Файл: konspekt_finansi.doc

Дотримання учасниками фондового ринку обов'язкових нормативів достатності власних коштів, інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами та дотриманням емітентами і операторами умов їх продажу (розміщення) на ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Дер­жа­в­не ка­з­на­чей­с­т­во здій­с­нює фі­нан­су­ван­ня бю­джет­них уста­нов і кон­т­роль за ви­ко­ри­с­тан­ням цих ко­ш­тів. Ве­ден­ня дер­жа­в­но­го ка­з­на­чей­с­т­ва обу­мо­в­ле­но ре­а­лі­за­ці­єю прин­ци­пів ві­до­кре­м­лен­ня дер­жа­в­них ко­ш­тів від ко­ш­тів з ін­ших дже­рел фі­нан­су­ван­ня.

Ау­ди­тор­сь­кі фі­р­ми – це не­за­ле­ж­ні ор­га­ні­за­ції, що по­вин­ні спри­я­ти під­ви­щен­ню яко­с­ті кон­т­ро­лю, йо­го об’єк­ти­в­но­с­ті.

Тема 6. Фінанси підприємств.

2. Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

6.2. Кла­си­фі­ка­ція фі­нан­сів під­при­ємств.

6.3. Фі­нан­со­ві ре­сур­си під­при­єм­с­т­ва, осо­б­ли­во­с­ті їх фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня в умо­вах рин­ку.

6.4. Роль фі­нан­сів у кру­го­обі­гу ос­но­в­них ви­ро­б­ни­чих фон­дів.

5. Особливості фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня обі­го­вих коштів підприємства.

6.6. Роз­по­діл та ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­т­ку.

6.7. Особливості фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності.

6.8. Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів

6.1. Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

Фі­нан­си під­при­ємств скла­да­ють ос­но­ву фі­нан­со­вої си­с­те­ми. За уча­с­тю фі­нан­сів під­при­ємств ство­рю­є­ть­ся ВВП і від­бу­ва­є­ть­ся йо­го роз­по­діл все­ре­ди­ні під­при­ємств.

Фі­нан­си під­при­ємств яв­ля­ють со­бою су­ку­п­ність еко­но­мі­ч­них гро­шо­вих від­но­син, по­в’я­за­них із фор­му­ван­ням і ви­ко­ри­с­тан­ням фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів та на­громаджень під­при­ємств, а та­кож з кон­т­ро­лем за фор­му­ван­ням, роз­по­ді­лом та ви­ко­ри­с­тан­ням цих фон­дів та на­гро­ма­джень.

Роз­по­діль­чі гро­шо­ві від­но­си­ни, що скла­да­ють зміст фі­нан­сів під­при­ємств, мо­ж­на об’єд­на­ти у від­но­с­но од­но­рі­д­ні гру­пи:

1) між засновниками підприємства у процесі формування статутного капіталу, що є першоджерелом створення виробничих фондів, придбання нематеріальних активів;

2) між суб'єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями, надання комерційних кредитів, здійснення інвестиційної діяльності, організації спільних виробництв, розрахунків за штрафами, оренді і лізингу. Від ефективної організації цих відносин значною мірою залежить кінцевий фінансовий результат комерційної діяльності;

3. між підприємством і його підрозділами (філіями, відділеннями, цехами) з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку, оборотних коштів. Ця група відносин впливає на організацію і ритмічність виробництва;

4. між підприємством і його працівниками - у процесі розподілу і використання доходів, випуску і розміщення акцій та облігацій підприємства, виплати процентів за облігаціями і дивідендів за акціями, утримання штрафів і компенсацій за спричинений матеріальний збиток. Від організації цих відносин залежить ефективність використання трудових ресурсів;

5. між підприємством та інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів. Від того, наскільки ефективною є організація цих відносин, залежать можливості залучення додаткових джерел фінансування підприємницької діяльності;

6. між підприємством і галузевими та корпоративними органами (всередині фінансово-промислових груп, холдингів, корпорацій, спілок, асоціацій, концернів, галузевих міністерств і відомств), куди входить підприємство. Фінансові відносини виникають під час формування, розподілу і використання централізованих цільових фондів і резервів, фінансування цільових галузевих програм, проведенні маркетингових досліджень, науково-дослідних робіт, проведення виставок, надання фінансової допомоги на поворотній основі для
   здійснення інвестиційних проектів і поповнення оборотних коштів. Ця група фінансових відносин пов'язана, як правило, із внутрішньогалузевим (внутрішньокорпоративним) перерозподілом грошових коштів і спрямована на підтримання і розвиток підприємств;

7. між підприємством і фінансовою системою держави – під час сплати податків й інших платежів до бюджету, формування державних цільових фондів, надання підприємствам податкових пільг, застосування штрафних санкцій, фінансуванні з бюджету, надходженні коштів із цільових державних фондів;

8. між підприємством і банківською системою - у разі відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплати відсотків, купівлі і продажу валюти, надання інших банківських послуг;

9. між підприємством і страховими компаніями - під час страхування майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків;

10) між підприємством та інвестиційними інституціями – під час розміщення інвестицій, приватизації тощо.

Кожна із зазначених груп фінансових відносин має свої особливості і сферу застосування, але матеріальною основою усіх їх є рух грошових коштів. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу підприємства, починається і завершується кругообіг виробничих фондів, формування і використання грошових фондів і резервів. Звідси можна зробити висновок, що зазначені грошові відносини визначають сутність і зміст фінансів господарських суб'єктів.

Фі­нан­си під­при­ємств ви­ко­ну­ють дві фун­к­ції:

1) фун­к­цію, по­в’я­за­ну із фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ням гро­шо­вих до­хо­дів, фон­дів;

2) кон­т­ро­ль­на, що про­яв­ля­є­ть­ся у кон­т­ро­лі за ви­ро­б­ни­ц­т­вом, роз­по­ді­лом, ви­ко­ри­с­тан­ням гро­шо­вих до­хо­дів та фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів.

Під ор­га­ні­за­ці­єю фі­нан­сів під­при­ємств ро­зу­мі­ють склад гро­шо­вих фон­дів під­при­ємств, по­ря­док їх утво­рен­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня, спів­від­но­шен­ня між роз­мі­ра­ми фон­дів під­при­ємств, вза­є­мо­від­но­си­ни під­при­ємств з фі­нан­со­во-­кре­ди­т­ною си­с­те­мою.

6.2. Кла­си­фі­ка­ція фі­нан­сів під­при­ємств.

Фі­нан­си під­при­ємств кла­си­фі­ку­ють за та­ки­ми озна­ка­ми: га­лу­зе­вої при­на­ле­ж­но­с­ті; орга­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм; со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­ної при­ро­ди.

За га­лу­зе­вою при­на­ле­ж­ні­с­тю фі­нан­си під­при­ємств по­ді­ля­ю­ть­ся на фі­нан­си:

* промисло­во­с­ті;

* сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­в;

* транс­пор­ту, зв’яз­ку;

* бу­ді­в­ни­ц­т­ва, поста­чан­ня;

* тор­гі­в­лі;

* жи­т­ло­во-­ко­му­наль­но­го го­с­по­дар­с­т­ва;

* шля­хо­во­го го­с­по­дар­с­т­ва.

Ви­хо­дя­чи з ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм фі­нан­си під­при­ємств по­ді­ля­ю­ть­ся на фінан­си:

* дер­жа­в­них під­при­ємств;

* му­ні­ци­паль­них під­при­ємств;

* ін­ди­ві­ду­аль­них при­ва­т­них під­при­ємств;

* по­в­них то­ва­риств;

* змі­ша­них то­ва­риств;

* то­ва­риств з об­ме­же­ною від­по­ві­даль­ні­с­тю;

* від­кри­тих ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств.

Ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­ва фор­ма у пер­шу чер­гу обу­мо­в­лює спе­ци­фі­ку фор­му­ван­ня статут­но­го фон­ду.

За со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­ною при­ро­дою фі­нан­си під­при­ємств є єди­ни­ми. Це забезпечує­ть­ся єди­ною пра­во­вою ба­зою, єд­ні­с­тю гро­шо­вої си­с­те­ми, єд­ні­с­тю форм фінансової до­ку­мен­та­цій.

6.3. Фі­нан­со­ві ре­сур­си під­при­єм­с­т­ва, осо­б­ли­во­с­ті їх фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня в умо­вах рин­ку.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які надходять у господарський обіг і призначені для покриття його потреб.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства і залучені з різних джерел кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.[рис.6.1]

Фінансові ресурси підприємств

Формуються під час заснування підприємств

надходження

Внески засновників у статутний капітал

Валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності

Амортизаційні відрахування

Стійкі пасиви

Цільові внески членів трудового колективу

Рис.6.1. Формування фінансових ресурсів підприємств

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, доходів за облігаціями, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

6.4. Роль фі­нан­сів у кру­го­обі­гу ос­но­в­них ви­ро­б­ни­чих фон­дів.

