Перевірити логіку міркувань, правильність побудови та коректність розробленого власноруч сітьового графіка студент може, порівнявши його із правильною версією, наведеною у першоджерелі [7, с. 184—190].

Завдання 5. Визначити часові параметри подій, робіт і критич­ний шлях для наведеного нижче сітьового графіка «роботи—події».

Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність виконаних розрахунків студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильними відповідями, наведеними у першоджерелі [52, с. 301—303, 308—311].

Тема 11. Сучасні концепції та перспективи
розвитку операційного менеджменту

Методичні поради щодо вивчення теми

Процес самостійної роботи над вивченням курсу підсумовується дослідженням генезису та розвитку управління виробництвом та операціями, що, безперечно, є дуже цікавим навіть для тих, хто аж ніяк не знайомий із проблематикою менеджменту операцій, не кажучи вже про студентів, які знаходяться на завершальному етапі своїх «мандрів» світами операційного менеджменту. Центральними є такі питання: еволюція теорії та практики управління операціями; сучасна концепція та тенденції розвитку операційного менеджменту як науки та як виду практичної управлінської діяльності.

Самостійно опрацьовуючи матеріал теми, студент, безумовно, має користуватися базовими підручниками [4; 10]; інші видання, додаткові, зазначаються у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу з окремих питань.

Для вивчення питання «Еволюція теорії та практики управління операціями», в рамках якого розглядається історичний аспект операційного менеджменту, студентові варто звернутися саме до базових джерел, в яких з позицій сучасного західного (американського) та східного (пострадянського) суспільств поінтерпретовано ключові етапи розвитку менеджменту операцій [4, с. 27—51; 10 с. 25—31]. Своєрідне узагальнення та певну оригінальність підходу до періодизації історії розвитку операційного менеджменту пропонує студентові підручник британського науковця Леса Гелловея [1, с. 310—313]. Додатково рекомендується ознайомитися і з матеріалом підручника з організації та оперативного управління виробництвом російських авторів Б. І. Кузіна та С. О. Соколіцина, виданого за радянських часів, хоча він і віддзер­калює тодішню ідеологію, що унаочнюють назви глав і параграфів [126, с. 11—20, 20—36]. Зробити це варто хоча б тому, що сьогоднішні видання (переважно перекладні або створені «за мотивами» оригінальних американських підручників) частіше за все абсолютизують теорії та концепції, які формувалися за кордоном протягом десятиліть і становлять нині фундамент сучасного операційного менеджменту, і або замовчують взагалі, або витончено вуалюють їхні досить численні негативні риси та ознаки, тоді як у запропонованому підручнику, (якщо відкинути демагогічні нашарування) усі сутнісні речі названо на свої імена.

Питання «Сучасна концепція управління операціями» передбачає, що весь раніше вивчений матеріал студент узагальнює і систематизує, пов’язуючи його із чітко виокремленими на сьогодні концепціями та системами управління поточною та стратегічною операційною діяльністю, такими як TQM (Total Quality Management), MRP-I (Material Requirements Planning), MRP-II (Manufacturing Resource Planning), JIT (Just In Time), OPT (Optimized Production Technology), PM (Project Manage­ment) тощо. Для цього йому слід ще раз повернутися до вже вивченого у процесі роботи над усім курсом в цілому матеріалу та поновити у пам’яті набуті знання. Допоможе йому і базовий підручник [10, с. 56—82, 176—207, 272—294, 499—533, 622—656].

Питання «Тенденції розвитку операційного менеджменту як науки та як виду практичної управлінської діяльності» присвячено вивченню тих тенденцій (гуманізація, інформатизація, глобалізація, технократизація тощо), що сформувалися у процесі розвитку операційного менеджменту протягом останніх років і так чи так проявили себе в управлінській теорії або практиці. На жаль, у підручниках, що виступають як базові, матеріалу з цього питання недостатньо, до того ж, він розпорошений по різних розділах і главах. Тому має сенс звернутися до підручників із загального та операційного менеджменту, де релевантну інформацію сконцентровано у межах одного параграфа чи глави [17, с. 102—134; 40, с. 36—42; 85, с. 5—17].

Контрольні запитання та завдання

1. Визначити основні етапи еволюції практики управління операціями, теорії операційного менеджменту та навести стислу їхню харак­теристику .

2. Визначити зміст, що вкладається у поняття «виробництво світового рівня», та виокремити ознаки, притаманні операційній системі сучасного рівня розвитку?

3. Стисло охарактеризувати базові положення сучасної концепції операційного менеджменту.

4. Яких змін зазнає управління операціями на стадії формування постіндустріального (інформаційного) суспільства порівняно із попередніми стадіями суспільного розвитку?

5. Які рушійні сили ініціюють розвиток операційного менеджменту сьогодні, за якими напрямами він відбувається?

