Файл: МИКРОБЫ ВСЕ ОТВЕТЫ.doc

6. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори. Спороутворення

Морфологія:

- кокоподібні стрептококи, стафілококи, мікрококи, диплококи, тетракоки, сарцини

- паличкоподібні: бактерії, бацили, клостридії, грамнегативні паличкоподібні кишкова паличка

- звивисті: вібріони, спірили, спірохети

Будова: оболонка, цитоплазма, нуклеоїд, капсула слизовий шар, війки або джгутики непостійні, спори непостійні. Оболонка: капсула, цитоплазматична мембрана, клітинна стінка. Джгутики положення: монотрихи, амфітрихи, лофотрихи, перитрихи. Спори розміщення: термінальне, центральне, субтермінальне.

Вегетативна форма — форма росту та розвитку. У спорових формах бактерії дуже стійкі і можуть зберігатися роками сибірська виразка. Якщо спори потрапляють у сприятливі умови, то вони швидко переходять у вегетативну форму.

Спори бувають круглими, овальними або еліптичними; деякі забезпечені ребрами жорсткості, що підсилюють стійкість до механічних впливів. При мікроскопічному дослідженні спори виділяються високим коефіцієнтом світло переломлювання.У зрілій спорі помітні: центральна, погано забарвлювана ділянка спороплазма, двошарова ЦПМ і оболонка спори. Спороплазма протопласт пори включає цитоплазму, бактеріальну хромосому, системи білкового синтезу і деякі інші наприклад, анаеробного енергоутворення.

Оболонка спори двошарова. Внутрішній шар стінка спори утворений з пептидогліканів. Зовнішній шар власне оболонка утворюють кератиноподібні білкові структури з низькою проникністю.

Деякі бактерії в несприятливих умовах здатні утворювати особливі захисні форми — спори [від грец. sporos, насіння]. Спори характеризуються високим коефіцієнтом світлопереломлювання і розташовуються внутрішньоклітинно, тому їх також називають ендоспори, а утворюють їх бактерії — спорангії.

7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.

Зовнішня мембрана має типову тришарову будову. Цитоплазма підрозділяється на два шари: зовнішній і внутрішній. Зовнішній шар ектоплазма більш щільний, однорідний і прозорий, внутрішній ендоплазма -зернистий, має більш рідку консистенцію. В ендоплазмі знаходяться органоїди загального призначення — мітохондрії, ЕПР та ін.. Крім того, відповідно до функцій, властивих цілому організму, найпростіші мають органоїди спеціального призначення, здійснюючі функції пересування, живлення, виділення, захисту тощо.

Органоїдами руху найпростіших є: 1 псевдоподії 2 джгутики 3 війки

Будова органоїдів живлення не однакова і залежить від способу живлення різних найпростіших. Велика частина найпростіших харчується частинками твердої їжі. У таких організмів для перетравлювання їжі існує травна вакуоля — крапля рідини, що містить травні ферменти, котра утворюється під час потрапляння їжі в ендоплазму. Травна вакуоля оточує харчову частинку й переміщається тілом найпростішого, їжа перетравлюється і всмотується в цитоплазму. Залишки неперетравленої їжі разом з травною вакуолею викидаються назовні. Найпростіші, котрі здебільшого ведуть паразитичний спосіб життя, засвоюють їжу всією поверхнею тіла, використовуючи в основному механізм піноцитозу. Нарешті, невелика група найпростіших харчується подібно рослинам і має хлоропласти.

Органоїди виділення представлені скоротливою або пульсуючою вакуолею, що має вигляд невеликого міхурця, наповненого водянистою рідиною.

Класифікація

1.саркододжгутиконосці: амеби — збудники амебіазу, лямблії — збудники лямбліозу, лейшманії — збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу, трипаносоми — збудники сонної хвороби, трихомонади ротові, кишкові і піхвові; піхвова — збудник трихомоніазу та ін.

2.інфузорії — кишкові балантидії збудники балантидіазу

3.споровики- малярійні плазмодії — збудники малярії, токсоплазми — збудники токсоплазмозу.

