Файл: Основи бізнесу учебник.pdf

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.02.2019

Просмотров: 6647

Скачиваний: 10

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
background image

106 

 

Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію. 

Короткий відступ від теми дає можливість слухачам «відпочити». 

Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути 

увагу до відповідальних місць виступу (прийом «тихий голос»). 

Дієвим засобом контакту є спеціальні слова і вислови, що забезпечують 

зворотний зв'язок. Це особові займенники 1 і 2 особи (я, ви, ми, ми з вами), 

дієслова  у 1 та 2 особи  (спробуємо  зрозуміти,  обмовимося,  відзначимо, 

прошу  вас,  відзначте  собі,  подумайте,  конкретизуємо  й  ін.),  звертання 

(шановні  колеги,  дорогі  мої),  риторичні  запитання  (Ви  хочете  почути  мою 

думку?).  Перераховані  речові  засоби  контакту  допомагають  перебороти 

«бар'єр», служать об'єднанню оратора зі слухачами. 

Поза, жести, міміка оратора 

Поза,  жести,  міміка – приналежність  індивідуального  стилю.  Ці 

елементи  кінетичної  системи  спілкування  діють  на  зоровий  канал 

сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить слуховим 

каналом, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню 

висловлених  думок.  На  думку  психологів,  мова  на 25% сприймається 

зоровим шляхом. 

Оратор  повинен  домогтися  відчуття  стійкості,  рівноваги,  легкості, 

рухливості і природності на трибуні, перед аудиторією. Вигляд людини, що 

тривалий  час  стоїть  нерухомо,  стомлює  слухачів.  Під  час  тривалої  доповіді 

досвідчений  доповідач  змінює  позу.  Крок  уперед  у  потрібний  момент 

підсилює значимість того чи іншого місця промови, допомагає зосередити на 

ньому  увага.  Відступаючи  назад,  оратор  ніби  дає  аудиторії  можливість 

«відпочити»  і  потім  переходить  до  іншого  положення  промови.  Не  варто 

ходити, пересуватися у різні боки під час виступу. 

Майстерність  оратора  виявляється  в  посиленні  впливу  жестом, 

мімікою.  Зайва  віртуозність  не  прикрашає  мовця  і  викликає  іронію, 

ворожість.  Від  жестів  значимих,  котрі  сприяють  успіху  промови,  необхідно 

відрізняти безглузді, механічні (струшування головою, поправлення волосся, 

106


background image

107 

 

одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий жест той, на який не 

зважають  слухачі,  тобто  який  органічно  зливається  зі  змістом  промови.  В 

ораторському мистецтві використовуються: 

Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і 

прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при 

проголошенні фрази «Говорить, наче воду цідить». 

Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий кулак, овальний рух 

руки, «рука, що відрубує» фразу). 

Вказівні  рекомендується  використовувати  в  окремих  випадках,  коли  є 

предмет, наочне приладдя, на які можна вказати. 

Образотворчі  наочно  представляють  предмет,  показують  його 

(наприклад кручені сходи). 

Символічні  несуть  певну  інформацію.  До  цієї  групи  належать  жест 

категоричності  (шабельне  відмахування  пальцями  правої  руки),  жест 

протиставлення (руки виконують у повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання 

(долоні  розкриваються  в  різні  сторони),  жест  узагальнення  (овальний  рух 

двома  руками  одночасно),  жест  об'єднання  (пальці  чи  долоні  рук 

з'єднуються). 

Про  важливість  жестикуляції,  свідчить  той  факт,  що  в  риториках, 

починаючи з античних часів, їй присвячувалися спеціальні розділи. 

Основним показником почуттів мовця є вираз обличчя. Міміка оратора 

стимулює  емоції  аудиторії,  здатна  передати  гаму  переживань:  радість  і 

скорботу,  сумнів,  іронію,  рішучість...  Вираз  обличчя  повинен  відповідати 

характеру  промови.  У  гарного  оратора  «обличчя  говорить  разом  з 

промовою».  Обличчя  і  весь  зовнішній  вигляд  виступаючого  повинні 

виражати  доброзичливе  і  навіть  дружнє  ставлення.  Аудиторія  не  любить 

сердитих чи байдужих. 

Аналіз промови оратора 

Після  ораторського  виступу  необхідний  аналіз.  Перш  за  все  для  того, 

щоб знайти, виділити і врахувати допущені недоліки. 

107


background image

108 

 

Схему  аналізу  промови  можна  представити  як  відповіді  на  такі 

питання. 

Яка  тема  виступу?  Чи  досягнута  його  мета?  Чи  підходить  тема 

аудиторії, чи викликає інтерес? 

Який матеріал використаний у тексті виступу? 

Яка 

композиція 

промови? 

Які 

методи 

викладу 

матеріалу 

використовуються? 

Логічна чи доказова промова? 

Чи  відповідає  промова  критеріям  правильності,  точності,  виразності, 

багатства мовлення? 

Який спосіб виголошення промови? 

Чи дотримувався оратор вимоги техніки мовлення? 

Який зовнішній вигляд оратора, чи доречні жести і міміка? Наскільки 

вільно він тримається перед слухачами? 

Чи встановлений контакт з аудиторією? За допомогою яких засобів? 

Визначте, до якого речового типу належить оратор. 

Типи ораторів 

Можна виявити індивідуальні речові типи. 

