Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 6924
Скачиваний: 1
275
тома
вага
,
білок
,
цукор
,
кетонові
тіла
,
домішки
);
аналіз
спермо
-
продукції
бугая
(
отримано
еякулятів
,
з
них
придатних
для
викори
-
стання
,
середній
об
’
єм
,
виготовлено
спермодоз
,
заморожено
спер
-
модоз
,
вибракувано
після
розморожування
,
осіменено
вперше
ко
-
рів
і
телиць
,
з
них
запліднилося
,
відсоток
запліднення
);
аналіз
да
-
них
клінічного
дослідження
бугая
(
за
прийнятою
схемою
)
і
,
вреш
-
ті
,
робиться
висновок
про
відтворну
здатність
бугая
.
Результати
диспансеризації
заносять
у
«
картку
андрологічної
диспансеризації
бугая
-
плідника
».
Показники
дослідження
бугаїв
,
їх
спермопродукції
та
вико
-
ристання
дають
змогу
віднести
тварин
до
тієї
чи
іншої
підгрупи
(
за
П
.
М
.
Савіним
),
а
саме
:
1.
Високоплідні
бугаї
(
заплідненість
корів
і
телиць
від
першого
осіменіння
становить
понад
75 %) —
статеві
рефлекси
чітко
вира
-
жені
,
об
’
єм
еякуляту
—
не
менше
5
мл
,
концентрація
сперміїв
у
спермі
—
понад
1
млрд
/
мл
,
їх
активність
—
понад
8
балів
,
живих
сперміїв
— 80 – 95 %,
їх
резистентність
— 20 – 60
тис
.,
виживання
70 – 110
год
,
кількість
патологічних
форм
—
не
більше
3 %.
У
такій
спермі
міститься
460 – 680
мг
%
фруктози
,
чітко
виражена
позитив
-
на
залежність
між
активністю
ферментів
гіалуронідази
та
лужної
фосфатази
і
запліднювальною
здатністю
сперміїв
.
2.
Бугаї
з
нормальною
плодючістю
(
заплідненість
корів
і
телиць
від
першого
осіменіння
у
межах
70 %) —
добре
виявляють
статеві
рефлекси
,
об
’
єм
еякуляту
3 – 4
мл
,
концентрація
сперміїв
0,4 –
0,8
млрд
/
мл
,
активність
сперміїв
7 – 9
балів
,
їх
резистентність
10 –
20
тис
.,
виживання
50 – 80
год
,
кількість
патологічних
форм
—
не
більше
5 %.
У
такій
спермі
міститься
300 – 500
мг
%
фруктози
,
ви
-
ражена
позитивна
залежність
між
активністю
ферментів
гіалуроні
-
дази
та
лужної
фосфатази
і
запліднювальною
здатністю
сперміїв
.
3.
Бугаї
із
зниженою
плодючістю
(
велика
кількість
повторних
осіменінь
корів
і
телиць
) —
характеризуються
частим
гальмуван
-
ням
статевих
рефлексів
або
виділенням
сперми
низької
якості
(
об
’
єм
еякуляту
близько
2
мл
,
концентрація
сперміїв
0,2 – 0,5
млрд
/
мл
,
їх
активність
менше
6
балів
,
резистентність
—
не
вище
4
тис
.,
патоло
-
гічних
форм
—
до
20 %,
виживання
— 30
год
.
Сперма
цієї
групи
бу
-
гаїв
відзначається
низькими
показниками
вмісту
фруктози
,
актив
-
ності
гіалуронідази
та
лужної
фосфатази
.
4.
Неплідні
бугаї
виділяють
мало
сперми
з
низькими
показника
-
ми
концентрації
сперміїв
,
їх
активності
,
резистентності
,
виживання
,
а
також
вмісту
фруктози
,
активності
ферментів
гіалуронідази
та
лужної
фосфатази
,
великою
кількістю
патологічних
форм
сперміїв
.
