Рельєф Харківщини – хвиляста рівнина, яка розмежована річковими долинами, ярами та балками. Основні його риси визначаються приуроченістю території до басейнів рік Дону та Дніпра. Басейн Дону складає 75% території області, басейн Дніпра – 25%.

Ріка Сіверський Донець – головна водна артерія Харківщини – є притокою Дону, на території області ця річка несе свої води протяжністю 375км (загальна її довжина 1053 км). Її основні притоки на території області – ріки Оскіл, Уди, Берека, Харків, Лопань, Сухий Торець, Балаклейка, Вовча, Великий Бурлук та ін.

Клімат Харківської області помірно континентальний. Формується він у результаті взаємодії трьох основних факторів, що створюють клімат: сонячної радіації, циркуляції атмосфери і характеру підстилаючої поверхні. Оскільки довжина території області з заходу на схід незначна і коливання висот невеликі, варіація клімату даної території не істотна.

Радіаційні умови досить однорідні. Сумарна сонячна радіація складає приблизно 95 ккал/см² за рік, причому за період з квітня по вересень сумарна сонячна радіація складає біля 80 % річної суми. Радіаційний баланс у середньому за рік позитивний і складає 42,2 ккал/см².

Основною повітряною масою, що формується над територією області, є континентальне помірне повітря. Його повторюваність складає 70–80% взимку і 60–70% улітку. Найбільш часто повторюваними повітряними масами, що формуються над іншими широтами, є континентальне та арктичне повітря.

Клімат області характеризується такими показниками:

Самий теплий місяць – липень, а самий холодний –січень. Амплітуда середньомісячних середніх температур складає 28°С (від +21°С у липні до -7°С у січні); Відносна вологість досягає свого максимуму в грудні (88%), а мінімум припадає на травень (61%). Середньорічна величина вологості – 74%. Максимум хмарності (7,5–8,0 балів) припадає на зимові місяці, мінімум (5,5–4,8 балів) на літо. У річному розподілі опадів спостерігається зимовий мінімум (лютий) і літній максимум (липень). Річна кількість опадів коливається в інтервалі 525‑608 мм. Найбільша кількість опадів випадає в північно-західних (Коломак, Богодухів, Краснокутськ) та північно-східних (Великий Бурлук) районах, найменше всього – в Шевченківському, Балаклійському та Первомайському районах. Максимум тривалості сонячного сяйва досягається в липні (до 300 годин), мінімум – у грудні (біля 25 годин).

Ступінь континентальності, що виявляється в контрастності сезонних метеопоказників, зростає на території області з заходу на схід.

Зміна суми опадів у холодний період чітко простежується в напрямку з півночі на південь, а суми опадів у теплий період – з півдня на північ (в напрямку зменшення).

Більша частина території області, включаючи її західну та північну частини, характеризується середньорічною швидкістю вітру більше 3,3 м/сек, а в районі м. Харкова та м. Богодухова – більше 4,0 м/сек.

---

В цілому, зима 2008-2009 рр. характеризувалась двома періодами: зі стійким зимовим режимом погоди протягом другої декади грудня – першої половини січня і тривалою відлигою впродовж 15 січня – 19 лютого.

Гідрологічна ситуація узимку на річках регіону була нестійкою. У першому періоді утримувалась зимова межень з інтенсивними процесами льодоутворення. У другому періоді, під час відлиги, на річках регіону відмічався тало-дощовий паводок, який проходив у межах русел річок.

У весняний період 2009 року тепла погода сприяла таненню снігового покриву, який майже повсюдно зійшов у першій половині лютого, але потім неодноразово короткочасно утворювався і одразу розтавав.

Одночасно з початком весни (7-8 березня, що на 3-13 діб раніше середньобагаторічних строків) на території регіону розпочалось весняне водопілля, у строки близькі до середніх багаторічних. Воно було слабо вираженим і дуже низьким за своїми показниками. Максимальні рівні води коливались у межах 40-85% норми; максимальні витрати води – 10-20% норми; об'єми водопілля становили 15-35% норми.

Протягом майже всього літнього періоду переважала тепла погода (в більшості днів липня - спекотна) з грозовими дощами. Опади носили локальний характер, були різної інтенсивності та тривалості і вкрай нерівномірно розподілялись по території регіону. Винятком був лише серпень, який виявився прохолоднішим майже на 1-1,3°С за норму, і також відмічався дефіцит опадів.

На річках басейну Сіверського Дінця протягом червня-серпня відмічався малозмінний режим літньої межені. На окремих річках відмічались швидкоплинні підйоми рівнів води до 0.5 м, які були обумовлені зливами або водогосподарчою діяльністю.

Восени 2009 року переважала тепла, в окремі дні зі зливовими дощами, погода. Опади були різної інтенсивності і нерівномірно розподілялись по території і у часі.

Такі погодні умови сприяли незначній зміні гідрологічної ситуації в регіоні. На річках басейну Сіверського Дінця спостерігались незначні добові коливання рівнів води з загальною тенденцією повільного росту.

