Файл: МИКРОБЫ ВСЕ ОТВЕТЫ.doc

Складні методи фарбування:

Метод Ціля-Нільсена призначений для диференціації кислотостійких бактерій збудників туберкульозу та лепри від некіслотоустойчівих.

Метод Нейссера використовується для виявлення зерен волютину.

Метод Буррі є негативним методом забарвлення: забарвлюється фон, і не фарбуються самі мікроорганізми. Для цього використовують барвники, не фарбують бактерії, наприклад туш.

Метод Буррі-Гінса використовується для фарбування капсульних бактерій і заснований на тому, що капсула не сприймає барвники.

Метод фарбування за Романовським-Гімзою універсальний метод фарбування. При фарбуванні найпростіших їх цитоплазма набуває блакитний колір, а ядра — червоно-фіолетовий.

Основні відмінності складних методів фарбування від простих: Використання декількох барвників.; Використовування додаткових інгридієнтів, що не мають забарвлюючих властивостей.

Метод Грама є універсальним методом забарвлення і рекомендується для фарбування прокариотических клітин. Фарбування за Грамом є важливим методом для диференціації різних видів мікроорганізмів за тинкторальними властивостями

Фактори, які впливають на фарбування бактерій за Грамом:

Точне виконання правил приготування мазка, тривалості фарбування та знебарвлюваності спиртом. Крім того, має значення вік культури та мінливість мікроорганізмів.

Для грам позитивних бактерій є спільне: чутливість до лізоциму, пеніциліну, йоду; нечутливість до дії пепсину панкреатину; слабо виражені імуногенні властивості; можуть бути ксимлостійкими; можуть утворювати ендоспори, екзотоксин; війки не виявлені

Для грам негативних бактерій є спільним: перетравлюються ферментами ШКТ; мало чутливі до дії лізоциму, пеніциліну, йоду; імуногенні властивості добре виражені; чутливі до дії кислот; ендоспор не утворюють; рідко утворюють екзотоксин; можуть утворювати війки

11.Принципи організації,апаратура і режим роботи бактеріологічної,серологічної та вірусологічної лабораторій.

Бактеріологічна лабораторія-науково-дослідні,науково-практичні,практичні установи,які проводять бактеріологічні,серологічні та мікробіологічні дослідження.Їх організовують при науково-дослідних інститутах,навчальних закладах,клінічних лікарнях та санітарно-епідеміологічних станціях.

Правила роботи в мікробіологічних лабораторіях:

1. Всі співробітники повинні працювати в медичних халатах, шапочках і змінного взуття.

2. У лабораторії забороняється палити і приймати їжу.

3. При випадковому потрапляннні заразного матеріалу на стіл, шкіру це місце необхідно ретельно обробити дезінфікуючим розчином.

4. Зберігання, спостереження за культурами мікроорганізмів і їх знищення повинні проводитися відповідно до спеціальної інструкції.

5. Після закінчення роботи руки слід ретельно вимити, а при необхідності обробити дезінфікуючим розчином.

У кожній лабораторії передбачені: а бокси для роботи з окремими групами бактерій або вірусами, б приміщення для серологічних досліджень, приготування поживних середовищ, стерилізації, миття посуду; в віварій з боксами для здорових і піддослідних тварин;, г реєстратура для прийому та видачі аналізів. Поряд з цими приміщеннями у вірусологічних лабораторіях є бокси для спеціальної обробки досліджуваного матеріалу і для роботи з клітинними культурами.

Лабораторії забезпечені наступним обладнанням: імерсійним мікроскопами з додатковими пристосуваннями, люмінесцентним мікроскопом, термостатами, приладами для стерилізації автоклав, сушильну шафу, свертивателі, рН-метрами, апаратом для отримання дистильованої води дистилятор, центрифугами, технічними, аналітичними вагами, апаратурою для фільтрування фільтр Зейтца тощо, водяними банями, холодильниками, апаратом для виготовлення ватно-марлевих пробок, набором інструментів бактеріологічні петлі, шпателі, голки, пінцети та ін, лабораторним посудом пробірки, колби, чашки Петрі, матраци, флакони, ампули, пастерівські і градуйовані піпетки.

