Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 6919
Скачиваний: 1
280
сипку
такого
складу
:
ацетилсаліцилова
кислота
15
г
,
білий
стрепто
-
цид
10
г
,
борна
кислота
5
г
.
Баланопостит
(balanoposthitis) —
запалення
внутрішнього
лист
-
ка
фундальної
частини
та
головки
статевого
члена
,
що
виникає
внаслідок
травматичних
,
хімічних
,
термічних
пошкоджень
і
може
ускладнюватися
проникненням
та
розвитком
гнійної
мікрофлори
.
За
етіологією
буває
банальним
(
звичайним
)
і
специфічним
;
за
пере
-
бігом
—
гострим
і
хронічним
;
за
клінічними
проявами
—
серозно
-
фібринозним
,
гнійно
-
фібринозним
,
пустульозним
,
фолікулярним
,
ерозійним
,
виразковим
,
гангренозним
та
фіброзним
.
Ознаки
:
поява
тістуватої
,
малоболючої
припухлості
у
задній
час
-
тині
препуція
,
при
натисканні
на
яку
виділяється
опалесцююча
в
’
язка
рідина
.
Головка
статевого
члена
набрякла
,
почервоніла
,
сли
-
зова
оболонка
препуція
гіперемійована
,
в
ділянці
фундальної
час
-
тини
на
ній
відкладаються
плівки
фібрину
,
які
важко
знімаються
і
часто
є
причиною
так
званого
адгезивного
(
злипчастого
)
запалення
.
Статевий
член
не
виводиться
назовні
,
при
статевому
збудженні
у
тварини
виникають
біль
і
пригнічення
.
У
важких
випадках
сечови
-
ділення
стає
крапельним
або
повністю
припиняється
і
настає
смерть
від
уремії
.
З
розвитком
гнійного
баланопоститу
до
зазначених
ознак
дода
-
ються
склеювання
волосся
біля
отвору
препуція
гнійним
ексудатом
,
який
постійно
виділяється
.
Під
час
пальпації
порожнини
препуція
відчуваються
потріскування
.
При
огляді
порожнини
препуція
на
набряклій
гіперемійованій
головці
статевого
члена
виявляються
ерозії
,
вкриті
гнійною
масою
.
При
виразковому
баланопоститі
на
місцях
ерозій
виникають
ви
-
разки
,
вкриті
рідким
гноєм
з
іхорозним
запахом
.
Підвищується
тем
-
пература
тіла
,
хвора
тварина
більше
лежить
,
не
приймає
корму
,
сечовиділення
утруднене
.
У
хронічних
випадках
розвивається
сло
-
новість
препуція
.
При
гангренозному
баланопоститі
спочатку
уражається
головка
пеніса
,
після
чого
виникає
вологий
некроз
стінки
препуція
.
Тварина
гине
від
сепсису
.
Особливої
уваги
вимагають
баланопостити
псевдомонозного
(
на
ґрунті
розмноження
у
препуції
синьогнійної
палички
)
та
мікоплаз
-
мового
характеру
—
інфекційного
захворювання
,
що
викликається
Mycoplasma bovigenitalium.
Псевдомоноз
перебігає
на
фоні
гострих
або
хронічних
запальних
процесів
у
стінці
препуція
чи
в
головці
пеніса
.
При
легкому
натисканні
на
нього
з
сечівника
виділяється
2 – 3
краплі
гнійного
ексудату
.
При
мікоплазмовому
баланопоститі
з
порожнини
препуція
виді
-
ляється
невелика
кількість
каламутного
ексудату
,
який
склеює
ви
-
281
ступаючі
волоски
препуція
.
При
виведенні
статевого
члена
на
його
головці
та
слизовій
оболонці
препуція
видно
велику
кількість
білих
плівок
.
Придатки
сім
’
яників
збільшені
,
щільні
,
неболючі
.
Ректаль
-
ним
дослідженням
виявляють
набряк
уретри
та
міхурцеподібної
залози
.
В
гострий
період
хвороби
бугаї
відмовляються
від
садки
,
а
при
хронічному
перебігу
спостерігається
олігоспермія
.
Лікування
.
Перші
3 – 5
днів
недоцільно
вводити
у
препуцій
лі
-
карські
препарати
.
Краще
робити
аплікацію
на
шкіру
препуція
з
10 %-
ної
іхтіолової
чи
мазі
календули
.
Якщо
виділення
з
препуція
не
припинилися
,
то
в
його
порожнину
вводять
400 – 500
мл
теплого
відвару
ромашки
чи
календули
і
,
затиснувши
пальцями
звислу
час
-
тину
препуція
,
утримують
відвар
у
порожнині
препуція
2 – 3
хв
.
Вводять
також
внутрішньовенно
60 – 80
мл
1 %-
го
розчину
новокаї
-
ну
(
при
серозному
баланопоститі
).
При
лікуванні
баланопоститу
можна
також
,
зробивши
внутрішньо
-
тазову
провідникову
анестезію
,
витягти
назовні
статевий
член
з
пов
-
ним
вивертанням
препуційного
мішка
і
старанно
обробити
його
тампо
-
нами
,
просоченими
розчинами
,
що
містять
антисептики
й
антибіотики
.
При
адгезивному
баланопоститі
застосовують
хірургічне
ліку
-
вання
.
Навівши
туалет
препуція
,
проводять
поздовжній
розріз
його
шкіри
на
12 – 15
см
,
розсікають
спайки
(
шварти
)
і
відсікають
їх
від
головки
пеніса
та
внутрішнього
листка
препуція
.
При
гнійних
баланопоститах
бажаний
ефект
можна
отримати
лише
при
комплексному
лікуванні
.
Для
запобігання
сепсису
засто
-
совують
комбіновану
антибіотикотерапію
,
препарати
,
які
посилю
-
ють
дію
один
одного
(
пеніцилін
+
мономіцин
;
стрептоміцин
+
екмо
-
лін
;
стрептоміцин
+
олеандоміцин
чи
екмолін
;
олеандоміцин
+
моно
-
міцин
чи
тетрациклін
).
Для
посилення
діурезу
та
дезінфекції
сечостатевих
шляхів
вво
-
дять
внутрішньовенно
40 %-
й
розчин
гексаметилентетраміну
(
уро
-
тропін
)
у
поєднанні
з
20 %-
м
розчином
глюкози
,
бугаям
—
до
200
мл
,
баранам
40 – 60
мл
щодня
протягом
3 – 4
днів
; 0,5 %-
й
розчин
новокаї
-
ну
внутрішньовенно
бугаям
60 – 80
мл
,
баранам
10 – 15
мл
.
Зробивши
блокаду
нервів
за
Вороніним
,
обмивають
виведений
статевий
член
теплим
розчином
мильного
спирту
,
підсушують
його
тампоном
і
накладають
на
нього
марлю
,
просочену
настоянкою
ка
-
лендули
чи
відваром
ромашки
.
З
відновленням
чутливості
прутень
втягується
назад
і
марля
сповзає
.
У
разі
гангренозного
баланопоститу
вдаються
до
ампутації
прут
-
ня
.
Для
цього
,
зафіксувавши
тварину
в
спинному
положенні
і
наві
-
вши
туалет
операційного
поля
,
роблять
інфільтраційну
анестезію
0,5 %-
м
розчином
новокаїну
по
лінії
розтину
і
розрізають
шкіру
на
8 – 9
см
по
серединній
лінії
,
відступивши
на
5
см
від
калитки
;
від
-
282
препаровують
статевий
член
і
внутрішній
листок
препуція
,
розрі
-
зають
слизову
оболонку
,
підшивають
статевий
член
до
шкіри
і
ам
-
путують
уражену
його
частину
.
Шви
накладають
на
шкіру
так
,
щоб
краї
рани
не
здавлювали
прутень
.
Кукса
прутня
заживає
під
стру
-
пом
і
далі
він
постійно
залишається
зовні
.
При
псевдомонозному
баланопоститі
протирають
препуцій
ззовні
3 %-
м
розчином
хлораміну
,
вводять
у
його
порожнину
попе
-
ремінно
через
день
шприцом
Жане
з
довгою
(60 – 70
см
)
трубкою
400 – 500
мл
3 %-
го
розчину
хлораміну
та
3 %-
го
водного
розчину
водню
пероксиду
з
наступним
введенням
через
цю
саму
трубку
80 – 100
см
3
повітря
для
розправлення
складок
препуція
.
Після
цьо
-
го
надівають
на
кінець
препуція
гумове
кільце
(
щоб
не
витік
роз
-
чин
)
і
енергійно
масажують
3 – 5
хв
згори
вниз
.
Через
30 – 40
хв
так
само
вводять
у
порожнину
препуція
300 – 400
мл
водно
-
олійної
су
-
спензії
поліміксину
-
М
-
сульфату
на
вітамінізованому
риб
’
ячому
жи
-
рі
чи
нейтральному
вазеліновому
маслі
і
так
само
масажують
.
Через
7 – 10
хв
після
цього
знімають
гумове
кільце
з
кінця
препуція
,
і
його
вміст
витікає
самопливом
.
Курс
лікування
5
днів
.
