ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.06.2020
Просмотров: 1436
Скачиваний: 3
Отже, правосвідомість юриста повинна мати професійний характер, а професійний характер є складовим елементом усієї правової системи в державі.
Основні поняття
Професійна діяльність юриста, свідомість, професійне мислення юриста, самосвідомість, правосвідомість юриста.
Необхідно залам ятати
Свідомість — це вищий рівень психологічного відображення людиною дійсності, її реалізація у вигляді узагальнених образів і понять.
Професійне мислення юриста — це система інформаційно-правової насиченості, що склалася завдяки установкам професійного призначення, тобто це узагальнена орієнтація в конкретних професійно-правових ситуаціях дійсності.
Самосвідомість є вищою формою свідомості, випливає із свідомості і означає усвідомлення людиною самої себе у суспільстві. Самосвідомість породжує індивідуальну свідомість кожної людини, яка охоплює весь духовний світ особистості.
Правосвідомість юриста — професійне мислення юриста, його професійні знання, які формуються за певними власними критеріями, оцінками з урахуванням емоційного стану юриста, його ставлення до права.
МОДУЛЬ 2. Значення та вплив деонтологічної правосвідомості на розвиток і формування професійної культури юриста
2.1. Поняття деонтологічної, загальної і юридичної правосвідомості Перш ніж почати з'ясовувати, що ж таке деоитологічна правосвідомість, давайте визначимо, де саме ми знаходимося на шляху вивчення всіх аспектів юридичної деонтології. Згадайте формулювання поняття "юридична деонтологія".
З особистими і професійними якостями юриста ми розібралися окремо. В цьому модулі визначимося з вимогами до цих якостей, а також /з системою формування цих якостей. Якості, притаманні юристу, також стали в нагоді при вивченні різних культур, які є складовими елементами професійної культури, про яку також йтиметься в цьому модулі.
Отже, правова діяльність безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки, правової культури працівника, його морального обличчя в цілому.
Але кожен юрист має своє індивідуально-правсіве поле. І тому дії та вчинки юриста випливають із його власних правових поглядів, які залежать від обставин, психічного стану, отримання певних знань тощо. І все це є необхідною умовою формування деонтологічної правосвідомості.
Таким чином, можна зробити висновок, що деонтології/на правосвідомість — це інтелектуальна власність юриста, оскільки вона пов'язана з інтелектом та моральними принципами; це конкретизація його правосвідомості.
Виходячи із сутності самої деонтології, можна сказати, що деон-тологічна правосвідомість характеризується так званою юридичною евристикою. Інакше кажучи, юрист щоразу приходить до нового висновку у процесі розгляду юридичних справ. І тому, що це неповторний індивідуальний вияв загальної праеіосвідомості в конкретних умовах, її (правосвідомість) й називають деонтологічною.
Отже, деонтологічна правосвідомість конкретизує загальну правосвідомість і є надзвичайно актуальною при загостренні правових почуттів юриста, який діє у правовому полі. І щоб це стало зрозумілим, слід виділити стадії'загально/' правосвідомості — теоретичну, практичну, досконалу. На першій стадії у юриста формується теоре-. тична правосвідомість; на другій стадії (під впливом професійної соціалізації в процесі практичної діяльності) юрист формує таку правосвідомість, якої вимагає життя; третя стадія пов'язана з великим досвідом юридичної роботи.
Юридична правосвідомість, в свою чергу, теж має три стадії:
неочікувано-раптову; очікувано-раптову і постійну.
Пояснимо. Юрист-початківець потрапляє в ситуацію, коли він не очікує моменту вияву своєї правосвідомості, і, як правило, до таких дій він не готовий. Проте друга стадія передбачає сподівання на такі прояви, і юрист заздалегідь готується до такої ситуації, навіть про всяк випадок. Третя стадія відображає той факт , коли юриста не можна нічим здивувати у професійній діяльності. Рівень його правосвідомості має вже енциклопедичний характер.
Тобто можна сказати, що вияви деонтологічної правосвідомості є своєрідним "вибухом" у діяльності юриста, це дія мозку з використанням великої енергії.
Безумовно, всі ці стадії і "вибух" Грунтуються на принципах індивідуальності і неповторності.
2.2. Взаємозв'язок деонтологічної правосвідомості і професійної культури юриста
Отже, з одного боку, можна сказати, що велике значення у формуванні деонтологічної правосвідомості має професійна культура як результат професіоналізму, розуміння правових явищ, переконання у цінності права, інтелект юриста тощо.
