Файл: Бух.учет в бюдж.организациях.doc

- за загальним фондом — відповідно до кошторисних призначень, помісячних планів асигнувань, зареєстрованих зобов’я­зань та в межах залишку коштів на рахунках за певним кодом економічної класифікації;

- за спеціальним фондом — у межах залишку коштів на спеціальних реєстраційних рахунках за кодами економічної класифікації відповідно до кошторисних призначень та зареєстрованих зобов’язань.

Провідну роль у здійсненні процедур контролю в частині виконання державного бюджету за видатками відіграють органи Державного казначейства України, які здійснюють попередній контроль — на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, та поточний контроль — у процесі оплати їхніх рахунків.

Подальші функції контролю за витрачанням коштів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, комітетах, фондах, установах, які отримують кошти, із бюджетів усіх рівнів, покладено на органи державної контрольно-ревізійної служби України.

Утім, основним методом попереднього й поточного контролю за виконанням кошторису, здійснюваного розпорядниками коштів і органами Державного казначейства, є облік зобов’язань, за якого здійснюється контроль бюджетних повноважень щодо прийняття зобов’язання та здійснення платежів.

Порядок проведення обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України регламентується Порядком обліку зобов’язань розпорядників бюд­жетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженим наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 року № 136

Відповідно до цього Порядку визначено:

бюджетне фінансове зобов’язання — це зобов’язання розпорядника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуг чи здійснення інших аналогічних операцій упродовж бюджетного періоду, тобто кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, передбачена законодавством;

небюджетне зобов’язання — це будь-яке зобов’язання за кош­тами державного та/або місцевих бюджетів, узяте юридичними та фізичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або із перевищенням повноважень, визначених бюджетним кодек­сом України, Законом України «Про Державний бюджет Украї­ни» та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік.

Відповідно до зазначеного Порядку органи Державного казначейства реєструють та обліковують у бухгалтерському обліку виконання бюджетів усі зобов’язання розпорядників бюджетних коштів, при цьому бюджетні установи — розпорядники коштів мають право брати бюджетні зобов’язання:

за загальним фондом — у межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів);

---

за спеціальним фондом — у межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), але з урахуванням фактич­них надходжень до цього фонду, виходячи із потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов’язань минулих періодів.

Зобов’язання, взяті бюджетними установами без відповідних бюджетних асигнувань, вважаються не бюджетними і є правопорушенням; крім того, погашення таких небюджетних зобов’язань органами Державного казначейства не проводяться, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Усі зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Державного казначейства України в бухгалтерському обліку виконання бюджетів на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Дані бухгалтерського обліку органів Державного казначейства звіряються із відповідними даними звітів розпорядників бюджетних коштів, які мають бути тотожними.

Для реєстрації бюджетного зобов’язання в органах Державного казначейства, розпорядники бюджетних коштів подають Реєстр бюджетних зобов’язань та оригінали документів або їх копії, які підтверджують факт взяття бюджетного зобов’язання. У разі, якщо сума та умови бюджетного зобов’язання передбачають застосування конкурсних процедур, подаються відповідні документи, передбачені умовами проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Зобов’язання реєструють працівники органів Державного казначейства у книзі реєстрації бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів. Кожному бюджетному зобов’язанню присвоюють реєстраційний номер, який проставляється на докумен­ті, що підтверджує факт узяття на облік бюджетного зобов’я­зання. Бюджетні фінансові зобов’язання реєструються органами Державного казначейства на підставі платіжного доручення на погашення бюджетного зобов’язання. На документах, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання або бюджетного фінансового зобов’язання, ставиться штамп із позначкою «Взято на облік». Органи Державного казначейства здійснюють платежі за тими фінансовими зобов’язаннями, які зареєстровані в органах Державного казначейства. Погашення бюджетних фінансових зобов’язань проводиться платіжними дорученнями упродовж трьох робочих днів від дати його виникнення, в яких обов’язково зазначають реєстраційний номер бюджетного зобов’язання, код платежу (присвоюється органами Державного казначейства) та код економічної класифікації видатків. Бюджетні фінансові зобов’язання розпорядників коштів погашаються автоматично в календарній черговості. У разі змін умов бюджетних зобов’язань (додаткові угоди, розірвання договору) розпорядник бюджетних коштів має упродовж трьох робочих днів письмово повідомити про це органам Державного казначейства й подати відповідні підтверджувальні документи.

---

Для відображення даних про зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів, які виникають у процесі виконання загального та спеціального фондів кошторису розпорядників, органи Державного казначейства в автоматизованому режимі заносять дані з Реєстру та платіжного доручення до картки обліку зобов’язань за відповідними кодами програмної й економічної класифікації видатків.

Бюджетні установи ведуть облік зобов’язань у книзі обліку асигнувань та прийнятих зобов’язань. Книгу відкривають на рік на підставі затвердженого кошторису доходів і видатків за кожним кодом функціональної класифікації видатків у розрізі КЕКВ і ведуть окремо за загальним і спеціальним фондом.

У ній реєструють кожну укладену угоду, за наслідками виконання якої бюджетна установа має сплачувати кошти за отримані послуги чи матеріальні цінності. Після кожної зареєстрованої угоди (бюджетного зобов’язання) та проведеної оплати (фінансового зобов’язання) у книзі виводять залишок невикористаних кошторисних призначень, суму невикористаних зобов’язань та суму невикористаних фінансових зобов’язань за кожним кодом функціональної й економічної класифікації видатків.