Раціонально-логічний. Оратори цього типу схильні до аналізу явищ, до 

міркувань  і  строгої  аргументації  своїх  і  чужих  учинків.  Їхня  підготовка  до 

будь-якого  виступу  відрізняється  послідовним  добором  і  суворою 

систематизацією матеріалів, обмірковуванням і розробкою докладного плану. 

Цей  план  ніби  «сидить  у  них  усередині»,  і  оратори  під  час  виступу  не 

користуються  ним.  Їх  часто  турбує  інше:  як  зробити  свою  промову  більш 

яскравою,  емоційною,  які  дібрати  приклади,  щоб  зацікавити  аудиторію. 

«Логіками» найчастіше бувають сангвініки. 

Емоційно-інтуїтивний.  Представники  цього  типу  говорять  жагуче, 

захоплено, пересипаючи свою промову гострими словами, каламбурами, але 

не  завжди  можуть  устежити  за  твердою  логічною  послідовністю  промови  і 

«звести кінці з кінцями». План своїх виступів пишуть не завжди, вважаючи, 

108


background image

109 

 

що  він  їх  сковує.  Спостерігається  збіг  емоційного  речового  типу  з 

холеричним темпераментом. 

Філософський. Оратори – «філософи» більш-менш емоційні, схильні до 

аналізу,  іноді  бувають  дуже  організовані  у  своїй  роботі,  а  іноді  без  усякої 

видимої  організації  розкривають  яке-небудь  одне  питання,  добираються  до 

кореня,  і  раптом,  як  променем  світла,  опромінюють  усе  знайденою  ідеєю. 

Їхня загальна риса – прагнення до дослідження, глибокого осмислення явищ 

прямо  на  очах  у  слухачів,  бажання  й  уміння  втягнути  в  цей  процес 

аудиторію.  Найчастіше  дану  групу  складають  люди  флегматичного 

темпераменту. 

Ліричний,  чи  художньо-образний.  Глибока  емоційність,  ліризм, 

внутрішнє хвилювання, гостра вразливість, проникливість – риси, характерні 

для  цього  типу.  Найчастіше  в  основі  його – характер  витончений, 

меланхолійний. 

Доповідь – це  розгорнуте  повідомлення  з  певної  теми  з  метою 

сформувати  думку  слухачів  про  порушені  питання,  визначити  характер 

подальших практичних дій. У доповіді дається  аналіз проблеми, наводяться 

відомості,  ставляться  завдання,  даються  рекомендації  й  оцінки  діяльності 

колективу.  У  звітній  доповіді  характеризуються  результати  роботи 

підприємства  чи  організації  за  певний  період,  а  також  формуються 

перспективи розвитку. 

Промова – це вид публічного виступу, у якому здійснюються короткі 

повідомлення на службових нарадах, у ході дискусії, на урочистих зустрічах, 

презентаціях.  Промова  відрізняється  від  інших  жанрів  концентрацією  ряду 

якостей:  емоційністю,  чіткістю  постановки  проблем,  насиченістю, 

конкретністю, дієвістю, а також стислими часовими межами. 

Промови поділяють за видами. 

Інформаційна  промова (повідомлення) звучить  на нараді. Звичайно це 

актуальне повідомлення, що дає нове уявлення про розглянутий предмет чи 

явище, гіпотезу розв’язання проблеми. 

109


background image

110 

 

Привітальна промова може бути присвячена ювілею особи, організації, 

зустрічі  делегації,  врученню  нагороди,  початку  роботи  конференції, 

пам'ятній  даті  тощо.  Головна  задача  цієї  промови – створити  піднесений, 

святковий  настрій,  надихнути  слухачів.  Привітальна  промова  повинна  бути 

емоційною.  Оратору  варто  використовувати  яскраві  приклади,  асоціації, 

засоби  речової  виразності.  Привітальна  промова,  як  правило,  має  таку 

структуру: 

1) звертання, слова вітання; 

2) коротка характеристика події; 

3) успіхи і досягнення, перспективи; 

4) побажання. 

На  презентаціях,  зборах  виголошують  торгову  промову.  Історія  її 

виникнення  пов’язана  до  закликів  глашатаїв,  що  ходили  по  вулицях  давніх 

Афін  і  повідомляли  про  продаж  рабів,  худоби,  виробів.  Відомі  також  старі 

жанри  усної  реклами  Київської  Русі – закликання,  вигуки,  гострослів’я.  У 

них  як  засіб  залучення  уваги  використовувалися  рифмування  і  речова  гра. 

Серед  вуличних  торговельників – балакунів  у  містах  особливо  виділялися 

продавці  газет  і  книг.  Цікаво,  що  у  наш  час  усна  торгова  реклама 

повертається.  На  вулицях  сучасних  населених  пунктів  все  частіше  звучать 

голоси людей, що розхвалюють товар, закликаючи покупців. 

Мета торгової промови – спрямований вплив на увагу, пам'ять, емоції, 

пізнання,  систему  мотивів  слухачів.  Ця  мета  обумовлює  зміст  і  мову 

рекламного  тексту.  У  ньому  яскравими  словами,  наочно  повинні 

характеризуватися 2-3 найважливіші  якості  товару  чи  послуги, 

підкреслюватися  унікальні  риси,  переваги,  які  вони  дають  споживачу. 

Доцільно  говорити  про  результат,  наводити  аргументи,  постійно 

повторюючи  основні  з  них.  Висловлення  повинне  бути  побудоване  у  формі 

доброзичливої поради. Не можна «нав'язувати» щось аудиторії і лестити собі, 

поширюючи торгову інформацію про продукцію свого підприємства. 

 

110