Бугаї
третьої
і
четвертої
груп
непридатні
для
використання
на
племпідприємствах
.
276
11.4.
Діагностика
імпотенції
бугаїв
Мета
заняття
:
оволодіти
методами
діагностики
імпотенції
бугаїв
.
Місце
проведення
заняття
:
племоб
’
єднання
,
клініка
кафедри
.
Оснащення
заняття
:
бугаї
-
плідники
,
фіксаційні
станки
,
рушники
,
мило
,
розчини
0,5 %-
го
нашатирного
спирту
, 5 %-
й
йоду
, 2,5 %-
й
аміназину
, 40 %-
й
глюкози
, 0,5 %-
й
новокаїну
,
фурациліну
1 : 5000,
калію
перманганату
1 : 1000,
хлораміну
1:1000,
йо
-
дованого
спирту
1 : 1000,
ромпун
,
емульсія
Вишневського
, 10 %-
на
іхтіолова
мазь
,
голки
Боброва
,
ін
’
єкційні
голки
№
1012,
шприц
на
20
мл
.
Короткі
методичні
вказівки
.
Тема
розрахована
на
декілька
занять
.
На
кожному
з
них
викладач
спочатку
конкретизує
завдання
,
тоді
розділяє
студентів
на
невеликі
групи
,
кожна
з
яких
залежно
від
наявності
хворих
тварин
,
проводить
дослідження
плідника
,
ставить
діагноз
і
бере
участь
у
виконанні
лікувальних
процедур
або
від
-
працьовує
попереднє
завдання
—
стежить
за
проявами
статевих
рефлексів
у
плідни
-
ків
під
час
взяття
у
них
сперми
,
станом
прутня
та
препуція
.
Попередні
зауваження
.
Імпотенція
(
від
і
m —
ні
, potentio —
си
-
льний
,
могутній
,
здатний
) —
розлади
відтворної
здатності
,
що
ви
-
являються
у
самців
розладами
парування
(
парувальна
імпотенція
)
чи
неможливістю
запліднення
(
запліднювальна
імпотенція
).
Про
парувальну
імпотенцію
(impotentia coeundi)
говорять
тоді
,
коли
са
-
мець
не
може
здійснити
статевий
акт
.
Головною
причиною
цієї
ім
-
потенції
є
патологія
органів
парування
(
статевого
члена
і
крайньої
плоті
).
Вона
може
бути
уродженою
та
набутою
.
Запліднювальна
ім
-
потенція
(impotentia generandi)
виникає
на
ґрунті
розладів
сперміо
-
генезу
чи
патології
додаткових
статевих
залоз
.
Вона
також
може
бути
уродженою
і
набутою
.
11.4.1.
Парувальна
імпотенція
Уроджені
та
спадково
зумовлені
розлади
органів
парування
.
Гі
-
поплазія
статевого
члена
.
При
рефлексологічному
дослідженні
мо
-
лодого
бугая
він
проявляє
локомоторний
та
обіймальний
рефлекси
,
але
ерекція
статевого
члена
виявляється
слабко
.
Статевий
член
ма
-
лих
розмірів
.
Бугай
підлягає
вибракуванню
.
Гіпоспадія
—
ступінь
гіпоплазії
статевого
члена
,
коли
його
зов
-
нішній
отвір
відкривається
проксимальніше
його
природного
поло
-
ження
(
в
ділянці
розщепленої
калитки
або
на
різних
рівнях
стате
-
вочленної
частини
промежини
).
Часто
гіпоспадія
супроводжується
аплазією
—
недорозвиненістю
печеристих
тіл
статевого
члена
та
розщепленням
дистальної
частини
уретри
.
Такі
тварини
підляга
-
ють
вибракуванню
.
Кровотеча
з
верхівки
статевого
члена
під
час
ерекції
спостеріга
-
ється
у
молодих
бугаїв
як
уроджена
аномалія
статевого
члена
.