По завершенні бюджетного року органи Державного казначейства за місцем обслуговування розпорядників бюджетних кош­тів на підставі інформації, отриманої від розпорядників, здійснюють інвентаризацію зобов’язань розпорядників та закриття рахунків, передбачених для обліку зобов’язань у поточному бюд­жетному періоді. При цьому проводиться розподіл зобов’язань на бюджетні та позабюджетні. За наявності позабюджетних зобов’язань (позабюджетної кредиторської заборгованості) Держав­не казначейство вживає до такого розпорядника бюджетних коштів заходів відповідно до вимог Бюджетного кодексу України і надає інформацію до органів Контрольно-ревізійного управління України.

Тема 3. Облік фінансово-розрахункових операцій

Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:

1.Принципи та форми грошових розрахунків.

2.Облік касових операцій.

3.Облік операцій з іноземною валютою.

4.Облік інших коштів.

5.Облік розрахунків із підзвітними особами.

6.Облік розрахунків із різними дебіторами і кредиторами.

Виконання кошторису пов’язане зі здійсненням розрахунків із постачальниками, бюджетом, підзвітними особами, іншими фізич­ними та юридичними особами, з якими бюджетні установи перебувають у господарських відносинах. Операції щодо грошових розрахунків мають бути законними, своєчасно здійсненими й завершеними до кінця бюджетного року. Тому головними завданнями обліку розрахункових операцій у бюджетних установах є: чітке дотримання чинного законодавства в обліку розрахункових операцій, а саме своєчасне й правильне відображення наявності та руху (надходження та вибуття) грошових коштів, забезпечення наявності первинних документів, контролю за своєчасністю проведення платежів, встановленого порядку розрахунків, постійний контроль за раціональним використанням коштів.

---

Об’єктами обліку грошових коштів і розрахунків виступають:

- облік грошових коштів у касі установи;

- облік грошових коштів установи на рахунках в органах казначейства чи установах банків;

- облік розрахунків із підзвітними особами;

- облік розрахунків із різними дебіторами і кредиторами.

Єдині вимоги до порядку ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства, розрахунків із дебіторами та інших активів регламентує Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства від 26.12.2000 р. № 242.

Зазначені розрахунки здійснюють за двома формами: безготів­ковими і готівковими.

Безготівкові розрахунки бюджетних установ здійснюють на основі таких принципів:

- обов’язкове зберігання грошових коштів на поточних чи реєстраційних рахунках (за винятком перехідних залишків у касі);

- відкриття рахунків не в установах банків, а в органах Державного казначейства;

- застосування форм безготівкових розрахунків згідно із нор­мативними документами, розробленими методологічним управлінням Державного казначейства України;

- проведення списання коштів з реєстраційних рахунків установ за розпорядженням установи;

- терміновість здійснення платежів;

- проведення платежів у межах залишків на рахунках платника.

Безготівкові й готівкові розрахунки в бюджетних установах здійснюють через органи Державного казначейства України. Порядок їх здійснення регламентує Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 р. № 89 та Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства від 04.11.2002 р. № 205 із подальшими змінами й доповненнями, а також Інструкція № 242.

Відповідно до вказаних законодавчих документів органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ шляхом проведення платежів із реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків, відкритих бюджетними установами в органах Державного казначейства, як уже зазначалося в попередній темі, лише відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду, планів спеціального фонду та планів використання бюджетних коштів та за наявності відповідного бюджетного зобов’язання.

Здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, проводять пріоритетно в безготівковій формі на підставі таких розрахункових документів: меморіального ордеру, платіжного доручення, вимоги-доручення, розрахункових чеків, акредитивів, векселів, які мають містити реквізити й відповідати вимогам щодо заповнення їх відповідно до Інструкції про безготів­кові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

---

Форми розрахункових документів для здійснення розрахункових операцій установа обирає самостійно і зазначає під час укладання договорів на обслуговування. Виходячи з технічних можливостей установи та обслуговуючого банку вони можуть подавати­ся до банку як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи програмно-технічний комплекс «клієнт-банк». Найпоширенішими із перелічених платіжних документів у використанні щодо бюджетних установ є платіжні доручення, які є підставою для здійснення видатків розпорядників коштів. Їх застосовують для розрахунків за фактично отримані матеріальні цінності (виконані роботи, надані послуги), у порядку поперед­ньої оплати, для завершення розрахунків за актами попередньої звірки взаємної заборгованості, для переказу бюджетних коштів підвідомчим установам, для перерахування сум, які належать фізичним особам (заробітної плати, стипендії, пенсії та інших грошових доходів) на їхні рахунки, відкриті в установах банків.

Платіжні доручення готуються власниками рахунків і підтверджуються документами, які свідчать про цільове спрямування коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспорт­ні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів і послуг за державні кошти). Для окремих видатків Міністерства оборони України та інших органів виконавчої влади, що становлять державну таємницю, перелік яких узгоджується із Державним казначейством України та відповідними органами виконавчої влади, незалежно від суми разового платежу подання підтверджувальних документів не потрібне.

Порядок оформлення і подання платіжних доручень органам Державного казначейства регламентується вимогами щодо обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, згідно з якими розпорядник коштів як споживач має сплатити належну суму виконавцеві за умови реалізації цих зобов’язань.

Платіжні доручення подають до органів Державного казначейства у двох примірниках. Платіжне доручення містить такі реквізити:

номер; дату операції; визначення платника; код платника; код банку платника; рахунок № (платника); суму; одержувача; код (одержувача); банк одержувача; код банку одержувача; рахунок № (одержувача); призначення платежу.

Розпорядники бюджетних коштів зазначають у платіжному дорученні дату валютування, яка має бути в межах одного бюджетного періоду й терміну дії платіжного доручення.

Дата платіжного доручення має відповідати даті його фактичного подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу. Термін дії платіжного доручення встановлюється у межах 10 календарних днів від дня його виписки, день заповнення платіжного доручення не враховується.

---