Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf

295 

ний

згин

прутня

і

, 

відступивши

 3 – 4 

см

від

нього

, 

роблять

на

ниж

-

ньобічній

поверхні

його

вентрального

коліна

надрізи

білкової

обо

-

лонки

. 

Накладають

неподалік

від

згину

з

одного

боку

на

верхнє

і

нижнє

коліно

прутня

 3 – 4 

вузлуватих

шви

з

шовку

№

 8, 

припудрю

-

ють

зшиту

ділянку

порошком

антибіотиків

і

вправляють

її

на

місце

. 

Накладають

на

рану

вузлуватий

шов

, 

змащують

краї

розчином

йо

-

ду

, 

накривають

тонким

шаром

гігроскопічної

вати

і

заливають

ко

-

лодієм

. 

Після

загоєння

рани

у

такого

пробника

добре

виявляються

статеві

рефлекси

, 

але

статевий

член

під

час

садки

не

лише

не

виводиться

з

препуційного

отвору

, 

а

навіть

не

доходить

до

нього

на

 6 – 8 

см

. 

Можна

виконувати

операцію

і

за

Р

. 

А

. 

Васильєвим

. 

При

цьому

на

S-

подібний

згин

накладають

не

вузлуватий

, 

а

два

петлеподібних

горизонтальних

шви

. 

Оперативне

відведення

статевого

члена

вбік

  (

за

В

. 

С

. 

Шипі

-

ловим

, 

рис

. 135). 

Витримавши

тварину

протягом

доби

на

голодній

безводній

дієті

, 

валять

її

впритул

до

стіни

чи

підлоги

й

прикріплю

-

ють

до

неї

у

витягнутому

стані

за

передні

й

задні

кінцівки

. 

Готують

операційне

поле

 — 

вистригають

та

виголюють

волосся

навколо

пре

-

пуція

, 

спереду

нього

і

аж

до

пупкового

горбика

і

ззаду

на

відстані

12 

см

від

отвору

. 

Миють

теплою

водою

з

милом

, 

витирають

, 

підсу

-

шують

, 

протирають

 70 %-

м

етиловим

спиртом

і

двічі

змащують

роз

-

чином

йоду

. 

Роблять

місцеву

анестезію

 2 %-

м

розчином

новокаїну

і

, 

розрізав

-

ши

шкіру

та

підшкірну

клітковину

спереду

і

з

боків

препуційного

мішка

, 

відпрепаровують

передню

його

частину

  (

разом

з

препуцій

-

ним

отвором

) 

довжиною

  10 – 12 

см

, 

припудрюють

рану

порошком

антибіотиків

і

накладають

на

її

краї

вузловий

шов

.  

Відводять

відпрепаровану

частину

препуційного

мішка

вправо

під

кутом

  70 – 80

º

від

лінії

черева

, 

намічають

розчином

йоду

на

шкірі

черева

нове

місце

йо

-

го

розміщення

, 

проводять

місцеве

знеболювання

і

ро

-

блять

прямий

розріз

шкіри

та

підшкірної

клітковини

відповідно

до

довжини

від

-

препарованої

частини

пре

-

пуція

. 

Припудривши

утво

-

рену

рану

порошком

анти

-

біотиків

, 

вміщують

у

неї

відпрепарований

препуцій

, 

накладають

вузловий

шов

на

краї

рани

, 

змазують

їх

розчином

йоду

, 

накривають

Рис

. 135.

Схема

оперативного

відведення

ста

-

тевого

члена

вбік

за

В

. 

С

. 

Шипіловим

:  

1

 — 

розрізи

по

боках

і

передній

частині

препуція

; 

2

 — 

зміщення

препуція

у

шкірну

рану

збоку

препуція

; 

3 

— 

накладання

швів

на

шкіру

296 

тонким

шаром

вати

і

заливають

колодієм

. 

Знімають

шви

на

 12 – 15-

й

день

після

операції

.

Спосіб

В

. 

С

. 

Решетняка

, 

І

. 

Я

. 

Пасічника

, 

В

. 

