ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.06.2020
Просмотров: 1512
Скачиваний: 3
Національне мислення полягає у спрямованих думках про дух народних ідей, що розкривають розвиток національної культури. Крім того, це і патріотизм, і любов до свого народу; творче уявлення про свою націю тощо.
Гарантом національної культури є національна безпека. Національна безпека, безумовно, залежить від діяльності наших правоохоронних органів. І ця діяльність повинна бути такою, щоб відчуття національної безпеки не покидало кожного громадянина України.
І насамкінець, виконання національного обов'язку. Юрист повинен розуміти систему узаконених принципів буття української нації, її менталітет і вважати своїм національним обов'язком все це захистити.
Виконання національного обов'язку повинне бути важливішим, ніж особисті інтереси юриста. Таким чином, юрист, прийнявши обітницю на вірність служінню українському народові, повинен бути патріотом своєї держави.
Основні поняття
Національний обов'язок юриста, національна к/льтура юриста.
' Необхідно запам'ятати
І Національним обов язком юриста є захист ним менталітету свого І народу і всієї системи узаконених принципів буття української нації. І Національна культура юриста — це вміння використовувати і ї впроваджувати культурно-правові здобутки і загальнолюдські цінності, а також усвідомлення політико-правової мети нації у сучасному державотворенні. І не тільки усвідомлення, а й участь у досягненні цієї мети.
МОДУЛЬ 3. Політична культура юриста
3.1. Поняття політики
Політика — це складне і багатогранне явище, //е система ідей, відношень, дій соціальних суб'єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп.
Перші політичні погляди, а невдовзі і теоретичні розробки про політику мали місце ще у Стародавній Греції. Нові підходи до політики, намагання виділити її загальні принципи і закономірності зустрічаються у Демокріта, софістів, Сократа та інших філософів. Платон розглядав політику як "царське мистецтво". Відома його праця "Політик," де він намагається з'ясувати характер ідеального державного мужа. За прагнення переконати владу Платон жорстоко переслідувався.
Політика як наука набуває розвитку у праціях англійського теоретика Т.Гобса. Г.Гегель вбачав головне завдання голітики у визначенні громадянського суспільства та усуненні протиріч між його окремими членами та їх організаціями. Н.Макіавеллі, розглядаючи внутрішні причини розвитку держави і влади, характеризує політику як науку, що пояснює минуле, керує сучасним і може прогнозувати майбутнє. Історія, на думку Н.Макіавеллі, залежить від двох чинників; перший він називає "долею", під якою розуміє природний розвиток подій, їх взаємозв'язок, необхідну послідовність. Другий називається "волею", "енергією людини", тобто стосується осіб. Отже Н.Макіавеллі намагається довести необхідність урахування у політиці як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. При цьому вчений будує свою теорію, виходячи з тези про "підлу природу" людини, головними складовими якої є егоїзм, жадоба влади, ненависть, злість.
Беручи до уваги теорію вченого, слід згадати про політичну психологію.
Під політичною психологією розуміють узагальнену систему почуттів, звичок, потреб, емоцій, настроїв та уявлень людей стосовно політичного життя суспільства.
Теорія права дає поняття політичної системи. Нагадаємо, що елементами політичної системи суспільства визнають:
а) суб'єктів (носіїв) політики;
б) політичні норми та принципи;
в) політичні відносини (стосунки):
г) політичні погляди; політичну свідомість та культуру;
д) зв'язки, що об'єднують названі компоненти.
Політична культура передбачає набуття і нагромадження суб'єктами політичної системи певних знань і досвіду у політичній сфері діяльності, сприйняття і засвоєння ними системи політичних цінностей, вироблення певного зразка поведінки.
На думку деяких дослідників, термін "політична культура" появився у 50- роках XX ст. Існують різні підходи щодо змісту даного поняття, що виявляється в численних дефініціях.
Одна з таких дефініцій: політична культура — це система знань про політику, вміння реалізувати ці знання, а також реальне втілення цих знань і вмінь в життя.
Багатовікова атмосфера закритості нашого суспільства позначилася на його політичній культурі. Має місце певна політична невпевненість, розгубленість юристів, дефіцит їх політичних переконань.
Розвиток політичної культури юриста полягає у свідомому засвоєнні і критичному осмисленні ним історичних та політичних знань.
Це означає, що політична культура у першу чергу потребує інтелектуального осмислення історичного досвіду українського народу.
Ставлення до власної історії, практики, політичної боротьби спричиняє активні впливи на формування політичної культури юриста, оскільки засвоюються політичні уроки, глибоко усвідомлюється національно-політична ідея. Сформовані таким чином політичні погляди і знання юриста дають змогу більш ефективно здійснювати аналіз і оцінювати явища суспільного життя.
3.2. Ставлення юриста до політичних явищ
У своєму ставленні до політичних явищ і проце'сів юрист, насамперед, повинен керуватися правом і законом, а також вихідними світоглядними позиціями.
Отже, політична культура юриста виражається в:
а) політичній інформованості;
б) переконаності в необхідності політичних знань;
в) умінні користуватися всіма засобами політичної діяльності, виявляти політичну активність, не порушуючи законодавство.
3.3. Політична культура як елемент професійної культури юриста
Юрист повинен розуміти в політиці наступне:
життєво важливі інтереси існуючих політичних суб'єктів;
зміст і призначення політики в сучасний момент;
які існують політичні ідеї і дії які можуть відбутися для реалізації цих ідей;
характер відносин між суб'єктами політики тощо. Крім цього, юрист повинен бути у курсі достовірних політичних фактів, знати і розуміти форми ведення політичних дискусій; розуміти і вміти прогнозувати політичні явища тощо.
Але, передусім, юрист повинен формувати у собі політичну неупередженість.
Посада юриста зобов'язує його бути своєрідним дипломатом. Адже в політиці діють різні дійові особи, і не секрет, що інколи юристи приймають рішення на користь політичних діячів, їхніх інтересів.
Якісний стан політичної культури юриста можна представити таким чином:
ступінь оволодіння політичними знаннями;
характер політичної орієнтації;
міра входження у реалізацію політичної влади.
Тобто індивідуальний варіант політичної культури юриста залежить від сукупності факторів соціального, історичного й особистого порядку, що обумовлені професійними можливостями, зафіксованими в законах, посадових інструкціях, положеннях тощо.
Отже, політична культура юриста — це рівень реальної' оцін-ки ним політичної' ситуації, яка має безпосереднє відношення до правових явищ, вироблення власних політико-національних переконань з метою політичного прогнозування ефективності національного права.
3.4. Принципи і функції політичної культури юриста
Основними принципами політичної культури юриста є: державотворча ідеологія, ідейність, духовність і моральність, культура діалогу, політичний імунітет, логічність, справедливість.
Важливим завданням у дослідженні політичної культури юриста є визначення її функцій. У якості таких функцій передусім постають:
політична оцінка результатів юридичної діяльності; формування громадянської культури юриста; вироблення політичної орієнтації у виконанні службового обов'язку; запобігання деформації політичної свідомості юриста; розвиток української політика-правової димки; впорядкування політика-юридичних культурних процесів; формування української політичної еліти.
Слід сказати, що законодавство вимагає позапартійності деяких категорій юристів. Так, відповідно до ст. 127 Конституції України, професійним суддям заборонено належати до політичних партій. Крім цього, в статті 5 Закону України "Про статус суддів" закріплено, що суддя не може належати до політичної партії, мати представницький мандат.
Вимога позапартійності судової діяльності властива всім цивілізованим державам. Така вимога записана, наприклад, у Кодексі судової етики США: «Суддя не повинен втручатися в політичну діяльність».
Можна навести ще й статтю 6 Закону України «Про Службу безпеки», за якою "Використання Служби безпеки України в партійних, групових або особистих інтересах не допускається".
Але позапартійність не означає дєполітизоеяності. Через свої службові дії юрист може перебувати у полі політичних поглядів різних людей, і тому він повинен виробляти свою чітку позицію щодо політичних явищ та подій, виробляти власну лінію поведінки без урахування симпатії чи антипатії до окремих політичних течій чи по/ітичних діячів.
Політична культура є складовою духовної культури й утворюється багатьма видами культур (субкультурами). Поряд з цим політична культура увібрала в себе структурні елементи усіх вид в політичних суб-культур, які необхідні у правоохоронній діяльносі-і. Тому політична культура юриста тісно пов'язана з політичною культурою суспільства, політичною культурою соціальних груп та окремих осіб.
Політична культура є важливим елементом у професійній культурі юриста.
Основні поняття
Політика, політична культура юриста.
Необхідно запам'ятати
Політика — це система ідей, віднсинь, дій соціальних суб'єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп.
Політична культура юриста — це рівень реальної оцінки ним політичної ситуації, яка має безпосереднє відношення до правових явищ, вироблення власних політико-національних переконань з метою політичного прогнозування ефективності національного права.
Додаток до модул'в блоку 1 рівня З
Відповіді на запитання для самоконтролю
2.1. Закони світу необхідно розуміти, для чого необхідні спеціальні знання. Духовне надбання є результатом набутих знань щодо розуміння законів світу.
2.2. Для того, щоб юрист досягнув духовних писот у службовій діяльності, йому потрібно віднайти "духовні гени" свого народу. Для цього необхідне заглиблення в історію української нації. Прагнення духовної досконалості — процес нескінчений, і саме принцип глибин-ності допоможе юристові опанувати духовну наповненість. І таке пронизування забезпечить високий духовний зміст законів.
2.3. Етнос відображає стійку спільність людей; а нація відображає вдосконалений етнос у зв'язку з існуванням держави.
2.4. І.Вишенський, Т.Прокопович, Г.Сковорода, П.Лодій та інші
2.5. Система ідей, дій, відносин соціальних суб'єктів. Ці риси спрямовані на формування, формулювання і реалізацію інтересів.
2.6. Теорія держави і права.
2.7. У свідомому засвоєнні і критичному осмисленні ним історичних та політичних знань, а також в умінні реалізувати ці знання, що передбачає розуміння закономірностей виникнення конкретних політичних явищ, розуміння суті і призначення цих явищ, уміння прогнозувати політичні явища.
2.8. Це заборона за законодавством брати участь в політичній діяльності, належати до політичних партій тощо. Так, відповідно до ст. 127 Конституції України, професійним суддям заборонено належати до політичних партій і профспілок, брати участь у політичній діяльності, одержувати представницький мандат. Майже такі вимоги щодо суддів містяться в іншій нормі (ст. 5 Закону України "Про статус суддів"). Стаття 18 Закону України "Про міліцію" передбачає, що працівникам міліції забороняється бути членами політичних партій, рухів та інших громадських організацій, що мають політичну ціль, а також організовувати страйки або брати в них участь.
Вимога позапартійності судової діяльності властива всім цивілізованим державам. Так, у Кодексі судової етики США записано, що суддя не повинен втручатися в політичну діяльність.
БЛОК 2. Фактори формування морально-правової свідомості юриста
Тематика модулів МОДУЛЬ 1. Моральна культура юриста. МОДУЛЬ 2. Правова культура юриста.
МОДУЛЬ 1.
1) Моральна свідомість та її рівні.
2) Моральні якості юриста.
3) Моральна культура як елемент професійної культури юриста.
МОДУЛЬ 2.
1) Поняття правової культури і її види.
2) Правова культура суспільства і її елементи.
3) Правова культура юриста і її риси.
4) Професійна деформація і її вплив на розвиток і формування правової культури юриста.
Зміст модулів блоку 2 і рекомендована література для вивчення матеріалів
МОДУЛЬ 1. Моральна культура юриста
ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ
Поняття та роль моральної культури в житті суспільства, охорона загальносоціальних цінностей. Моральна культура як система ціннісних показників особи, елемент загальної культури. Структурна характеристика (рівні) моральної культури. Роль соціального середовища в аспекті суб'єктивного та об'єктивного впливу на процес морального виховання.
Моральна культура як елемент професійної культури юриста.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Нормативно-правові акти
1. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охорона культурних цінностей). — К., 1997. — С. 295-298.
2. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р.// Права людини (Основні міжнародно-правові документи):
Збірник документів.— К., 1989.— С. 97—112.
3. Закон України від 23 квітня 1991 р. № 988-12 «Про свободу совісті та релігійні організації» // ВВРУ. - 1991. - № 25. — Ст. 283.
4. Основи законодавства України про культуру. Закон України від 14.02.1992. // ВВРУ. - № 21. - Ст. 294.
5. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про Службу безпеки» (ст. 6) // ВВРУ. - 1992. - № 27. - Ст. 382.
6. Закон України від 15 грудня 1992 р. №2862-12 «Про статус суддів» (ст. 5) // ВВРУ. - 1993 № 8. - Ст. 56.
Деонтологічні кодекси
1. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністерство закордонних справ України, Рада Європи) // ]ауаасгірї: ОрепОос
('994_343').
2. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. /
Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірт: ОрепОос ('995_788').
3. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.
4. Положення від 04 квітня 1997 № 1 "Про Комісію з питань етики та вирішення спорів Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД)" // іауазегрт: ОрепОос ('усО01378-97').
5. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприємницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоціацією "ПФТС" 01 липня 1997 року. // іауазсгірі: ОрепВос ('п0001211-