При
клінічному
дослідженні
на
верхівці
статевого
члена
виявляють
не
-
великий
синювато
-
червоний
горбик
з
валикоподібними
краями
і
заглибленням
у
центрі
—
нориця
печеристого
тіла
.
Таких
тварин
вибраковують
.
277
Дисфункція
ретракторних
м
’
язів
статевого
члена
(
невідомої
етіо
-
логії
) —
виявляється
у
спазмі
цих
м
’
язів
під
час
садки
на
корову
або
під
час
взяття
сперми
на
штучну
вагіну
,
внаслідок
чого
статевий
член
не
виходить
з
препуційного
мішка
.
Хвороба
є
спадковою
,
тому
таких
бугаїв
вибраковують
.
Спіралеподібне
викривлення
статевого
члена
під
час
ерекції
(
не
-
відомої
етіології
) —
виявляється
у
штопороподібному
обертанні
кін
-
цевої
частини
статевого
члена
під
час
ерекції
навколо
своєї
поздов
-
жньої
осі
проти
годинникової
стрілки
:
спочатку
справа
наліво
згори
донизу
,
а
тоді
зліва
направо
знизу
вгору
і
вперед
.
Хвороба
може
ус
-
падковуватись
,
тому
таких
тварин
вибраковують
.
Персистуюча
вуздечка
як
збереження
уродженої
(
нерозірваної
)
зв
’
язки
статевого
члена
зі
стінкою
препуційного
мішка
,
що
виявля
-
ється
в
наявності
складки
слизової
оболонки
препуція
,
яка
виступає
над
швом
статевого
члена
(
вільна
або
розірвана
вуздечка
)
і
може
спричиняти
гальмування
або
спотворення
статевих
рефлексів
або
викривлення
статевого
члена
.
Бугаї
з
такою
патологією
підлягають
хірургічному
лікуванню
—
розсікають
вуздечки
(
ножицями
або
тер
-
мокаутером
).
11.4.2.
Набуті
захворювання
статевих
органів
бугаїв
Механічні
пошкодження
та
запалення
.
За
локалізацією
механі
-
чні
пошкодження
поділяють
на
екстрапрепуційні
—
коли
пошко
-
дження
завдані
з
боку
шкірно
-
фасційного
шару
крайньої
плоті
;
ін
-
трапрепуційні
—
коли
пошкодження
завдані
зсередини
препуцій
-
ного
мішка
і
ретропрепуційні
—
пошкоджені
статевий
член
і
навко
-
лишні
тканини
препуційного
мішка
.
Такі
пошкодження
бувають
закритими
і
відкритими
.
Екстрапрепуційними
пошкодженнями
є
удари
,
рани
(
поверхневі
,
глибокі
і
проникні
),
абсцеси
та
флегмони
крайньої
плоті
.
Інтрапрепуційними
пошкодженнями
вважають
рани
статевого
члена
та
листків
препуційного
мішка
(
забиті
,
рвані
та
різані
).
До
ретропрепуційних
пошкоджень
відносять
розриви
білкової
оболонки
статевого
члена
з
крововиливами
та
утворенням
гемато
-
ми
;
лікування
—
оперативне
,
але
воно
не
завжди
ефективне
;
виво
-
роти
препуційного
мішка
—
вихід
його
парієтального
листка
назов
-
ні
з
можливими
пошкодженнями
,
тріщинами
,
саднами
,
запалення
-
ми
;
при
лікуванні
намагаються
зняти
запальні
явища
,
застосовую
-
чи
антисептичні
та
в
’
яжучі
засоби
,
а
згодом
—
тепло
й
масажі
край
-
ньої
плоті
;
випадання
препуційного
мішка
(
коли
препуційний
мі
-
шок
,
що
випав
,
не
може
повернутися
у
вихідне
положення
);
ліку
-
вання
оперативне
—
відшивання
,
резекція
чи
ампутація
частини
278
препуція
,
що
випала
;
запалення
препуційного
мішка
—
акропостит
та
баланопостит
,
фімоз
,
парафімоз
.
