ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 6779
Скачиваний: 10
86
5. Типізація Я. Л. Морено: «зірки» – неформальні лідери, ізольовані
члени групи.
6. За способом мислення (аналітичний, цілеспрямований, емоційний,
гармонійний).
7. Типізація П. Міцича (9 типів співрозмовників – «не дуже розумна
людина», «статечна людина», «всезнайко», «базікало», «байдужа людина»,
«велике цабе», «чомучка»).
8. Типізація Дж. Ягер («чванько», «майстер усе вирішувати»,
«розвідник», «наставник», «хвалько», «базікало», «маніпулятор», «ударник»,
«домашній психолог», «щасливчик», «домашній психолог», «нитик».
Наведені класифікації умовні. Треба також ураховувати вік на стать
людини.
Бар’єри спілкування та шляхи їх подолання
На шляху до взаєморозуміння є багато бар'єрів. Їх треба своєчасно
розпізнавати, попереджати й долати.
Бар’єр спілкування – це внутрішня перешкода психологічної
природи, що заважає людині успішно спілкуватися.
Існування бар'єрів призводить до почуття незадоволеності, до
непорозумінь, конфліктів.
Причини виникнення бар'єрів такі:
-
Недостатня увага до релігійних, професійних та вікових
розбіжностей.
-
Стиль, контекст та підтекст повідомлення.
-
Мова спілкування (мови різних народів, різних соціальних груп;
місцеві діалекти, молодіжний сленг, грабіжний жаргон тощо).
У психолінгвістиці, соціології, рекламі використовують метод
семантичного
диференціювання,
який
дозволяє
аналізувати,
як
сприймаються певні словосполучення, та програмувати відповідну реакцію
на них.
86
87
Механізм такого вербального впливу на поведінку й установки людини
лягли в основу розробленої у 1975-1979 рр. Д. Гріндером та Р. Бендлером
(США) нейролінгвістичного програмування (НЛП). НЛП – це психологічна
технологія, яка сприяє правильній організації спостереження в ситуаціях
спілкування.
Причини виникнення бар'єрів у спілкуванні:
-
Бар'єр першого враження.
-
Негативні емоції.
-
Визначення соціальних ролей (керівник-підлеглий, батько-
дитина).
-
Непідступність та однобокість (характеризує обмеженість
людини).
Засоби спілкування
Мовне спілкування або вербальна комунікація – це спілкування, коли
як знакову систему використовують мову, словесні засоби.
Висловлювання, що не зорієнтовані на співрозмовника – це монолог.
При цьому сума втрат інформації – 50%
Діалог – це найбільш ефективне спілкування (риторика).
Ділове спілкування – процес розмови з одним співрозмовником або з
групою людей. Етапи спілкування зображено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Етапи спілкування.
Особливості сприйняття інформації:
Задумано 100%
Набуло словесної форми та виказане – 80%
Почуте 70%
Зрозуміле 60%
Залишилося в пам'яті 60%
Установлення
контакту
Оцінка
співрозмовника.
Орієнтація в ситуації
Обговорення
питання, прийняття
Вихід із контакту
87
88
Кожному з етапів відповідає характерний прийом, який потрібно знати
і вміло використовувати.
Культура мовного спілкування має дві складові: культуру мовлення та
культуру слухання.
Культура мовлення – це знання складових комунікативного акту та
вміння їх застосовувати для переконливого впливу, для передачі інформації
та формування відповідних установок, позицій, думок.
Культура слухання ‒ це активна діяльність, яка передбачає як уміння
мовчати, так і вміння використовувати вербальний зв'язок із
співрозмовником
для
досягнення
взаєморозуміння
і
розв'язання
комунікативної проблеми (не рефлективне та рефлективне слухання).
Слухання – це не просто мовчання, це своєрідна діяльність.
Розрізняють два види слухання: не рефлексивне та рефлексивне (є 4
прийоми: з'ясування, перефразування, відбиття почуттів, резюмування).
Культура мовлення пов'язана з мовним етикетом, тобто з правилами
привітання, знайомства тощо. Ознака нашого часу – багатослівність.
Ділове листування (писемна мова) є засобом спілкування відправника
та отримувача кореспонденції.
Від підготовки та оформлення ділового листа залежить рівень
спілкування та досягнення успіху в бізнесі.
