Ґрунти характеризуються високою природною родючістю з вмістом гумусу 5-7%. Надмірне періодичне зволоження обмежує широке використання ґрунтів у сільськогосподарському виробництві. Ґрунти рекомендується використовувати у складі пасовищ. У сухі роки їх можна поліпшувати, проводити глибоке розпушування, вносити мінеральні добрива, проводити підсів вологотривких трав. При проведенні таких заходів покращується травостійкість ділянок, що дає можливість інтенсивно використовувати ґрунти у складі сіножатей.

Використання лучних ґрунтів у складі ріллі можливе за умови проведення осушувально-меліоративних заходів і потребує постійного покращення водно-повітряного режиму та частого розпушування. Лучні ґрунти не придатні для використання під плодові насадження.

Ґрунти VIII класу придатності можна розділити на декілька типів. Ґрунти з низьким рівнем природної родючості , такі як лучно-болотні, болотні; з підвищеним - торфо-болотні, дернові та з високим – торфовища низинні та верхові.

Ґрунти мають обмежене сільськогосподарське використання і потребують проведення широких осушувальних-меліоративних заходів. Грунти знаходяться переважно під покривом лісів, чагарників та боліт. Використовуються, в основному, як природні кормові угіддя.

Торфовища низинні – це ґрунти високої придатності родючості. Проте у більшості випадків мінеральні сполуки ґрунту є малодоступними для рослин внаслідок слабої мінералізації органічних решток. Низька продуктивність ґрунтів також викликана несприятливими водним і повітряним режимами. Ґрунти перебувають в умовах постійного перезволоження , яке обумовлене близьким рівнем залягання підґрунтових вод. Осушення цих ґрунтів є недоцільно з технічної точки зору і невигідним з економічної.

Торфовища використовують, в основному, як джерело органічних добрив. Можливі два напрямки використання торфу: 1) у підстилку для великої рогатої худоби та 2) для приготування компостів. У підстилку використовують слабо розкладений торф, який добре поглинає гноївку і гази, тим самим запобігає втратам азоту. Для приготування торфових компостів використовують торф середнього і сильного ступенів розкладу. У процесі компостування до торфу добавляють вапно, фосфоритне борошно та біологічно активні компоненти(гній або фекалії).

Список використаної літератури

1. Мякишев І. Проблеми українського ґрунтознавства. – Чернівці, 2001.

2. Екологічна енциклопедія. – Кишинів, 1996.

3. Екологічний енциклопедичний словник / Під заг. ред. І.І.Дедю. – Кишинів, 1990.

4. Энциклопедический словарь юного земледельца. – М., 1988.

5. Докучаев В.В. Картография русских почв /Избр. соч.т.3. М.: Сельхозгиз, 1954.

6. Захист грунтів від ерозії /За ред. Д-ра с.-г- наук М.М.Шелякіна та В.А.Джамаля. Київ: Держсільгоспвидав УРСР, 1954.

7. Лактионов Н.И. Органическая часть почвы. Лекция. Харьков, 1988.

8. Гринченко А.М. Кафедра почвоведения Харьковского государственного аграрного университета им. В.В. Докучаева: исторический очерк (1894-1979 гг.). Харьков, 1994.

9. Гринь Г.С. Агрогрунтові райони лісостепової зони лівобережного високого та низовинного Лісостепу /Агрохімія і ґрунтознавство, вип. 12. Київ: Урожай,1969.

---

Смотрите также файлы

• ZVIT_stud_LES_2009.docx

• екзамен механызацыя.docx

• шпори 1-15.docx

• ЕНТО.docx

• курсовая яблон плодож.docx