Творче завдання

Написати есе на тему: «Еволюційне та революційне в розвитку операційного менеджменту протягом XX століття».

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1. Визначити справедливість або хибність запропонованих тверджень та аргументувати свою думку:

1. Виникнення управління виробництвом/операціями було спро­воковано першою промисловою революцією (промисловим переворотом) і в часі може бути прив’язане до другої половини ХVIII ст.

2. Наукові основи операційного менеджменту було закладено школою наукового управління Ф. У. Тейлора та його однодумців.

3. Сучасна концепція виробничого / операційного менеджменту сформувалася на базі узагальнення північноамериканського та далекосхідного досвіду управління виробничою та операційною діяльністю.

4. Сучасна концепція виробничого / операційного менеджменту сформувалася на базі узагальнення європейського (країн соціалістичного та капіталістичного таборів) досвіду управління виробничою та операційною діяльністю.

5. Докорінні зміни, що почали відбуватися в практиці управління операціями та знайшли своє відображення у розвитку теорії операційного менеджменту наприкінці ХХ ст., викликані переходом людської цивілізації до фази постіндустріального розвитку.

3.3. Поглиблений рівень опрацювання матеріалу

Рекомендації щодо самостійного
опрацювання матеріалу

Слід зауважити, що якісне засвоєння сутності того, чим є вироб­нича стратегія організації, дає своєрідний ключ для розуміння змістовного наповнення та логіки всіх інших питань тем 8 та 9 («Ключові аспекти проектування та створення операційної системи» та «Ключові аспекти перетворень і розвитку операційної системи»), а можливо й усього курсу в цілому. Це зумовлено тим, що на сьогодні саме виробнича стратегія (її зміст і послідовність фірми щодо її реалізації) розглядається як один з першочергових чинників перемоги у конкурентній боротьбі та як запорука досягнення організацією довготривалого ринкового успіху. Для поглибленого вивчення цього аспекту операційного менеджменту студенту мож­на порадити самостійно відшукати публікації щодо концепції, відомої на Заході під назвою «виробничо-стратегічна парадигма». При цьому в пригоді йому стануть, в першу чергу, відомості про розробників цієї концепції та стислий виклад її змісту, наведені у:

• Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент, 8-е изд.: Пер. с англ.: М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — Гл. 1: Введение в дисциплину — С. 28.

Мабуть, для студента вже стало звичним часте застосування понять-антонімів «канонічний» — «сучасний». Так і стосовно виробничої стратегії: у рамках вивчення нормативного матеріалу теми 8 студент засвоює сутність і зміст канонічного її трактування. Для того щоб мати уявлення про сучасні виробничі стратегії, сконструйовані на такому фундаменті, як інформація та час (стратегічні ресурси періоду початку ХХІ ст.) слід працювати із виданнями, які охоплюють проблематику не стільки операційного, скільки — інноваційного менеджменту — адже саме там скоріше можливо відшукати нетрадиційні, і в дечому навіть провокаційні, трактування змісту сучасної виробничої стратегії:

• Гунин В. Н. и др. Управление инновациями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 7. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 272 с.

• Инновационный менеджмент: Справ. пособие / Под ред. П. Н. Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. — СПб.: Наука, 1997.

Для поглибленого вивчення ключових аспектів перетворень і розвитку операційної системи можна порадити студенту звернути увагу, зокрема, на такий напрям як розвиток власне системи управління виробництвом / операціями. Видання останнього часу, присвячені проблематиці організації виробництва та управлін­ня виробництвом, приділяють цим моментам велику увагу:

• Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и экон. спец.: Под ред. О. Г. Туровца и Б. Ю. Сербиновского; Сер. «Экономика и управление». — Ростов н/Д.: Издат. центр МарТ, 2002. — Гл. 14: Совершенствование организации производства. — С. 396—451;

• Управление производством: Учеб. / Под ред. Н. А. Салома­тина. — М.: ИНФРА-М, 2002. — Гл. 3: Управление производством: системное представление. — С. 63—84; Гл. 7: Развитие управления производством. — С. 190—203.

Ще одним вельми цікавим напрямом поглибленого опрацювання ключових аспектів перетворень і розвитку операційної системи є з’ясування того, чим насправді є реінжиніринг бізнес-процесів — дійсною революцією в менеджменті чи лише ще однією модною ідеєю — одноденкою у широкому наборі численних управлінських концепцій, народжених ХХ ст. Для цього має сенс опрацювати роботу фундаторів цієї концепції М. Хаммера та Дж. Чампі, а також ознайомитися із трактуванням реінжинірингу, запропонованим Е. Г. Ойхманом та Е. В. Поповим:

• Хаммер М., Чампи Дж. Реинжиниринг корпорации: Манифест революции в бизнесе: Пер. с англ. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1997. — 332с.;

• Ойхман Е. Г., Попов Э. В. Реинжиниринг бизнеса: Реинжиниринг организаций и информационные технологии. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 336 с.