В лабораторії є місце для забарвлення мікроскопічних препаратів, де знаходяться розчини фарб, спирт, кислоти, фільтрувальний папір та ін Кожне робоче місце забезпечене газовим пальником або спиртівкою і банкою з дезінфікуючим розчином. Для повсякденної роботи лабораторія повинна мати у своєму розпорядженні необхідні поживні середовища, хімічні реактиви, діагностичні препарати. У великих лабораторіях є термальні кімнати для масового вирощування мікроорганізмів, постановки серологічних реакцій.

12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом

Бактеріоскопічний мікроскопічний метод

сукупність способів виявлення та вивчення морфологічних і тинкторіальних властивостей бактерій мікробів Застосовують для встановлення діагноза інфекції. захворювання чи іншого викликаного мікробами процесу, а також при ідентифікації виділеної чистої к-ри. У лабораторній практиці використовують такі типи мікроскопічних препаратів: 1 висячу краплю 2 придавлену краплю 3 тонкий мазок крові, гною, мокротиння та ін; 4 товсту краплю 5 агар-мікроскопію 6 препарат-відбиток 7 фіксований мазок. У Бактеріологічній практиці частіше застосовують останній тип препарату. Приготування його складається з декількох етапів: 1 забору і доставки матеріалу для дослідження 2 приготування препарату. Для цього досл. матеріал наносять на чисте, знежирене предметне скло з допомогою бактерій. петлі і розподіляють по площі в 1 см2. Щільний густий матеріал або к-ру з щільного середовища вносять бактерій. петлею в краплину фізрозчину, ретельно розмішують і розподіляють по склу на такому ж просторі, як і в попередньому випадку. Величина внесеного матеріалу залежить від передбачуваної кількості бактерій в ньому. 3 приготовлений мазок висушують на відкритому повітрі або в теплому струмені повітря від газового пальника, 4 препарат фіксується на склі для забезпечення безпеки подальшої роботи, прикріплення бактерій до скла, кращого сприйняття ними фарби, оскільки структури вбитих бактерій легше і міцніше сприймають барвники; 5 фіксовані мазки забарвлюють одним з простих або спеціальних методів фарбування , занурюючи мазок в барвник або наливаючи його на препарат так, щоб вся поверхня препарату була вкрита суцільним шаром барвника, і добре просушують на повітрі. Погано висушений препарат дає каламутне зображення при імерсійної мікроскопії через утворення емульсії; 7 мікроскопії мазка. Цінність Б.м. полягає в простоті, доступності методик і швидкості отримання результатів 30 — 60 хв і менше.

Метод фарбування за Грамом

1. Фіксований мазок забарвлюють карболовим розчином генціановий фіолетового протягом 1-2 хвилин.

2. Протягом 1 хвилини обробляють мазок розчином Люголя.

3. Знебарвлюють спиртом 10-20 сек.

4. Промивають водою.

5. Дофарбовують мазок водним розчином фуксину 1-2 хвилини.

13.Конструктивний та енергетичний метаболізм.Класифікація бактерій за типами живлення.

Енергетичний метаболізм. Для синтезу компонентів мікробної клітини та процесів життєдіяльності,крім поживних речовин потрібна також і енергія.У результаті енергетичного метаболізму енергія накопичується у вигляді молекул АТФ.Хемолітотрофи здатні отримувати енергію з неорганічних сполук.Хемоорганотрофи одержують енергію в процесі реакцій окислення-відновлення,сполучених з реакцією фосфорилювання.Бактерії забезпечують себе енергією за рахунок окислювального фосфорилюваннядихання,субстратного фосфорилюваннябродіннята змішаного.

Конструктивний метаболізм.Сукупність біосинтетичних реакцій,в результаті яких із низькомолекулярних сполук утворюються клітинні полімери.Синтез основних органічних компонентів у бактерій відбувається завдяки реакції полімеризації.Для цього використовуються амінокислоти,моносахариди,жирні кислоти.Частина низькомолекулярних сполук потрапляє у бактеріальні клітини іззовні після розщеплення екзоферментами різних поживних субстратів.Більшість інших сполук,утворюються в клітині в результаті катаболізму вуглеводів.

Класифікація за типами живлення

За джерелами засвоєння вуглецю:

-аутотрофи-синтезують вуглецьвмісні компоненти кліт. з неорганічного вуглецю

-гетеротрофи-використ. органічний вуглець

За способами споживання азоту:

-аміноаутотрофи-задовільняють свої потреби в азоті за допомогою фіксації атмосферного азоту або використ. азот з азотовмісних мінеральних солей.

