ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 13.10.2020
Просмотров: 2062
Скачиваний: 1
•
Методи вербування
Наприклад, обман і/або викрадення, детальна інформація про
підозрюваних та потерпілих, приміщення агентств тощо.
•
Методи рекламування
Наприклад, розповсюдження чуток, друковані засоби масової
інформації – розміщення оголошень у газетах, реклама через Інтернет. У
цьому випадку потрібні повні контактні дані, які містилися в оголошеннях,
а також сам текст. Такі типи оголошень досить важко відстежити.
•
Фальшиві документи, що засвідчують особу
Виготовлення і придбання
•
Фальшиві візи
Виготовлення і придбання
•
Проїзні документи
Вид оплати, яка здійснювалася, туристичні агентства
•
Маршрути і засоби пересування
Маршрути в країну призначення і транспортні засоби
•
Вид роботи в країні призначення
Підпільні виробництва, проституція, будівництво тощо
•
Умови проживання в країні призначення
Персональне житло, підселення, водо?, газо?, електропостачання
•
Фінансова інформація
Фінансові операції, які пов’язані з переліченими вище діями
•
Джерела даних та інформації
Джерела інформації про торгівлю людьми можуть мати, а можуть і не
мати безпосереднього відношення до правоохоронних органів. В обох
випадках надзвичайно важливо підтримувати тісне співробітництво між
організаціями, які можуть надавати або передавати потрібну інформацію.
Зокрема, мова йде про таких осіб і організації:
•
потерпілі від торгівлі людьми або примусової праці;
•
аташе з трудових питань, котрі отримують інформацію від потерпілих від
торгівлі людьми в країнах працевлаштування;
•
прикордонна служба, співробітники якої затримують мігрантів, що
намагаються незаконно перетнути країну;
•
неурядові організації в країні працевлаштування, які надають допомогу
трудовим мігрантам;
•
профспілки й об’єднання роботодавців у країнах призначення, які
отримують і передають скарги і прохання про допомогу трудових
мігрантів, що потерпіли від торгівлі людьми і примусової праці;
•
оперативні співробітники правоохоронних органів, поштової служби у
прикордонних районах, інспектори праці, які, наприклад, вивчають
оголошення в газетах, Інтернеті та інших ЗМІ, і працюють під прикриттям,
беруть участь у рейдах, перевірках умов праці, здійсненні громадського
контролю та ін.;
54
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
•
громадський контроль, що здійснюється, наприклад, неурядовими
організаціями;
•
постійні або випадкові інформатори;
•
місцеві, регіональні й національні бази даних;
•
міжнародні бази даних – Інтерпол, Європол, Центр SECI по боротьбі з
транскордонними злочинами тощо;
•
бази даних інших компетентних органів – імміграційної, митної,
прикордонної служб, відповідних міністерств, наприклад, охорони
здоров’я, праці й зайнятості тощо;
•
інші відповідні міжурядові і неурядові організації;
•
загальнодоступні джерела: репортажі в засобах масової інформації,
наукові дослідження тощо.
3.
МІЖВІДОМЧЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Під час здійснення контролю за діяльністю недобросовісних агентств із працевлаштування
й роботодавців важливо, щоб різні групи організацій/відомств діяли скоординовано на
місцевому, регіональному, національному й міжнародному рівнях з метою забезпечення
вчасного надходження найбільш достовірної й повної інформації. У контексті цього
учасникам інформаційного обміну слід спільними зусиллями створити базу даних про
трудових мігрантів, яка б містила їх особисті дані, умови працевлаштування, дані про
агентства, що надавали їм послуги із працевлаштування тощо. База даних повинна також
включати інформацію про місце знаходження мігранта як у країні походження, так і в країні
призначення, що дасть можливість знайти його/її в будь?який час.
Ефективного міжвідомчого співробітництва можна досягти, уклавши меморандум про
взаєморозуміння. Ця угода визначає функції і обов’язки задіяних організацій.
Співробітництво можливо між такими установами й організаціями:
•
Правоохоронні органи (Міністерство внутрішніх справ, інспекція праці,
імміграційна служба тощо)
•
Прокуратура
•
Міжвідомчі департаменти
•
Міжнародні організації
•
Неурядові організації
•
Профспілки
•
Об’єднання роботодавців
4. ІНСПЕКТОРИ ПРАЦІ
Важливим органом, який здійснює моніторинг діяльності приватних агентств із
працевлаштування, є інспекція праці. В цілому цей орган відіграє важливу роль у
впроваджені та нагляді за виконанням основних трудових норм, у тому числі норм щодо
заборони примусової праці, яка виникає в результаті торгівлі людьми на національному,
регіональному та місцевому рівнях. Крім того, вона відіграє важливу роль і забезпеченні
гідної праці в усіх економічних секторах, в тому числі неформальному. Згідно зі Статутом
МОП від усіх держав?членів цієї організації вимагається впровадження інспектування праці,
що є офіційною функцією уряду. Основні питання, якими займається інспекція праці,
пов’язані із загальними умовами праці, охороною здоров’я, безпекою праці, (незаконним)
працевлаштуванням та трудовими відносинами.