Ґрунтовне вивчення різноманітних аспектів проектного менеджменту — від передпроектної фази до аналізу ефективності реалізації проекту, від управління змістом і предметною сферою проекту до управління ризиками — очікує студента дещо пізніше — в рамках вивчення окремого курсу, що має назву «Управ­ління спеціальними проектами». Тому при поглибленому опрацюванні матеріалу теми 10 студенту рекомендується звернути увагу не стільки на якісь окремі специфічні аспекти управління проектами, скільки на діагностику та аналіз причин, які викли­кали протягом останніх двох десятиліть бурхливу зацікавленість у розвитку зазначеної сфери. При цьому такі причини слід роз­глядати не взагалі, а прив’язати саме до проблемного поля опе­раційного менеджменту. Однією з них можна вважати характер­ний для багатьох су­часних бізнесових організацій перехід від канонічних виробничих стратегій, фундаментом побудови яких традиційно виступали або мінімізація виробничих витрат, або модифікація виробів, або якість продукції чи послуги, до прогресивних виробничих стратегій, фундаментом яких є час (а в рамках саме проектного менеджменту розроблено різноманітні витончені інструменти управління часом). Стратегії, що базуються на такій конкурентній перевазі, як час, фокусуються на всілякому скороченні термінів виконання різних бізнес-процесів: розроблення нової продукції / послуг та постановки їх на виробництво, реагування на зміни суспільного чи споживчого попиту, поставки замовнику виробів чи надання йому послуг тощо. Відповідний матеріал студент може знайти в:

• Минаев Э. С., Агеева Н. Г., Аббата Дага А. Управление производством и операциями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 15. — М.: ИНФРА-М, 1999. — Учебный элемент № 2: Производственная стратегия. — С. 54—56);

• Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент: 8-е изд.: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — Гл. 2: Операционная стратегия и конкурентоспособность. — С. 36—40.

Як ще одну причину того, що проектний менеджмент із категорій «високих матерій» перейшов до розряду прикладного інструментарію управлінського сьогодення, можна назвати те, що ідеологія «масового виробництва на замовлення» (англ. — mass customization) нині є дуже поширеною, і не тільки в теорії, а передусім — на практиці. Створення операційних систем, що базуються на одночасному використанні переваг масового та одиничного виробництва, при елімінуванні властивих їм вад, окрім усього іншого вимагає і застосування адекватних управлінських методів і засобів. А, як це вже відомо студентові з матеріалу нормативного рівня, однією із сфер застосування СПУ в управлінні операціями є планування та контроль перебігу одиничного виробництва. Щоб мати уявлення про сутність концепції, доцільно звернутися до:

• Майталь Ш. Экономика для менеджеров: Десять важных инструментов для руководителей: Пер. с англ. — М.: Дело, 1996. — Гл. 6: От объема к разнообразию. — С. 183—213.

Перше, що студентові рекомендується зробити під час поглиб­леного вивчення еволюційних аспектів операційного менеджменту (тема 11), — це визначитися із періодизацією в діалектиці матеріального виробництва як складової матеріальної цивілізації людства та опрацювати різні погляди на виокремлення етапів у процесі виникнення й розвитку управління виробництвом та операціями. Джерелами, в яких висвітлюються ці аспекти, можуть слугувати:

• Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: Учеб. — С. 26—31;

• Гвишиани Д. М. Организация и управление. — 3-е изд., перераб. — М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. — Гл. 1: Роль организации и управления в общественном развитии. — С. 39—49.

Джерелами, повністю присвяченими викладенню питань щодо історії розвитку організації та управління виробництвом, є зокрема:

• Дункан Дж. У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики: Пер. с англ. — М.: Дело, 1996. — 272 с.;

• Фалько С. Г. История науки об организации производства. — М.: МВТУ им. Н. Э. Баумана, 1988. — 218 с.

Студентам, які віддають перевагу не еволюційному підходу, а вивченню історії розвитку науки управління операціями / вироб­ництвом крізь призму особистостей, які створювали цю науку, має сенс працювати з такими виданнями:

• Шелдрейк Дж. Теория менеджмента: от тейлоризма до японизации / Пер. с англ. под ред. В. А. Спивака. — СПб.: Питер, 2001. — 352 с.;

• Классики менеджмента / Под ред. М. Уорнера; Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — 1168 с.

Для глибокого вивчення різнопланового світового досвіду, нагромадженого к кінцю ХХ ст. у сфері організації та управління виробничою і невиробничою діяльністю, студенту слід звертатися насамперед до найновіших публікацій у відповідних часописах; певне узагальнення такого досвіду (зокрема американського та європейського) містять видання: