ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 2673
Скачиваний: 5
► доіндустріальна,
яка
характеризує найнижчий етап в опануванні
людиною засобами існування і знаннями;
^
індустріальна, яка
ототожнюється з "класичним "
капіталізмом першої половини XX ст.;
► постіндустріальна,
яка
знаменує якісний стрибок у розвитку
продуктивних сил, перехід до нових
технологій, становлення нових соціальних
відносин на базі інтелектуалізації,
комп 'ютеризації, ресурсозберігання
тощо.
Залежно
від того, яка верства науково-технічної
інтелігенції висувається як майбутня
"владна
еліта " (інженери,
менеджери, учені), виділяютьітакі етапи
(або напрями) розвитку технократичних
концепцій:
технократичні
(Т. Веблен, Г. Скотт);
організаційні
(Д. Бернхем, М. Бера, П. Дракер, А. Фріш);
індустріальні
(К. Керр, Д. Гелбрейт);
постіндустріальні
(Д. Белл, В. Феркіс);
інформаційні
(Масуда, А. Тоффлер, Д. Найсбіст).
Всі
ці концепції відбудовуються в межах
парадигми спочатку "індустріального
суспільства ", "постіндустріального
" і "інформаційного " як
підтипів загальної технократичної
парадигми суспільного розвитку.
Концепції інформаційного
суспільства, зберігаючи
генетичну спорідненість з технократизмом,
разом з тим зменшують спробу виходу за
його межі. Теоретики інформаційного
суспільства прагнуть синтезувати в
ньому все найкраще, що було розвинуто
на попередніх стадіях розвитку
технократизму
У
XX ст. в західних країнах досить помітними
є різні напрями футурології.
Термін
«футурологія» запропонував німецький
соціолог О.
Флехтхейм. Основні
напрями футурології визначились в 60
-і рр. в діяльності «Комісії 2000 року»
при Американській академії мистецтв
і наук (під головуванням американського
соціолога Д.Белла), а також у доповідях
«Римському клубові». До цього часу
нагромаджена значна кількість
найрізноманітніших прогнозів:
катастрофічних
наслідків інтенсивного виробництва
і споживання:
повернення
до традиційних цінностей на основі
тривалого зростання виробництва;
розчинення
існуючих соціальних систем в майбутній
цивілізації.
До
концепцій, які претендують па статус
загальноеоціолопчних. належать теорії:
^стадій
економічного зростання: ^конвергенції:
^соціальної'мобільності; Асоціальної
стратифікації; ^деідеологізації і
багато інших
До
цього часу втих
чи
інших нгарпретаціях зберігаться
створена у 20-х роках XX ст. теорія
ік'ідео.ю,
гзаиії. яка
пов'язана з іменем німецького соціолога
Кі\
Іанхеіша (1893-1947
рр). У 50-60-х роках французький соціолог
Р.
Арон, американський
сощодоіу/./ха/. німецький соціологК.ІІоперта
інші надали дстдеолопзаціїхарактер
соціологічної концепції. І
|л
концепція прогнозувала, шо на Заході
настав «кінець
нк'аюгії»,що в
умовах ііаушіккіехнічпоїреволіоціїїшзміну
ідеології ігрийшла наука.
У
60-х роках концепція деідеологізації
стала своєрідним доповненням теорії
індустріального суспільства, конвергенції
та ін.
Щодо
соціологічної думки в Росії, то в її
розвитку найбільш різноманітним і
плідним був період зі середини XIX ст. —
початку 1920-х роив. Російські вчені
розробляли питання соціологічного
прогресу, роль особи та широких народних
мас в історії, географічні,
соціально-економічні, психологічні та
інші чинники, що впливають на розвиток
суспільства. За радянських часів
розвиток соціології був спрямований
за одним теоретичним руслом - руслом
комуністичної ідеології, і підпорядковувалось
потребам будівництва соціалізма в
Росії (з 1922 р. — в СРСР) і стимулювання
робітничого руху, світової соціалістичної
революції В умовах комуністичної
диктатури і сталінської тиранії
соціологія була практично ліквідована.
