конвертації відображають в обліку так:

Д «Статутний капітал (Привілейовані акції)» 100 000

К «Статутний капітал (Прості акції)» (10 000 акцій  5 дол.) 50 000

К «Додатковий капітал (Прості акції)» 50 000

Як бачимо, під час конвертації не відображають прибутки чи збитки цієї операції. У разі, якщо привілейовані акції спершу були продані за ціною, вищою, ніж номінальна вартість під час їх конвертації в прос­ті акції, необхідно елімінувати (списати) і додатковий капітал від привілейованих акцій.

Ще один приклад. Привілейовані акції за номінальною вартіс­тю в 100 000 дол. було реалізовані при випуску за 120 000 дол. (120 дол. за акцію — ціна реалізації, 100 дол. — номінальна
ціна). Під час випуску акцій було зроблено проводку:

Д «Грошові кошти» 120 000 К«Статутний капітал (Привілейовані акції)» 100 000

К«Додатковий капітал (Привілейовані акції)» 20 000

---

Конвертацію цих акцій у прості за зазначеними умовами буде відображено проводкою:

Д «Статутний капітал (Привілейовані акції)» (номінальна вартість) 100 000

Д «Додатковий капітал (Привілейовані акції)» 20 000

К. «Статутний капітал (Прості акції)» (10 000 акцій  5 дол.) 50 000

К «Додатковий капітал (Прості акції)» 70 000

Необхідно також зазначити, що у процесі відображення операції конвертації акцій ринкову вартість як простих, так і привілейованих акцій на час здійснення операції не враховують і не відображають. Це пояснюється тим, що обмін акцій здійснюють усередині самої корпорації й жодних додаткових активів, еквівалентних ринковим цінам, не надходить.

7. Нарахування та облік розрахунків за дивідендами

Дивіденди — це частина прибутку корпорації, що розподіляється між акціонерами відповідно до акцій. Дивіденди можуть виплачуватись у формі грошей, інших активів підприємства або у формі додаткових акцій. Переважно виплату дивідендів здійснюють грішми.

Нарахування й виплата дивідендів грішми

Рівень дивідендів визначають показником «коефіцієнт дивіден­дів» — це відношення суми дивідендів до суми чистого прибутку. Дивіденди можуть виплачуватися наприкінці кварталу чи півріччя або за рік. Дивіденди оголошує рада директорів корпорації. Джерелом виплати дивідендів є нерозподілений прибуток. При цьому дивіденди переважно оголошують на суму, що не перевищує нерозподіленого прибутку корпорації. Якщо дивіденди оголошено на всю суму нерозподіленого прибутку корпорації, то їх називають ліквідаційними — у разі ліквідації корпорації або скорочення обсягу її діяльності. З дивідендами пов’язані три дати:

• дата оголошення дивідендів;

• дата реєстрації власників акцій;

• дати виплати дивідендів.

В обліку відображають операції, пов’язані з двома датами: датою оголошення дивідендів та датою їх виплати. Метою дати реєстрації є визначення акціонерів (фізичних або юридичних осіб), яким належить виплатити дивіденди. Після реєстрації право на дивіденди іншим особам не переходить, навіть якщо їм було перепродано акції.

Приклад. 25.02.05 компанія «К» оголосила про виплату дивідендів на прос­ті акції за 2004 р. Розмір дивідендів — 90 центів на кожну акцію. Кількість акцій — 100 000 номінальною вартістю 15 дол. кожна. Отже, розмір дивідендів буде 90 000 дол.: 100 000 × 90 цент. = 90 000 дол.

Проводка: 25.02.05. Д«Нерозподілений прибуток» К «Дивіденди до сплати» 90 000

Реєстрація відбулася 10.03.05. Виплату дивідендів здійснено

24.03.05. Д «Дивіденди до сплати» К «Грошові кошти» 90 000

Можлива й інша методика відображення дивідендів, коли ведуть окремий рахунок «Дивіденди» або «Оголошені дивіденди» на кожний вид акцій (прості, привілейовані).

Тоді відображення буде:

1. Оголошення дивідендів: Д«Дивіденди оголошені» К «Дивіденди до сплати» 90 000

---

2. Виплата дивідендів: Д «Дивіденди до сплати» К «Грошові кошти» 90 000

3. Наприкінці року залишок рахунку «Дивіденди оголошені» списують на рахунок «Нерозподілений прибуток»: Д«Нерозподілений прибуток» К «Дивіденди оголошені» 90 000

За двома методиками маємо той самий результат: зменшення активів і зменшення нерозподіленого прибутку. Але біль­ше інформації, пов’язаної з дивідендами, дає остання методика.

Нарахування та виплата дивідендів акціями

Рада директорів корпорації може оголосити дивіденди своїм акціонерам з оплатою акціями.

Це робиться для того, щоб:

• зберегти оборотний капітал компанії (не виплачуючи грошей);

• знизити ринкову вартість (ціну) акцій збільшенням їх загаль­ної кількості. Зниження ринкових цін робить їх доступними для інвесторів;

• збільшити статутний капітал корпорації за рахунок нерозподіленого прибутку;

• уникнути подвійного оподаткування (такий розподіл не є доходом).

Кількість акцій, яку необхідно випустити для сплати дивідендів, встановлює рада директорів. Такі акції здебільшого відображають за ринковими цінами на дату оголошення дивідендів. У будь-якому разі їх ціна не повин­на бути нижчою за номінальну чи оголошену вартість.

Приклад. Компанія «Форпост» 25.02.05 оголосила дивіденди з виплатою акціями в розмірі 10 % циркулюючих простих акцій. На дату оголошення дивідендів акціонерний капітал компанії становив: прості акції: 80 000 за номінальною вартістю 15 дол. кожна (ринкова вартість 20 дол. за акцію) - 1 200 000, нерозподілений прибуток - 400 000 Разом-1 600 000. Визначимо кількість акцій, які мають бути випущені в обіг, та їх ринкову вартість. Кількість акцій: 10 % від 80 000 = 8000. Ринкова ціна: 8000 × 20 дол. = 160 000 дол. Відображення в обліку — на дату оголошення дивідендів: 25.02.05

Д «Нерозподілений прибуток» 160 000

К «Статутний капітал (Прості акції до розподілу)» (8000 × 15 дол.) 120 000

К «Додатковий капітал (Прості акції)» 40 000

Слід зазначити, що рахунок «Статутний капітал: прості акції до розподілу» — це рахунок акціонерного капіталу, а не заборгованості. Його переносять у баланс (якщо баланс буде складено до випуску цих оголошених акцій) як додаток до статутного капіталу.Припустимо, що реєстрація акціонерів відбулася 14.03.05, а 28.03.05 випустили акції на виплату дивідендів, тобто було розподілено акції. 28.03.05. Проводка: Д«Статутний капітал (Прості акції до розподілу)» К «Статутний капітал (Прості акції)» - 120 000. Таким чином, акції, випущені під дивіденди, змінюють структуру акціонерного капіталу, нерозподілений прибуток переходить у статутний капітал, але загальна сума акціонерного капіталу не змінюється. Активи корпорації не зменшились, як це було в разі виплати дивідендів грішми. Збільшилася кіль­кість циркулюючих акцій, отже, зменшилась облікова вартість однієї акції.

---

Нарахування та виплата дивідендів за привілейованими акціями

Передусім виплачуються дивіденди за привілейованими акціями, а вже потім за простими. Розмір дивідендів встановлюють у відсотках номінальної вартості або у вигляді ставки на одну привілейовану акцію.

Методика обліку нарахування та виплати дивідендів за привілейованими акціями аналогічна методиці обліку дивідендів за простими акціями. Нарахування дивідендів на дату їх оголошення: Д «Нерозподілений прибуток» К«Дивіденди до сплати (Привілейовані акції)» (сума)

Відображення виплати дивідендів на дату виплати: Д«Дивіденди до сплати (Привілейовані акції)» К«Грошові кошти» (сума) Часом привілейовані акції мають право участі в розподілі прибутку (про це свідчить міжнародна практика).

8. Облік розщеплення акцій

Розчеплення акцій — це збільшення кількості випущених акцій з пропорційним зниженням їх номінальної чи оголошеної вар­тості за одну акцію. Метою розщеплення акцій є необхідність підвищення їх привабливості на ринку, доступності для малих інвесторів. До розщеплення акцій компанія вдається в разі значного зростання ринкових цін на акції.

Приклад: Компанія має дозвіл на випуск 100 000 простих акцій. Випущено 30 000 акцій номінальною вартістю 20 дол. кожна (стіль­ки ж акцій циркулюючих). Ринкова вартість кожної акції — 80 дол. 1.06.05 компанія вирішила розділити кожну акцію на дві, після чого кількість акцій в обігу збільшилася вдвічі (60 000 акцій), а номінальна вартість однієї акції зменшилася вдвічі (стала 10 дол. за одну). Відповідно вдвічі зменшиться й ринкова ціна акції (тобто 40 дол.). Загальна сума статутного капіталу не зменшилася. Операцію розщеплення акцій бухгалтерські проводки не відображають. На рахунок «Статутний капітал (Прості акції)» до балансу буде внесено зміни про кількість і номінальну вартість акцій. Покажемо це на прикладі.