Але, крім розглянутих шляхів формування деонтологічної правосвідомості юриста, існують і інші — поліпшення економічного становища суспільства, соціально-побутових умов і соціальної захищеності, розвиток суспільної, політичної та інших видів свідомості, підвищення значення релігійних, культурних і моральних цінностей, піднесення рівня національного духу права та деякі інші шляхи. І тут перш за все слід сказати про авторитет права.
І треба зазначити, що, незважаючи на всі негаразди в нашому суспільстві, право все більше проникає в систему соціальних зв'язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права, тобто юристів. Почали вирішуватися деякі проблеми морального характеру. Наприклад, скасування смертної кари. Спірною на сьогодні є проблема визнання особистого права на смерть. Обговорюється така проблема, як легалізація сексуальних меншин. Багато проблем морального характеру та інші соціальні проблеми чекають свого юридичного вирішення. Це об'єктивний процесі
І саме у деонтологічних проявах зароджується нова правова думка, яка надалі вимагає нормування.
Але, на жаль, в нашому суспільстві існують різні соціальні Відхилення.
2.3. Соціальні відхилення у діяльності юристів як один із негативних факторів впливу на професійну культуру юриста
Соціальні відхилення — це порушення існуючих правових, політичних, етичних, естетичних та інших соціальних норм.
У діяльності юристів найчастіше трапляються такі відхилення від правових норм (правопорушення), як хабарництво, зловживання службовим становищем, безвідповідальність.
Серед неправових відхилень часто зустрічаються грубість, неврівноваженість, надмірна самовпевненість, користолюбство, кар'єризм, протекціонізм, бюрократизм, пияцтво. Ці найбільш поширені соціальні відхилення у юристів називають професіональними деформаціями.
Основні фактори, які викликають соціальні відхилення, це:
1) Юридичні— неурегульованість чи нечітка урегульованість суспільних відносин, відсутність послідовності, логічності прийнятих нормативних актів, їх суперечливість, що підриває віру в якість законів (наприклад, нормативні акти про податки неконкретні, неповні, казуїстичні, часто змінюються).
2) Економічні — процес руйнації старого господарського організму випереджає становлення української економіки. Відсутність стимулювання якісної роботи, невдала адаптація в новій економічній обстановці викликають апатію, агресивність; має місце побічна матеріальна вигода з юридичної справи. На жаль, є такі юристи, що консультують підприємців не на користь законних дій, а дають поради, як порушувати, "обходити" закони, скажімо, не платити податки, "відмивати" гроші тощо.
3) Організаційні— погана організація роботи; слабкий контроль вищестоящих інстанцій; безвідповідальність у доборі кадрів; недостатні заходи з підвищення кваліфікації працівників.
4) Інтелектуальні — недостатній рівень правової, етичної, політичної, естетичної культури.
5) Соціально-психологічні— вроджені недоліки виховання.
6) Соціально-ціннісні — стійке порушення ціннісних орієнтацій тих верств чи груп населення, до яких належить юрист.
Для подолання всіх цих соціальних відхилень необхідно ліквідувати причини, які їх викликали.
Враховуючи всі особливості деонтологічної правосвідомості в цілому, можна сказати, що деонтологічна правосвідомість значно випереджає саме право, вона є ідейним джерелом права і призначена для вирішення складних і відповідальних життєвих завдань.
З огляду на особу юриста деонтологічна правосвідомість відображає рівень його підготовки, стан практичного досвіду і навіть моральних та професійно-моральних якостей.
Отже, деонтологічна правосвідомість прямо впливає на розвиток і формування професійної культури. Йдеться про професійне ставлення до норм прйЕіа, про високе професійне вміння, про професійний етикет і такт, а також про наукову організацію своєї праці. Тут деонтологічна прсівосвідомість приносить неоціненну користь.
Юристу для здійснення своїх професійних обов'язків необхідно не тільки знати право, дотримуватися вимог законодавства, складати документи, а ще й вільно і красиво викладати свої думки, знати історію, філософію, політику, ввічливо та уважно спілкуватися з громадянами, елегантно одягатися тощо. Тобто володіти більш значною системою духовних цінностей, які складають поняття загальної культури особи.
2.4. Суть і структура професійної культури юриста
Поняття "професійна культура" взагалі включає в себе результати трудової діяльності, які обумовлені високим ступенем професійної моралі та загальноприйнятими нормами поведінки.
