Файл: Історія Украйни.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.03.2024

Просмотров: 2037

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Найдавніша історія України План

Кімерійці на території сучасної України

Скіфи на території сучасної України

Сармати

Античні міста в Північному Причорномор’ї

Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян

Утворення і розвиток держави Київська Русь План

Походження Давньоруської держави. Норманська та антинорманська теорії

Виникнення і становлення Давньоруської держави (кін. Іх – кін. Х ст.)

Київська Русь за Володимира Великого

Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі

Київська держава за правління Ярослава Мудрого. Культурно-освітня діяльність Ярослава Мудрого “Руська правда”

Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі (кін. Хі – сер. Х ііі ст.)

Політичний устрій Київської Русі

Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі

Галицько-Волинська держава План

Утворення Галицько-Волинської держави

Роль Данила Галицького в національній історії. Піднесення Галицько-Волинського князівства

Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича

Історичне значення Київської Русі і Галицько-Волинської держави

Боротьба руських земель проти монголо-татарських завойовників

Українські землі під владою Литви та Польщі (XIV перша половина XVII ст.) План

Загарбання земель України Литвою

Загарбання земель України Польщею

Церковне життя в Україні хіv – хvi ст. Берестейська унія

Культура України в хіv – хvi ст.

Виникнення кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в іі пол. Хv – хvi ст. І їх наслідки

Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості

Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу

Козацько-селянські повстання в кін. Хvі – поч.Хvіі ст

Визвольна війна українського народу середини

Богдан Хмельницький—видатний політик і полководець, творець Українськоі козацької держави

Початок національно-визвольної війни українського народу (1648- 1654 рр.)

Переяславська угода 1654 р. Та її наслідки для України

Утворення Української гетьманської держави

Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині XVII - xviiі ст. План

Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (кін 1657– і пол. 1663 р.Р.)

Становище Української держави в роки гетьманування і. Мазепи. Північна війна і Україна

Конституція Пилипа Орлика – перша демократична конституція

Російсько-колоніальна політика щодо України у іі пол. Хvііі за імператриці Катерини іі

Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу (хviіі ст.)

Правобережна Україна в кін. Хvіі – хviіі ст. Гайдамаччина. Причини виникнення

Повстання під назвою «Коліївщина»

Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у хіх ст. План

Антиукраїнська політика російського царизму та початок відродження української свідомості. Кирило-Мефодіївське братство

Здійснення реформ 60-70 рр. Хіх ст. В Україні та її наслідки

Реформа освіти в іі пол.. Хіх ст.. В Російській імперії. Суть реформи для України

Українська культура в іі пол. Хіх ст

Західноукраїнські землі в іі пол. Хіх ст. На поч. Хх ст.

Україна на початку хх ст.

Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр. Наслідки

Українські землі в роки Першої світової війни

Лютнева революція в Росії та ї вплив на Україну

Утворення Центральної Ради. Проголошення автономної України

Українська державність в 1917 – 1921 роках План

Роль м. С. Грушевського в історії України, як видатного політичного і державного діяча

Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти унр

Війна Радянської Росії проти унр (кін. 1917 — поч. 1918 рр.). Причини поразки військ Центральної Ради

Іу-й Універсал Центральної Ради та його історичне значення

Боротьба за збереження державної незалежності. Гетьманат п. Скоропадського

Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр

Західноукраїнська Народна Республіка

Політика “Воєнного комунізму”

Українська рср в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)

Закріплення радянської влади в Україні (1929 – 1938рр.)

Західноукраїнські землі в 1921- 1939 рр.

Нова економічна політика в Україні та її наслідки

Україна і створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік

Політика коренізації (українізації), позитивні та негативні фактори її впливу на Україну

Індустріалізація в Україні Завдання, труднощі, характерні риси і її наслідки

Насильницька колективізація с/г в Україні. Суть, етапи, наслідки

Результати колективізації

Голодомор в Україні в 1932-1933 рр. Причини та наслідки

Українське питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни

Карпатська Україна напередодні іі Світової війни

Роль “українського питання” в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова-Рібентропа

Україна в роки іі світової війни (1939 – 1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941 – 1945 рр.) План

Входження західноукраїнських земель до складу срср

Напад Німеччини на срср невдачі червоної армії в боях на території України 1941-1942 рр

Фашистський окупаційний режим на Україні

Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної

Збройна боротьба оун-упа в 1941-1944 рр. На Україні

Визволення України

28 Жовтня – день визволення України від фашистських загарбників.

Радянізація західних областей України. Насильницька колективізація. Масові репресії

Дисидентський рух

Десталінізація

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України (1985 – 1991 рр.) План

Головні чинники, що зумовили процес перебудови

Етапи перебудови та наслідки

Формування багатопартійності

Спроба державного перевороту в срср 1991 року і Україна. Акт про незалежність України. Історичне значення

Розпад срср. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав і Україна

Україна в умовах незалежності План

Відносини України з державами снд. Кримське питання

Стартові можливості економіки незалежної України

Західний напрям зовнішньої політики України на сучасному етапі

Участь України в діяльності міжнародних організацій

Становлення грошової одиниці України

Інфляцінні процеси в Україні (1992-1994 рр.)