С

. 

Шинкарьова

. 

Фік

-

сують

тварину

в

спинному

положенні

і

готують

операційне

поле

так

, 

як

за

попереднім

методом

. 

Ввівши

в

препуційний

канал

гумовий

шланг

діаметром

  3 – 4 

см

, 

намічають

розчином

йоду

лінію

розрізу

довжиною

  8 – 10 

см

на

відстані

  9 – 10 

см

від

препуційного

отвору

і

проводять

місцеве

знеболювання

 1 %-

м

розчином

новокаїну

з

пені

-

циліном

. 

Розрізають

по

наміченій

над

гумовим

шлангом

лінії

зов

-

нішній

і

внутрішній

листки

препуційного

мішка

і

, 

підшивши

вузло

-

вим

швом

слизову

оболонку

внутрішнього

листка

до

шкіри

, 

утворю

-

ють

новий

препуційний

отвір

. 

Виймають

гумовий

шланг

. 

Обводять

у

передньому

кінці

рани

шовкову

лігатуру

навколо

слизової

оболон

-

ки

периферійного

кінця

препуційного

мішка

і

підтягують

її

до

шкі

-

ри

, 

закривши

таким

чином

канал

.  

297 

1

1

2

2. 

К

УРСОВА

І

ДИПЛОМНА

РОБОТИ

З

ВЕТЕРИНАРНОГО

АКУШЕРСТВА

,

ГІНЕКОЛОГІЇ

ТА

БІОТЕХНОЛОГІЇ

ВІДТВОРЕННЯ

ТВАРИН

Важливим

етапом

формування

у

студентів

наукового

мислення

, 

професійних

навичок

, 

вміння

аналізувати

ситуацію

, 

що

склалася

у

господарстві

і

стала

передумовою

виникнення

акушерських

та

гіне

-

кологічних

захворювань

, 

зниження

відтворної

здатності

тварин

, 

спроможності

розробляти

і

здійснювати

відповідні

лікувально

-

профілактичні

заходи

є

виконання

курсових

та

дипломних

робіт

. 

Курсова

робота

. 

Головною

формою

курсової

роботи

на

факульте

-

тах

ветеринарної

медицини

є

історія

хвороби

 (

див

. 

додаток

: 

автори

В

. 

А

. 

Яблонський

, 

В

. 

Й

. 

Любецький

, 

В

. 

Я

. 

Поліщук

, 

В

. 

С

. 

Бриль

, 

С

. 

К

. 

Юхимчук

, 

В

. 

М

. 

Лакатош

, 

В

. 

М

. 

Слєпченко

, 

В

. 

І

. 

Бородиня

, 

Г

. 

І

. 

Підопригора

). 

Крім

того

, 

на

кафедрах

ветеринарного

акушерст

-

ва

дозволяється

 (

за

рішенням

кафедри

) 

виконання

курсової

роботи

у

вигляді

протоколу

апробації

плідника

племоб

’

єднання

чи

прове

-

дення

заходів

профілактики

неплідності

, 

абортів

, 

захворювань

піс

-

ляродового

періоду

та

молочної

залози

у

тварин

. 

Курацію

хворої

тварини

та

оформлення

історії

хвороби

студент

виконує

у

стаціонарі

клініки

чи

навчальному

господарстві

під

керів

-

ництвом

викладача

й

лікаря

ветеринарної

медицини

 — 

ординатора

. 

На

тварину

-

пацієнта

необхідно

завести

історію

хвороби

 (

див

. 

ниж

-

че

), 

в

якій

реєструють

хвору

тварину

і

за

даними

опитування

персо

-

налу

, 

який

обслуговує

тварину

, 

наявних

документів

 (

записів

у

жур

-

налах

осіменіння

тварин

, 

обліку

молока

, 

вирощування

приплоду

, 

амбулаторного

прийому

, 

книг

маточного

поголів

’

я

, 

диспансерних

карток

, 

експертиз

на

біохімічні

дослідження

крові

та

ін

.) 