Особливостю професійної діяльності юриста є те, що його службові функції здійснюються при строгому дотриманні вимог закону, права. Юрист повсякденно має справу з тлумаченням і застосуванням норм права в органічному взаємозв'язку з нормами моралі. Професійна моральність юриста невід'ємна від суспільної моралі, а являє собою її конкретизацію стосовно юриспруденції. Норми професійної діяльності юриста — це складова частина загальної системи моралі;
вони відображають принципи справедливості, гуманності, служіння закону.
Професійна етика юриста спирається на регулятивні можливості моралі у взаємодії з правом, більшість принципів і норм якого мають безпосередній моральний зміст. Вимоги професійної моралі правни-ка, правозахисника знаходять вираз у різноманітних кодексах і перш за все у Циііільнсму кодексі, Кримінальному кодексі, Цивільно-процесуальному і Кримінально-процесуальному кодексах.
Так, скажімо, у зв'язку з презумпцією невинуватості у практичній діяльності юриста виникає низка питань етичного характеру. Підозрюваний, обвинувачений ще не є злочинцем. Ніхто не може бути визнаний винним у скоєнні злочину, а також підлягати кримінальному покаранню інакше, як за рішенням суду. Це правове положення, принцип має велике моральне значення і випливає з визнання гідності людини, її права на повноцінне життя. Обвинувачений не вважається винним, поки це не буде доведено у встановленому законом порядку. Презумпція невинуватості у Кримінальному кодексі попереджує юристів, які займаються конкретною справою, про недопустимість свавілля.
Отже, професійна культура юриста - це результат професіоналізму, розуміння правових явищ, переконання у цінності права, які обумовлені науковою організацією праці, інтелектом правника, юридичною мораллю, психологічним та педагогічним умінням і службовим етикетом.
Це визначення дає можливість окреслити компоненти професійної культури юриста.
Тобто професійна культура юриста має свою структуру, і в цій структурі виділяють: духовну, моральну, психологічну, етичну, естетичну, правову, політичну, а також національну та інші культури — інформаційну, економічну тощо.
Всі ці складові професійної культури повинні належати одному фахівцю.
Найбільш вдало і компактно поняття професійної культури дається в підручнику Біленчука П.Д. і Сливки С.С. "Правова деонтологія" стор. 72-81.
Основні поняття
Деонтологічна правосвідомість, професійна культура юриста.
Необхідно запам'ятати
Деонтологічна правосвідомість - це інтелектуальна власність юриста, оскільки вона пов'язана з його інтелектом та моральними принципами і кожного разу в процесі розгляду юридичних справ має неповторний вияв загальної правосвідомості.
Професійна культура юриста - це результати професіоналізму, розуміння правових явищ, переконання у цінності права, які обумовлені науковою організацією праці, інтелектом правника, юридичною морал-лю, психологічним та педагогічним умінням і службовим етикетом.
МОДУЛЬ 3. Службовий обов'язок юриста та професіограми юридичних професій.
3.1. Службовий обов'язок та види службового обов язку юриста
Під обов'язком слід розуміти певну систему принципів, конкретний перелік дій, доручень, які покладені на когось, за невиконання яких передбачена певна відповідальність.
Службовий обов'язок юриста - це система необхідних, самостійних правових дій у різних правових явищах, пов'язаних з моральною свідомістю, чуйністю, великою внутрішньою потребою служіння своєму народові.
Яку б посаду не займав юрист, він завжди повинен пам'ятати, що атмосфера поваги до людини повинна панувати у кожній установі. Юрист, який працоє на державній службі і виконує функції слідчого, прокурора, судді, або займає інщі посади у державному апараті, усвідомлює, що від якості його діяльності залежить авторитет держави.
Обов'язок юриста реалізується у формі як добровільного, так і примусового викозистання і дотримання приписів правових норм. Приписи можуть встановлюватись державою, трудовим колективом, громадськістю, а також самим юристом (його внутрішнім переконанням і спонуканням).
На основі цього можна виділити такі види обов'язків, що певною мірою стосуються юридичної діяльності: національний, суспільний, державний, юридичний, громадський, моральний, духовний, трудовий, професійний, службовий, функціональний, особистий (персональний) та ін.
Національний обов'язок — це система узаконених принципів буття української нації, її менталітету, які правник повинен захищати у процесі правоохоронної діяльності.
Суспільний обов'язок — це система суспільних принципів, які характеризують готовність юриста обстоювати суспільні інтереси в ім'я нормальної життєдіяльності громадян.
Державний обов'язок юриста — це система принципів влади, відображених у Е.имогах до юристів як представників державного органу виконавчої та судової влади для застосування і реалізації законів та інших законодавчих актів з питань юридичної діяльності згідно Закону України "Про державну службу".