ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 608
Скачиваний: 1
Мікози або грибкові хвороби
• Аскосфероз ( вапняковий розплід)
Збудник гриб Iscosohaera apis з класу зубчасті який існує у вигляді багатоклітинного міцелію і утворює спорові кулі розміром 65…67 мкм, в яких знаходиться маса овальних спор.
Збудник росте на живильних середовищах з оптимальною температурою +30 С і формує сірувато-білий насіт-міцелій, товжина 4…9 мкм.
Спори гриба досить стійкі в навколишньому середовищі.У пустих вуликах на стільниках, інвентарі, в меду та перзі зберігається 4 роки роки (за іншими даними - до десяти років), при температурі + 27 С - до року. До хімічних речовин спори також стійкі.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба спостерігається на пасіках, які розташовані, у вологих понижених місцях і при збідненій кормовій базі. Уражаються слабі, сім'ї, а в них частіше трутневий розплід, яким знаходиться по боках і на нижній частині стільників.Можуть заражатись і личинки робочих бджіл.
Збудник проникає разом з кормом чи через покрив тіла, хворі личинки стають жовто-білі, потім світло-жовті, м'які, тістоподібні. Потім вони покриваються білим міцелієм, який у запечатаних комірках проростає через кришечки. Трупи личинок поступово засихають, твердіють і перетворюються у білі грудочки, подібні до вапна чи крейди.
На дні вулика хворої сім'ї та на землі перед льотком можна бачити трупи личинок, викинуті бджолами і сім'я слабне.
Діагноз
При діагностиці на пасіці розглядають личинок і визначають наявність нальоту на них та колір і консистенцію мумій. Для уточнення діагнозу у ветлабораторію направляють стільник 10x15 см з ураженим розплодом.
Профілактика
На пасіках утримують сильні бджолосім'ї. Гнізда скорочують, утеплюють, забезпечують достатньою кількістю кормів.
Антибіотики застосовують лише для лікувадмихцілей, а не для профілактики гнильцевих хвороб. Пасіки розтавовують у сухих місцях. Запобігають сирості вуликів і утеплювального матеріалу.
Заходи боротьби
Від хворих сімей забирають стільники з ураженим розплодом і перетоплюють їх на віск. Мед використовують лише на харчові цілі.
Дуже уражені сім'ї з сирих вуликів переганяють у сухі, продезінфіковані. Вулики, рамки, інвентар дезінфікують після механічної очистки сумішшю 10-процентного перекису водню та 0,5-про-центної мурашиної кислоти з експозицією 4 год. Потім промиванням водою.
Для лікування застосовують препарат ністатин - 100 тис.О.Д. на рамку у вигляді лікувального сиропу. Можна влітку обприскувати бджіл з допомогою "Росинки" теплим 20-процентним цукровим сиропом з додаванням ністатину 100 тис. О.Д. на 1 л по 10...15 мл сиропу на рамку бджіл. Згодовування і обприскування проводять три рази з інтервалом 3...5 діб.
Застосовують і діабендазол у дозі 0,3...0,5 г на 0,.?,..0,5кг цукрової пудри. Пудрою обпилюють гніздо бджіл 4-5 разіз протягом 3 днів.
Фунгіцид унісан використовують у вигляді водного розчину. Один мілілітр (одна ампула) розчиняють у 0,5 л води, температура якої 35...33 С і оприскують стільники з бджолами та розплодом (10...12 мл на рамку) 2...З рази з інтервалом 6 діб.
Застосовують також препарати; аскоцин, аскотетр, декабін, нітрофунгін, аскооль.
Пасічники-аматори часто використовують водні настої часнику та цибулі. Це дає позитивні, наслідки, пригнічуючи розвиток гриба.
• Аспергільоз (кам'яний розплід)
Інфекційна хвороба розплоду і дорослих бджіл,що веде по загибелі їх та висихання. Збудник небезпечний також для людей, тварин та птахів.
Збудники добре ростуть на звичайних живильних середовищах, утворюючи колонії нальоту або плісняву зеленувато-жовтого,жовто-сірого чи коричневого кольору. Спори грибів гинуть при нагріванні до 5С через 20 хв , швидко гинуть під дією фенолу, формаліну, одчохлористого йоду, перекису водню.
Ознаки і перебіг хвороби Аспергілли поширені, у природі і разом з пилком та нектаром заносяться у вулик,де й розмножуються в перзі, на стільниках, личинках і лялечках, дорослих бджолах, особливо при підвищеній вологості. Проникають спори у тіло личинок і бджіл з нектаром та пилком, іноді через пошкоджені покривні тканини.
Проявляється хвороба в кінці зими і весною. Може бути у помітній і прихованій формах. Характеризується загибеллю розплоду, рідше дорослих бджіл. Загиблі личинки та лялечки спочатку вкриваються пліснявою білого чи сірого кольору, потім зморщуються, твердіють, стають жовто-зелені чи чорні, залежно від виду триба. Висохлі личинки перетворюються у зігнуті, тверді, темні, камінці, які легко видаляються бджолами.
Дорослі бджоли, уражені грибом, збуджуються, потім слабнуть, падають на дно вулика і гинуть. Трупи покриваються пліснявою . темно-зеленого кольору і при здавленні черевця відчувається ніби камінець. Сприяють хворобі висока вологість повітря, дощова погода, підвищена,': вологість у вуликах, розміщення пасіки в низинах чи поблизу боліт, занесення у вулик великої кількості пилку.
Діагноз
Пасічне визначення хвороби проводять на основі ознак і крім того відбирають стільник (10x15) з уражений розплодом та не менше 50 трупів бджіл надсилають для досліджень у ветлабораторії, де проводиться мікроскопічний та мікологічний аналізи.
Профілактика
На пасіках утримують правильно сформовані, добре утеплені сильні сім'ї, пасіки розташовують у сухих місцях; забезпечують бджіл якісним вуглеводним та білковим кормом, обмежують занесення пилку.
Заходи боротьби
Враховуючи небезпеку хвороби для людей (проникаючи через носову і ротову порожнини, викликають отруєння), хворі сім'ї знищують обкурюванням сірчаним газом.. Вулики і бджолиний інвентар після механічного очищення обеззаражують 5-процентним розчином 2 формальдегіду з розрахунку 10 л/м .
Грунт, де стояли вулики з хворими сім'ями, перекопують. Мед і пергу з хворих сімей не використовують взагалі.
При огляді хворих і підозрілих сімей потрібно працювати у ватно – марлевій повязці,захисних окулярах і халаті. Після роботи ретельно миють руки, полощуть рот і умиваються водою з милом.
Лікування хвороби не розроблено.
• Меланоз
Інфекційна хронічна хвороба маток, яка супроводжується ураженням яєчників, великої отруйної залози, заднього відділу кишечника і припинення яйцекладки. Збудник – гриб класу- незавершені або дейтероміцети, що утворює жовтий чи жовто – бцрий міцелій та окремі дріжжоподібніклітини і хламідоспори. Збудник стійкий в навколишньому середовищі, стійкий при заморожування до 6 місяців, у приміщеннях до 8 місяців, в медові до 1 року. Одно хлористий йод 2% концентрації убиває збудника за 5 хвилин.
Ознаки і перебіг хвороби
Збудник поширений на рослинах і великої шкоди хвороба може завдати на матковивідних пасіках при інструментальному заплідненні маток, тому що збудник проникає в тіло через статеву систему. Хвороба помічається в кінці літа чи весною. Спочатку її помітити важко. Матка скорочує, а потім припиняє відкладання яєць, стає малорухливою чи знаходиться в застиглому стані, потім падає на дно вулика, повільно повзає, черевце її збільшене, тягнеться по горизонтальній поверхні і в анальному отворі помітна калова пробка. Бджоли викидають таку матку з вулика і вона гине. Сім'я, якщо не допомогти їй підсадкою якісної матки, трутньовіє через відсутність відкритого розплоду і гине. Хворобі сприяють наявність падевого меду, пошкодження хітинового покриву. Можуть заражатись і дорослі бджоли.
