Файл: МИКРОБЫ ВСЕ ОТВЕТЫ.doc

-кодування резистентності у хромосомному апараті або у плазмідах

Методи визначення чутливості мікробів:

1.Дифузійні методи:

-метод лунок-у чашки Петрі газоном засівають мікробну культуру.В агарі пробивають лунки і вносять 0,1 мл досліджуваного препарату і інкубують 18 год. при 37С.Проводять вимірювання діаметру зони пригнічення росту для кожного препарату.

-метод дисків-сіять досліджувану культуру, на агар наносять диски,просочені антимікробними препаратами,інкубують при 37С.Проводять визначення діаметру зон затримки росту та порівнюють іх з зазначеними в інструкціях.

2.Методи серійних розведень:

рідке середовище-у пробірках готують серію подвійних розведень препарату на рідкому поживному середовищі.У кожну пробірку вносять по 0,05 мл фіз. розчину, що містить 106 мл мікробних клітин.Інкубують 18-20 год при 37С.Результати враховують за помутнінням середовища,порівнюючи з контролем.

щільне середовище-готують подвійні серійні розведення препарату,потім вносять по 1 мл кожного розведення у пробірки,що містять по 4 мл розплавленого і охолодженого 45Сагару.Агар засівають тест-культурою бактерій. Суміш вносять до чашок Петрі,пробірки скошують та інкубують.Досліджують МПК.

За результатами визначають:

Мінімільна пригнічувальна концентрація-відповідає найбільшому розведенню препарату,що гальмує ріст тест-культури.

Мінімальна бактерицидна концентрація-визначається внесенням у контрольні пробірки з рідким поживним середовищем по 0,01 мл середовища з кожної пробірки ряду розведень.Після інкубації18-20 годвиявляють найменшу дозу препарату,щ надає бактерицидний ефект.

Боротьба з лікарсько-стійкими бактеріями проводиться різними шляхами. До них відносяться систематичне отримання нових хіміотерапевтичних препаратів, які відрізняються від існуючих механізмом антибактеріальної дії. Перспективним напрямком є хімічна модифікація відомих антибіотиків із захищеними активними групами, стійкими до бактеріальних ферментів. Крім того, проводяться дослідження з вишукування інгібіторів, що пригнічують активність бактеріальних ферментів, а також препаратів, що перешкоджають адгезії бактерій на клітинах макроорганізму.

32. Інфекція. Фактори, що обумовлюють виникнення інфекційного процесу. Роль мікроорганізмів в інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність, одиниці виміру, методи визначення. Фактори патогенності мікроорганізмів, їх характеристика.

Інфекція — сукупність біологічних процесів, що відбуваються в макроорганізмі при проникненні в нього патогенних агентів незалежно від того, спричинить це розвиток патологічного процесу чи призведе тільки до носійства збудника.

Фактори, що обумовлюють виникнення:

- наявність патогенного мікроорганізму

- проникнення його у сприйнятливий макроорганізм

- певні умови середовища, в якому відбувається взаємодія мікро та макроорганізму.

Роль: спричинюють інфекційний процес

Патогенність — потенціальна здатність певних видів мікроорганізмів спричиняти інфекційний процес. Є видовою ознакою хвороботворних мікроорганізмів

Вірулентність — ступінь патогенності певної культури штаму. Є показником індивідуальної ознаки патогенного мікроорганізму.

Одиниці вірулентності: Dlm — найменша доза збудника, яка спричиняє загибель 80% віповіних лабораторних тварин; Dcl — доза, що призводить до загибелі100% узятих для досліду тварин; LD50 — доза, що вбиває половину заражених тварин.

