Файл: Історія Украйни.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.03.2024

Просмотров: 2006

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Найдавніша історія України План

Кімерійці на території сучасної України

Скіфи на території сучасної України

Сармати

Античні міста в Північному Причорномор’ї

Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян

Утворення і розвиток держави Київська Русь План

Походження Давньоруської держави. Норманська та антинорманська теорії

Виникнення і становлення Давньоруської держави (кін. Іх – кін. Х ст.)

Київська Русь за Володимира Великого

Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі

Київська держава за правління Ярослава Мудрого. Культурно-освітня діяльність Ярослава Мудрого “Руська правда”

Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі (кін. Хі – сер. Х ііі ст.)

Політичний устрій Київської Русі

Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі

Галицько-Волинська держава План

Утворення Галицько-Волинської держави

Роль Данила Галицького в національній історії. Піднесення Галицько-Волинського князівства

Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича

Історичне значення Київської Русі і Галицько-Волинської держави

Боротьба руських земель проти монголо-татарських завойовників

Українські землі під владою Литви та Польщі (XIV перша половина XVII ст.) План

Загарбання земель України Литвою

Загарбання земель України Польщею

Церковне життя в Україні хіv – хvi ст. Берестейська унія

Культура України в хіv – хvi ст.

Виникнення кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в іі пол. Хv – хvi ст. І їх наслідки

Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості

Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу

Козацько-селянські повстання в кін. Хvі – поч.Хvіі ст

Визвольна війна українського народу середини

Богдан Хмельницький—видатний політик і полководець, творець Українськоі козацької держави

Початок національно-визвольної війни українського народу (1648- 1654 рр.)

Переяславська угода 1654 р. Та її наслідки для України

Утворення Української гетьманської держави

Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині XVII - xviiі ст. План

Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (кін 1657– і пол. 1663 р.Р.)

Становище Української держави в роки гетьманування і. Мазепи. Північна війна і Україна

Конституція Пилипа Орлика – перша демократична конституція

Російсько-колоніальна політика щодо України у іі пол. Хvііі за імператриці Катерини іі

Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу (хviіі ст.)

Правобережна Україна в кін. Хvіі – хviіі ст. Гайдамаччина. Причини виникнення

Повстання під назвою «Коліївщина»

Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у хіх ст. План

Антиукраїнська політика російського царизму та початок відродження української свідомості. Кирило-Мефодіївське братство

Здійснення реформ 60-70 рр. Хіх ст. В Україні та її наслідки

Реформа освіти в іі пол.. Хіх ст.. В Російській імперії. Суть реформи для України

Українська культура в іі пол. Хіх ст

Західноукраїнські землі в іі пол. Хіх ст. На поч. Хх ст.

Україна на початку хх ст.

Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр. Наслідки

Українські землі в роки Першої світової війни

Лютнева революція в Росії та ї вплив на Україну

Утворення Центральної Ради. Проголошення автономної України

Українська державність в 1917 – 1921 роках План

Роль м. С. Грушевського в історії України, як видатного політичного і державного діяча

Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти унр

Війна Радянської Росії проти унр (кін. 1917 — поч. 1918 рр.). Причини поразки військ Центральної Ради

Іу-й Універсал Центральної Ради та його історичне значення

Боротьба за збереження державної незалежності. Гетьманат п. Скоропадського

Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр

Західноукраїнська Народна Республіка

Політика “Воєнного комунізму”

Українська рср в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)

Закріплення радянської влади в Україні (1929 – 1938рр.)

Західноукраїнські землі в 1921- 1939 рр.

Нова економічна політика в Україні та її наслідки

Україна і створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік

Політика коренізації (українізації), позитивні та негативні фактори її впливу на Україну

Індустріалізація в Україні Завдання, труднощі, характерні риси і її наслідки

Насильницька колективізація с/г в Україні. Суть, етапи, наслідки

Результати колективізації

Голодомор в Україні в 1932-1933 рр. Причини та наслідки

Українське питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни

Карпатська Україна напередодні іі Світової війни

Роль “українського питання” в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова-Рібентропа

Україна в роки іі світової війни (1939 – 1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941 – 1945 рр.) План

Входження західноукраїнських земель до складу срср

Напад Німеччини на срср невдачі червоної армії в боях на території України 1941-1942 рр

Фашистський окупаційний режим на Україні

Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної

Збройна боротьба оун-упа в 1941-1944 рр. На Україні

Визволення України

28 Жовтня – день визволення України від фашистських загарбників.

Радянізація західних областей України. Насильницька колективізація. Масові репресії

Дисидентський рух

Десталінізація

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України (1985 – 1991 рр.) План

Головні чинники, що зумовили процес перебудови

Етапи перебудови та наслідки

Формування багатопартійності

Спроба державного перевороту в срср 1991 року і Україна. Акт про незалежність України. Історичне значення

Розпад срср. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав і Україна

Україна в умовах незалежності План

Відносини України з державами снд. Кримське питання

Стартові можливості економіки незалежної України

Західний напрям зовнішньої політики України на сучасному етапі

Участь України в діяльності міжнародних організацій

Становлення грошової одиниці України

Інфляцінні процеси в Україні (1992-1994 рр.)

