Файл: Бух.учет в бюдж.организациях.doc

У полі «Призначення платежу» платіжного доручення зазначають такі реквізити: реєстраційний номер зобов’язання; код оплати; код економічної класифікації видатків бюджету.

Реєстраційний номер присвоюють за допомогою програмного забезпечення кожному бюджетному зобов’язанню, а також проставляють на документі, що підтверджує факт взяття на облік бюджетного зобов’язання, або в графі «Примітка» реєстру бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів (у випадках, коли документи розкривають плани оперативної діяльності чи специфіку органів державної влади, що забезпечують оборону або безпеку України).

Код оплати проставляють згідно із довідником, який формується Державним казначейством України.

Платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів та призначення платежу: назви документа; номера документа, числа, місяця, року складання; назви та коду (номера) установи платника та одержувача коштів, номерів рахунків за дебетом і кредитом; назви установи банку, органу Державного казначейства України (одержувача та платника коштів) і номера коду; суми платежу (цифрами та літерами); назви (вид товарів, робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номера і дати документа, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок, товарно-транспортний документ), номера і дати; кодів бюджетної класифікації доходів та видатків при здійсненні видатків із бюджету, перерахуванні коштів до бюджету або перерозподілі бюджетних коштів.

Подання платіжних доручень до органів Державного казначейства здійснюють одночасно в паперовій та електронній формі. Виписки за здійснені операції надають за результатами поперед­нього операційного дня.

Після проведення платежу на платіжних дорученнях, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді штампа «Сплачено».

Форму безготівкових розрахунків вимоги-доручення через органи Державного казначейства застосовують для здійснення безготівкових розрахунків у разі примусового списання (стягнення) із реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів лише у випадках, установлених законами України та за рішенням суду.

Порядок примусового списання коштів із рахунків установ та організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затверджений наказом ДКУ від 05.10.2001 р. № 175. Примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, які відкриті на ім’я органів Державного казначейства в установах Національного банку України та комерційних банків, здійснюється в порядку, визначеному постановою Правління Національного банку України від 27.12.1999 р. № 621 «Про затвердження Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні» та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2001 р. № 135.

---

Примусове списання (стягнення) коштів із реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються кошти загального і спеціального фондів установ та організацій, та рахунків інших клієнтів, що відкриті в органах Державного казначейства, проводять органи Державного казначейства за платіжни­ми вимогами.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або за договірного списання одержувача до бан­ку, який обслуговує платника, здійснити без погодження із платником переказ певної суми коштів із рахунка платника на рахунок одержувача.

Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу Державного казначей­ства, в якому обслуговується установа — боржник. Платіжна вимога і супровідні документи є обов’язковими. Розпорядження стосовно примусового стягнення оформляється на бланку платіж­ної вимоги за формою, згідно із вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, затверджених Національним банком України.

У рядку «Платник» вказується назва установи — боржника;

у полі «Рахунок №» — номер реєстраційного, спеціального реєстраційного або рахунка іншого клієнта; у рядку «Банк платника» зазначається назва органу Держав­ного казначейства, в якому відкрито реєстраційний, спеціальний реєстраційний рахунок або рахунок іншого клієнта; у рядку призначення платежу міститься інформація, яку стягувач заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання коштів.

За примусового списання коштів на підставі виконавчого документа чи за здійснення примусового списання відповідно до ст. 8 Господарського процесуального Кодексу, стягувач подає до органу Державного казначейства відповідний виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, копію претензії та відповідь платника на претензію.

Платіжну вимогу та супровідні документи, як зазначалося, стягувач подає до банку, що його обслуговує, чи до органу Державного казначейства, де обслуговується боржник.

Після перевірки установа банку, орган Державного казначейства надсилає їх до органу казначейства, де обслуговується платник.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги впродовж 10 календарних днів від дати їх складання, а орган Державного казначейства, в якому обслуговується установа — боржник, — упродовж 30 календарних днів від дати їх складання.

При надходженні платіжної вимоги до органів Державного казначейства безпосередньо від стягувача термін дії платіжної вимоги не має перевищувати 10 днів від дня її складання.

Платіжні вимоги, що надходять до казначейства впродовж операційного часу, виконуються в день їх надходження.

У разі відсутності коштів на рахунку розпорядника, одержувача бюджет­них коштів або інших клієнтів для виконання платіжних вимог вимоги в той самий день повертаються без виконання стягувачу.

---

Реєстрацію документів, що надійшли до органу Державного казначейства, здійснюють у журналі реєстрації розрахункових документів щодо примусового списання (стягнення) коштів; платіжні вимоги передаються виконавцю під підпис у журналі реєстрації розрахункових документів щодо примусового списання коштів для проведення стягнення.

Примусове списання (стягнення) коштів загального фонду державного бюджету проводиться органами Державного казначейства в межах асигнувань на поточний рік і за наявності на відповідних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації. Примусове списання коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якби оплата була проведена не примусово. Витрати, пов’язані із урегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками, стягуються за кодом 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки».

Після проведення примусового списання (стягнення) коштів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів мають увідповід­нити облік зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов’язань до проведених операцій і внести відповідні зміни до кошторису доходів та видатків.

Використання банківських платіжних карток, акредитивів та векселів як платіжних документів регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Акредитиви можуть застосовуватися установами як за коштами загального, так і спеціального фондів бюджету. Порядок оформ­лення акредитивів і терміни їх дії для установ, що здійснюють казначейське обслуговування кошторисів, установлює Державне казначейство України. Це, зокрема, форма розрахунків, за якою банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний виконати платіж третій особі за поставлені товари (роботи, послуги) або надати повноваження третій особі здійснити платіж.

Цією формою розрахунків передбачена участь:

заявника акредитива — платника, що звертається до банку, який його обслуговує, про відкриття акредитива;

банку-емітента — банку платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

банку-виконавця, що здійснює платіж за акредитивом;

бенефіціара — юридичної особи, на користь якої встановлений акредитив.

Власне, така форма безготівкових розрахунків є різновидом форм договору, оскільки за цими операціями всі зацікавлені сторони мають справу лише із документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань.

Розрізняють такі види акредитивів:

- покритий, коли кошти платника завчасно в повному обсязі бронюються на окремому рахунку в банку-емітенті або банку-виконавці;

- непокритий — оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком емітентом за рахунок банківського кредиту, і банк-емітент надає банку-вико­навцю право списувати платежі на користь постачальника-отри­мувача коштів зі свого кореспондентського рахунка;

---

- відкличний — це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без поперед­нього погодження з постачальником;

- невідкличний акредитив — це акредитив, який не можна замінити або анулювати без згоди постачальника, на користь якого було відкрито акредитив.

Термін дії акредитива встановлюється відповідно до чинного законодавства.

Меморіальні ордери застосовують для оформлення внутрішньобанківських операцій, операцій щодо списання коштів із рахунка платника, здійснення договірного списання з рахунка свого клієнта на підставі його письмового доручення або розпорядження стягувача про списання коштів із рахунка платника.

Розрахункові чеки використовують у безготівкових розрахун­ках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Їх застосовують лише для безготівкових переказів із рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів, і вони не підлягають оплаті готівкою (фізичні особи можуть обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати решту із суми розрахункового чека, але не більш як 20 відсотків від суми чека).

Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавці бронюють кошти у банку на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками»

Термін дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, що видається фізичній особі для одноразового розрахунку, —
3 місяці. Чекова книжка може видаватися для розрахунків із будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Чек із чекової книжки виписується при здійсненні платежу і видається при отриманні товарів, виконаних робіт та наданих послуг. Під час виписування чека чекодавець обов’язково переписує залишок ліміту із корінця попереднього чека на корінець виписаного і вказує новий залишок ліміту, а також дотримується всіх правил заповнення.

Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Виготовляються чеки на замовлення комерційного банку за зразком, затвердженим Національним банком України, брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Для розрахунків, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються окремі бланки.

Готівкова форма розрахунків застосовується для розрахун­ків із фізичними особами із виплат, пов’язаних з оплатою
праці, грошового забезпечення, стипендії, соціальних виплат підзвітних сум, за спеціальними видами платежів, із відшкодування завданих збитків, а також розрахунків з підприємцями за матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи в межах наявних коштів як за рахунок коштів, одержаних із кас банків, так і за рахунок готівкової виручки.

До розрахунків готівкою підприємств, відповідно до положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, встановлена гранична сума обмеження у десять тисяч гривень. Кількість підприємств і підприємців, з якими проводять розрахунки, впродовж дня не обмежується.

---

Операції, пов’язані із прийманням і виданням готівкових коштів за проведення розрахунків через касу установи із відображенням цих операцій у касовій книзі, називають касовими (рис. 2.7).

Облік касових операцій у бюджетних установах здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі — Положення № 637).

Це Положення регламентує порядок організації готівкових розрахунків, оформлення касових операцій, норми й терміни зберігання готівки в касі, ведення касової книги та обов’язки касира, а також визначає контроль та законність проведення касових операцій.

Готівка, одержана установами, має витрачатися суворо за цільовим призначенням відповідно до кошторисів бюджетних установ.

За казначейського обслуговування кошторисів уся виручка, що надходить готівкою до каси установи, має зараховуватися на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Використання виручки, що надходить готівкою, без попереднього зарахування її на рахунки забороняється.

Рис. 2.7. Схема наявності та руху грошових коштів
у касі бюджетної установи

Розмір суми грошових коштів у касі на кінець робочого дня обмежується лімітом.

Установлення ліміту каси проводиться установою самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником установи (або уповноваженою ним особою), До розрахунку приймається строк здавання установою готівки для її зарахування на рахунки, визначений відповідним договором банківського рахунку. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) установи.

Кожна установа визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягів касових оборотів (надходжень і видатків за всіма рахунками), установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку тощо.

Понад встановлені ліміти в касі установи можуть зберігатися гроші на виплату заробітної плати, стипендії, допомоги з тимчасової непрацездатності лише впродовж трьох робочих днів, включно із днем отримання готівки в банку. Після цього готівку здають у банк. Якщо в окремі дні немає перевищення ліміту каси, в ці дні готівкову виручку до кас банків можна не здавати.

Усі касові операції ведуться касиром або іншим працівником, який призначається на цю посаду керівником установи.

Касир здійснює приймання грошей у касу, видачу їх, ведення касової книги, несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих ним грошових коштів та інших цінностей, на нього покладено повну матеріальну відповідальність за функції щодо видавання—приймання, зберігання готівки та складання касового звіту. Касиру забороняється передовіряти виконання своїх обов’язків іншим особам. За потреби тимчасової заміни касира виконання його функціональних обов’язків за письмовим наказом керівника покладається на іншого працівника, з яким також укладається договір на повну матеріальну відповідальність.

---