При
мікоплазмозі
статевих
шляхів
вводять
внутрішньом
’
язово
тетрациклін
чи
окситетрациклін
з
розрахунку
3000
ОД
на
1
кг
жи
-
вої
маси
тричі
на
день
протягом
3
днів
і
двічі
на
день
у
наступні
3
дні
.
Через
2
тижні
курс
лікування
повторюють
.
Місцево
порожнину
препуція
промивають
розчином
фурациліну
1 : 5000,
після
чого
вводять
у
неї
емульсію
тетрацикліну
на
риб
’
ячо
-
му
жирі
(2000
ОД
в
1
мл
)
і
роблять
легкий
масаж
.
Дифузний
постит
—
запальний
процес
у
тканині
препуція
без
запалення
слизової
оболонки
,
що
перебігає
у
серозній
або
флегмо
-
нозній
формі
.
При
серозній
формі
препуцій
припухлий
,
болючий
,
іноді
гарячий
.
Головка
прутня
при
цьому
максимально
втягнута
назад
,
а
при
флегмонозній
формі
спочатку
виникає
обширний
на
-
бряк
нижньої
черевної
стінки
,
після
розсмоктування
якого
через
5 – 7
днів
у
стінці
препуція
залишається
щільне
,
гаряче
,
болюче
припу
-
хання
,
у
тканині
скупчується
гнійний
ексудат
.
Якщо
тут
формують
-
ся
абсцеси
,
оточені
товстим
шаром
фіброзної
тканини
,
то
вони
мо
-
жуть
лопатися
назовні
чи
в
порожнину
препуція
,
залишаючи
після
себе
нориці
,
які
довго
не
загоюються
.
Лікування
.
Обмивши
шкіру
препуція
теплою
водою
з
милом
і
підсушивши
її
,
втирають
у
неї
10 %-
ну
іхтіолову
мазь
,
мазь
Вишнев
-
ського
,
камфорну
чи
мазь
календули
.
Порожнину
препуція
проми
-
вають
теплим
розчином
відвару
ромашки
чи
слабким
розчином
ка
-
лію
перманганату
.
Внутрішньовенно
вводять
1 %-
й
розчин
новокаї
-
ну
з
антибіотиками
широкого
спектра
дії
в
дозі
50 – 80
мл
бугаям
,
20 – 30
мл
баранам
,
опромінюють
лампою
Солюкс
,
УФЛ
.
283
Фімоз
—
стриктура
препуція
(phimosis),
тобто
неможливість
ви
-
ведення
статевого
члена
з
препуційного
мішка
.
Може
бути
уродже
-
ним
(
при
гіпоплазії
статевого
члена
та
крайньої
плоті
)
і
набутим
(
як
наслідок
різних
патологічних
процесів
—
рубцевого
звужування
препуційного
отвору
,
запальних
процесів
,
новоутворень
,
вивертання
та
випадання
препуційного
мішка
,
розривів
статевого
члена
).
Уроджений
фімоз
виявляється
у
перший
день
після
народження
.
Область
препуція
буває
збільшена
,
неболюча
,
флуктуюча
.
Тварина
приймає
позу
для
сечовиділення
,
стогне
,
вигинає
спину
.
При
част
-
ковому
звуженні
отвору
препуція
на
3 – 4-
ту
добу
з
нього
витікає
сеча
тонкою
цівкою
або
краплями
.
Набутий
фімоз
виникає
внаслідок
травм
,
рубцевих
стягувань
,
опіків
,
виразкового
акропоститу
.
У
бугая
чи
барана
внаслідок
розро
-
стання
рубцевої
тканини
розвивається
звуження
препуція
у
його
початковій
частині
або
в
його
глибині
,
що
перешкоджає
виведенню
статевого
члена
.
Набряк
препуція
супроводжується
скупченням
смегми
,
яка
іноді
відкладається
у
складках
препуція
у
вигляді
глибок
,
пластинок
чи
бурої
тістуватої
маси
.
У
баранів
влітку
в
ній
розвиваються
личинки
мух
,
що
інколи
призводить
до
масового
поширення
фімозу
.
Лікування
хірургічне
.
Зробивши
інфільтраційну
анестезію
,
ви
-
даляють
рубцеве
стягування
і
накладають
шви
.
Парафімоз
—
защемлення
статевого
члена
в
препуційному
отво
-
рі
і
неможливість
зворотного
входження
його
в
порожнину
препу
-
ційного
мішка
внаслідок
механічних
перешкод
(
набряк
статевого
члена
,
вивертання
препуційного
мішка
,
новоутворень
,
перешнуро
-
вування
статевого
члена
довгими
волосками
крайньої
плоті
),
а
та
-
кож
паралічу
статевого
члена
та
його
ретракторних
м
’
язів
.
Найчас
-
тіше
ця
патологія
трапляється
у
жеребців
.