збирають

і

занотовують

необхідні

анамнестичні

дані

про

життя

тварини

та

ви

-

никнення

і

перебіг

у

неї

захворювання

, 

застосоване

лікування

та

його

ефективність

. 

Для

об

’

єктивної

постановки

й

уточнення

діагнозу

треба

також

виключити

контагіозні

інфекційні

захворювання

; 

про

-

вести

загальне

дослідження

ураженого

органа

 — 

за

загальноприй

-

нятою

схемою

 (

див

. 

вище

), 

виконати

необхідні

для

цього

лаборатор

-

298 

ні

дослідження

крові

, 

сечі

, 

секрету

молочної

залози

, 

виділень

з

піх

-

ви

та

матки

і

поставити

остаточний

діагноз

. 

Діагноз

хвороби

записують

українською

і

латинською

мовами

. 

Визначають

можливий

прогноз

захворювання

з

його

обґрунтуван

-

ням

, 

призначають

і

проводять

лікування

та

дають

рекомендації

щодо

дальшого

утримання

тварини

, 

її

годівлі

й

догляду

. 

Протягом

усієї

курації

двічі

на

день

 — 

уранці

та

ввечері

оціню

-

ють

стан

тварини

 (

вимірюють

температуру

тіла

, 

показники

функції

органів

кровообігу

, 

дихання

, 

травлення

, 

стан

і

функцію

ураженого

органа

), 

виконують

лікувальні

процедури

і

роблять

відповідні

запи

-

си

в

історії

хвороби

, 

стежать

за

годівлею

та

водопоєм

тварини

, 

мік

-

рокліматом

у

приміщенні

, 

де

її

утримують

. 

Паралельно

вивчають

і

реферують

літературу

за

темою

кура

-

ції

, 

беруть

необхідні

консультації

у

викладача

. 

По

закінченні

ку

-

рації

знову

досліджують

тварину

, 

проводять

лабораторні

аналізи

крові

, 

сечі

, 

калу

, 

молока

і

заносять

результати

досліджень

в

істо

-

рію

хвороби

. 

Завершальним

в

історії

хвороби

є

епікриз

, 

у

якому

на

основі

ви

-

вченої

літератури

і

даних

курації

потрібно

дати

детальний

опис

за

-

хворювання

 — 

його

визначення

, 

етіологію

, 

патогенез

 (

з

поясненням

його

перебігу

), 

клінічну

картину

  (

з

аналізом

зареєстрованих

симп

-

томів

хвороби

, 

обґрунтуванням

поставленого

діагнозу

); 

обґрунтувати

своє

рішення

щодо

вітального

й

функціонального

прогнозу

; 

проана

-

лізувати

застосоване

лікування

, 

пов

’

язуючи

клінічну

картину

хво

-

роби

з

фармакодинамікою

застосованих

лікарських

речовин

, 

меха

-

нізмом

їх

дії

на

організм

, 

режимом

годівлі

, 

догляду

та

утримання

тварин

; 

дати

поради

щодо

профілактики

можливого

повторення

хвороби

; 

зробити

висновок

про

даний

випадок

захворювання

та

еко

-

номічну

ефективність

застосованого

лікування

. 

У

кінці

роботи

подають

список

використаної

літератури

. 

До

робо

-

ти

додають

графік

температури

, 

пульсу

й

дихання

; 

дані

лаборатор

-

них

аналізів

; 

протокол

паталогоанатомічного

розтину

  (

у

випадку

загибелі

тварини

). 

Протокол

апробації

плідника

складають

при

виявленні

у

нього

перших

ознак

порушення

статевих

рефлексів

та

погіршення

якості

його

сперми

. 

При

цьому

потрібно

вивчити

записи

виробничого

та

ветеринарного

паспорта

племпідприємства

, 

паспорта

плідника

, 

ка

-

ртки

андрологічної

диспансеризації

плідників

, 

журнали

їх

викорис

-

тання

, 

якості

сперми

та

використання

її

для

осіменіння

і

разом

з

лікарем

ветеринарної

медицини

племпідприємства

провести

анд

-

рологічну

диспансеризацію

даного

плідника

за

описаною

вище

схе

-

мою

. 

Апробація

плідника

включає

збір

необхідних

анамнестичних

даних

, 

проведення

його

клінічного

 (

у

тому

числі

рефлексологічного

) 

обстеження

та

аналіз

взятої

у

нього

сперми

. 

Підсумувавши

одержа

-

299 

ні

дані

, 

відносять

плідника

до

тієї

чи

іншої

групи

плодючості

 (

висо

-

ка

, 

нормальна

, 

низька

, 

неплідний

) 

з

оформленням

відповідного

протоколу

за

наведеною

нижче

схемою

. 

Титульна

сторінка

.  1. 

Вступ

. 

Коротко

описують

значення

штуч

-

ного

осіменіння

в

поліпшенні

племінних

і

продуктивних

якостей

тварин

, 

роль

у

ньому

цінних

плідників

, 

вплив

на

їх

відтворну

здат

-

ність

умов

годівлі

, 

утримання

та

режиму

використання

, 

критерії

оцінки

якості

сперми

. 

2. 

Характеристика

племпідприємства

 — 

час

його

організації

, 

зо

-

на

діяльності

, 

організація

території

, 

види

й

напрям

діяльності

, 

на

-

явність

плідників

, 

їх

порода

, 

класність

, 

вік

, 

жива

маса

, 

спосіб

утри

-

мання

, 

годівля

та

експлуатація

; 

технологія

взяття

сперми

, 

її

оброб

-

ки

, 

зберігання

та

використання

. 

Ветеринарно

-

санітарний

стан

плем

-

підприємства

, 

його

благополуччя

щодо

інфекційних

та

інвазійних

захворювань

, 

ветеринарні

кадри

, 

рівень

їх

роботи

; 

виробничі

показ

-

ники

діяльності

підприємства

. 

3. 

Результати

андрологічної

диспансеризації

плідника

: 

за

дани

-

ми

клінічного

  (

у

тому

числі

рефлексологічного

) 

дослідження

плід

-

ника

, 

оцінки

якості

його

сперми

, 

вивчення

ефективності

викорис

-

тання

його

для

штучного

осіменіння

роблять

висновок

про

його

плодючість

 (

див

. 

вище

). 

4. 

Заходи

щодо

підвищення

плодючості

плідника

: 

що

потрібно

зробити

для

поновлення

та

підвищення

відтворної

здатності

плід

-

ника

  (

вид

лікування

, 

режим

утримання

, 

годівлі

та

експлуатації

, 

профілактичні

заходи

тощо

). 

5. 

Висновки

. 

6. 

Використана

література

. 

Орієнтовний

обсяг

курсової

роботи

 10 – 15 

сторінок

. 

Після

пере

-

вірки

роботи

викладачем

її

захищають

перед

студентами

групи

. 

План

заходів

щодо

профілактики

неплідності

великої

рогатої

ху

-

доби

, 

овець

і

свиней

розробляють

за

даними

про

відтворення

пого

-

лів

’

я

у

господарстві

; 

поширення

в

ньому

неплідності

, 

її

форми

, 

еко

-

номічні

збитки

від

неї

; 

а

також

за

даними

про

гінекологічну

диспан

-

серизацію

самок

. 

Аналізують

: 

стан

зоотехнічної

та

ветеринарної

звітності

, 

зверта

-

ють

увагу

на

відтворення

поголів

’

я

тварин

у

господарстві

за

два

по

-

передніх

роки

і

в

поточному

році

; 

рівень

їх

догляду

, 

утримання

та

годівлі

, 

порядок

вирощування

ремонтного

молодняку

та

вибраку

-

вання

тварин

; 

співвідношення

корів

різного

фізіологічного

стану

(

тільні

, 

у

післяродовому

періоді

 — 

з

нормальним

його

перебігом

чи

з

післяродовими

захворюваннями

; 

осіменені

і

ще

не

перевірені

на

тільність

; 

з

гінекологічними

захворюваннями

; 

неплідні

). 

Усіх

хво

-