Акціонерний капітал (до розщеплення акцій)

Прості акції (30 000 за номінальною вартістю 20 дол. кожна) 600 000

Нерозподілений прибуток 150 000

Разом 750 000

Акціонерний капітал (після розщеплення акцій)

Прості акції (60 000 за номінальною вартістю 10 дол. кожна) 600 000

Нерозподілений прибуток 150 000

Разом 750 000

Як бачимо, збільшення кількості акцій в обігу й зниження рин­кових цін досягають завдяки розщепленню й випуску додаткових акцій для сплати дивідендів. Проте між ними є суттєва різниця. Насамперед акції для сплати дивідендів можуть випускатися тільки за наявності нерозподіленого прибутку, тоді як розщеплення акцій може здійснюватись і без наявності нерозподіленого прибутку. Можливі випадки, коли кількість розщеплених акцій перевищує кількість акцій, дозволених до випуску. Тоді рада директорів має одержати дозвіл на випуск додаткової кількості акцій на час їх розщеплення. Розщеплені акції розподіляються між власниками пропорційно до частки кожного в капіталі корпорації.

---

9. Облік податку на прибуток і розподілу прибутків корпорації

Податкову систему визначає та регулює законодавство країни. Ефективність її оцінюється двома чинниками: забезпечення надходження доходів до державного бюджету на загальнодержав­ні цілі й стимулювання виробництва та інших видів діяльності підприємств, організацій, установ, галузей. Важливим питанням є визначення об’єкта оподаткування, тобто яка сума прибутку оподатковується. Міжнародна практика свідчить, що завжди є різниця між сумою прибутку підприємства, що випливає з даних бухгалтерського обліку та відображається у фінансовій звітності, та сумою прибутку для цілей оподаткування. Бухгалтерський облік не залежить і не повинен залежати від податкової системи. Його організовано на основі загальноприйнятих засад обліку, які є постійними, й саме за ними відбувається формування фінансових результатів. Податкова політика може періодично змінюватись і залежати від багатьох чинників: рівня соціально-економічного розвитку, мети, яку ставить держава перед податковою системою, тощо. І це цілком нор­мальне явище. Досвід інших країн свідчить, що це питання може вирішуватися коректно — через позасистемне коригування суми прибутку, одержаного за даними фінансового обліку, до суми для цілей оподаткування згідно з вимогами чинного податкового законодавства.

В усіх країнах застосовують авансову систему виплат податку на прибуток у державний і місцевий бюджети, яку встановлює держава і яка зазвичай є релевантною. Наведено для прикладу практику, яка існує у Франції. Французькі акціонерні товариства здійснюють упродовж року чотири авансові виплати податку на прибуток. Їх відображають в обліку таким бухгалтерським записом: Д «Розрахунки з бюджетом» (Субрахунок «Розрахунок з бюджетом з податку на прибуток») К «Рахунок у банку» 76 000

Наприкінці звітного періоду (рік N) на підставі фактичної суми одержаного прибутку, скоригованого для цілей оподаткування, визначають реальну суму податку на прибуток. У нашому прикладі сума податку за рік: 102 000 євро. Було сплачено впродовж року 76 000 євро. Залишилося сплатити: 102 000 – 76 000 = = 26 000 євро. Наприкінці року на річну суму податку на прибуток підприємство зробить такий запис: Д«Витрати з податку на прибуток» К«Розрахунки з бюджетом (з податку на прибуток)» 102 000

Сума прибутку після сплати податку становить чистий прибуток корпорації, що залишається в її розпорядженні. Його викорис­товують на виплату дивідендів та інші цілі, передбачені статутом корпорації та законодавством країни. Серед них — створення спеціальних резервів: фінансового (легального), статутного, деяких факультативних резервів. Розмір фінансового (легального) резерву регулює держава. У Франції, наприклад, акціонерні товариства зобов’язані відраховувати в цей резерв щороку 5 % чистого прибутку, доки він не досягне 10 % статутного капіталу. Інші резерви створюють згідно зі статутом і за рішенням загальних зборів акціонерів. Невикорис­таний прибуток перераховують на рахунок «Нерозподілений прибуток», він становить частину власного (акціонерного) капіталу. Продовжимо приклад. Акціонерне товариства одержало прибутку за рік 300 000 євро, у тому числі чистого прибутку — 198 000 євро (300 000 – 102 000). Капітал товариства становить 1 000 000 євро (10 000 простих акцій номіналом 100 євро кожна). Чистий прибуток підлягає розподілу в такому порядку:

---