ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.06.2020
Просмотров: 1435
Скачиваний: 3
10. Постанова Верховної Ради України від 28 листопада 2002 № 297-ІУ "Про прийняття за основу проекту Закону України про прийняття Кодексу професійної етики судді". // іауазсгірі: ОрепОос ('297-15')
11. Концепція запобігання маніпулювання ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, затверджена рішенням Державної ккомісії з фондового ринку і цінних паперів (ДКЦПФР) від 14 січня 2003 № 21 // іауазсгірї :0реп0ос ('уг021312-03').
12. Кодекс професійної етики аудиторів банківських установ, затверджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50 // іауазсгірї: ОрепОос ('у0050500-0;').
Спеціальна та додаткова література
1. Юридична енциклопедія. — К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2002.
2. Коментар до Конституції України/Друге видання. — К., 1998— 412 с.
3. Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1938. - 80 с.
4. Жалчнский А.З. Професиональная деятельюсть юриста. Вве-дение в специальность: Учебное пособие.— М.: Изд-во БЕК, 1997.— 330с.
5. Сливка С.С. Рудницький М./., Підгірський М. Т. та інш. Формування правосвідомості юриста. — Львів, 1997. — 96 с.
6. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій.— К.: МАУП, 1998. - С. 29-37.
7. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999.— С. 240 — 301.
8. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.-К.: "Атика", 1999.-С. 283 - 317.
9. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.— К.:
ВІРА; Дакор., 2000.- 506 с.
10. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підручник.- Харьків: Вид-во НУВС, 2002. - 336 с.
11. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании.— Львов, 1988. — 106 с.
12. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста.— Львів, 1999.- 126 с.
13. Кукушкин В.М. Полицейская деонтология: Социологический ана-лиз зарубежншх концепций. М.: Академия МВД России, 1994. — 132 с.
14. Малахов В.М. Етика. Курс лекцій: Навчальний посібник — Київ:
«Либідь, 1996. - 304 с.
15. Михайлова Л.И. Социология культурьі: Учебное пособие.— М.:
Фаир-пресс, 1999.- 232 с.
16. Лекції з історії світової та вітчизняної культури/Загальна редакція Яртися А.В., Шендрика С.М., Черепанової С.О. — Львів: Світ, 1994.- 496 с.
17. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ/Автореферат. — К., 1997.
КУРСОВІ ЗАВДАННЯ до модулів блоку 3 рівня З
1. Складіть термінологічний словник (Словник повинен містити терміни з матеріалу модулів, а також із запропонованих джерел блоку 3 рівняЗ).
2. Питання для самоконтролю (відповідь перевірте за додатком модулів блоку 3 рівня 3).
2.1. Що таке «мислення» і що таке «професійне мислення»?
2.2. Що таке професійна діяльність юриста?
2.3. Що є необхідною умовою формування деонтологічної правосвідомості?
2.4. Які стадії розвитку має юридична правосвідомість?
2.5. В чому полягає взаємозв'язок деонтологічної правосвідомості і професійної культури юриста?
2.6. В чому полягає єдність професійної культури і всіх інших видів культури юриста?
2.7. Що таке професіограма юридичної професії?
2.8. Користуючись професіограмою слідчого, розкрийте суть роз-шукової сторони діяльності слідчого.
2.9. Які якості притаманні соціальній сфері діяльності юриста?
3. Теми контрольної роботи
3.1. Вплив деонтологічної правосвідомості на розвиток і формування професійної культури юриста.
4. Питання для підготовки до заліку
4.1. Особа і формування її свідомості та культури.
4.2. Особисті і професійні якості юриста.
4.3. Позитивні і негативні якості юриста.
4.4. Професійне мислення юриста.
4.5. Судження, умовивід, поняття.
4.6. Поняття логічності, критичності, об'єктивності.
4.7. Творче мислення юриста
4.8. Оперативність мислення.
4.9. Глибина і широта мислення.
4.10. Гнучкість мислення.
4.11. Самосвідомість — вища форма свідомості.
4.12. Формування деонтологічної правосвідомості.
4.13. Юридична правосвідомість та її стадії
4.14. Вплив деонтологічної правосвідомості на розвиток і формування професійної культури юриста.
4.15. Особистий (персональний) обов'язок юриста.
4.16. Службовий обов'язок юриста.
4.17. Професійна діяльність і внутрішній імператив службового обов'язку юриста.
4.18. Зміст повсякденної роботи юриста.
4.19. Загальна характеристика основних юридичних спеціальностей
4.20. Діалектичний взаємозв'язок основних юридичних спеціальностей із загальностратегічними завданнями професії юриста в цілому.