Протягом 2009 року в регіоні відбулися наступні стихійні метеорологічні явища та різкі зміни погоди:

- заморозки на поверхні ґрунту та місцями у повітрі 20-27.04; 20-22.09; 01.10; 04.10; 06-07.10;

- різке зниження температури 19.04; 24.05;

- град 25 мм 25.06 (Золочів, явище не було попереджено);

- надзвичайно висока пожежна небезпека 24-30.04; 01-05.05; 27-30.06; 01-04.07; 23-25.07; 15-31.08; 18-29.09;

- складні погодні умови 16-19.12; погіршення погодних умов 17-19.12; 19-21.12 (у Первомайському районі знеструмлені селища, підвищилась кількість ДТП внаслідок сильної ожеледиці 21 грудня, місцями зупинений рух автотранспорту).

2. Геоморфологія і гідрологія

По території м. Харкова протікають 4 річки: Уди, Лопань, Харків, Немишля, які відносяться до басейну р. Сіверський Донець. Річки є водними об'єктами загальнодержавного значення. Відповідно до класифікації р. Уди і р. Лопань відносяться до середніх (площа водозбору відповідно 3840 і 2000 км²), р. Харків і р. Немишля — до малих (площа водозбору відповідно 1160 і 388 км²). Сумарна довжина рік у межах міста становить близько 58 км.

---

На території міста розташовано близько 20 водойм як штучного (ставки, кар'єри) так і природного походження.

Ріки Харкова маловодні, з незначною швидкістю течії, зазнають значного антропогенного впливу. У межах басейну річок досить розвитий агропромисловий комплекс: землеробство, тваринництво, переробка сільгосппродукції. Сільськогосподарські угіддя і орні землі займають більше 80 % площі водозбору. На якість води в ріках Лопань, Харків, Немишля на вході в місто має вплив склад стоку, що надходить від розташованих вище за течією агрокомплексів, промислових підприємств і населених пунктів.

Показники якості води цих рік по окремих інгредієнтах перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) вже на межі міста. Погіршує ситуацію і той факт, що близько 85 % від загального обсягу забруднюючих речовин, що надходять у річки в межах міста, несуть у собі неочищені поверхневі стоки. Талі та дощові стоки в межах міста надходять до водних об'єктів майже без очистки — тільки 6 зливовипусків, з більш ніж 200, обладнані уловлювачами піску та нафтопродуктів. Через відсутність очисних споруд на мережах зливової каналізації об'єми конусів виносу піску в русла досягають 2,5 тис. м³, а в деяких місцях майже перекривають русло. Як наслідок, мілини збільшуються в обсязі, заростають вологолюбною рослинністю, створюють сприятливі умови для розмноження личинок малярійного комара і хвороботворних бактерій, погіршують гідрологічний режим. Товщина донних відкладень становить від 1,5 до 3,0 м. Річки втрачають дренажну здатність.

На території м. Харкова налічується більш 300 свердловин різної відомчої приналежності. Повна і достовірна інформація про цілі видобутку, якість води, що видобувається із свердловин, використовуваних водоносних горизонтах, кількість кинутих, таких, що не експлуатуються, не затампонованих свердловинах, обсягах розвіданих запасів підземних вод питної якості для м. Харкова відсутня. Наявність незатампонованих артезіанських свердловин призводить до вторинного забруднення підземної гідросфери.

У даний час на території м. Харкова знаходиться більш 25 природних джерел, вода яких використовується населенням у якості питної. Упорядковано 12 джерел, взагалі вода двадцяти джерел визнана придатною до вживання після кип'ятіння. Через те, що природні джерела розташовані в межах міста, зони їхнього живлення являють собою практично цілком урбанізовану територію, де в умовах недостатньої природної захищеності багато десятків років відбувається забруднення підземної гідросфери. Якість води у всіх джерелах нестабільна. В найпопулярнішому джерелі у Саржиному Яру, водоносні горизонти якого найбільш захищені, періодично виявляються відхилення бактеріологічних показників якості води від нормативних. У наш час джерела на території міста безхазяйні, не перебувають на балансі, не є об'єктами комунальної власності, виключення складають джерела «Шатилівське» та «Олексіївське-1» (об'єкти благоустрою на території зон санітарної охорони перебувають на балансі підприємства зеленого господарства Дзержинського району); джерело у парку «Юність» перебуває на балансі Ленінської районної ради; джерело по вул. Ком. Уборевича, 16 — на балансі дільниці Московської районної філії КП «Жилкомсервіс».

---

Геоморфологія — наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Належить до родини геолого-географічних наук. Рельєф - сукупність нерівностей земної поверхні, різних по контурах, розмірами, походженням, віком та історії розвитку. Складається з позитивних форм, що утворюють пагорби, і негативних, що представляють собою западини.

Рельєф є сукупністю плоских, випуклих і ввігнутих форм земної поверхні. За зовнішнім виглядом його можна розділити на такі типи: рівнинний, горбистий і гірський.