Конституційний процес в незалежній Україні

Помаранчева революція

Сучасний етап розвитку культури

Основні фактори впливу на розвиток сучасної української культури

Державна символіка сучасної України та її походження

Методичні вказівки щодо виконання контрольної роботи

Питання на контрольну роботу

Перелік екзаменаційних питань з предмета “Історія України”

Глосарій

Список використаної та рекомендованої літератури

Під час жовтневого політичного страйку постали політичні організації робітничого класу - ради. Загалом по імперії їх виникало близько 50. В Україні перша рада з’явилась у Катеринославі (очолював Г. Петровський). Згодом ради виникали в Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому. Таким чином, у країні одночасно виникали зародки двох типів влади: парламентаризму (Державна дума) і диктатури пролетаріату (ради). Крім рад, в Україні з’явились і профспілки, яких налічувалось близько 80. Вони об’єднували кілька десятків тисяч чоловік.

Революція 1905-1907 рр. сприяла короткочасному розквіту українського національного життя. Так, було скасовано Емський указ. Відкрито нові кафедри українознавства в Одеському та Харківському університетах. Почала створюватись мережа “Просвіт”. У 1905 р. з’явилась перша україномовна газета “Хлібороб”. У 1906 р. після декількох невдалих спроб у Києві почала виходити газета “Рада”. Її видавцем був Є. Чикаленко. У 1907 р. у Петербурзі вийшло повиє видання “Кобзаря” Т. Шевченка. У тому ж році М. Г'рушевський у Києві засновує Українське наукове товариство.

Відбулись зміни і в розстановці українських політичних сил. У 1905 р. РУП перейшла на марксистські позиції і перейменувалась в Українську соціал- демократичну партію (УСДП, лідери В. Винниченко, С. Петлюра, М. ІІорш, JI Юркевич). Восени 1905 р. зі складу УДП виділилась Українська радикальна партія, але вже наприкінці року УДП і УРП об’єднались у УРДП, яка проіснувала до 1908 р., до утворення Товариства українських поступовців (ТУП). На початку і 907 р. із розрізнених гуртків утворилась Українська партія соціалістів- революціонерів (УПРС).

Українці прийняли активну участь у виборах до І та II Державних дум. У І Думі українська громада налічувала 45 депутатів, у II - 47.

І Державна дума працювала в Петербурзі 27 квітня - 8 липня 1906 р. Вибори до Думи ліві партії бойкотували. Здобули перемоіу кадети. У виборах брали участь Українська радикально-демократична партія та Українська народна партія. Серед 102 депутатів від 9 українських губерній нараховувалось 24 поміщики, 42 селянина, 26 представників міської інтелігенції, 8 робітників, 1 священик. За партійною ознакою 38 депутатів були кадетами і співчуваючими цій партії, 28 - трудовиками. Трудова партія становила не політичну партію, а парламентську фракцію, яка об’єднувала, в основному, безпартійних селянських членів Думи.

Українська думська громада (тобто фракція Державної думи, що складалася з національно свідомих депутатів від губерній України) у кількості 45 чол. сформувалася майже одразу. Очолив її адвокат і громадський діяч з Чернігівщини І-Шраг.


Громада вимагала надати Україні в її етнографічних межах політичну автономію, запровадити українську мову в школах, судових і адміністративних органах. Щодо головного питання революції - аграрного - в громаді не існувало єдиної думки. Кадетські депутати відстоювали передачу частини поміщицьких земель селянам за викуп, а селянські підтримували трудовиків - конфіскацію поміщицьких земель і націоналізацію всієї землі. Для висвітлення своєї діяльності в Думі фомада заснувала друкований орган - журнал "Украинский вестник", в якому співробітничали М.Грушевський, І.Франко, М.Туган-Барановський.

I Дума була розпущена трохи більше як через два місяці її роботи. На початку

1907 р. царизм дозволив вибори до II Державної думи. Вибори до II Думи не бойкотувалися, а тому її склад значно "полівішав": з 518 депутатів 65 були соціал- демократами (у І Думі - 18), 157 - трудовиками (разом з есерами) порівняно з 94 у І Думі. Серед 102 депутатів від українських губерній було 40 трудовиків, 34 представники правих партій, по 11 кадетів і соціал-демократів (в т.ч. 6 членів "Спілки", 3 меншовики, 1 більшовик, 1 представник УСДРП). За соціальним станом українські губернії були представлені 16 поміщиками, 4 священиками, 17 інтелігентами, 59 селянами і 6 робітниками. Знову, як і в І Думі, тон задавали селянські депутати.

II Дума розпочала роботу 20 лютого 1907 р. і працювала до 3 червня 1907 р. Українська фомада нового складу мала в Думі 47 членів. Вона видавала журнал українською мовою "Рідна справа (Вісті з Думи)". Платформа фомади складалася на основі профамних установок УСДРП: автономія України, амністія політв’язням, свобода слова, друку, зборів, пересувань, союзів і віросповідань українізація школи, судочинства й церкви. Щодо афарнОго питання нова думськ фомада теж не мала єдиної позиції.

