Файл: МИКРОБЫ ВСЕ ОТВЕТЫ.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 05.07.2024

Просмотров: 319

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.

5.Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.

6. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори. Спороутворення

7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.

8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті плісняві гриби

12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом

16. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для диференціації бактерій. Ферменти патогенності

17.Ріст і способи розмноження бактерій.Механізми клітинного поділу,фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах.

18. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації

19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів

20. Методи стерилізації, апаратура. Дезінфекція та стерилізація стоматологічних інструментів.

22. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики . Класифікація бактерій. Характеристика виду. Інфравидові варіанти

24. Генотипова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації : трансформація, трансдукція, конюгація.

25.Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутації, рекомбінації і селекції в еволюції мікробів.

27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення.

28. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії

30. Антагонізм у мікроорганізмів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми.

33.Токсини мікробівекзо- і ендотоксини.Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань.

34. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.

37. Історія відкриття і головні етапи розвитку вірусології. Роль Івановського. Методи визначення вірусів. Методи культивування вірусів та іх оцінка.

38. Морфологія і ультраструктура вірусів. Типи симетрії вірусів. Хімічний склад, функції складових компонентів вірусів.

40. Форми взаємодії бактеріофагів з бактеріальною клітиною. Вірулентні і помірні фаги. Характеристика продуктивної взаємодії. Лізогенія і фагова конверсія.

41.Сучасні погляди на природу і походження вірусів. Місце вірусів у системі живого. Методи культивування вірусів та їх оцінка.

42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин

43.Методи культивування вірусів та їх оцінкадив. Запитання 41. Методи визначення репродукції вірусів.

45. Серолог.Р-ції, які викор.У вірусології. Р-ція нейтралізації, її механізм, практичне використання. Реакція вірус нейтралізації, механізми, практичне значення

46.Р-ція гальмування гемаглютинації,її механізм, практичне використання.

56.Етапи розвитку імунології. Роль Мечнікова, Беринга, Ерліха. Види імунітету і форми його прояву. Видовий та набутий імунітет класифікація. Активний та пасивний імунітет

61.Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна память, її механізм.

62.Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.

63.Взаємодія клітин в імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи. Антигенрепрезентуючі клітини, т- та в-лімфоцити. Інтерлейкіни.

66. Типи алергічних реакцій. Механізми розвитку гіперчутливості негайного та сповільненого типу.

76. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.

77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.

79. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії

80. Гіперчутливість негайного та сповільненого типу. Механізми розвитку цих реакцій

81. Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці

85.Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип депо вакцини .

87.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.

25.Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутації, рекомбінації і селекції в еволюції мікробів.

До позахромосомних факторів спадковості відносять плазміди, транспонози та IS-елементи.

1.Плазміди- незалежні генетичні елементи, що містять додаткові гени.Є незалежними репліконами, їх ДНК замкнена у кільце.Не обєднані з бактеріальною хромосомою.При поділі бактерії розділяються між дочірніми клітинами випадково.

Ф-ції плазмід:регулюють власну реплікацію та кількість утворюваних копій,виконують ряд інших функцій: стійкість до антибіотиків даної бактерійної популяціїR-плазміди, несуть гени вірулентності або токсинівEnt-плазміди, детермінують синтез гемолізину і обумовлюють вірулентність деяких бактервйHly-плазміди, несуть гени синтезу білків, спрямованих проти інших бактерійCol-плазміди, зумовлюють наявність у бактерій F-пілів та їх здатність обмінюватись генетичним матеріалом шляхом конюгаціїF-плазміди.

Будова:складаються з модулів:основного реплікону і генів,які забезпечують перебіг реплікації.

2.Транспозонимігруючі елементи: мобільні елементи ДНК, які пересуваються всередині хромосоми або в позахромосомну ДНК але в межах однієї клітини.Деякі,можуть переміщатися в інші клітини в процесі,що схожують на конюгацію.

Ф-ції: впливають на геном хазяїна, оскільки вбудовуються всередину генів або у близько прилеглі ділянки, порушуючи генну структуру чи підпорядковуючи експресію цих генів новим регуляторним елементам.Викликають багато хромосомних мутацій.