Під типом рельєфу розуміють певні поєднання форм рельєфу, які закономірно повторюються на поверхні літосфери, мають подібне походження, геологічну будову й історію. При цьому ті чи інші форми рельєфу можуть бути притаманні як певному типу рельєфу, так і декільком типам.

Форми рельєфу - окремі тривимірні тіла, які займають певні обсяги земної кори. Вони обмежені двомірними (поверхневими) елементами, або гранями рельєфу (схилами, горизонтальними і субгоризонтальними поверхнями). Форми можуть бути опуклими, або позитивними (гори, пагорби), і увігнутими, або негативними (улоговини, річкові долини і т.д.). Позитивні та негативні форми, закономірно сопрягають між собою, утворюють типи рельєфу. Форми рельєфу класифікуються за розміром, морфології, генезисом та віком.

Більшість форм рельєфу своїм зовнішнім виглядом нагадують відомі з геометрії тіла: різні конуси, піраміди, призми та інші складніші фігури. Як і геометричні тіла, форми рельєфу обмежені різними поверхнями (гранями) та лініями, які називають елементами рельєфу.

Рельєф має велике і дуже різноманітне значення для ґрунтогенезу, впливаючи передусім на його темпи, які залежать не лише від зовнішніх (видимих) форм земної поверхні, а й внутрішніх (форма та відносне положення в просторі похованих нашарувань порід), що коригують внутрішньо-ґрунтовий та поверхневий стік. Рельєф сприяє перерозподілу тепла та вологи, напрямку вітрів, їхньої сили, характеру освітленості сонцем і, насамкінець, фітоценотичного покриву — різного на різних елементах рельєфу.

3. Материнські породи

Материнська порода - верхній шар гірської породи, на якому можуть відбуватися грунтоутворювальні процеси. Визначає мінералогічний, хімічний та механічний (гранулометричний) склад, фізичні властивості і в цілому родючість грунту.

За своїм походженням складові земної кори гірські породи поділяють на магматичні, метаморфічні і осадові.

Магматичні породи утворюються при остиганні розплавлених силікатних мас -магм в глибоких шарах земної кори або витеклих у вигляді лав на земну поверхню (граніт, сієніт, базальт та ін).

Метаморфічні породи формуються з осадових і магматичних порід в глибоких шарах земної кори під впливом високої температури і високого тиску (гнейс, глинистий сланець, мармур та ін).

---

Магматичні та метаморфічні породи приховані товщею осадових порід на яких в основному розвиваються сучасні грунти, на поверхню виходять порівняно рідко.

Осадові породи утворюються з магматичних і метаморфічних порід в результаті тривалих процесів їх руйнування і неодноразового переміщення продуктів вивітрювання водою, льодом, вітром (піски, глини та ін.), а також з відкладів залишків різних організмів (вапняки та ін.)

Наведемо короткий опис деяких основних генетичних типів осадових порід.

Елювій - це продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи так звану кору вивітрювання. Елювій формується на горизонтальних поверхнях або на схилах, де слабко протікає денудація.

Делювій — продукти вивітрювання гірських порід  (глина,  пісок,  щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на нижніх частинах схилів висот внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верхньої частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту(соліфлюкція).

Пролювій  –  відклади, що нагромаджуються біля підніжжя гір внаслідок змивання зі схилів продуктів вивітрювання. Складають конуси виносу і шлейфи, що утворюються від їх злиття, так звані пролювіальні шлейфи. Від вершини конусів до їх підніжжя склад уламкового матеріалу змінюється від гальки і щебеню з піщано-глинистим цементом (фанґломерати) до більш тонких і відсортованих осадів, нерідко лесоподібних. Найбільш повно пролювій розвинені в передгір’ях аридних і семіаридних областей.

Алювій  — незцементовані відклади постійних водних потоків (річок, струмків), що складаються з уламків різного ступеню обкатаності і розмірів (валуни, галька, гравій, пісок, суглинок, глина). Гранулометричний імінеральний склад та структурно-текстурні особливості алювію залежать від гідродинамічного режиму ріки, характеру порід, що нею розмиваються, рельєфу і площі водозбору.  Дельти річок повністю складаються з алювіальних відкладів і є алювіальними конусами виносу. Наявність алювіальних відкладів у розрізі є ознакою континентального тектонічного режиму території.

4. Рельєф

Ґрунт утворюється під впливом клімату, живих організмів, складу й будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості й віку території. Від клімату залежить кількість опадів, що впливає на розвиток рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчинення різних з’єднань у ґрунті і їхнє переміщення. Температура впливає на хід хімічних і біохімічних реакцій

У результаті взаємодії багатьох складних процесів формується хімічний склад ґрунту. Ґрунт складається з різноманітних мінеральних, органічних і мінеральних з’єднань. Найважливішою складовою частиною ґрунту є гумус – перегній. Він утворюється з органічних рослинно-тваринних останків, які щорічно попадають у ґрунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів розкладаються й синтезуються

---

Смотрите также файлы

• ZVIT_stud_LES_2009.docx

• екзамен механызацыя.docx

• шпори 1-15.docx

• ЕНТО.docx

• курсовая яблон плодож.docx