-аміногетеротрофи-використовують азот органічних сполук

За рахунок синтезу глюкози та солей амонію:

-прототрофи-синтез. речовини з глюкози та солей амонію

-ауксотрофи-беруть реч. з навколишнього середовища

За джерелами енергії:

-фототрофи-використ. Сонячну енергію

-хемотрофи-використ. окисно-відновні реакціїхемолітотрофи,хемоорганотрофи

14. Типи і механізми живлення мікроорганізмів. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину. Хімічний склад мікроорганізмів. Значення складових компонентів. Поживні середовища, вимоги до них. Класифікація поживних середовищ, які використовують у мікробіології

Типи живлення: автотрофи для створення нових клітин використовують окис водню і гетеротрофи використовують готові сформовані органічні сполуки. Гетеротрофи в свою чергу поділяються на сапрофіти потребують мертві органічні речовини і паразити визивають хвороби в тих істотах, в яких живуть

Механізми проникнення поживних речовин: дифузія, полегшена дифузія, транслокація груп коли транспортуєма сполука піддається модифікаційним змінам, активний транспорт затрати енергії

Мікробні клітини майже цілком складаються з води біля 80 %. 20 % вмісту клітини припадає на сухі речовини. Якщо їх прийняти за 100 %, то хімічний склад клітини буде такий: вуглецю — 46-50 %. кисню — 30, водню — 6-7, азоту — 7-14, мінеральних речовин — 2-14 %. До мінеральних речовин належать фосфор, калій, натрій, магній, сірка, кальцій, хлор, залізо, цинк, бор, хром та інші.

Вода: розчинник для кристалічних речовин, джерело водневих іонів, учасник хім. реакції

Білки: утворюють мембрану на поверхні цитоплазми ліпопротеїди, здійснюють хім. реакції ферменти; обумовлюють видову специфічність мікроорганізмів.

Полісахариди: розпадаються на глюкозу, фруктозу, галактозу.

Класифікація поживних середовищ:

-за консистенцією

1тверді 2напіврідкі 3 рідкі

-за походженням

1Природні сироватка крові, жовч, яйця, молоко, морква

2Штучні; 3 Синтетичні

-за призначенням і складом

1Основні МПБ, МПА

2Диференціально-діагностичніСередовище Гісса, Середовище Левіна, кровяний МПА, згорнута сироватка

3Спеціальний жовчний бульйон, цукровий бульйон, асцит, агар

Вимоги до поживних середовищем:

Повноцінність за хім. складом; наявність стимуляторів росту; певна реакція рН; буферність; ізотонічність; вязкість; вологість; прозорість; стерильність.

15.Дихання мо.Класифікація за типами дихання.Аеробний і анаеробний тип дихання.Бродіння.Ферменти і структури мо,що беруть участь у процесі дихання.Методи вирощування анаеробних бактерій.

Класифікація за типами дихання

Дихання бактерій. Це один із шляхів біологічного окислення, який відбувається з утворенням молекул АТФ, тобто супроводжується нагромадженням енергії. Під час цього процесу одні речовини органічні та неорганічні сполуки служать донорами електронів і при цьому окислюються, акцепторами електронів виступають неорганічні сполуки, вони відновлюються. В одних мікроорганізмів кінцевим акцептором електронів виступає кисень, у інших — неорганічні сульфати, нітрати, карбонати.

1.Облігатні аероби — мікроорганізми, для оптимальнгоо росту яких необхідно 21 % кисню. До них належать збудники туберкульозу, чуми, холерний вібріон. На поверхні рідких живильних середовищ вони ростуть, як правило, у вигляді плівки.

2.Облігатні анаероби — бактерії, які ростуть при відсутності вільного молекулярного кисню за рахунок процесів бродіння. Вони одержують кисень з органічних сполук у процесі їх метаболізму. Деякі з них не виносять навіть незначної кількості вільного кисню. Такими бактеріями є збудники правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції, бактероїди, фузобактерії та ін. Окремі клостридії можуть бути аеротолерантними. Для культивування їх використовують спеціальні живильні середовища й апарати анаеростати, в яких створюються анаеробні умови за рахунок поглинання кисню або заміни його індиферентиними газами азотом, воднем.