ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.07.2024
Просмотров: 364
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.
12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом
18. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації
19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів
20. Методи стерилізації, апаратура. Дезінфекція та стерилізація стоматологічних інструментів.
27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення.
42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин
46.Р-ція гальмування гемаглютинації,її механізм, практичне використання.
62.Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.
66. Типи алергічних реакцій. Механізми розвитку гіперчутливості негайного та сповільненого типу.
77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
79. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
80. Гіперчутливість негайного та сповільненого типу. Механізми розвитку цих реакцій
81. Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці
87.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
71.Антитоксини,їх класифікації, механізм дії, принцип одержання ант сироваток. Одиниці виміру практичне використання Антитоксини-антитіла к-рі утворяться в організмі тварин і людини у відповідь на появу токсинів мікробного чи тваринного походження, є могутнім чинником антитоксичного імунітету. Антитоксини застосовуються у виді антитоксичних сироваток: протидифтерійна, протиправцева протистобнячний імуноглобулін, протигангренозна, глобулін проти сибірки, протистафилококовий імуноглобулін. Зміст антитоксину в антитоксичних сироватках виражається в антитоксичних одиницях. Антотокс сиров готують шляхом імунізації тварин мікробними екзотоксинами і використовують для профілактики і лікування столбняк, ботулізм, гангрена, дифтерія, стафілоккокові і стрептоккові інфекції Також сюди відносяться сироватки проти отрут змій. В даний час більшість сироваток випускається в очищеному концентрованому виді, це дозволило знизить кількість і тяжкість побічних реакцій котрі розвиваються при введенні в організм білкових субстанцій.
72-74. Серологічні реакції, їх характеристика, основні типи. Реакції аглютинації, преципітації, звязування комплементу, їх суть, значення. Закономірності СР: взаємодія АГ і АТ строго специфічно, СР проходить при адекватних визначених співвідношеннях кількості АГ і АТ, СР мають двухфазний характер, специфічна взаємодія-фаза невидима, утворення видимих комплексів-для цього додають фізіологічний розчин, СР проходить по типу фізико-хім колоїдної реакції, СР оборотні, виділяється невелика к-сть тепла слабко екзотермічний Цілі використання СР: І серологічна ідентифікація — визначення виду невідомого АГ за допомогою відомих АТ: а невідомі АГ-МіО патогенні і непатогенні, токсини різного походження , білки крові, клітини різних органів і тканин іншого виду або групи крові, клітини трансплантанта, бвідомі АТ- стандартні препарати імунні діагностичні сироватки ІДС. ІІ серологічна діагностика-визначення невідомих АТ за допомогою відомих АГ-діагностикумів:1.невідомі АТ-сироватки крові людей- хворих, що перехворіли, носіїв, вакцінованих, 2. діагностикум-стандартні препарати, що одержують з чистих культур МіО певних видів або АГ. МіО вирощують, потім стандартизують кількість мікробів-одиниця обєму та убивають або інактивують температура Т, формалін,спирт і ін. Діагностикум втрачає патогенність але зберігає АГ-ні властивості. Види СР:1. реакція аглютинації РА склеювання великих корпускулярних АГ під дією специфічних АТ. АГ в РА наз аглютикоген а АТ-аглютинін. Комплекс-аглютинат.Механізм РА: при взаємодії АГ-детермінанти активних центрів АТ утворюється комплекс по типу решітки. Вони видимі в присутності електроліту фізіологічний розчин
Використовують для визначення антитіл у сироватці крові хворих при черевному тифі і паратифах. 2.реакції преципітації РП -осадження мілкодисперсного АГ або розчинного АГ під дією специфічних АТ АГ-преципітоген, АТ-преципітин, комплекс-преципітат. Ризновиди реакції аглютинаціїреакція непрямий гемаглютинації:1. РНГА- викоирстовується в тому випадку, якщо АГ розчинний або дуже дрібний. У ролі АГ застосовують еритроцитний діагностикум, АГ-досліджувана сироватка крові. При взаємодії АГ і АТ відбувається склеювання еритроцитів і випадання в осад. Його краї будуть нерівними. У нормі еритроцити утв осад з рівним краєм. 2. РОНГА — у цьому випадку на еритроцитах адсорбують АТ. а реакція лізиса — трикомпонентні реакції, проходять між АГ і АТ у присутності Со. У результаті утв комплекс АГ-АТ, з ним звязується Со та відбувається лізис АГ. Лізис різних АГ:бактерій-бактеріоліз, вірусів- вірусоліз, клітин-цитоліз, невидимий виняток-лізис еритроцитів-гемоліз. При гемолізі в результаті руйнації еритроцитів з них виходить гемоглобін. Ми бачимо прозору червону рідину-наз. лаковою кровю Якщо немає гемолізу-у пробірці буде осад еритроцитів. Реакція звязування комплементу широко використовується з метою сер. діагностики інфекційних хвороб. Досліджувана сироватка прогрівається при 56° для інактивації власного комплементу. У пробірку вносять цю сироватку, відповідний антиген і комплемент у робочій дозі, встановленій заздалегідь. Реакція відбувається в термостаті, хоча можливі й інші температурні режими. Якщо в досліджуваній сироватці є антитіла, вони звязуються з антигеном і фіксують комплемент. Проте, у цій фазі не наступає видимих змін, тому у другій фазі виявляють результат реакції за допомогою індикаторної гемолітичної системи еритроцити барана й гемолітична сироватка. Якщо у другій фазі гемоліз не наступив, це означає, що комплемент звязався у першій фазі реакції, тобто в досліджуваній сироватці є антитіла реакція позитивна. Якщо ж у результаті реакції наступив гемоліз — реакція негативна, антитіл у досліджуваній сироватці немає в першій фазі не відбулось реакції між антитілами й антигеном і не звязався комплемент.
РЗК використовують також для виявлення антигенів, у цьому разі необхідна імунна діагностична сироватка з відомими антитілами
76. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.
Імунна система — лімфоїдна тканина яка взаємодіє з іншими системами і робить специфічний контроль сталості внутрішнього середовища і гомеостазу. Розрізняють: 1. центральні органи — тимус, сумка в птахів, у людини кістковий мозок.2. периферичні органи- Пеєрові бляшки, лімфатичні вузли,селезінка, мигдалини і к.к. крові.
Іммунокомпетентні клітини — імуноцити: Т-лімфоцити 55-60%:
1. Т-кіллери — лімфоцити які руйнують чужорідні клітки пухлини, трансплантанти без участі антитіл і комплемнета.
2. Т-хелпери — взаємодіють з В-лімфоцитами, стимулюють їхню проліферацію і трансформацію в плазматичні клітки які утворять антитіла.
3. Т-супресори гнітять проліферацію В-лімфоцитів і продукцію антитіл. Сприяють розвитку імунологічної толерантності.
4. Т-ефектори — клітки які відповідають за клітинні реакції імунітету. Відторгненню трансплантанта, протипухлинний противірусний імунітет.
5. Т-ампіліфери — клітини підсилювачі ф-ції Т-ефекторів і ін.
6. Т-лімфоцити памяті — зберігають інформацію про антиген і передають її іншим кліткам.
В-лімфоцити 25-30%- дозрівають у кістковому мозку людини. Виділяють: 1. В1-Т незалежні беруть участь в утворенні антитіл без взаємодії з Т-лимфоцитами. 2. В2-Т залежні перетворюються в плазматичні клітки за допомогою Т-хелперов. 3. В3-киллеры — руйнують клітки-мішені без комплементу але за допомогою антитіл. 4. В4-супресоры — гнітять проліферацію Т-лимфоцитов. 5. В5-лімфоцити памяті.
Нульові клітини 10-20% виконують ф-ції контролю регуляції інших імуноцитів. Вони викликають руйнування кліток без участі антитіл. Макрофаги — фагоцити циркулюючі в периферичній крові і тканинні макрофаги, утворюються в кістковому мозку з полипотентної стовбурної клітки, попадає в кровоток у виді моноцитів. Імунотропні препарати сприяють підвищенню імунітету .
Препарати для імунокорекції. Препарати, що специфічно впливають на функції імунної системи називають імуномодуляторами.
Імуномодулятори — це речовини синтетичного або біологічного походження, які здатні стимулювати, пригнічувати або регулювати імунні механізми. Гомологічні імуномодулятори — це ендомодулятори, які виробляються в організмі. До них належать інтерферони, інтерлейкіни, фактор некрозу пухлин та інші цитокіни, гормоноподібні поліпептиди тимуса. Гетерологічні імуномодулятори — це речовини природного або синтетичного походження, які впливають на імунну систему. До них належать природні сполуки — мікроорганізми та їхні компоненти, вакцинні препарати, ліпополісахариди клітинної стінки ЛПС, глікани, нуклеїнові кислоти. До синтетичних імуномодуляторів належать поліфосфати, полікарбоксилати, полісульфати, левамізол, інозіплекс та ін.
У клінічній практиці застосовують препарати одержані із зобної залози — Т-активін, тімозин, тімотропін,Вони стимулюють Т-лімфоцити, продукцію інтерлейкінів. Бактеріальні продукти ЛПС, сальмозан, продігіозан, пірогенал стимулюють функцію В-лімфоцитів. Левомізол декаріс коригує функцію Т-лімфоцитів. Одержані також лікувальні препарати інтерлейкінів ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-6, які впливають на диференціацію В-лімфоцитів. Як імуномодулятори застосовують генно-інженерні препарати інтерферонів та інтерфероногенів- речовин, що індукують синтез природних інтерферонів. Для пригнічення імунних реакцій проти пересадженого органу застосовують антилімфоцитарний імуноглобулін та антибіотик циклоспорин В який вибірково діє на Т-лімфоцити.
77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
До специфічних факторів гуморального імунітету відносяться білки, виділювані клітками імунної системи при специфічній її активації інтерлейкіни, специфічні антитіла різних класів і ін.
Гуморальна імунна відповідь утворення антитіл являє собою кульмінацію ряду клітинних і молекулярних взаємодій, що відбуваються у визначеній послідовності:
- T-клітки розпізнають антиген, представлений ним антигенпрезентирующими клетками, і в результаті переходять в активований стан
- Tх-клітки хелперние T-лимфоцити взаємодіють з B-клітками, що презентують їм антигенні фрагменти
- активовані B-лімфоцити проліферують і диференціюються в антитілоутворюючі клітки
- починається синтез антитіл і від їхнього класу залежить характер наступної імунної відповіді.
78.Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємоддія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді. Первинна імунна відповідь виникає при першій зустрічі із специфічним антигеном. При цьому виробляються IgM, пізніше з`являються IgG. Вторинна імунологічна відповідь виникає при повторному попаданні антигену в організм і супроводжується накопиченням IgG. Імунологічна толерантність — це природна толерантність, розвивається ще в ембріональному періоді.
. При вторинному введенні антигену вторинна імунна відповідь латентний період укорочений до декількох чи годин 1-2 доби, логарифмічна фаза характеризируется швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл, що в останніх фазах довгостроково утримується і повільно в плині декількох років знижується. Синтезуються головним чином Іg. Після первинного введення антигену в имунной системі формується клон лімфоцитів, що несуть імунологічну память про даний антиген.
79. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система людини складається з:
центральної червоний кістковий мозок і тимус
периферійної лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс.
Неспецифічний захист направлений супроти антигенів та ушкоджувальних агентів взагалі, а специфічний імунний захист направлений на боротьбу з конкретними збудниками.