Фактори патогенності:

- токсиноутворення за характером утворення бактеріальні токсини поділяють а екзо- й ендотоксини

Екзотоксини

Ендотоксини

Складаються з білкових речовин

Складаються з полісахаридних сполук

Легко декретують з клітини у навкол середовище

Міцно звязані з тілом бактеріальної клітини

Високотоксичні

Менш токсичні

Термолабільні

Термостабільні

- адгезивність властивість мікробів фіксуватися на поверхнях клітин організму хазяїна

- колонізація характерна для ешерихій і зумовлює їх прикріплення до епітеліальних клітин стінки кишки

- інвазійність здатність протистояти дії клітинних і гуморальних механізмів захисту; зумовлена факторами розповсюдження

33.Токсини мікробівекзо- і ендотоксини.Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань.

Екзотоксини

Ендотоксини

Легко секретуються у навколишнє середовище

Звязані з бактеріальною клітиною

Високотоксичні,вибірково уражають органи і тканини

Менш токсичні,вибіркова дія виражена слабо

Складаються з білкових речовин,мають властивості ферментів,розщеплюються протеолітичними ферментами

Складаються з гліцидоліпопротеїнових комплексів,гліцидоліпідних і полісахаридних сполук

Термолабільні

Термостабільні

Під впливом формаліну і температури переходять в анатоксини

Під впливом формаліну і температури частково знешкоджуються

Індукують утворення високоактивних антитоксичних антитіл

Викликають утворення антибактеріальних антитіл-аглютинінів,лізинів

Екзотоксини.

За ступенем звязку з бактеріальною клітиною:

1.Клас А-секретуються у навколишнє середовище

2.Клас В-частково звязані з клітиною,а частково синтезуються

3.Клас С-повязані з бактеріальною клітиною

За дією на лігандні та ефекторні структури:

-гемолізини-руйнують еритроцити

-лейкоцидини-руйнують лейкоцити

-ентеротоксини-епітелій тонкої кишки

-дермонейртоксини-некроз шкірних покривів

-летальний екзотоксин-може викликати смерть

За механізмом дії на клітинні структури:

-функціональні блокатори-холероген,ексфоліатин

-цитотоксини-ентеротоксини

-мембранні токсини

До екзотоксинів належать токсини,які продукують збудники правця,дифтерії,чуми,холери,коклюшу.

Найбільш ефективними препаратами для лікування екзотоксичних інфекцій є антитоксичні сироватки.

34. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.

Механізми:

1адсорбція віріона на поверхні клітини

2проникнення віріона або його нуклеїнової кислоти в клітину

3вивільнення вірусного геному депротеїнізація

4синтез ранніх вірусних білків

5біосинтез компонентів віріона нуклеїнова к-та і структурні білки

6формування само складання віріонів

7вихід віріонів із клітини

Періоди інфекційної хвороби:

1інкубаційний з моменту проникнення патогенного агента до появи перших ознак захворювання

2продромальний розвиваються неспецифічні, спільні для багатьох хвороб ознаки

3період основних проявів захворювання пік інфекційного процесу

4період згасання захворювання

5видужання реконвалесценція

Бактеріємія — наявність бактерій в крові. Бактеріємія буває при черевному тифі, паратифах, бруцельозі.

Для виявлення бактеріємії найбільше значення має бактеріологічне дослідження, рідше бактеріоскопія крові.

Токсинемія — стан , зумовлений токсигенними бактеріями збудники дифтерії, правця, ботулізму, стафілококистан, при якому бактеріальний екзотоксин чи інший токсин циркулює в кровоносній системі і доставляється нею до клітин мішенях.

Бактеріємія може викликати кілька серйозних наслідків. Імунна відповідь на бактерії може викликати сепсис зараження крові і септичний шок, з високою ймовірністю смерті.

СЕПСИС генералізована гнійна інфекція — загальна важке інфекційне захворювання, що виникає внаслідок поширення інфекції з первинного вогнища у звязку з порушенням механізмів місцевого та загального імунітету.

Бактеріємія — наявність бактерій в крові. Бактеріємія буває при черевному тифі, паратифах, бруцельозі.

Для виявлення бактеріємії найбільше значення має бактеріологічне дослідження, рідше бактеріоскопія крові.

Токсинемія — стан , зумовлений токсигенними бактеріями збудники дифтерії, правця, ботулізму, стафілококистан, при якому бактеріальний екзотоксин чи інший токсин циркулює в кровоносній системі і доставляється нею до клітин мішенях.

Бактеріємія може викликати кілька серйозних наслідків. Імунна відповідь на бактерії може викликати сепсис зараження крові і септичний шок, з високою ймовірністю смерті.

СЕПСИС генералізована гнійна інфекція — загальна важке інфекційне захворювання, що виникає внаслідок поширення інфекції з первинного вогнища у звязку з порушенням механізмів місцевого та загального імунітету.

35.Роль макроорганізму в інфекційному процесі.Імунологічна реактивність організму дитини.Вплив навколишнього середовища і соціальних умов на виникнення і розвиток інфекційного процесу у людини.Персистенція бактерій і вірусів.Рецидив,реінфекція,суперінфекція.

Макроорганізму належить провідна роль у регулюванні і виникненні інфекційного процесу.Резистентність макроорганізму визначається умовами середивища.

До факторів,які знижують резистентність належать: голодування,психічні і фізичні травми,перевтома,переохолодження,перенагрівання.

Голодування призводить до порушення білкового обміну,зменшення активності фагоцитозу,зменшення синтезу антитіл.При енцефаліті,сказі уражується кора ГМ,при ботулізмі-ядра довгастого мозку.

У виникненні інфекційного прцесу велике значення мають: наднирники,загруднинна залоза,кістковий мозок,тимус,лімфатичні вузли,селезінка.

Діти до 6 місяців мають високу стійкість до інфекційних хвороб через слабкий розвиток ЦНС,а також наявності гуморального імунітету,який передався від матері. Діти більш сприйнятливі до кишкових,стрептококових та стафілококових інфекцій.

Роль оточуючого середовища та соціальних факторів.Інфекційний процес залежить від фізичних, хімічних, біологічних, соціальних факторів.

Охолодження та перегрівання знижують резистентність організму до дії патогенних мо,порушують біокаталітичні реакції, послаблюють стійкість до мікробів, знижують активність імунної системи.

Значну роль відіграють УФ-випромінювання та іонізуючі радіації.Вони сприяють активізації умовно-патогенної мікрофлори,розвитку бактеріємій та септицемій.

Особливу небезпечність мають іонізуючі промені,які викликають глибокі зміни в кістковому мозку.

Негативно впливають на людину інтенсивне забруднення навколишнього середовища, незадовільні гігієнічні умови побуту та праці, низький рівень розвитку суспільства.

На сприйнятливість до інфекційних хвороб впливають такі соматичні захворювання: діабет, розлади ендокринних залоз, захворювання нирок, печінки, кровотворної системи.

Персистенція-тривале перебування мікробів в організмі людини,при якому виробляються віруснейтралізуючі антитіла.Персистенція проявляється у формі мікробного носійства, коли мікроб певний час зберігається в організмі, відсутні клінічні симптоми, а мікроб виділяється в оточуюче середовище туберкульоз, проказа, бруцельоз, малярія ,або не виділяється сифіліс, токсоплазмоз.

Реінфекція-повторне зараження тим же видом мо після перенесеного захворювання сифіліс, гонорея.

Суперінфекція-повторне зараження тим же мікробом людини,у якої ще не скінчилось основне захворювання.

Рецидив-повернення симптомів того самого захворюваннямалярія,тиф.

36. Періоди інфекційного захворювання. Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Розповсюдження мікроорганізмів у макроорганізмів. Форми інфекційного процесу. Бактеріо — та вірусоносійство.

Періоди інфекційної хвороби:

1інкубаційний з моменту проникнення патогенного агента до появи перших ознак захворювання