Грошові кошти підприємницьких структур формуються уже на стадії утворення статутного капіталу підприємства, який з економічної точки зору являє собою майно суб'єкта господарювання на дату його створення. Джерела утворення статутного капіталу залежать від форми власності:

приватна —» власний капітал підприємця;

акціонерна—> акціонерний капітал;

державна —» асигнування з бюджету та централізованих фондів;

колективна (спільна) —> внески засновників

Внески у статутний капітал можуть бути зроблені в будь-якій формі, але завжди вони повинні мати вартісну оцінку. Такі внески можуть бути здійснені у вигляді будинків, споруд, транспортних засобів, предметів праці, цінних паперів, прав на користування природними ресурсами, прав інтелектуальної власності, грошових коштів. Тобто внески можуть здійснюватися у формі матеріальних і нематеріальних активів.

Держава законодавчо регулює розміри статутних капіталів окремих суб'єктів господарювання. Так, встановлені мінімальні розміри статутних капіталів для акціонерних товариств (не менше 1250 мінімальних заробітних плат), для товариств з обмеженою відповідальністю (не менше 100 мінімальних заробітних плат), для інвестиційних компаній (не менше 2000 мінімальних заробітних плат), для страхових компаній (не менше 1 500 000 євро).

Кошти, спрямовані в основні та оборотні засоби при формуванні статутного капіталу, являють собою початкові фінансові ресурси підприємства.

Ос­но­в­ні ко­ш­ти – це гро­шо­ві ко­ш­ти ін­ве­с­то­ва­ні в ос­но­в­ні фон­ди ви­ро­б­ни­чо­го та неви­ро­б­ни­чо­го при­зна­чен­ня.

На час придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства залишкова вартість збігається з їхньою початковою балансовою вартістю. Надалі, в міру участі основних фондів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: одна її частка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша - виражає залишкову вартість наявних основних фондів. Зношена частка вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується в грошовій формі в амортизаційному фонді. Цей фонд поповнюється за рахунок щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого та частково для розширеного відтворення основних фондів.

Оскільки розширене відтворення передбачає оновлення основних фондів у розмірах, які перевищують нараховану суму зносу, для фінансування капітальних вкладень, крім амортизації, залучаються також інші джерела фінансових ресурсів: прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства; фінансові ресурси, залучені від розміщення акцій; пайовий капітал; довгострокові кредити комерційних банків; придбання основних фондів на основі фінансового лізингу; інвестиційний податковий кредит; цільові субсидії; в особливих випадках, обумовлених рішеннями уряду - бюджетні асигнування та кошти державних цільових фондів. Кошти іноземних інвесторів використовуються при створенні на території України спільних підприємств із залученням іноземного капіталу. Однак обсяги іноземних інвестицій в Україні поки що незначні.

6.5. Особливості фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня обі­го­вих коштів підприємства.

Для ви­ро­б­ни­ц­т­ва про­ду­к­ції під­при­єм­с­т­ву по­ряд з ос­но­в­ни­ми фон­да­ми не­об­хід­ні оборо­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди, що мі­с­тять ви­ро­б­ни­чі за­па­си (си­ро­ви­на, ма­те­рі­а­ли, па­ли­во, тара), за­ли­ш­ки не­за­вер­ше­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва та ви­тра­ти май­бу­т­ніх пе­рі­о­дів.

То­ва­р­на і гро­шо­ва фор­ми ре­сур­сів, що зна­хо­дя­ть­ся у сфе­рі обі­гу на­ле­жать до фон­дів обі­гу. Для за­без­пе­чен­ня без­пе­рер­в­но­с­ті про­це­су ви­ро­б­ни­ц­т­ва та ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції ко­ж­не під­при­єм­с­т­во по­вин­но ма­ти од­но­ча­с­но і обо­ро­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди, і фон­ди обі­гу. Гро­шо­ві ко­ш­ти, аван­со­ва­ні в обо­ро­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди та фон­ди обі­гу скла­да­ють обо­ро­т­ні кошти під­при­ємств.

За сво­їм змі­с­том обі­го­ві кошти — не фі­нан­со­ва, а за­галь­но-еко­но­мі­ч­на ка­те­го­рія; в зв’яз­ку з цим кіль­кість гро­шо­вих ко­ш­тів, що зна­хо­дя­ть­ся в обо­ро­ті під­при­єм­с­т­ва не мо­же бути від­не­се­на до фі­нан­со­вих ре­сур­сів.