Конституційний процес в незалежній Україні

Помаранчева революція

Сучасний етап розвитку культури

Основні фактори впливу на розвиток сучасної української культури

Державна символіка сучасної України та її походження

Методичні вказівки щодо виконання контрольної роботи

Питання на контрольну роботу

Перелік екзаменаційних питань з предмета “Історія України”

Глосарій

Список використаної та рекомендованої літератури

Орлик звертався з численними політичними трактатами до європейських держав (“Вивід прав України”, “Маніфест до європейських урядів” та ін.). Але ні організувати міжнародне визнання прав України на незалежність, ні створити власні збройні сили Орлик так і не зміг. Плани створення антимосковської коаліції залишились нездійсненними.


Російсько-колоніальна політика щодо України у іі пол. Хvііі за імператриці Катерини іі

Лівобережна Україна (Гетьманщина) в першій половині XVIII ст. користувалася досить широкою автономією в складі Російської імперії. Територіально вона поділялася на 10 полків, мала власну систему судочинства.

Для посилення влади російського царя над Лівобережною Україною ще за гетьмана Івана Скоропадського в Глухові (тогочасний центр Гетьманщини) була утворена перша Малоросійська колегія (1722-1727). Після короткочасного гетьманування Данила Апостола (1727-1734) було заборонено обирати гетьмана, а для управління Гетьманщиною створено Правління гетьманського уряду (1734- 1750).

В 1750 р. імператриця Єлизавета дала згоду на обрання гетьманом 22-річного Кирила Розумовського (1728-1803). Той походив з простої козацької родини. У 1744 р. він отримав титул графа, в 1746 р. був призначений президентом Петербурзької Академії Наук. Своїм карколомним злетом К. Розумовський був зобов’язаний своєму старшому братові Олексію, який був таємно одружений з імператрицею Єлизаветою. Саме Олексій Розумовський добився багатьох пільг для української козацької старшини та сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні.

Царський уряд дещо обмежив гетьманську владу (з-під його влади вилучено Київ, у 1754 р. скасовано мито, яке позбавило гетьманську адміністрацію значних прибутків тощо).

К.Розумовський намагався проводити зважену внутрішню політику, часто проводив наради із козацькою старшиною. У 1763 р. був виданий універсал гетьмана про введення станових судів: земських, підкоморських і гродських.

В 1762 році до влади прийшла Катерина ІІ (1762-1796рр.)

В 1764 р. Катерина II скасувала гетьманство, незважаючи на те, що Розумовський був одним з активних учасників перевороту 1762 р., що привів її до влади. Як компенсацію К.Розумовський отримав грошову винагороду та великі земельні володіння.

В 1764 р. утворена друга Малоросійська колегія, президент якої генерал Петро Румянцев виявив особливу наполегливість у проведенні централізаторської і русифікаторської політики в Україні.

В 1775р. знищено Запоріжську Січ. В 1781 р. було ліквідовано полковий адміністративно-територіальний устрій, а в 1782 р. утворено три намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське). Наступного року козацькі полки було перетворено в регулярні полки російської армії.


В 1783 р. юридично оформлено кріпацтво, крім того на селян Лівобережжя і Слобожанщини поширювалися загальноросійські закони. В 1785 р. Катерина ІІ видала «Жаловану грамоту дворянству» , відповідно до якої українська знать звільнялася від військової служби та урівнювалася в правах з російським дворянством. 1786 р. Малоросійську колегію було ліквідовано.

Таким чином було остаточно ліквідовано українську автономію.

Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу (хviіі ст.)

Визначним центром освіти як для України, так і для інших слов’янських країн, була Києво-Могилянська академія. Російський цар Петро І у 1698 р. так зазначив у розмові з патріархом: “Священики у нас грамоти мало знають... Якби їх... у науку послати до Києва у школи...” У 1701 р. Колегія одержала офіційний титул Академії. Коштом Мазепи було збудовано гарний будинок Академії.

Особливий розквіт Києво-Могилянської Академії припав на часи митрополита Рафаїла Заборовського, який дуже дбав про неї. Тоді було добудовано Мазепинський корпус Академії, збільшено кошти на її утримання, здійснювався підбір кращих професорів тощо.

Академія була загальноосвітньою вищою школою, доступною для представників всіх станів як з України, так і для чужинців (білорусів, балканських слов’ян, румунів, росіян, греків, арабів та ін.).

Число студентів перевалило за тисячу. У 1744 р. студентів світського походження було 722, духовного — 380; пізніше співвідношення міняється на користь останніх.