55
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
Передумовою ефективного здійснення інспекції праці, пов’язаної із боротьбою з торгівлею
людьми, є, в першу чергу, політична воля та підтримка, яка передбачає виділення із
державного бюджету коштів на систему адміністрації праці. Крім того, інспектори праці
лише тоді можуть виконувати свою роботу належним чином, коли їх діяльність підкріплена
відповідною державною політикою і нормативноBправовою базою. Це має особливе
значення у випадку протидії торгівлі людьми, про що вже йшла мова у розділі
«Законодавча база». Застарілі, неповні та суперечливі норми і положення законодавства
можуть перешкоджати коректному виконанню інспекторами праці своїх обов’язків.
Однією із труднощів, яка має місце у сфері боротьби з примусовою працею як наслідком
торгівлі людьми є те, що така протизаконна діяльність відбувається у неформальному
секторі. Тому інспектування не повинно опиратися тільки на офіційні реєстри підприємств,
його необхідно здійснювати і в неформальному секторі. Однак це важко зробити, особливо
у випадку використання примусової праці в домогосподарствах, оскільки згідно із
законодавством більшості країн, інспектори повинні отримати дозвіл власника
домогосподарства на перевірку, якщо особа працює і живе в одному й тому ж самому
приміщенні. Дуже часто цією вимогою зловживають, для того щоб унеможливити
виявлення (незаконного) працевлаштування і використання примусової праці.
Проте інспектування праці без установлених санкцій, а санкції без їх ефективного
застосування, не зможуть сприяти вирішенню проблеми примусової праці як наслідку
торгівлі людьми. Крім того, з метою запобігання здійсненню таких злочинів, слід
оприлюднювати результати розслідування і покарання за використання примусової праці і
торгівлю людьми, щоб попереджати таким чином недобросовісних роботодавців.
Особливі труднощі виникають у інспекторів праці із застосуванням норм щодо діяльності
приватних агентств із працевлаштування за кордоном по відношенню до підпільних
агентств. Характерно, що на ці агентства не розповсюджується дія законодавчих норм
щодо приватних агентств з працевлаштування, оскільки вони офіційно не мають такого
статусу. Це ускладнює здійснення контролю і покарання порушників. Тому функції з
моніторингу діяльності підприємств, що не зареєстровані як приватні агентства із
працевлаштування, покладаються на загальну систему інспекції праці. Іншим способом
здійснення нагляду за підпільними агентствами може бути контроль за сплатою ними
податків і відрахувань. Завдяки цьому можна встановити, займаються ці підприємства
своїм законним бізнесом або є приватними агентствами з працевлаштування, які діють під
прикриттям. Іще однією можливістю для ефективного моніторингу цих агентств є більш
непрямий спосіб, коли держава заохочує до саморегулювання
індустрії із
працевлаштування за кордоном за допомогою кодексів поведінки та відзначення тих, хто
провадить такі заходи. Також можуть бути засновані спільні комітети з представників від
відповідних галузей індустрії, з метою забезпечення застосування кодексу поведінки та
розгляду скарг і встановлення покарання за будь?яке порушення його положень.
5.
ПОДАННЯ СКАРГ
У багатьох випадках інформація про правопорушників надходить від осіб, які потерпіли від
торгівлі людьми і примусової праці. У викритті більш серйозних злочинів інколи може
допомогти навіть скарга від мігранта, котрий не був потерпілим від торгівлі людьми і
примусової праці, але права якого порушувалися у процесі вербування. Однак, для того,
щоб можна було ефективно використати подані скарги мігрантів, необхідно запровадити
відповідну процедуру розгляду скарг. Зазвичай така процедура складається з трьох рівнів
(етапів):
1Bй рівень – приватні агентства з працевлаштування
Приватне агентство із працевлаштування, клієнтом якого є мігрант, повинно бути першим
контактним пунктом у випадку зловживань з боку іноземного роботодавця. Представники
агентства повинні спробувати вирішити спір між працівником і роботодавцем шляхом
примирення сторін за взаємної згоди.
2Bрівень – державна служба зайнятості/ державна міграційна служба/ профспілки
56
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
Якщо на першому рівні не було досягнуто бажаних результатів, то перелічені вище установи
повинні забезпечити неупереджене і ефективне сприяння третьої сторони, використовуючи
механізми примирення, арбітражу і посередництва. Ці організації повинні сконтактувати з
аналогічними організаціями в країні працевлаштування мігранта. Державна служба
зайнятості й державна міграційна служба повинні анулювати ліцензію або призупинити її
дію, або задовольнити вимоги мігранта щодо відшкодування збитків. Профспілки повинні
відігравати в цьому важливу роль.