Тільки після смерті Сталіна (1953 р. з
початком розвінчування його особи)
почалося її поступове відродження.
У
1958 р. виникла Радянська соціологічна
Асоціація. У 1960 р. в Інституті філософії
АН СРСР був створений перший соціологічний
підрозділ - сектор дослідження нових
форм праці й побуту. Пізніше на базі
цього сектора утворився відділ конкретних
соціологічних досліджень (1964р.). З 1968
р. у Мос:сві почав працювати Інститут
конкретних соціологічних досліджень.
З 1974 р. почав виходити у світ фаховий
журнал "Социологнческие иследования"
(Социс). Протягом 60-90-х роках в Росії
сформувався значний загін відомих
соціологів-теоретиків і практиків
(В.Ядов,
ТЗаспавська, Б.Грушін, Л.Коган, І.Беапужев,
Г.Волков, А.Яхієл, Г.Андрєєва, Г.Осипов,
М.Мсщковський, А. Уледов та
ін). За цей час видано чимало наукових
праць ('Шлюб
і сім'я в СРСР", 1965;
"Соціологія
в СРСР", 1966;
"Індустрія
і праця в СРСР", 1972;
"Місто,
регіон і народонаселення", 1989;
"Етносоціологія",
1984;
"Економічна
соціологія і перебудова", 1990)
та навчальних посібників з соціології
(Робоча
книга соціолога", 1976;
"Теорія
і практика соціологічних досліджень
в СРСР", 1979;
"Соціологічні
дослідження: методологія, програма,
методи", 1987;
"Короткий
словник з соціологи", 1989;
"Соціологія
сьогодні',
1993; "Основи
прикладної соціологи", 1995;).
Тільки у 1990-х роках в Росії різними
авторами видано понад 30 підручників і
навчальних посібників та понад 10
навчальних словників-довідників із
соціології.
2.3.
Соціологічна думка України
Витоки
соціального пізнання в Україні сягають
у княжу добу (IX - ХНІ ст.) і тісно пов'язані
з буттям українського народу, формуванням
української державності. Цінними
джерелами протосоціалогічних
ідей є
перші літературні твори: «слова»,
«повчання», «патерики», «життя святих»,
які складалися для поширення християнства
і водночас містили відомості про
соціальні відносини, побут та культуру
того часу і опосередковано відбивали
настрої різних верств.
Важливіш
джерелом протосоціологічної думки був
твір дрібного шляхтича з Волині
Христофора
Філарета (псевдонім)
"Апокрисис
" (1597
р.), в якому у релігійній формі відстоюється
ідея рівності людей незалежно від місця
і становища у житті, дотримання монархом
прав і свобод народу, суспільного
договору і природних прав.
Виняткове
місце у розвитку соціальної думки в
Україні кінця XVI - початку XVII ст. займає
мислитель/. Вишенський
- виходець
з містечка Судова Вишня, біля Львова.
Життя українського народу і боротьба
в жорстких умовах національного,
соціального та релігійного переслідування
стали в його писаннях центральними
темами.
Значний
інтерес для протосоціологіїсттошшть
соціально
- політичні концепції
Разом
з іншими діячами академії С.Яворським,
Ю.Кониськіш, П.Величковськіїм та
Ф.Прокоіювичем'-він
розвивав погляди на співвідносний
церкви і держави, світської та церковної
влади.
Важливий
виливна становлення української
суспільної ,-
думки,
протосоціолопч-пих ідей XVIII ст. має
теоретична
Провідник
демократичних ідей, великий гуманіст-
Ф.Прокопович
просвітитель,
він у своїх творах висунув основні
проблеми філософського, історико-соціологічного
та етичного характеру. Основне місце
в його творчості займають
філософсько-соціологічні твори.
Певний
внесок у розвиток пізнання, людини,
суспільства, гуманітарної освіти,
науки та культури зробили представники
Киріто-Мефодіївського
Братства, створеного
наприкінці 1845 - початку 1846 рр. До Братства
належали М.Костомаров,
М.Гулак, Т.Шевченко, 77.
Куліш,
В.Білозерськіш, О.Марковичт&'т. Висловом
основних ідей братчиків був твір М.
Костомарова "Книги
битія (буття) українського народу",
в
якому подано картину світової історії,
історії України та її поневолення.
Закінчується юна романтичною картиною
"відродження, або повстання України
з мертвих".
У
суспільно-політичних поемах члена
Братства Т.
Шевченка чітко
виражена ідея українського державництва,
самостійності, соборності, проголошується
заклик до
відновлення
козацької традиції, українського
демократизму, віра
у
воскресіння України та в зміну суспільного
ладу. II Іевченко Вважав за необхідне
встановлення демократичної
республіки,
взірець якої він вбачав у республіканському
ТШеі
Києво-Могалянської
академії - першого вищого навчального
закладу на східних
землях України.
Засновником академії був Визначний
церковішй і культурний діяч
київський
митрополит Петро
Могила (1596
- 1648 рр.). ■■■■■їЩШШШШ
спадщина великого
мислителя /.' С'кооороди
(1722-1794
рр.). іШШ
устрої
США. Творчості Шевченка притаманні
гуманізм,
людяність,
християнська терпимість. Гуманізм
Шевченка - виходить із внутрішніх джерел
народної моралі та ідеалів. Ідеєю
народного права Шевченко обгрунтовував
висновок, що закон, який дозволяє бранця
продати, купити, зробити рабом і
утримувати свавільно, не заснований
на жодному праві і є антилюдяним.
Діяльність і творчість Шевченка вплинули
на розвиток суспільно-політичної та
соціальної думки в Україні.
Соціально-політичні погляди Шевченка
знайшли своє віддзеркалення в поемах
"Гайдамаки"
(1841
р.), "Гамалія
"
(1842 р.), "Сон"(1844 р.), "Кавказ
"(1845
р.) та ін.
Початком
самостійних соціологічних праць слід
вважати дослідження женевського гуртка
українських учених у 80-х роках XIX ст,
які друкувалися в часописі "Громада"
(Женева)
і в окремих виданнях. У цей час у всій
тодішній соціології домінуючим
методологічним напрямом був позитивізм,
під
впливом якого соціологічна теорія
натуралізується, набуваючи форм
еволюціонізму,
органіцизліу, соці ал-дарвінізму тощо.
Саме
під впливом наведених напрямів і течій
перебували учені, які започаткували
соціологічні студії в Україні. Характерною
ознакою їх діяльності була активна
пропаганда положень, уже вироблених
західною соціологічною думкою. Учені
того часу не стільки турбувалися про
продукування нових ідей, скільки про
засвоєння уже вироблених. Певною мірою
така позиція є зрозумілою, якщо взяти
до уваги, що соціологія була наукою
новою і до того ж запозиченою. її дійсно
необхідно було освоювати. Цим, напевне,
і пояснюється некритичне сташіення
учених до положень, висунутих
попередниками, багато з яких приймалися
за аксіоми.
Відомий
український економіст, соціолог,
публіцист С.А.
Подолинський (1850—
1891
рр.) соціологію розглядає як науку про
людське сус-пільство. В своїй науковій
творчості
поєдігу вав марксистські і
сощал-дарвіністські погляди. Коло
соціологічних
інтересів
зводиться до проблематики: «виробнича
діяльність людей і «господарські
відносини,
«соціальна стратифікація, «соціаль-на
мобільшсть.
•взаємозалежність
національності і стано-вища індивіда
в
суспільстві,
«закон боротьби за існування і •закон
зростання
солідарності
людей. Важливою є думка про те, що одним
з
вимірів
соціальної
стратифікації і
умов соціальної
мобільності
є
приналежність до певної національності.
При
аналізі
бідності виступив проти мальтузіанства,
стверджуючи,
що
людство не подвоюється через кожні
п'ятдесят' років, а
бідність
не є наслідком збільшення населення
па землі.
1
Іодолішський висуває ідею, що поряд з
боротьбою за існування
діє
і закон зростання солідарності людей.
()бт\нтову <: тезу.
.
^ .„ .
. "„
С.А.Подолинський
що
в громаді, збудоваши на основі
солідарності, дарвіністеькии
закон
висуватиме на перші позиції в науці,
мистецтві, у сфері
морального
вдосконалення найбільш розвинутих
осіб.
04
5ос
С.
ГІодолинському належить також праця
"Ремесла
і хвабриті на Україні", яка
була надрукована у Женеві 1880 р. У ній
вчений аналізує соціальне становище
(умови праці, життя, заробіток) різних
груп робітників України, їхні відносини
з працедавцями тощо. Причини соціальної
диференціації С.Подолинський вбачав
насамперед у привласненні панівним
класом додаткової вартості.
Коло
соціологічних зацікаатень українського
громадсько-політичного діяча, вченого
і публіциста М.ПДрагоманова
(1841-1895
рр.) - соціальні зміни, співвідношення
історії і соціології, питання
національності, проблеми прогресу.
М.Драгоманов
прихильник теорій О.Конта. Г.Спенсера.
1.Ж.І
ірудона. В поглядах па суспільство
дотримувався в
цілому
еволюційної теорії; Важливу радь у розу
миші сутності
соціальних
змін відіграє природнича наука. В
питанні про л
економіка
і соціальні відносини пі.тлягаюіь
органічнії! _^ ' ' {<^к еволюції, а
зміни в державній і політичній сферах
|* л"-'ЯЕ^"Ітві
еволюціонують
залежно від двох перших. І Іадаючи
великою ї значення соціологічному
підходу до історії, Драіоманов М.
Драгоманов підкреслківав,
що в такому вшіадку історія буде не
описовою наукою, а розкриватиме закоїш
минулої ;ііяльносгі людей, тобто
даватиметочні знаїшя, як і іфиродпичі
науки. Розпіядаючи нації, Драгоманов
приписує кожній ряд певних ознак (мова,
будова тіла, одяг, звичаї). Розглядає
прогрес як якісну характеристику
розвитку суспільства; першопричина
прогресу - в об'єктивному русі історії,
а шляхи ірогресу можуть набувати мирних
і немирних форм. Твори Драгоманова:
"Чудацькі
думки про українську національну
справу" (1916
р.), "Що
таке українофільство'}" (1916
р.).
На
формування соціологічних поглядів
українського етноірафа, антрополога,
політичного діяча Ф.
К. Вовка (1847-1918рр.)
- мали вплив ідеї О.Конта і Г.Спенсера.
Соціологію розглядав як науку про
суспільне жштя, яка разом зі спеціальною
та передісторичною антропологією,
етнологією, етнографією є складовою
однієї науки - антропології;
хронологічно
виникненню соціології передують
геологія, палеонтологія і біологія.
Ф.Вовк приділяв увагу питанням еволюції.
На
його думку, закони розвитку біології
переносяться на суспільство і дають
підстави зробити висновок, що всі
суспільні явища і форми виникли не
внаслідок впливу на них зовнішніх сил,
а є результатом повільного ступеневого
розвитку зародків фізичної природи
людини. Цілковита однаковість фізичної
природи людини зумовтює одноманітність
соціальних явищ, а різні умови довкілля
зумоапоють їхню різноманітність.
Досліджував розвиток етнічних спільнот
і таких соціальних інститутів, як наука,
релігія і сім'я. Основна праця: "Студії
з української етнографії та етнології".
Вагомим
є внесок у розвиток вітчизняної
соціологічної думки українського
економіста
і соціолога, громадського діяча,
професора Київського університету
співвідношення
різних боків еволюційного прогресу
дотриму
ііався попаду, що такі с<|х.ри суспільною
життя, як ^й?."