Спірохети

Це спіральне-звивисті рухливі бактерії , що мають розміри 0,1-3 мкм- 5-25 мкм до 500 мкм. Не утворюють спор та капсул. Тіло спірохет являє собою спіралеподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку,їх ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла наприклад, лептоспіри бувають S- і С-подібної форми. Між циліндром і поверхневою мембраною розміщуються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до середини цитоплазматичного циліндра, другим — до полюсів, що обумовлює рухливість спірохет. Погано забарвлюються за Грмом, тому використовують міроскопію в темному полі зору або забарвлюють за Романовським-Гімзою.

Класифікація

Спірохети

-борелії-мають 3-10 крупних пологих нерівномірних завитків

-трепонеми-спіралеподібні бактерії з 12-14 дрібними завитками

-лептоспіри-нагадують пружину із загнутими кінцями,мають 18-20 первинних завитків

8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті плісняві гриби

Класифікація грибів заснована на способі їх розмноження:- Ascomycetes , — Basidiomycetes , — Zygomycetes — Oomycetes .

гриби мають ядро з ядерною оболонкою, цитоплазму з органелами, цитоплазматичну мембрану яка

містить фосфоліпіди і стероли і потужну клітинну стінку, що складається з глюкану,

целюлози, хітину, білка, ліпідів та ін.. Гриби складаються з довгих тонких ниток гіф,

сплітаються в грибницю, або міцелій. Гіфи нижчих грибів, фікоміцетів, не мають

перегородок. У вищих грибів. еуміцетів. гіфи розділені перегородками; їх міцелій

багатоклітинний.

Гриби розмножуються спорами статевим і безстатевим способами, а також вегетативним шляхом

брунькування або фрагментація гіф.

За будовою гриби можна розділити на дві групи — нитчасті або плісняві, або міцеліальні і дріжджові.

Дріжджі — внетаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у звязку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих органічними речовинами субстратах. Обєднує близько 1500 видів, що відносяться до аскоміцетів та базидіоміцетів.

Гриби рода кандіда: вони відносяться до дріжджеподібних грибів і відрізняються від справжніх дріжджів здатністю утворювати міцелій і відсутністю статевого способу відтворення, тобто відносяться до неспороутворюючих дріжджів. Можуть рости на агарових поживних середовищах. Антигени збудників володіють алергізуючими і антигенними властивостями. Гриби роду кандіда нерідко виявляються як сапрофіти в мікрофлорі порожнини рота, кишечника, піхви.

Плісняві гриби — різні гриби в основному, Зіго-і аскоміцети утворюють розгалужені міцелії без великих, легко помітних неозброєним оком, плодових тіл

Багато нитчастих грибів виробляють вторинні метаболіти-антибіотики і мікотоксини, що гнітюче або токсично діють на інші живі організми.

9. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючірозчини,прості та складні методи фарбування.

1.Світлова мікроскопія:

-світлопільна-різновид оптичної світлової мікроскопії, де візуалізація досліджуваного обєкта ґрунтується на вибірковому поглинанні ним або елементами його структури світла з різною довжиною хвилі.

-темнопільна- заснована на розсіюванні світла мікроскопічними обєктами . При темнопольній мікроскопії в обєктив попадають тільки промені світла, розсіяного обєктами при бічному висвітленні . Прямі промені від освітлювача в обєктив не попадають.Застосовується темнопольная мікроскопія переважно для вивчення спірохеті виявлення але не вивчення морфології великих вірусів.

-фазово-контрастна- заснована на інтерференції світла: прозорі обєкти, що відрізняються по показнику переломлення від навколишнього середовища, виглядають або як темні на світлому тлі позитивний контраст, або як світлі на темному тлі негативний контраст. Фазово-контрастна мікроскопія застосовується для вивчення живихмікроорганізмів і кліток у культурі тканини.

-люмінісцентна-в основі лежить явище люмінесценції, тобто здатності деяких речовин світитися при опроміненні їх короткохвильової синьо-фіолетової частиною видимого світла або ультрафіолетових променів з довжиною хвилі, близької до видимого світла. Люмінесцентна мікроскопія використовується в діагностичних цілях для спостереження живих чи фіксованих мікроорганізмів, пофарбованих люмінесцентними барвниками флюорохромами у дуже великих розведеннях, а також при виявленні різних антигенів і антитіл за допомогою іммунофлюоресцентного методу.

-поляризаційна — заснована на явищі поляризації світла і призначена для виявлення обєктів, що обертають площину поляризації.Застосовується в основному для вивчення мітозу.

-ультрафіолетова-в основі лежить здатність деяких речовин ДНК, РНК поглинати ультрафіолетові промені. Вона дає можливість спостерігати і кількісно встановлювати розподіл цих речовин у клітці без спеціальних методів фарбування.

2.Електронна-принципово відрізняється від світлової. В електронному мікроскопі замість світлових променів для побудови зображення використовується потік електронів у глибокому вакуумі. Зображення в електронному мікроскопі спостерігають на флюоресцуючому екрані і фотографують. Як обєкти використовують ультратонкі зрізи чи мікроорганізмів тканин товщиною 20-50 нм, що значно менше товщини вірусних часток.За допомогою електронного мікроскопа вивчають ультратонку будову мікроорганізмів і тканин, а також проводять імунну електронну мікроскопію.

Виготовлення бактеріологічних препаратів

1.Знежирене предметне скельце проводять через полумя газового паяльника,охолоджують і кладуть на робоче місце.

2.Бактеріологічну петлю прожарюють у полумї,тримаючи її як олівець у правій руці.

3.Не випускаючи петлі,лівою рукою беруть прбірку з 0,9% розчином натрію хлориду,а 4 і 5 пальцями правої руки виймають ватно-марлеву пробку.

5.Вінце пробірки пропускають через полумя паяльника.

6.Петлю вводять у пробірку і охолоджують її торкаючись стінки.

7.Занурюють петлю у пробірку і набирають краплю фіз. розчину.

8.Виймають петлю, проводять пробку і відкритий край пробірки через полумя.ставлять пробірку у штатив.

9.На центр скельця наносять взятий ізотонічний розчин.

10.Петлю стерелізують.Уліву руку беруть пробірку з досліджуваним матеріалом,відкривають пробку з дотриманням усіх правил.

11.Петлю охолоджують і набирають невелику к-кість матеріалу.

12.Взятий матеріал наносять на скло біля краплі фіз. розчину,розтираючи та емульгуючи його в краплі,готують мазок,діаметром 1-1,5 см.

13.Петлю прожарюють.

Барвники та фарбуючі розчини

1.Феноловий фуксин Циля

2.Фуксин Пфейфера

3.Насичений спиртовий розчин метиленової синьки

4.Метиленова синька за Леффлером

5.Водно-спиртовий розчин метиленової синьки

Складні методи фарбування

1.За Грамом

2.За Ромамовським-Гімзою

3.Фуксин Пфейфера

4.Метод Циля-Нільсена

5.Метод Нейссера

10. Анілінові барвники, використання у мікробіології. Принципи готування фарбуючих розчинів. Прості та складні методи фарбування. Фарбування за Грамом, фактори, які впливають на фарбування бактерії за Грамом. Властивості, що спільні для грам позитивних або для грам негативних бактерій

Анілінові барвники — органічні сполуки, що утворюються при окисленні аніліну або його солей; широко використовуються в гістологічної техніки, мають бактерицидну, а деякі — канцерогенну дію.

Цей препарат має бактерицидну і бактеріостатичну активність щодо грампозитивних бактерій, особливо стрепто-і стафілококів, а також протипаразитарні і фотосенсібілізуючі властивості.

У медицині використовуються деякі анілінові барвники фуксин, діамантовий зелений, метиленовий синій, метиловий фіолетовий.

Розрізняють прості і складні диференціальні способи фарбування мікроорганізмів. просте фарбування дозволяє швидко вивчити морфологічні особливості мікроорганізмів. Найбільш придатними є основні і нейтральні анілінові барвники. Для простого забарвлення використовують тільки один барвник, найчастіше червоного кольору — фуксин, фіолетового — генціанвіолет.