Ознаки
:
випалий
статевий
член
постійно
відвисає
донизу
,
розмір
його
защемленої
частини
збільшується
,
вона
дифузно
набрякає
,
на
-
буває
темно
-
червоного
кольору
з
синюшним
відтінком
,
на
ній
роз
-
виваються
запальні
процеси
,
виразки
,
вогнища
некрозу
.
На
місці
переходу
внутрішнього
листка
препуція
на
тіло
прутня
з
часом
утворюється
фіброзна
тканина
,
яка
не
дає
змоги
вправити
прутень
на
його
місце
.
Якщо
парафімоз
виник
внаслідок
паралічу
прутня
,
то
на
ньому
немає
помітних
пошкоджень
,
але
вправлення
його
у
препуцій
не
дає
бажаного
результату
,
він
відразу
випадає
назад
.
Лікування
.
Треба
усунути
основну
причину
.
Зробивши
внутріш
-
ньотазову
провідникову
анестезію
,
застосовують
холодні
примочки
з
помірним
бинтуванням
,
надають
статевому
члену
горизонтального
положення
за
допомогою
суспензорної
пов
’
язки
або
,
якщо
це
мож
-
ливо
,
обробляють
антисептичним
розчином
,
змащують
гідрокорти
-
284
зоновою
маззю
і
вправляють
у
препуційний
мішок
,
наклавши
на
крайню
шкірку
гумове
кільце
чи
провізорний
шов
.
Виразкові
ураження
змащують
розчином
діамантового
зеленого
,
патологічні
грануляції
припікають
ляпісом
чи
міді
сульфатом
.
При
значному
набряку
ущемленої
частини
прутня
можна
робити
надрі
-
зи
його
або
застосовувати
теплові
процедури
.
Якщо
вправленню
статевого
члена
перешкоджає
звужений
отвір
препуція
,
то
його
розширюють
оперативно
.
При
паралітичному
парафімозі
захищають
статевий
член
від
зо
-
внішніх
подразнень
суспензорною
пов
’
язкою
,
роблять
масаж
,
УВЧ
та
новокаїнову
терапію
.
Якщо
ж
це
не
дає
бажаних
результатів
,
то
статевий
член
ампутують
.
У
собак
,
хворих
на
парафімоз
,
вистригають
шерсть
навколо
отво
-
ру
препуція
,
змащують
його
антисептичною
маззю
і
вправляють
на
місце
.
Іноді
доводиться
оперативно
розширити
отвір
препуція
.
Каверніт
—
запалення
печеристого
тіла
у
бугаїв
та
баранів
,
що
супроводжується
сильним
болем
,
незначним
потовщенням
тіла
прут
-
ня
у
місці
пошкодження
або
на
всьому
протязі
аж
до
ніжок
статево
-
го
члена
.
Якщо
процес
переходить
у
гнійну
форму
,
то
білкова
обо
-
лонка
прутня
розплавляється
і
гній
проникає
у
навколишні
ткани
-
ни
,
викликаючи
обширну
флегмону
,
сепсис
і
врешті
смерть
.
Лікування
— «
ударна
»
антибіотикотерапія
,
ампутація
прутня
та
уретростомія
.
11.4.3.
Хвороби
шкіри
калитки
Шкіра
калитки
відіграє
роль
терморегулятора
у
сперміогенезі
;
різні
її
хвороби
,
опіки
,
обморожування
,
екземи
порушують
цю
функ
-
цію
.
Ці
хвороби
виявляються
по
-
різному
,
тому
й
лікування
їх
неод
-
накове
.
Екзематозний
дерматит
,
наприклад
,
що
локалізується
переваж
-
но
у
середній
та
нижній
третинах
калитки
,
виявляється
у
стійкому
хронічному
запаленні
шкіри
без
чітких
меж
ураження
та
схильніс
-
тю
до
рецидивів
.
Спочатку
спостерігаються
сильне
занепокоєння
тварини
,
набряк
стінки
калитки
,
згодом
на
ній
з
’
являються
невели
-
чкі
міхурці
,
що
з
часом
лопаються
і
зливаються
один
з
одним
.
Лікування
.
Уражену
калитку
обмивають
теплою
водою
з
милом
,
видаляють
усі
струпи
,
проводять
кюретаж
і
змащують
раневу
по
-
верхню
мильним
спиртом
.
Обморожування
шкіри
калитки
супроводжується
її
анемією
,
вона
стає
твердою
,
неболючою
,
сім
’
яник
підтягується
і
лише
не
3 – 4-
й
день
опускається
в
калитку
.
Виникає
обширний
набряк
калитки
,
що
мо
-
же
перейти
на
черевну
стінку
і
стегна
,
проте
поступово
він
спадає
і