II Державна дума була розігнана. З червня 1907 р. Микола II видав нови виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. Цей крок правлячих кіл став можливим у результаті спаду революції, що розпочалася в 1905 p., і вважається її кінцем. Юридично його можна охарактеризувати як державний переворот, оскільки він не відповідав положенню маніфесту 17 жовтня 1905 р. про те, що жодний законодавчий акт не повинен прийматися без згоди Думи.

У грудні 1905 р. у Донбасі відбулось збройне повстання, яке було швидко придушено. У 1906 р. відбувся новий виступ на Чорноморському флоті під керівництвом лейтенанта П. Шмідта і повстання саперів у Києві під керівництвом Б. Жаданівського. Але зрештою всі ці розрізнені виступи робітників, солдатів, інтелігенції, селян були придушені. У країні запанувала реакція.



Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр. Наслідки

Революція 1905-1907 рр. довела, що аграрне питання з питання економічного переросло в політичне. Його невирішеність поглиблювала політичну нестабільність і посилювала соціальну напругу. На початку ХХ ст.. деградація поміщицького землеволодіння стала цілком очевидною, а община показала не лише свою нездатність ефективно господарювати, а й належно контролювати настрої селян. Саме тому ще в ході революції прем’єр-міністром П. Столипіним було проголошено курс на реформування аграрного сектору.

Комплекс реформ розпочато указом 9 листопада 1906 року. В основі реформи лежало три головні ідеї:

- руйнування селянської общини;

- дозвіл селянину отримати землю в приватну власність (хутір чи відруб);

- переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу.

Столипін робив ставку на особисту ініціативу та конкуренцію, які протиставлялися традиційній общинній рівності в бідності.

Цією реформою Столипін хотів комплексно вирішити ряд важливих завдань:

- підняти ефективність с/г виробництва;

- підвищити товарність селянського господарювання;

- зміцнити опору самодержавства на селі;

- вирішити проблему аграрного перенаселення.

Найбільший успіх ця реформа мала в Україні. Протягом 1907-1915 рр. на Правобережжі вийшли із общин 48% селян, на Лівобережжі – 16,5%, на Півдні – 42%. На 1916 рік утворилося 440 тис. хуторів, що становило 14% селянських дворів. На нові землі протягом 1906-1912 рр. виїхало з України майже 1 млн. осіб. Але лише 1911 року повернулося додому 68,5% переселенців.

Українські землі в роки Першої світової війни

Влітку 1914 року загострення міжімперіалістичних протиріч дійшло до фатальної межі. Світ опинився в полум’ї Першої світової війни. Ця війна була збройним протистоянням двої воєнни х блоків: Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), який згодов перетворився на Четвертний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антанти (Англія, Франція, Росія), поступово у війну було втягнуто 38 з 59 держав світу, ¾ населення земної кулі.

Цілі ворогуючих сторін:

  • ствердження власного домінування у світі;

  • загарбання чужих територій;

  • встановлення контролю за ринками збуту та джерелами сировини;

  • послаблення хвилі народних виступів за соціальне та національне визволення;

  • знешкодження опозиційних політичних сил, концентрація народної уваги не на внутрішніх проблемах, а на зовнійшій загрозі.


Трагедія українського народу полягала в тому, що він всупереч власній волі був втягнутий у війну, а його землі стали об’єктом експансії воюючих сторін.

З початком війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, а самі українці мусили воювати за чужі інтереси і брати участь у братовбивчому протистоянні, адже в російській армії перебувало 3,5 млн українців, а в австроугорській – 250 тис.

Негативні наслідки війни для України:

  • Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40% житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти. Поголів’я худоби скоротилося на половину).

  • Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих).

  • Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50% діючої російської армії (3,5 млн осіб), та тилових гарнізонів (400 тис. осіб), що знаходилися на території України.

  • Виникненняпроблеми біженців, депортованих, переміщених осіб.

  • Інфляція (ціни зросли в 4-8 разів).

  • Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46%, марганцевої – на 29%, виплавка чавуну – на 32%, сталі – на 33% порівняно з 1913 р.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу.

  • Диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва).

  • Скорочення посівних площ (на 1, 880 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 р. до 50 млн пудів у 1917 р.); загостренняпродовольчої проблеми в містах, поява черг.

  • Скорочення працездатного населення на селі ( у1917 р. залишилось 38,7% працездатного чоловічого населення).

  • Загострення соціальних проблем.

  • Перебої в роботі транспорту.

  • Посилення страйкової боротьби робітників ( 1914 р. – 30 тис. осіб, 1915 р. – 50 тис. осіб, 1916 р. – 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914 – 1916 рр. – 160).

Але війна мала і позитивні наслідки для України:

  • Зростання національної самоствідомості населення.

  • Створення українських збройних формувань (Українські Січові Стрільці, Гуцульський легіон, Гуцульська сотня, Сірожупанна дивізія), набуття воєнногодосвіду.

  • Підняття «українського питання» на міжнародний рівень.