3Bрівень – Судове рішення
Незважаючи на тривалість і досить високу вартість, цей спосіб є кращим, коли мова йде
про порушення прав людини. Скарги на дії, які є злочинними за своїм характером, і за які
порушник повинен понести покарання (штрафи, тюремне ув’язнення) відносяться до
юрисдикції судових органів.
6.
СУДОВЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ: РОБОТА З ПОТЕРПіЛИМИ ВІД ТОРГіВЛІ ЛЮДЬМИ
Більшість кримінальних справ проти торговців людьми опираються на свідчення
потерпілих. Однак не завжди просто отримати свідчення від людини, котра є потерпілою.
Звичайно, необхідно спочатку ідентифікувати потерпілу особу, а вже потім шукати
відповідний підхід до неї, щоб мати позитивний результат.
Хто є потерпілою особою?
Залежно від етапу в циклі торгівлі людьми потерпіла особа може:
•
боятися помсти з боку торговця людьми/вербувальника по відношенню до
себе або своїх близьких;
•
мати серйозні фінансові проблеми;
•
не мати домівки;
•
не мати документів, що засвідчують особу;
•
не володіти мовою країни, в якій знаходиться;
•
боятися заявити про свій неврегульований статус у країні призначення;
•
бути неознайомленою з відповідними процедурами, що діють у країні
призначення;
•
не довіряти органам влади (наприклад, тому що вже мав/мала справу з
корумпованими чиновниками);
•
боятися стигматизації (наприклад, жінка, котру змушували працювати у
секс?індустрії);
•
хотіти повернутися на батьківщину.
З огляду на вище сказане людина може знаходитися у фізично й психологічно
нестабільному стані. Через постійний страх, у якому потенційні і фактичні потерпілі від
торгівлі людьми і примусової праці могли перебувати, вони можуть відмовлятися свідчити,
прагнучи захистити себе і своїх близьких. Крім того, намір виїхати може викликати
небажання співпрацювати з органами внутрішніх справ, оскільки така особа може боятися,
що співпраця унеможливить виїзд за кордон.
Таким чином співробітники правоохоронних органів можуть мати справу з різними типами
потерпілих від торгівлі людьми і примусової праці:
•
потерпіла особа, яка відмовляється співпрацювати із співробітниками
правоохоронних органів і інспекторами праці;
•
потерпіла особа, яка готова дати інформацію, але відмовляється свідчити
в суді;
57
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів
•
потерпіла особа, яка готова співпрацювати з правоохоронними органами
і свідчити проти торговця людьми/вербувальника.
Робота із свідками:
•
потенційних свідків слід ознайомити із процедурами і можливими
ризиками, пов’язаними із наданням свідчень (наприклад, погрози їм або їх
близьким з боку торговців людьми або їх підручних);
•
необхідно встановити відносини взаємної довіри;
•
дуже важливо усвідомити потреби жертви та її/його найпотаємніші страхи;
•
до свідків необхідно ставитися як до потерпілих від злочинної практики
вербування ;
•
першочерговим завданням є гарантування безпеки для неї і її близьких.
Необхідно забезпечити повну конфіденційність інформації, що її надає потерпіла особа, а
саме:
•
необхідно гарантувати безпечні способи надання свідчень (відозв’язок,
аудіозапис тощо);
•
слідчі повинні постійно здійснювати оцінку ризиків по відношенню до
безпеки свідка і його/її близьких;
•
важливо надати свідкові вичерпну інформацію про інші можливі шляхи
міграції;
•
у разі, якщо свідок є потерпілим від торгівлі людьми або примусової праці
(тобто знаходиться на кінцевому етапі циклу торгівлі людьми), йому
потрібно надати адекватну соціальну, психологічну, юридичну і фінансову
допомогу.
Правоохоронні органи усвідомлюють, що ефективна боротьба з торгівлею людьми
неможлива без заохочення потерпілої особи подати скаргу, яка веде до судового
переслідування і покарання порушників. Нещодавно були введені деякі форми заохочення.
Якщо потерпілі погоджуються офіційно звернутися до суду зі скаргою на торговця
людьми/експлуататора, правоохоронні органи можуть, наприклад:
•
надати фізичний захист або зміну місця проживання;
•
надати нові документи, що засвідчують особу;
•
направити або помістити потерпілу особу в притулок;
•
запропонувати дозвіл на проживання або дозвіл на роботу у країні
призначення.
7.
АДМІНІСТРАТИВНІ Й ЦИВІЛЬНІ САНКЦІЇ
Як тільки було зафіксоване зловживання й затриманий правопорушник, справу зазвичай
передають на розгляд у судові органи. Покарання визначається, виходячи із характеру
правопорушення і положень закону. Справа може розглядатися адміністративним
органами або цивільним судом. Типи покарань, які призначають адміністративні органи,
можуть включати:
•
вимога запровадити певні зміни;
•
сплата штрафу;
•
тимчасове закриття фірми до проведення необхідних змін;
•
поновлення працівника на робочому місці;
•
призупинення або анулювання ліцензії.
58
Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів