ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 585
Скачиваний: 1
Профілактика
Розводять бджіл місцевих порід. На зимівлю у гніздах залишають лише якісний мед. Падевий мед відбирають і замінюють його квітковим або згодовують цукровий сироп.
Слабкі сім'ї бджіл сажають по 2...З в один вулик і добре утеплюють. У зимівниках створюють нормальні умови - температура у межах +2 °С, відносна вологість - 80%. Після обльоту бджіл під час весняної ревізії сім'ї скорочують і добре утеплюють; якщо сиро у вулику, то пересаджують бджіл у сухий чистий продезінфікований вулик.
Заходи боротьби
При підозрі на нозематоз проводять надраннє виставлення, вибраковують забруднені стільники, замінюють корм, очищають дно і стінки вулика. Слабкі сім'ї об'єднують і добре утеплюють. Звільнені вулики добре очищають і дезинфікують вогнем паяльної лампи або 4-процентним розчином формаліну. Старі стільники перетоплюють на віск, а якісні. – дезінкують 4-процемтним розчином формаліну протягом 'і годин, паром 80 процентовної оцтової кислоти (200 мл на 12-рамковий вулик)-протягом трьох діб при температурі не нижче + 15 С.
Дрібний інвентар очищають і дезінфікують кип'ятінням в 10-процентному розчині кальцинованої соди.
Хворі сім'ї лікують фумагіліном розчиняючи один флакон 20 г) у 100...200 мл теплої (30....35 °С) прокип'яченої води, додають до 25 л цукрового сиропу (1 :1) ' добре перемішують. Лікувальний сироп роздають у годівниці чи на стільники (0,26 л на сім'ю) щодня протягом трьох тижнів або по 0,6 л на сім'ю через 4…5 діб протягом 2....3 тижнів.
Застосовують і аерозоль "Чозематол", вводячи його у вулички на 1…1,5, а на 3...6 с - у льоток. Через 3...4 дні повторюють три-чотири рази . При температурі не нижче +15С.З рекомендації щодо використання проти нозематозу сульфадимезину, мономіцичу, сульфапері.дазину, але дані їх ефєктивност і розбіжні.
• Амебіоз
Інвазійна хвороба дорослих бджіл,що супроводжується ураженням мальпігієвих судин.
Збудник хвороби – Malpighamoeda mellificae зкласу саркулові або амеби.
Вегетативнаформа паразита-тільце,що складається з ядра і притиплазми.Зберігається в навколишньому середовищі у вигляді фаро видної форми розміром 5…8 мкмвкритих дво-контурною оболонкою. У висушеному стані на стільниках збудник зберігається 5…6 і біше місяців.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба проявляється в квітні...травні. Писти з кормом чл водою потрапляють в середню ки'ику і далі у мальїігісзі судини, відкриті кінці яких розміщені на сполученні середньої і задньої кишок. Там цисти перетворюються у вегетативні форми і з допомогою псездоподіи) особливих утворень цитоплязми, проникають у міжклітинні простори і забирають з клітин необхідні поживні речовини .
Малпіґієві судини втрачають свої видільні функції і про-ходить отруєння організму бджіл, судини також можуть руйнуватись. При температурі 23...32 С цикл розвитку паразита закінчується за 21.. .28 діб.
Хвороба протікає хронічно і бджоли гинуть за межами вуликів, тому основна ознака - поступове ослаблення бджолосімей. Заражені бджоли іноді лазять перед вуликом із збільшеним черевцем, відбувається опонотення.
Сприяють розвитку амебіозу наявність паді в меду, утримання бджолосімей у сирих зимівниках та вуликах, дощова і холодна погода.
Діагноз
Попередній діагноз проводять на основі клінічних ознак, але у зв'язку з тим, що подібна до інших опоношенням, відбирають не менше 10... 20 живих бджіл з ознаками зараження або 50 їх трупів і відправляють ' у ветлабораторію.
При препаруванні виявляють зміни мальпігіевих судин - вони потовщені, є розриви і сірого кольору. Під мікроскопом у мазка із мальпігіевих судин виявляють цисти'амеби.. Профілактика і заходи боротьби ті ж, що й проти нозематозу.
• Грегаріноз
Хвороба дорослих бджіл. Супроводжується ураженням середньої кишки, опоношенням і загибеллю дорослих бджіл, зустрічається мало.
Збудник хвороби - грегаріна, що належить до найбільш простіших з класу споровики. Тіло видовжене (120...150 мкм), вкрите тонкою кутикулою, може існувати у пасивній формі, яка називається споронт і в активній формі - цефалонт. Тіло споронта розділене поперечною перегородкою на протомерит - менша частина і дейтомерйт - більша частина з ядром. У цефалонта на протомерйті є третій членик - епімерит - присос, з допомогою якого грегаріни кріпляться до епітеліальних клітин середньої кишки і живляться.
Опори грегарін гинуть тон заморожуванні. Стійкість збудника у навколишньому середовищі не вивчена.
Ознаки і перебіг хвороби
Споронти разом з кормом і водою потрапляють у середню кишку, на протомеруті виростає епімер'йт, збудник присмоктується і живиться вмістом клітин середньої кишки. У заражених бджіл період життя скорочується, сім'ї слабнуть. Цикл розвитку грегаріни триває у бджоли біля одного місяця, бджоли можуть опоношуватись, слабнути і гинути.