Основні види ділових листів у сфері бізнесу: лист-повідомлення; лист-
нагадування; інформаційні листи; циркулярні листи; лист-підтвердження;
лист-відповідь;
супровідний
лист;
лист-договір;
лист-запрошення;
гарантійний лист; лист-прохання.
Загальноприйнятими правилами оформлення ділової кореспонденції є
такі.
1.
Службові листи пишуть на спеціальних бланках чи на чистих
аркушах паперу.
2.
У міжнародній кореспонденції, якщо лист займає більше
сторінки, то в кінці слід писати «далі буде».
88
89
3.
Кожна сторінка, крім першої, нумерується арабськими цифрами.
4.
У тексті недопустимі підчищення, виправлення.
5.
Олівцем ставлять резолюції на вхідній кореспонденції, а
резолюції на окремих аркушах паперу – підколюють.
6.
Листи згортають текстом усередину, або зовсім не згинають.
7.
Підпис на листівці ставлять лише на офіційному привітанні.
Невербальні засоби спілкування – сукупність позамовних елементів,
що супроводжують спілкування та беруть участь у переданні інформації.
Невербальні засоби поділяють на такі групи:
I. Просодіка:
-
звучання мови (мелодійність; красота);
-
інтонація (мелодика, інтенсивність або сила звучання, тривалість
або швидкість мовлення, паузи; тембр мовлення – наприклад, “так” – згода,
захоплення, сумнів і та ін.).
-
голос – складова харизми особистості.
II. Кінестетичні – сукупність міміки, жестів, поз.
Дослідження мімічного вираження емоцій почалися ще більше 100
років тому. Однією з перших була робота Ч. Дарвіна «Вираження емоцій у
людини й у тварини» (1872). Гіпотеза Дарвіна полягала в тому, що мімічні
рухи утворилися з корисних дій, тобто те, що зараз є мімічним вираженням
емоцій раніше було реакцією з визначеним пристосувальним значенням.
Вчені виділяють 3 фактори, що впливають на формування мімічного
вираження емоцій:
1. Вроджені видотипові мімічні схеми, що відповідають визначеним
емоційним станам.
2. Заучені, соціалізовані засоби прояву почуттів, що підлягають
довільному контролю.
3. Індивідуальні експресивні особливості, що додають видовим і
соціальним формам мімічного вираження специфічні риси, властиві тільки
даному індивіду.
89
90
Міміка має дуже велике значення в практиці людської взаємодії. Саме
обличчя співрозмовника завжди притягує наш погляд. Вираз обличчя
забезпечує постійний зворотний зв'язок: по ньому ми можемо судити,
зрозуміла нас людина чи ні, чи хоче вона щось сказати у відповідь. Міміка
свідчить про емоційні реакції людини.
У практиці взаємодії виділяють кілька основних жестів, що
відображують внутрішній стан людини. По-перше, у них відображається стан
організму і безпосередні емоційні реакції. Це дозволяє судити про
темперамент людини (сильні чи слабкі в нього реакції, швидкі чи
уповільнені, інертні чи рухливі).
По-друге, пози і рухи тіла виражають риси характеру людини, ступінь
її впевненості в собі, скутість чи розкутість, обережність чи поривчастість. У
позі і рухах виявляється і соціальний статус людини. Такі вираження, як «йти
з високо піднятою головою», «розправити плечі» чи, навпаки, «стояти на
напівзігнутих», являють собою не тільки опис пози, але і виражають
визначений психологічний стан людини.
По-третє, у позі і жестах виявляються культурні норми, засвоєні
людиною. Наприклад, вихований чоловік ніколи не буде розмовляти сидячи
поруч з жінкою, що стоїть, незалежно від того, як він оцінює її особисті
якості.
По-четверте, жестам і позі приписуються чисто умовні символічні
значення. Таким чином, вони здатні передати точну інформацію.
Жести відкритості свідчать про щирість і бажання говорити відверто.
До цієї групи знаків належать жести «розкриті руки» і «розстібання піджака».
Жести підозрілості і скритності свідчать про недовіру до вас, сумнівів у
вашій правоті, про бажання щось приховати від вас. У цих випадках
співрозмовник машинально потирає чоло, скроні, підборіддя, прагне
прикрити обличчя руками. Але найчастіше він намагається не дивитися на
вас, відводячи погляд убік. Інший показник скритності – непогодженість
жестів. Якщо ворожа стосовно вас людина, що захищається, посміхається, то
90