Матеріали для вивчення до модулів блоку 3 рівня З МОДУЛЬ 1. Фактори формування професійної свідомості юриста
Вплив особистих і професійних якостей на розвиток професійної
культури юриста
В попередніх модулях неодноразово розглядалися фактори об'єктивного і суб'єктивного характеру, які впливають на професійну свідомість, професійну культуру юриста, правову свідомість і, нарешті, деонтологічну правосвідомість юриста. Звісно, всі фактори не були розглянуті, такі, наприклад, як економічний та політичний устрій держави, а також домінуючі в нашому суспільстві політико-правові ідеали. Але, розглядаючи питання, як відбувається соціалізація юриста, ми говорили про соціальне середовище, яке так чи інакше здійснює вплив на всі процеси, що відбуваються в ньому. Відомо, як відбувається соціальне і правове регулювання діяльності юриста, як реалізується правова політика держави і правове виховання взагалі. Правове виховання здійснюється у різноманітних формах (правове навчання, юридична практика, самовиховання та самоосвіта) та має на меті безпосереднє втручання в духовний світ особи, внесення коректив в її світоглядні позиції.
І об'єктивні, і суб'єктивні фактори за своєю природою невід'ємні речі, вони тісно взаємодіють та доповнюють одне одного.
В центрі цих факторів знаходиться особа і формування її свідомості та культури.
Нагадаємо, що культура особи — це філософська категорія, що відображає рівень соціалізації людини, її придатність для того чи іншого
виду діяльності.
Професійна культура тісно пов'язана з культурою особи, яку характеризує перш за все праця, діяльність, виконання службових обов'язків. Професійну діяльність юриста характеризують такі категорії:
професійна орієнтація, професійне самоутвердження, професійна майстерність, талант, соціальні почуття, професіоналізм, продуктивна діяльність.
Кожна з названих категорій наповнюється особистими і професійними якостями юриста. Проте якості юриста, на жаль, можуть бути не тільки позитивними а й негативними — цинізм, нечесність, владолюбство, жорстокість, користолюбство тощо.
Особисті і професійні якості юриста — це один із суб'єктивних факторів, що впливають на розвиток професійно-правової культури юриста.
Залежно від професійного напрямку можна виділити професіог-раму кожної спеціальності. (Поняття професіограми, а також профес-іограми окремих юридичних професій даються пізніше. Див. рівень З, блок 3, модуль 3).
Професійне мислення та його роль у формуванні правової свідомості та професійної культури юриста
Знання та досвід мають велике значення для формування свідомості людини. Тобто показником свідомості людини є якість та достовірність знань. Досвід, у свою чергу, впливає на рівень свідомості, і чим різноманітнішій досвід, переживання, тим стабільніша свідомість та вищий її рівень.
Свідомість — це Вищий рівень психологічного відображення людиною дійсності. Ті' реалізація у вигляді узагальнених образів і понять. Свідомість людини охоплює такі різновиди як суспільна, державна, національна, політична, патріотична, громадська, духовна, моральна, естетична, професійна, правова свідомість.
Особливе значення для формування свідомості та професійної культури має професійне мислення юриста. Діяльність людини розумна завдяки мисленню. Завдяки йому людина орієнтується в навколишньому світі, тому що використовує набуті раніие узагальнення в ситуації, що змінилася.
Професійне мислення юриста — це система інформаційно-правової насиченості, що склалася завдяки установкам професійного призначення, тобто це узагальнена орієнтація в конкретних професійно-правових ситуаціях дійсності.
Так, оглядаючи місце події, слідчий знаходить сліди минулої події і завдяки логічному мисленню реконструює цілісну картину можливого перебігу подій. Ця реконструкція відбувається опосередкованим шляхом — через розуміння зв'язків між зовнішніми проявами і сутністю того, що відбувалося в дійсності.
Такий логічний відбиток можливий на основі узагальнення наявних знань, але не тільки наявних, потрібна і нова інформація, що набувається в процесі вивчення матеріалу справи й особи підозрілого. І все це необхідно проаналізувати і відібрати необхідне для вирішення завдання.
Тобто у мисленні юриста моделюються об'єктивні властивості і взаємозв'язки між правовими явищами, їх істотні загальні особливості, що виражаються у формі суджень, умовиводів і понять.
Судження— це встановлення загальних взаємозв'язків у професійно-правовій сфері. Судження юриста повинно мати нормативність, точність, формалізованість висновків. Воно спеціально обґрунтовується раніше перевіреними фактами, закономірностями, системою умовиводів.
Умовивід — це узагальнення властивостей однорідної групи правових явищ; одержання нового знання з наявних знань. Умовивід юриста не повинен виходити за рамки норм, установлених законами.
Поняття— це розуміння сутності (істотних властивостей) конкретного правового явища як різновиду певної групи таких явищ. Даючи кваліфікацію тому або іншому з них через поняття (крадіжка, підробка, замах на вбивство та інші), юрист- практик підбиває підсумок творчої розумової діяльності, орієнтуючись на закріплене в законі поняття.
