а) Юридична деонтологія — це галузь науки, що узагальнює си­стему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття пра­вильного рішення у юридичній практиці

б) Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридичні науки та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про формування цих якостей

в) Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки, яка уза­гальнює систему знань про юридичну науку та практику, вимоги до особистих й професійних якостей юриста, систему формування цих якостей, мистецтво спілкування й прийняття правильного рішення в юридичній практиці.

г) Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки і на­вчальна дисципліна, що являє собою узагальнену систему знань про юридичну практичну діяльність, про внутрішній імператив службового обов'язку юриста, а також кодекс фахового поводження юриста, оп­тимальну збірку правил, що рекомендують, дозволяють або заборо­няють юристу керуватися ними у стосунках, що виникають у нього під час виконання своїх службових (посадових) повноважень.

2. Виберіть правильні відповіді

Предмет юридичної деонтології становлять такі елементи:

- юридична теорія;

- юридична практика;

- система моральних вимог, що складає етикет професійної діяль­ності юристів;

- закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави;

- цивільно-правові правопорушення.

3. Які з названих критеріїв притаманні визначенню предме­та юридичної деонтології?

- знання щодо вимог до професійних та особистих якостей юриста;

- загальне уявлення про державу і право;

- пізнання суті внутрішнього імперативу службового обов'язку у правових явищах;

- розкриття системи формування професійних та особистих якос­тей юриста, а також встановлення видів та форм навчання щодо здійснення юридичної діяльності;

- використань я у службовій діяльності, поряд з позитивним пра­вом, норм природного права для об'єктивної оцінки правової ситуації.

4. Яка з названих формул найбільш повно характеризує пред­мет юридичної деонтології ?

філософія — право — почуттєва норма — професійна дія;

право — юрист — норма — дія (практика).

5. Чи всі наступні методи можна вважати методами юридич­ної деонтології?

психологічний метод;

соціологічний метод;

статистичний метод;

системно-структурний метод;

порівняльно-гравоЕіий метод;

історико-полі'гичний метод;

спеціально-юридичний метод.

6. Як використовується порівняльно-правовий метод і в чому полягають його особливості?

7. Чи всі з названих елементів належать до структури юри­дичної деонтології?

Юридична дезнтологія:

- характеризує наЕ,чальну дисципліну в цілому у співвідношені до відповідної юридичної науки, визначає обсяги необхідних знань, їх;

практичну значимість;

- ознайомлює функціями діяльності юристів певної спеціальності;

---

- ознайомлює з юридичною діяльністю та її основними формами;

- розглядає особу юриста, його особисті якості через призму ок­ремих напрямків професійної діяльності та особливостей юридичної професії взагалі;

- розглядає р зні види культур як складові професійної культури юриста;

- характеризує кримінально-правові правопорушення.

8. Чи всі з названих чинників впливають на внутрішній імпе-| ратив службового обов'язку юриста?

а) загальнолюдські цінності, які увібрав у себе юрист;

б) юридична та загальна соціалізація;

в) принципи суспільства;

| г) державний, а також професійний, юридичний, трудовий, гро-^! мадський, моральний обов'язки;

д) правові та моральні норми.

9. Який механізм дії принципів юридичної деонтології у фор­муванні внутрішнього імперативу службового обов'язку?

10. Згрупуйте принципи та функції юридичної деонтології, ^; виходячи із власних міркувань.

11. Встановіть різницю між духом права і повагою до права, духовною і моральною відповідальністю.

Додаток до рівня 1

Відповіді на запитання для самоконтролю

2.1. "Деонтологія" — як науковий термін у системі етичних знань був вперше вжитий англійським філософом і правознавцем Ієремією Бентамом (1748-1832).

У 1834 році вийшла книга Ієремія Бентама "Деонтологія, або наука про мораль", яка досі не перекладена на інші мови. В цій книзі автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку.

Бентам вважав деонтологію наукою про професійні обов'язки, зокрема, про внутрішній імператив обов'язку. Право та мораль він вважав вирішальним чинником деонтології.

2.2. Передумовою виникнення юридичної деонтології стала ме­дична деонтологія. Деонтологією називали професійну етику медиків. Основоположником медичної деонтології вважається професор М.Н.Петров. Ще на початку 50-х років він запропонував увести у прак­тику медичної освіти навчальну дисципліну і назвав її "Медична деон­тологія". На його думку, деонтологія вивчає не тільки відносини "лікар-хворий", але й систему організації обслуговування хворого в лікар­нях, поліклініках культуру обслуговування.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спец­іальний курс "Вступ до юридичної деонтології", метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та надання інформації про майбутню професійну діяльність.

У другій половині 80-х років вперше була запроваджена навчаль­на дисципліна "Деонтологія". Її започаткував проф. В.М. Горшенєв. Як навчальна дисципліна юридична деонтологія була запроваджена згідно з програмою бакалаврату у 1996 році.

Юридична деонтологія як і медична деонтологія націлені на за­безпечення високоякісного, високогу манного ставлення до такої соц­іальної цінності як особа.

2.3. Наука — це сума знань про навколишній світ. Метою науки як системи знань є опис, пояснення і прогнозування процесів та явищ дійсності, які становлять пердмет її вивчення. Ця мета досягається у процесі творчої д яльності окремих науковців або їхніх колективів.

---

2.4. Природознавчі, технічні, суспільні.

Природознавчі вивчають природу. Технічні містять знання про різні технічні конструкції. Суспільні науки досліджують суспільне життя.

Кожну з цих трьох великих структур можна поділити на окремі види. Так, серед суспільних наук розрізняють історичну, економічну, юридичну та інші.

Юридична наука, як і інші названі науки, ділиться на окремі групи наук, кожна з яких має свій предмет, вивчає певну сторону об'єкта.

2.5. Різниця голягає в наступному:

- інформаційний зміст науки ширше, ніж зміст відповідної дисцип­ліни, тому що остання включає лише частину знань науки.

- зміст науки може існувати в різних точках зору вчених, зміст навчальної дисципліни - це перевірені канонічні знання.

- наука не має конкретного адресата, на якого вона орієнтується, а навчальна дисципліна орієнтується на категорію людей, що навча­ються, враховуючи майбутню професійну діяльність.

- наука включає тільки юридичні знання, а навчальна дисципліна -окрім знання, передбачає отримання вміння і навичок реалізації знань;

- наукові дані вміш,ені в монографіях, брошурах та інших науко­вих виданнях, а з^іст дисципліни — в підручниках і лекціях.

2.6. Предмет, метод, принципи, функції. Цей набір розкриває своєрідність і специфіку юридичної деонтології як і будь-якої іншої дисципліни.

2.7. Метод — це спосіб побудови і обґрунтування системи знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Метод юридичної деонтології — це сукупність лзгічних прийомів і конкретних засобів обґрунтування системи знанз про теоретичне розуміння і практичне застосування деонтологічних нормативів, тобто нормативів психологічної, політичної, екологічної, етичної та інших культур юриста.

Залежно від визначеності предмета дослідження всі методи под­іляються на загальні і окремі.

В юридичній деонтології виділяють: всезагальний, загальні і спец­іальні (окремі) методи.

На відміну від предмета метод дає змогу повніше охарактеризу­вати природу даної науки, виявити її відмінні ознаки і тим самим точніше визначити межі цієї науки.

2.8. Функції через свої види і поняття найбільш повно розкрива­ють соціальне призначення, місце і роль юридичної науки. Функції юридичної деонтології є виявом цінності цієї науки, а відсутність будь-якої з функцій позбавляє науку тієї цінності, ;жу вона несе для формування професіоналізму юриста.

2.9. Внутрішній імператив (імператив — від латинського "веління") службового обов'язку сформований людиною самою для себе під впли­вом нормативних факторів, морально-правових норм, обставин, в які людина потрапила. Внутрішній імператив службового обов'язку не підвладний чужим нормам; він керується перш за все загальнолюдсь­кими цінностями, які увібрав у себе юрист, - він чинить за велінням серця, але, крім цього, на внутрішній імператив впливає багато чинників:

---

юридична та загальна соціалізація, правові та морсільні норми; певні принципи, такі як, логічність, вірність ідеї, обоЕі'язковість тощо.

2.10. Внутрішній імператив складається одночасно з правової та моральної поведінки фахівця, реалізується під впливом його сумлі­ння та обов'язку, який вимагає дотримання певних норм та вимог суспільства.

Зовнішній імператив обов'язку виробляє для конкретного юри­ста інша особа, держава чи різні організації.

Внутрішній імператив є законом, виробленим юристом для себе особисто. Цей "закон" діє залежно від ситуації. Під впливом добро­вільно накладеного на себе імперативу юрист сам себе примушує діяти, виявляти свої особисті якості (зокрема, людяність), а також демонструвати свободу розумної волі, веління серця, поклик сумління тощо.

Внутрішній імператив для юридичної деонтології є ціннішим, оск­ільки це, перш за все, конкретний обов'язок людини (за велінням душі та волі), який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, юрист усвідомлює свої вчинки, які мають цільову спрямованість.

2.11. Від рівня правосвідомості суспільства, усіх його складових, усвідомлення важливості верховенства права в усіх сферах. Закони творять конкретні люди — члени певного суспільства — законодавці, урядовці, громадські діячі, певною мірою — громадська думка. Із за­конів складається національне право. Національні особливості украї­нського права розкривають історико-юридичні факти. В них відобра­жаються історичні традиції та національні звичаї, психологічні власти­вості характеру нації, особливості її потреб та інтересів, умови і мож­ливості життя. Національний дух українського права вбирає в себе інтелектуальний потенціал як української нації, так і інтелектуальний потенціал інших народів.

2.12. Це офіційне, формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлюються або санкціонується держа­вою, охороняється нею від порушень, спрямоване на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінно­стей шляхом встановлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів права.

2.13. Правовий звичай, моральні норми, етичні норми, релігійні норми, а також професійна етика та професійна культура. Існують офіційні джерела юридичної деонтології — акти про норми-стандарти, які пред'являються до юридичної професії. Наприклад: "Кодекс честі працівників органів внутрішніх справ". Етичний кодекс працівників органів внутрішніх справ". Положення таких документів стають нор­мативними (нормативами культури юриста) і набувають значення фа­хових стандартів, тобто поширюються на всіх представників професії.

Джерелами юридичної деонтології є також службові документи, статути, затверджені певними міністерствами і відомствами (наприклад, "Статут патрульно-постової служби міліції України", затверджений на­казом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року).

---

І, нарешті, у найбільш загальному вигляді деонтологічні вимоги до юристів різної спеціалізації закріплені в законах і підзаконних актах.

2.14. Закон — це нормативно-правовий акт вищого представ­ницького органу державної влади (Верховної Ради України) або всьо­го народу (під час проведення референдуму), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю і інтереси більшості насе­лення і має найвищу або вищу юридичну силу.

2.15. Підзаконні нормативно-правові акти — це такі акти, які прий­няті компетентними державними органами чи уповноваженими дер­жавою іншими суб'єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання.

2.16. Закон України "Про освіту". В цьому Законі закріплені принципи освіти, структура вищої освіти, види документів, які засвід­чують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освіт­ньо-кваліфікаційними рівнями, стандарти вищої освіти та інші положення.

РІВЕНЬ 2

БЛОК 1. Юрист, громадянське суспільство і держава Тематика модулів

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення юриста в громадянському суспільстві та правовій державі.

МОДУЛЬ 2. Соціалізація юриста, юридична діяльність та си­стема юридичної діяльності .

МОДУЛЬ 3. Соціальне регулювання юридичної практичної діяльності.

МОДУЛЬ 4. Правове (державне) регулювання професійної юридичної діяльності та основні види юридичної практики.

МОДУЛЬ 1.

1. Поняття "юрист" і основні риси юридичної професії.

2. Соціальне призначення юриста.

3. Професія, юридичний фах і кваліфікація юриста.

4. Атестація юриста.

МОДУЛЬ 2.

1. Соціалізація особи у поєднанні з суспільством.

2. Соціалізація юриста та соціальна діяльність.

3. Юридична діяльність та її види.

4. Поняття юридичної справи та порядок її ведення.

5. Система юридичної діяльності.

МОДУЛЬ 3.

1. Поняття і види соціального регулювання.

2. Поняття моралі.

3. Нормативне регулювання за допомогою різних видів норма­тивних систем.

4. Соціальне регулювання діяльності юриста.

5. Юридична практика — її поняття та співвідношення з юридич­ною діяльністю.

МОДУЛЬ 4.

1. Норми, що застосовуються в правовому регулюванні.

2. Внутрішні і зовнішні державні акти, що регулюють юридичну практичну діяльність.

3. Кадрова політика держави

4. Основні види юридичної практики та їх характеристика.

Зміст модулів рівня 2 і рекомендована література для вивчення матеріалу

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення юриста в громадянському суспільстві та правовій державі

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ Поняття «юрист» та його визначення. Основні риси юридичної професії. Фундаментальні і спеціальні знання. Соцісільне призначення юриста. Професіонал. Професіоналізм. Юридичний фах. Професії і фахи, затверджені в Державному реєстрі. Кваліфікація юриста. Атес­тація юриста. Якості юриста як особи, що Еіизначають рівень його кваліфікації.

---

Смотрите также файлы

• Moduli_pitannya(1).doc

• конфессиональное право.doc

• курсова ЕУП2011.doc

• 32-35.doc

• 24-27.doc