Діагноз
При огляді сім'ї відмічається мала кількість розплоду чи взагалі відсутність засіву і відкритого розплоду. Матка повільно повзає з збільшеним черевцем і в анальному отворі помітна калова пробка. Для уточнення діагнозу можна матку надіслати у ветлаборатрію. При цьому проводять препарування і визначають зміни кольору яєчників та м'язів., Потім проводяться мікологічні дослідження.
Профілактика Не допускати наявності у гніздах великої кількості падевого меду. У бджолосім'ях маток міняти через кожні 2 роки. При штучному заплідненні інструментарій дезинфікують протягом 5 хв. Потім нейтралізують рештки йоду в 1-процентовному розчині бісульфату натрію і обполіскують стерильним фізіологічним розчином.
Заходи боротьби Створення хороших умов для бджолосімей, неякісний мед видаляють. Хворих маток міняють на здорових.
ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ
Протозоози
• Нозематоз
Хвороба дорослих робочих бджіл, маток і трутнів, яка супроводжується розладом їх кишечника, проносом і загибеллю чи значним ослабленням бджолосімей.
Збудник внутрішньоклітинний паразит епітеліальних клітин середньої кишки Nosema apis Спори ноземи овальні, розміром 4,2...5,5 х 2,2...З,5 мкм.
В навколишньому середовищі збудник зберігається у вигляді спор у трупах бджіл до 4 років, у меду і стільниках - до року, у грунті - від 44 діб до 2 років, у воді при температурі 20 С до113 діб При нагріванні до 57…65 С спори гинуть через 10…15хв у парі 1… 5хв , у 4 пронцентному формаліні при 25 °С — за годину, при 37С - 15 хв.; у 80 -процентний оцтовій кислоті при 16 С - 5...7 діб. Прямі сонячні промені інактивують спори за 57 год, у воді - за 37... 51 год.
Цикл розвитку ноземи складний. Разом з водою чи кормом спора потрапляє в середню кишку, де під дією травних ферментів її оболонка частково розчиняється і вона викидає з силою полюсну нитку. Полюсна нитка пробиває клітини середньої кишки, закріплюється там і втягує за со'ою спороплазму. Ця стадія називається вихід амебули або планонт.
У протоплазмі, в ядрах епітеліальних клітин паратит ділиться, розмножується і заражає інші клітин. Проходнть стадія меронта.Стінки кишечника втрачають свої функції і відмирають.Потім формуються споробласти. Спори, які виходять разом з екскрементами викидаються в навколишнє середовище.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба найчастіше проявлясться з кінці зимівлі і весною (лютий ... травень). Під час зимівлі бджоли збуджені, чіумллть, вилітають з вулика Споживають більше корму. З вулика відчувається неприємний запах, передня стінка у вулику іззовні та стільники забруднені фекаліями. Біля льотків, на дні вулика— велика кількість загиблих бджіл.Черевце живих бджіл здуте, переповнене, вони кволі, малорухливі.
Після виставлення із зимівника у бджіл слабкии обліт, часто падають біля вулика і в масі гинуть. Розвиток сімей слабкий. Матка відкладає мало яєць і проходить її заміна,Вирощена у такій сім'ї матка неповноцінна. Хворі трутні втрачають здатність до запліднення.
Поширюють хворобу різні комахи, а особливо злодійки і блукаючі бджоли. Поширюється хвороба і через напувалки, а також бджільчиком. Сприяють нозематозу довга зимівдя, наявність паді в меду, висока вологість у зимівниках і вуликах, наявність в кормах мес тицидів,обмаль перги в гнізді, розведення південних порід бджіл
Діагноз
При Пасічному визначенні хвороби, поведінка бджіл в зимівниках змінюється, є рідкі фекалії на стінках вуликів і стільниках; бджоли масово гинуть, виходячи з вулика у зимівнику, у вулику і після виставлення весною; слабкий обліт бджіл і поганий розвиток сімей весною.
Але такі ж ознаки характерні для гафніозу, сальмонельозу та ін., тому відбирають для лабораторної діагностики не менше 50 живих і трупів бджіл з хворої сім'ї. Препарування тіла з оглядом середньої кишки свідчить, що вона розтягнута, збільшена, білого кольору. Під мікроскопом у середній і задній кишці знахо дять масу спор збудника.