Діагноз
Відбирають 20...ЗО бджіл з підозрілої сім'ї і відвозять у ветлабораторію. Препарування черевця показує зміни в середній кишці, вона білувато-жовта, передавнена.При розгляді мазків з середньої кихки мікроскопа знаходять грегаріни.
Профілактика і заходи боротьби проти хвороби ті ж що й проти нозематозу.
Гельмінтози
• Мермітидоз
Інвазійна хвороба дорослих бджіліноді трутнів і маток.
Збудники хвороби - круглі тонкі черви Mermitnidas білого кольору. Статевозрілі самки досягають довжини 150…400 мм і в діаметрі 0,5 мм. Живуть вони у грунті, яйця відкладають на поверхню рослин чи грунту. Одна самка-цо 14000 яєць. Яйця з водою потрапляють в систему живлення бджід чи ін'ших комах.В середній кишці відроджується личинка, яка проникає через стінку кишки в порожнину тіла,це й розвивається до утворення дорослої особини, викликаючи загибель комахи. Самці розвиваються 4...б, самки - Я...10 тижнів. Запліднення проходить у грунті. Зимують самки до весни.
Ознаки і перебіг хвороби
Бджоли заражаються яйцями черзі з, Збираючи воду, нектар і пилок, Хзоріють льотні бджоли-збирадьчйці.Матки і трутні заражаються при передачі їм корму і воли з яйцями мермітілд. Хвороба проявляється у липні ... серпні. Процент заражених особин невеликий (близько 1%). Заражені бджоли пригнічені, черевце їх збільшене, вони не літають і знаходяться у вулику на дні чи повзають біля льотка..
Сприяють хворобі тепле і дощове літо, підвищена вологість, близьке розташування пасік до боліт та інших водоймищ, відсутність медозбору - при всьому цьому бджоли заносять у вулики багато води і медвяну росу, заражені яйцями черви.
Діагноз
Відбирають 50...100 ослаблених і бджіл, що загинули, відвозять у ветлабораторію для препарування і виявлення мермітид.
Профілактика. Для попередження хвороби пасіку розташовують у сухих місцях, об владнують напувалки з проточною водою; вулики утримують у чистості, розміщують їх на підставках, а траву навколо періодично обкошують .
Спеціальні заходи боротьби не розроблені.
Арахнози
• Вароатоз (варооз)
Інвазійна хвороба бджолиних сімей, яка уражує личинок, лялечок, бджіл, трутнів і маток. Збудник хвороби - гамазовий кліщ Хвороба виникла у кінці 50-х років внаслідок переходу кліща з одиночних індійських бджіл на бджолу медоносну. Хвороба у нашій державі зареєстрована в 1964 році і в даний час є однією із найпоширених та небезпечних.
Самка має сплюснуте тіло, поперечно-овальні форми, розміром 1,1x1,7 мм, коричневого кольору, схожа на оболонку насіння проса. Самці білого кольору, мають майже округлу форму величиною 1,0x0,9 мм, чотири пари ніг і колючо-сисний ротовий апарат. Плідні самки, наживившись на відкритому розплоді чи на бджолах, залазять у комірки з розплодом бджоли за день, а в трутнів - за 1...3 дні до запечатування. Там відкладають яйця, з яких утворюються личинки, а потім самець і кілька самок. Оптимальні умови для розвитку кліщів: температура 34...36С, відносна вологість повітря - 60...80%, Повний цикл розвитку самця проходить за 5,5...6 діб, самки - 6,5...7, максимум - 9 діб.
Самець після запліднення самки відкладає 25 яєць, залазячи у 4...6 комірок з розплодом. Влітку самки живуть 2...З, з осені до весни - 5...8 місяців. На одній бджолиній лялечці може бути до 23 кліщів, на трутневих більше. Кліщ, живлячись гемолімфою розплоду і дорослих особин, може поширювати такі захворювання як септицемія, гафніоз, риккетсіоз, вірусний параліч, мішечкуватий розплід, гнильці, мікози. У порожніх комірках самки зберігають життєздатність 7...8 діб, на трупах бджіл -11 і більше.
Ознаки і перебіг хвороби
Вароатоз наростає з роками і протікає хронічно. Ступінь зараження сімей залежить від пори року також. Весною закліщеність бджіл порівняно з розплодом невелика, восени вона збільшується. Влітку найбільш заражений трутневий розплід, весною і осінню бджолиний.
Клінічні, ознаки хвороби проявляються на 2...З рік після зараження, коли закліщеність становить 20% і більше. Заражені сім'ї у зимовий період шумлять, бджоли вилітають з вуликів і гинуть.
У весняно-літній період бджолосім'ї відстають у розвитку. Влітку і восени біля вулика і у вулику можна виявити недорозвинутих малих за розміром бджіл і трутнів, а також личинок і лялечок. Бджоли і трутні народжуються без крил або ніби з розірваними і зам'ятими крилами. Уражені трутні втрачають здатність до польотів чи до спаровування з матками, кількість їх зменшується.
Значно уражені бджоли за кілька днів гинуть, а у зоні нормальних бджіл скорочується в 1,5...2 рази період життя і знижується продуктивність. Скорочується період життя та яйценоскість маток. При вароатозі на 3...4 рік восени розплід строкатий, личинки і лялечки розкладаються, гнильна маса легко видаляється з комірок, кришечки можуть бути вгнуті і з отворами. Заражені сім'ї можуть гинути у період зимівлі або дуже слабнути.