Мутація-раптова стрибкоподібна зміна генотипу в організмі, що передається спадково, внаслідок чого виникають організми-мутанти. Доля мутантних організмів залежить від ступеня збереження їх життєздатності. Мутації у мо повязані з набуттям лікарської стійкості, надають їм селективних переваг в умовах повсюдного застосування антибіотиків та інших хіміопрепаратів.

Рекомбінації:

-трансформація-явище передачі генетичної інформації бактерії-реципієнта за допомогою ізольованої дезоксирибонуклеїнової кислоти бактерії-донора.Спричинює появу у трансформрваної клітини та її потомства нових ознак,характериних для донорської клітини.

-трансдукція-перенесення спадкового матеріалу від клітини-донора до клітини- реціпієнта за допомогою помірного бактеріофага.Якщо ДНК донора не включається в хромосому реціпієнта, то при поділі клітин така ДНК передається тільки одній дочірній клітиніабортивна трансдукція,а якщо ДНК донора включається у зромосому реціпієнта-всім дочірнім клітинам.


-конюгація-передача хромосомного матеріалу клітини-донора клітині-реципієнту в процесі прямого контакту.

26. Значення генетики у розвитку загальної і медичної мікробіології, вірусології, молекулярної біології. Мікробіологічні основи генної інженерії. Схема одержання генних структур і спадково змінених організмів. Досягнення генної інженерії, використання генноінженених препаратів у медицині.


27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення.

До генетичних методів діагностики відносять:

1.Рестрикційний аналіз

2.Метод молекулярної гібридизації

3.Риботипування та опосередкована транскрипцією ампліфікація рибосомальної РНК

4.Полімеразна ланцюгова реакція

Дозволяє виявити мікроб без виділення чистої култури, за наявністю ДНК мікробів.

З досліджуваного матеріалу виділяють ДНК.ДНК нагрівають і вона розпадається на 2 нитки.До ДНК додають праймери комплементарного 3-кінцям ДНК початкового гена.Суміш охолоджують.При цьому праймери звязуються к комплементарними ділянками ДНК. До суміші додають ДНК-полімеразу та нуклеотиди та встановлюють температуру,оптимальну для функціонування ДНК-полімерази.Якщо ДНК ген і праймер комплементарні відбувається приєднання нуклеотидів до 3-кінців праймерерів і ,у результаті,синтез 2 копій гена.Цей цикл повторюють знову і знову. Проводять реакцію у ампліфікаторах.Широко застосовується для діагностики вірусних і бактеріальних інфекцій.

28. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії

Хіміотерапія — використання протимікробних препаратів для лікування інфекційних захворювань та хіміопрепаратів — для лікування злоякісних пухлин.

Хіміотерапевтичний індекс — співвідношення максимальної переносимої дози до мінімальної терапевтичної.

ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ПРЕПАРАТИ- ЛП рослинного та синтетичного походження, які використовують для лікування пацієнтів з інфекційними та онкологічними захворюваннями. До Х.п. належать антибіотики сульфаніламідні , протитуберкульозні, антигельмінтні, протигрибкові, противірусні.

Сульфаніламідні препарати — перші хіміотерапевтичні протибактеріальні засоби широкого спектру дії — є похідними аміду сульфанілової кислоти.

Механізм хіміотерапевтичної дії сульфаніламідних препаратів грунтується на спільній структурі їх з пара- амінобензой-ною кислотою ПАБК, завдяки чому вони, конкуруючи з нею, залучаються до метаболізму бактерій. Шляхом конкуренції з ПАБК сульфаніламіди перешкоджають використанню її мікроорганізмами для синтезу кислоти дигідрофолієвої.

На сьогодні синтезовано понад 15 000 похідних сульфанілової кислоти, з яких близько 40 впроваджено в медичну практику як антибактеріальні засоби.


Г. Домагк дослідив червону фарбу, що синтезували німецькі хіміки. Він показав, що червона фарба виявляє виражену протимікробну дію у мишей, заражених гемолітичним стрептококом. Фарба отримала назву Проптозил. Домагк нагороджений Нобелівською премією.

Ерліх встановив факт придбання мікроорганізмами стійкості до хіміотерапевтичних препаратів. Світову славу Ерліху приніс розроблений ним препарат 606 сальварсан, який виявився високоефективним при лікуванні сифілісу. Працював над проблемою злоякісних пухлин.

29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.

Флемінг у 1929р. виявив антибіотики, але він не зміг виділити їх у чистому вигляді. У 1940 р. Флорі і Чейн виділили чисті антибіотики,які отримали назву пеніцилін-за назвою гриба-продуцента. Флемінг, Флорі і Чейн у 1945 році були удостоєні Нобелівської премії. Ваксман вів целеспрямований пошук продуцентів протимікробних речовин серед мо грунту. У 1942 р. він відкривперший антибіотик аміноглікозидного ряду-стрептоміцин. Ним був запропонований термін антибіотик і одне з перших вдалих визначень антибіотиків1953.Антибіотики- хімічні речовини,що утворюються мікроорганізмами, які здатні у розчинах пригнічувати ріст або навіть руйнувати клітини бактерій та інших мо.

За механізмом дії на мо антибіотики класифікують на:

1.Інгібітори синтезу клітинної стінки:

-пеніциліни

-цефалоспорини

-інші- |p{p}~і p~yqі€y{y

-бацитрацини

-ванкоміцини

-циклосерини

2.Інгібітори синтезу білка:

-аміноглікозиди

-тетрацикліни

-левоміцетин

-макроліди

-азаліди

-лінкозаміди

3.Інгібітори транскрипції нуклеїнових кислот:

-рифаміцини

Класифікація антибіотиків за походженням:

1.Похідні бактерій-поліміксин,граміцидин.

2.Похідні грибів-пеніцилін,цефалоспорини.

3.Похідні актиноміцет-стрептоміцин,тетрациклін.

4.Похідні рослин-іманін, сальвін,хлорофіліпт

5.Похідні тварин-лізоцим,інтерфером

6.Похідні мохів та лишайників-уснінова кислота


30. Антагонізм у мікроорганізмів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми.

Антагонізм — форма взаємовідносин, коли один мікроорганізм пригнічує розвиток інших.

Механізми антагонізму:

- конкуренція за поживний субстрат різна швидкість росту

- виділення мікробами-антагоністами кислот, спиртів, лугів

- виділення мікробами-антагоністами антибіотиків та бактеріоцинів

- хижацтво

Антибіотики — хіміотерапевтичні препарати біологічного походження, які здатні в низьких концентраціях вибірково вбивати мікроби або клітини злоякісних клітин або затримувати ріст злоякісних утворень.

Процес отримання антибіотика включає в себе чотири основні стадії: отримання відповідного штаму — продуцента антибіотика, придатного для промислового виробництва; біосинтез антибіотика; виділення і очищення антибіотика; концентрування, стабілізація антибіотика та отримання готового продукту.

Вимоги до антибіотиків: висока активність проти мікробів, мінімальна токсичність, розчинність, хороший розподіл в організмі, легке виведення, відсутність алергенності, якомога повільніший розвиток лікарської стійкості у мікробів.

Одиниці виміру:

ОД — одиниця дії — мінімальна кількість антибіотику, здатна пригнічувати ріст мікроорганізму.

Зараз використовують мікрограми. 1мкг = 1 ОД

Класифікація за механізмами дії на мікроорганізми:

- інгібітори синтезу клітинної стінки

- інгібітори функцій клітинної мембрани

- інгібітори синтезу білка

- інгібітори синтезу нуклеїнових кислот

- інгібітори дихання актиноміцети

31.Лікарська стійкість мікробів,механізм утворення стійких форм. Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Мінімільна пригнічувальна та мінімальна бактерицидна концентрації. Практичне значення.Принципи бортьби з лікарською стійкістю мо.

Під стійкістю розуміють здатність мо переносити більші концентрації препарату порівняно з іншими мо даного виду,або ж розвиватися при таких концентраціях,які перевищують терапевтичну дозу.

Механізм утворення стійких форм.

-перетворення активної форми антибіотика в неактивну шляхом ферментативної інактивації та модифікації.

-втрата проникності клітинної стінки для певного хіміотерапевтичного засобу

-порушенням в системі специфічного транспорту певного препарата в бактеріальну клітину