Для
кращого
розуміння
захворювань
препуція
треба
знати
його
будову
.
У
бугая
препуцій
утворює
вузьку
піхву
довжиною
25 – 30
см
,
діаметром
3 – 5
см
;
у
барана
—
відповідно
10 – 18
і
1,5 – 4
см
.
Почат
-
кова
частина
препуція
відвисає
від
черевної
стінки
у
бугая
на
5 – 6
см
,
у
барана
—
на
2 – 4
см
.
На
її
вільному
кінці
є
отвір
зірчастої
форми
у
бугая
, V-
подібної
у
барана
,
за
яким
розміщене
переддвер
’
я
,
а
да
-
лі
—
передня
порожнина
препуція
.
Слизова
оболонка
препуція
гла
-
денька
з
рідко
розставленими
довгими
волосками
,
що
звисають
на
-
зовні
.
Приблизно
на
глибині
3 – 4
см
в
порожнині
препуція
на
сли
-
зовій
оболонці
є
поперечні
складки
,
які
формують
так
звану
шийку
,
що
відокремлює
кінцеву
частину
прутня
,
за
якою
знаходиться
фун
-
дальна
частина
.
Під
час
ерекції
слизова
оболонка
препуція
(
за
винятком
початко
-
вої
частини
)
вивертається
назовні
і
щільно
облягає
статевий
член
.
На
першому
місці
серед
хвороб
препуція
запальні
процеси
—
ак
-
ропостит
(acroposthitis) —
ураження
тканин
у
ділянці
вільно
звис
-
лої
частини
препуція
;
постит
(posthitis) —
запалення
слизової
обо
-
лонки
в
ділянці
її
поздовжніх
та
поперечних
складок
;
баланопостит
(balanoposthitis) —
одночасне
ураження
слизової
оболонки
фунда
-
льної
частини
препуція
та
головки
прутня
;
дифузний
постит
(post-
hitis diffusa) —
запалення
усіх
шарів
препуція
.
У
бугаїв
акропостит
звичайно
має
екзематозно
-
виразкову
форму
.
Кінцева
частина
препуція
при
цьому
набрякає
,
стає
болючою
,
на
ній
з
’
являються
ділянки
некрозу
,
після
відторгнення
та
інфікуван
-
ня
яких
розвивається
гнійне
запалення
.
На
поверхні
виразок
з
’
являється
густий
,
тягучий
гній
,
що
засихає
товстою
кіркою
.
У
баранів
і
валахів
екзематозно
-
виразкова
форма
акропоститу
виникає
в
березні
-
квітні
у
вигляді
болючого
припухання
кінцевої
частини
препуція
.
Її
шкіра
стає
синюшною
,
тварина
часто
б
’
є
ногою
по
череву
.
На
шкірі
препуція
утворюються
папули
,
заповнені
сероз
-
ною
рідиною
.
Припухлість
збільшується
,
кінцева
частина
препуція
звисає
на
5 – 6
см
від
стінки
черева
,
на
її
шкірі
виникають
невеликі
виразки
,
вкриті
струпом
.
Фолікулярно
-
виразкова
форма
акропоститу
у
баранів
та
валахів
розвивається
на
слизовій
оболонці
порожнини
препуція
.
Внаслідок
закупорки
порожнин
та
проток
сальних
залоз
і
розвитку
гнійного
фолікуліту
в
порожнині
препуція
з
’
являються
гнійники
,
на
вершині
яких
стирчить
волос
.
Гнійники
лопаються
і
на
їх
місці
утворюються
виразки
,
з
яких
стікає
гній
.
Захворювання
виникає
в
спекотну
пору
року
,
коли
є
багато
мух
,
які
відкладають
личинки
навколо
гнійних
фолікулів
.
Проникаючи
у
тканини
препуція
на
глибину
7 – 8
см
,
личинки
ускладнюють
перебіг
хвороби
.
При
цьому
виникає
гострий
279
запальний
набряк
,
з
підвертанням
всередину
шкіри
отвору
препу
-
ція
,
і
її
волосся
подразнює
парієтальний
листок
препуційного
міш
-
ка
,
викликаючи
звуження
отвору
препуція
і
фімоз
.
У
запущених
випадках
може
розвиватися
виразковий
акропостит
.
При
лікуванні
акропоститу
намагаються
забезпечити
спокій
для
ураженого
органа
,
зняти
запальні
явища
і
запобігти
ускладненням
.
Після
механічного
очищення
проводять
первинну
обробку
виразок
під
місцевою
інфі
-
льтраційною
анестезією
(0,5 %-
м
розчином
новокаїну
) —
видаляють
мертві
тканини
(
кюретаж
)
та
згустки
крові
,
підсушують
раневу
по
-
верхню
сухими
тампонами
,
протирають
йодованим
спиртом
у
розве
-
денні
1 : 1000,
припудрюють
раневу
поверхню
тонко
меленим
поро
-
шком
за
прописом
:
аспірин
15
г
,
борна
кислота
5
г
або
калію
перма
-
нганат
9
г
,
борна
кислота
1
г
.
На
початку
захворювання
можна
також
втирати
в
шкіру
препу
-
ція
10 %-
ну
іхтіолову
мазь
,
а
порожнину
препуція
промивати
теп
-
лим
розчином
калію
перманганату
1 : 1000.
При
утворенні
виразок
проводять
їх
кюретаж
і
змащують
поверхню
рани
емульсією
Виш
-
невського
чи
сульфамідною
пастою
.
Поряд
з
цим
застосовують
тка
-
нинну
терапію
.
Постити
—
запалення
слизової
оболонки
препуція
від
звислої
ча
-
стини
до
поперечних
складок
(
шийки
препуція
),
яке
може
мати
гос
-
трий
та
хронічний
перебіг
,
серозну
-
фібринозну
та
гнійну
форми
і
виявляється
витіканням
тягучого
прозорого
ексудату
,
що
склеює
волоски
навколо
препуційного
отвору
,
гіперемією
та
набуханням
слизової
оболонки
—
при
серозному
поститі
,
десквамацією
епітелію
і
виділенням
значної
кількості
фібриногену
,
що
перетворюється
на
фібрин
,
який
відкладається
у
вигляді
плівок
,
які
важко
знімаються
при
серозно
-
фібринозній
формі
та
витіканням
гнійного
ексудату
і
сильною
болісністю
препуція
—
при
гнійному
поститі
.
Виникненню
поститів
(
баланопоститів
)
сприяють
анатомічні
осо
-
бливості
будови
препуція
.
У
бугая
,
наприклад
,
порожнина
препуція
надто
довга
,
вузька
,
статевий
член
під
час
сечовиділення
іноді
не
виводиться
з
препуція
.
Тому
навіть
незначні
подразнення
слизової
оболонки
препуція
призводять
до
її
запалення
,
тим
більше
,
що
тут
постійно
є
різноманітна
мікрофлора
.
Особливо
велика
кількість
її
скупчується
в
дивертикулі
слизової
оболонки
препуція
у
кнура
.
У
баранів
-
плідників
виникненню
баланопоститів
певною
мірою
спри
-
яє
сезонний
характер
парування
і
скупчення
в
зв
’
язку
з
цим
в
їх
препуціях
великої
кількості
смегми
і
з
нею
мікрофлори
в
період
ста
-
тевого
спокою
.
Для
лікування
користуються
аерозольним
компресором
АН
-1,
ПАІ
-2,
КН
-3
чи
просто
апаратом
Боброва
з
ємністю
0,2 – 0,5
л
;
після
максимального
розправлення
усіх
складок
препуція
і
підсушування
поверхні
його
слизової
оболонки
наносять
на
неї
антисептичну
при
-