Світські студенти звичайно вчилися 8 років, закінчуючи навчання курсом філософії (2 роки). Після цього бажаючі ще 4 роки вивчали богослов’я. Студенти вивчали математику (з основами фізики і астрономії), французьку, німецьку, російську, польську і староєврейську мови, малювання. Українська мова теж вживалася в академічному побуті та в академічній літературі (зокрема в драматичних творах Г.Кониського, Г.Щербацького, у віршах Танського й Некрашевича, в перекладах тощо).

У XVIII ст. серед професорів Академії були такі визначні вчені, як Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симон Тодорський, Сильвестр Ляскоронський, Георгій Щербацький, Давид Нащинський, Іриней Фальковський та багато інших.

З Києво-Могилянської колегії та Академії у другій половині XVII-XVIII століттях вийшло чимало наукових, державних і церковних діячів України й усієї Східної Європи. Тут вчилися гетьмани І.Виговський, Ю. Хмельницький,


І.Самойлович, І.Мазепа, П.Орлик, ГІ.Полуботок; Я.Маркович, Г.Сковорода, М.Ханенко, Г.Полетика, О.Лобисевич, М.Баитиш-Каменський, князь О.Безбородько, Д.Трощинський та ін.

У другій половині XVIII ст. було кілька проектів перетворити Києво- Могилянську Академію на університет (у 1763 р. — проект гетьмана К.Розумовського, згодом Рум’янцева тощо), але російський уряд поставився до цього негативно. У 1786 р. маєтки Братського монастиря, з яких у гримувалася Академія, були секуляризовані, і подальше її існування залежало від урядових асигнувань. Києво-Могилянська Академія у 1817 р. була закрита, а замість неї у 1819р. створено Київську Духовну Академію.


Правобережна Україна в кін. Хvіі – хviіі ст. Гайдамаччина. Причини виникнення

Починається активне відновлення польсько-шляхетських порядків на Правобережжі. Землі регіону знову були поділені на Брацлавське, Волинське, Київське та Подільське воєводства. Відновивши свою владу над землями Правобережжя, магнати зрозуміли, що умовою їхнього збагачення є відродження та господарське піднесення краю. Саме тому вони почали створювати в межах своїх володінь «слободи», у яких селяни на певний час звільнялися від податків. Однак закінчення пільгових років, вимоги землевласників виконання панщини та натуральних повинностей, які супроводжувалися посиленням наступу уніатства на права православних, викликали значне соціальне напруження на Правобережжі, безпосереднім наслідком якої стала гайдамаччина. Гайдамацький рух виник у першій половині XVIII ст.(перша згадка про гайдамаків датується 1714 р.) на Волині та Західному Поділлі, але незабаром охопив Київщину та Брацлавщину. Це була яскрава форма національно-визвольної боротьби українського народу проти польського гніту на землях Правобережної України. Гайдамаччина у своєму розвитку пройшла три хвилі піднесення:1734 – 1738 рр., 1750 р., 1768 р. (Коліївщина). Польські шляхтичі зневажливо поставилися до виникнення повстанського руху, називали його учасників «гайдамаками» (від турецького «гайда» - гнати, переслідувати, турбувати), а невдовзі цей термін і став самоназвою народних месників.

Перше велике гайдамацьке повстання розпочалося 1734 р. Його каталізатором став вступ на територію Правобережжя російських військ разом з гетьманськими полками, які мали на меті допомогти синові короля Августа II вступити на польський престол. Серед місцевого населення поширилися чутки, що війська прийшли на допомогу українським селянам, а російська цариця Анна Іоанівна видала грамоту, в якій закликала до боротьби проти польської шляхти. Стихійний народний виступ швидко охопив Київщину, Поділля та Волинь. На чолі повстання став сотник надвірних козаків князів Любо- мирських — Верлан, проголошений гайдамаками полковником. У ході боротьби активно йшов процес «покозачення», коли селяни масово записувалися в козаки та заводили козацький устрій.

Повстанцям вдалося захопити Жванець, Броди, Збараж, дійти з боями аж до околиць Кам'янця-Подільського та Львова. Між тим внутрішня ситуація у Польщі змінилася — під тиском Росії С. Лещинський втік, і престол отримав Агуст III. Виконавши свою основну місію, царські війська були кинуті на придушення гайдамацького руху. Наприкінці 1738 р. російські та польські збройні формування за допомогою зрадника С. Чалого отримали перемогу над основними повстанськими силами, що примусило частину гайдамацьких загонів відійти в Молдавію, а решту тимчасово припинити збройний опір. Новий спалах активності гайдамацького руху припадає на 1750 р. Повстанці, очолювані О. Письменним, М. Сухим, П. Тараном, протягом року контролювали землі Брацлавщини, Київщини, Східного Поділля. їм вдалося навіть захопити такі потужні фортеці, як Вінниця, Умань, Летичів, Фастів. Проте до зими 1750 р. цей виступ спільними зусиллями польських та російських військ було придушено.