Операційний менеджмент - це сукупність принципів, методів і за­собів управління підприємством в умовах ринкових відносин шляхом раціонального використання всіх видів ресурсів для підвищення якості й ефективності виробництва продукції (надання послуг) і збільшення прибутку.

Підприємство як велика й складна система характеризується розмаїт­тям вхідних до нього елементів. Менеджмент організацій передбачає управління множиною елементів їх різнобічною діяльністю, де об'єд­нуючою є операційна функція. (Інші напрями діяльності підприємства по­кликані забезпечити оптимальну роботу з виробництва продукції або на­дання послуг).

Особливість операційного менеджменту в системі менеджменту орга­нізацій визначається через його взаємозв'язок з іншими функціональними видами менеджменту:

• менеджмент організацій (теорія управління, теорія організації, до­слідження систем управління, розробка управлінських рішень);

• стратегічний менеджмент (планування, вибір і управління реаліза­цією стратегії);

• фінансовий менеджмент (управління фінансами);

• інноваційний менеджмент (управління нововведеннями),

• операційний менеджмент (планування, організація й управління операційною системою);

• екологічний менеджмент (управління екологією);

• менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (управління зовніш­ньоекономічними зв'язками);

• кадровий менеджмент (концепції, принципи й методи роботи з пе­рсоналом підприємства).

Розглядаючи операційний менеджмент як один з розділів менеджмен­ту організацій, необхідно визнати, що його теоретико-методологічні осно­ви базуються на сукупності спеціальних економічних дисциплін, а також на теорії систем з урахуванням системотехніку, кібернетики та ін. Навіть сама етимологія словосполучення "операційний менеджмент" припускає широке використання економіко-математичного апарату - від найпрості­ших арифметичних дій аж до використання інструментарію дослідження операцій, теорії масового обслуговування тощо.

Термін "операційний менеджмент" був відомий донедавна лише вузькому колу фахівців, проте сьогодні він активно поширюється. Ос­новна причина полягає в тому, що його починали використовувати в економіці.

Операційний менеджмент як особлива сфера управлінських дис-

16

---

циплін історично розвивався як метод вирішення проблемних інженер­но-технологічних завдань, що у подальшому послужило фундаментом для інших відкриттів у техніці й економіці.

Операційний менеджмент, так само, як маркетинг і фінанси, являє собою область бізнесу з явно вираженими управлінськими функціями. Усупереч своєму інженерному походженню операційний менеджмент сьогодні має більш широкий і глибокий управлінський підхід, ніж зви­чайне управління інженерними операціями.

Уданий час методи операційного менеджменту дуже часто вини­кають поза межами індустріального виробництва і розвиваються, базу­ючись на досягненнях багатьох наукових дисциплін (у тому числі інжи­нірингу і теорії управління), а також сучасного математичного апарата й інформаційних технологій (процеси в автоматизованих системах управ­ління, систематизації даних і переробки інформації^-). Упровадження останніх докорінно змінює принципи менеджменту і відкриває широкі можливості по-іншому сприймати проблеми управління операціями че­рез призму єдиного світового інформаційного середовища, де основним інструментом є глобальна інформаційна система - Іпіегпеі. Інтерактивна природа інформаційних технологій сприяє формуванню операційного менеджера як керівника нового покоління, який володіє процесом при­йняття функціональних рішень у середовищі інформаційних технологій.

1.3. Операційний менеджмент з позицій системного підходу

У нових умовах функціонування підприємств відбувається розши­рення прав і відповідальності, що пов'язане з необхідністю більш гнуч­кої адаптації їх до змін у навколишньому господарському середовищі. Виникають нові цілі й завдання, які вітчизняні підприємства самостійно не тільки не ставили перед собою, а навіть і не помічали. У цей час у процесі проведення економічних реформ створюється багато нових під­приємств, змінюються форми власності, налагоджуються нові господар­ські зв'язки, формуються ринкові механізми управління.

Підприємство як відкрита система в умовах ринкових відносин ши­роко взаємодіє із зовнішнім середовищем і має такі особливості:

• вільний вибір господарюючим суб'єктом напряму діяльності від­
повідно до компетенції та місця у системі суспільного поділу
праці й відтворення;

. доступ до будь-яких видів ресурсів, обмежений лише власними _и позиковими коштами;

• економічна відповідальність за використання ресурсів здійсню-
_гі> ється коштами господарюючого суб'єкта за всіма зобов'язання-

17

І-

---

включаючи можливі втрати й неефективні рішення;

. виробництво продукції розраховане на невідомий ринок, тобто „_а відносну невизначеність місцезнаходження споживача.

Підприємство як система формує й проявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем. Система реагує на впливи зовнішнього середовища, розвивається під цими впливами, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну ста­більність і адаптивність функціонування системи (спрощена їх взаємодія показана на рис. 1.2).

Без взаємодії із зовнішнім середовищем підприємство як відкрита си­стема не може функціонувати. Із зовнішнього середовища воно одержує інформацію, ресурси, капітал і в неї ж передає свою продукцію або послу­ги. Разом з тим чим менше нестабільність у зовнішньому середовищі, тим стійкіше буде функціонувати підприємство. Завдання менеджера полягає в прогнозуванні ситуацій і вживанні заходів з адаптації параметрів систем до факторів зовнішнього середовища.

---

ми витратами? для кого? з яким рівнем якості? у які строки? кому прода­вати й за якою ціною?

Потім визначаються параметри "входу". Вирішуються питання: які потрібні ресурси й інформація для організації процесу?

Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після стратегічного аналізу організаційно-технічного рівня операційної системи (рівня техні­ки, технології, організації виробництва, праці й управління) та діагности­ки параметрів зовнішнього середовища (економічної ситуації, технологіч­них обмежень, інфраструктури даного регіону).

Зворотний зв'язок є комунікаційним каналом від споживачів системи ("виходу") до виробника товару й постачальників системи ("входу"). При зміні вимог споживачів, а також параметрів ринку, появи організаційно-технічних новинок "вхід" системи й сама система повинні відреагувати на зміни й внести відповідні зміни в параметри функціонування.

Таким чином, відповідно до розглянутої концепції підприємства з по­зиції системного підходу для забезпечення високої якості "виходу" систе­ми спочатку необхідно забезпечити високу якість "входу", а потім високу якість процесу й сприятливі умови зовнішнього середовища.

Наприклад, якщо якість "входу" машинобудівного підприємства за­довільна, то якими б не були на підприємстві технологія, устаткування, кадри та інше, якість "виходу" також буде задовільною. Якщо якість "вхо­ду" відмінна, а якість процесу перетворення задовільна, то і якість "вихо­ду" буде задовільною, тобто оцінка якості функціонування системи ви­значається найбільш слабкою ланкою. При цьому спочатку формулюють­ся вимоги до "виходу" системи, потім - до "входу" і зовнішнього середо­вища і тільки тоді -до процесу перетворення [1, с. 15-16].

Таким чином, перш ніж висувати вимоги до підприємства, необхідно вивчити його цілі, якість вхідних документів, зовнішню інформацію, тоб­то відпрацювати "вхід" системи. Потім слід відрегулювати (по можливос­ті) відносини із зовнішнім середовищем і тільки тоді приступати до під­вищення якості процесу, регулювання внутрішнього середовища й вдос­коналення операційного менеджменту у цілому.

1.4. Концепції й основні функції операційного менеджменту

Концепція [лат. сопсерііоп] - це розуміння або система поглядів на об'єкт, властивість, явище, процес тощо.

На наш погляд, під концепцією операційного менеджменту слід ро­зуміти:

• систему наукових знань, що формують теоретичну базу практики управління операційною системою (операціями);

19

---

♦ систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями прак­
тики операційного менеджменту.

Отже, концепція включає не тільки теоретичне обґрунтування необ­
хідності дослідження операцій, а й виступає передумовою розробки ирак- *
тичних рекомендацій з удосконалення управління операціями ти опе­
раційними системами. А

Операційний менеджмент - це багатогранна управлінська проблема. Н
Наука і практика використовують різні концепції операційного мснедж- |В
менту і різноманітні його моделі. ™

Класична концепція первісний підхід до операційного менеджменту як До теоретичної науки, об'єктом вивчення якої г управління операціями й операційними системами. За цією концепціїю операційний менеджмент виходить за межі виробничого менеджменту (управління миробничою си­стемою), а тому фактично розглядаються нові підходи, ноні методи і інші управлінські рішення.

Неокласична концепція базується на засадах системотехніки й систе­много аналізу, що використовуються для моделювання операцій і опера­ційних систем. Автоматизація операцій поєднується ч використанням су­часних інформаційних технологій для вирішення складних проблем _ч управління операціями й операційними системами.

Реляційну концепцію можна розглядати як визначальну у подальшому розвитку операційного менеджменту. Вона покликана відбивати нове ро­зуміння ринкового блокування, коли окремі біїнес-центри чи аналогічні структури об'єднані в процес операційного менеджменту для більш пов­ного і якісного задоволення потреб споживачів відповідно до їх специфіч­них потреб і цілей бізнесу.

Практичним втіленням таких концепцій стали різні системи управ­ління операційними системами, розроблені в США і Японії. Вони широко розповсюджені в Західній Європі. Це такі системи:

• орптігеа* Ргосіисііоп ТесЬпо1о§іез (ОРТ) - оптимізовані виробничі технології (розробка фахівців з США й Ізраїлю);

• ]изІ-іп-ите (ЛТ) - "точно вчасно";

• капЬап -"канбан".

У цих операційних системах винятково реалізуються основні функції
операційного менеджменту - планування, організація, мотивація, конт­
роль і координація. Крім того, у будь-якого підприємства існують спеціа­
льні управлінські проблеми. „

Спеціальні проблеми безпосередньо пов'язані з технологічною стороною діяльності й прямо не стосуються управлінських функцій (ви­робничі проблеми). Наприклад, товарознавець може ухвалювати рішення

20

---

Смотрите также файлы

• 123333.doc

• лаб 6 +.doc

• Економіка підпр-в тестові завдання.doc

• Права і свободи людини і громадянина.doc

• Матрица БКГ.doc