Отже, весь процес мислення базується на співвідношенні ситуативної інформації (про конкретну подію, факт) з узагальненою інформацією, що зберігається в пам'яті індивіда. Тобто мислення — основний вид психологічних якостей юриста.
Результат мислення, як правило, залежить від того, що являє собою юрист як особа з урахуванням його складної, навіть суперечливої індивідуальності. Особисті риси обумовлюють характер вибору при прийняті тих або інших рішень. Він є початком будь-якої діяльності, у зв'язку з чим розвиток мислення завжди безпосередньо визначається самим вибором. Якщо немає вибору, то немає і мислення, і ухвалення рішення.
Професійне мислення юриста пов'язане з виконанням суспільних і державних завдань за допомогою юридичних засобів і способів, дій і операцій, винесених рішень і актів їх реалізації, надання конкретним суспільним відносинам і ситуаціям правової форми. Вибір професійного мислення юриста — результат пошукової ситуації, а за змістом — вияв свободи волі і її обов'язкового компоненту — відповідальності за вибір.
Тобто професійне мислення юриста вимагає творчого мислення, для якого характерно:
1) Проблемний характер підходу до вивчення явиш, — це якість творчого мислення, яка виявляється у вмінні поставити питання, яке треба з'ясувати, дослідити тобто визначитись. Проблемний характер мислення юрист використовує при реконструктивній і пошуковій діяль-
ності, точніше, на їх межі.
2) Оперативність мислення — розумова готовність до спостереження за ходом ситуації, гнучкість у застосуванні методів, за допомогою яких будь-яка справа може бути вирішеною швидше і якісніше. Оперативність мислення належить і до пошукової діяльності юриста — забезпечується оптимальне поєднання спостережливості, уяви та інтуїції.
3) Динамічність мислення — вміння швидко, творчо орієнтуватися в конкретній ситуації, знати, на що треба звернути увагу, а на що не звертати, тобто відокремити головне від другорядного, розвинути версію. Динамічність думки особливо важлива для високої якості роботи.
4) Логічність — послідовність розумового процесу, вміння робити узагальнення в ході аналізу юридичних фактів.
5) Критичність — уміння піддавати критичному аналізу ситуацію й отримати юридичні факти.
6) Об'єктивність — спрямованість на одержання неупередженої інформації про ситуацію, проходження істини, для і-ого необхідне поєднання розрізненої інформації в певні системи зв'язків (гіпотези, версії).
7) Глибина і ширина — це доповнюючі одна сідну якості. Якщо глибина визначається ступенем проникнення в сутність досліджуваного об'єкта , то ширина характеризується охопленням як досліджуваного явища, так і суміжних з ним сфер пізнання.
8) Гнучкість — здатність побачити досліджувана явище під новим кутом зору, розпізнати його нові властивості, переключитися на їх розгляд. Наприклад, слідчий повинен уміти швидко перебудовуватися в пошуковій діяльності, вчасно відмовлятися від перевірки марної версії, помічати упущені можливості розслідування справи, переходити до нових варіантів пошуку.
Отже, професійне мислення юриста залежить від його ерудиції, загальної культури і професійного досвіду.
Вищою формою свідомості є самосвідомість. Самосвідомість випливає із свідомості особи і означає усвідомлення людини самої себе у суспільстві. Самосвідомість породжує індивідуальну свідомість кожної людини, яка охоплює весь духовний світ особистості.
Більш детально розглянемо правову свідомість, її правосвідомість юриста входить його професійне мислення, фахов знання. Але професійні знання ще не визначають змісту правосвідомості юриста. Важливу роль тут відіграють певні власні критерії, оцінки, серед яких слід виділити емоційний стан юриста, його ставлення до права.
А тепер згадаємо про внутрішній імператив, службового обов'язку. Як відомо, він не підвладний чужим нормам, керується перш за все загальнолюдськими цінностями. Тобто юрист чинить ;;а велінням серця, але при цьому спрацьовує ставлення до правових норм та багато інших чинників. Все це відповідає одній із функцій юридичної деонтології.
Ця функція вимагає виділити тут зовнішні та внутрішні структурні елементи індивідуальної правосвідомості юриста.
До зовнішніх належать:
1) правові знання;
2) повага до права, до закону на основі правових переконань;
3) соціально-правова актуальність особи. До внутрішніх компонентів належать:
1) інтелектуальні (раціональні) процеси і стани;
2) емоційні процеси і стани;
3) вольові процеси і стани.
Вже вказувалося, що на сьогодні видано шість підручників різних авторів з деонтології, і всі вони різні. Прихильниками такої класифікації є Біленчук і Сливка (автори підручників). Далі пояснимо, що вони розуміють під станом.