Між статусом і роллю є проміжна ланка - очікування людей (еспектакції). Скажімо, від професора студенти очікують досить визначеної поведінки - поведінки власне професора, а не поведінки прокурора на судовому процесі. Роль індивідуальна у відповідності із статусом. Тільки така поведінка, яка відповідає очікування тих, хто функціонально зв' язаний з даним статусом, називається роль.

Отже, соціальна роль неможлива бу з таких умов, як ♦ очікування членів групи, функціонально зв' язаних з даним статусом і Асоціальні норми, які фіксують коло вимог до виконання цієї ролі. Статус відзеркалює схожість людей, а роль - їх відмінність.

Кожний індивід (або людина) може успішно себе, утвердити, самореалізувати, зайняти той чи інший соціальний статус (статуси) і виконувати необхідні соціальні ролі в результаті входження, інтеграції в гзізні колективні утворення, особливі соціальні системи і підсистеми. В якості висхідної підсистеми в соціальній структурі людських відносин виступає соціальна група, яка виконує роль проміжної ланки в системі "суспільство - група - особистість ".

♦ Соціальна група - це означає певну сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки та об 'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами. Для виникнення ірупи необхідна внутрішня організація, мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності.

^Нестійкі групи відрізняються в основному випадковим характером і слабкою взаємодією між людьми. Це такі групи, як туристична, мітингуючий натовп, нейтральні глядачі на спекгаклі і. т. її.; Агрупи середньої у сталенності - трудовий колектив фірми, студентська група, бригада будівельників і т.п.; ^усталені групи - такі,як нації або класи.

АВеликі соціальні групи - групи, які існують в маштабах країни в цілому (це нації, класи, соціальні верстви, професійні об' єднання і т. д); -середні соціальні групи - це, скажімо, мешканці Києва (або всієї Київської області), працівники Рівненської атомної електростанції і т.п.; Ьмалі соціальні групи - об' єднання людей, в яких всі члени знаходяться в безпосередньому контакті один з одним і, як правило, вони нараховують від двох (діада) - трьох (тріада) до кількох десятків людей (сім'я, шкільний клас, виробнича бригада, рота, взвод і т. д.). Малу групу можна визначити як психологічно єдиний соціальний осередок. Ознака групи полягає, перш за все, в тому, що зміна однієї частини групи змінює стан всіх інших частин.

Основоположником вчення про малі групи вважають англійського соціолога Ч. Кулі, який на початку XX ст. ввів поняття "первинна група ". Його концепція досі є класичною теоретичною основою дня аналізу малих груп. Останні він класифікував як первинні групи, розуміючи під ними такі, які характеризуються

---

тісними взаємними контактами "обличчя до обличчя", інтимними зв'язками індивідів.

• Формальною (офіційною) групою є об'єднання людей, яке утворюється на основі офіційного документу юридичних норм, установ, правил, службових інструкцій, приписів тощо. Члени такої групи націлені на виконання якогось виду діяльності і знаходяться в ієрархічно структурованій підпорядкованості (наприклад, учнівський клас, студентська група, виробничий колектив, військо­вий підрозділ, футбольна команда і т. д.).

• Неформальна група складаєтся стихійно і не має особливих документів, які регламентують її функціонування, але вона також утворюється на підставі загальних інтересів, прагнень, що об'єднують людей в більш або менш стійкі об'єднання (наприклад, дружня компанія, злочинна зграя і т. д.). Пове-дінка членів такої групи регламентується особливими неписаними правилами, відносини між ними є тісними і залежними один від одного.

За змістом соціальні групи можна поділити ще на п'ять груп: ^,=>соціально-класові(верстви, стани, касти, класи); <=>соціально-етнічні (роди, племена, народності, нації); <=>соціально-демографічні (молодь, діти, батьки, жінки, чоловіки іт.д); ^соціально-професійні. або корпоративні (вчителі, лікарі, шахтарі та ін.); <>соціальію-територіальні (мешканці Автономної республіки Крим, областей, районів,

міст і т. д.).

& Соціальні спільноти - це емпірично фіксовані, реально існуючі об 'єднан­ня індивідів, які є відносною цілісністю, що може виступати як об 'єкт соціального впливу, володіє емерджментними властивостями, тобто знову виникає в результаті об 'єднання запевпими характеристиками, не завжди притаманними окреміш індивідам.

Наприклад, у товаристві можуть бути люди з дуже низьким рівнем освіти або взагалі не освічені. Основними історичними детермінантами формування соціальних спільнот є:

'умови соціальної реальності, які вимагають об'єднання людей (наприклад, захист від зовнішніх ворогів);

• спільні інтереси значної кількості індивідів;

' розвипюк державності і виникаючі разам з нею форми організації людей як і різні соціальні інститути (наприклад, інституту права і законодавства);

• спільна територія, яка передбачає можливість міжособистісних (прямих і опосередкованих) контактів.

Показниками соціальної спільноти як цілісності є: ©умови життє- діяльності; ® спільні інтереси взаємодіючих індивідуумів, © наявність конкретних соціальних інститутів і ціїшостей; ©соціально-професіональні характеристики взаємодіючих індивідів, об'єднаних у спільність; © приналежність до історично складених територіал ьних утворень.

---

Соціальні спільноти різняться між собою за якісними типовими ознаками (на­приклад, національними, психологічними і т. д.) і за кількісними показниками, тобто величиною.

Серед соціально-психологічних показників необхідно виділити рівень згур­тованості соціальної спільності, а також характер взаємодії між індивідами. Якщо спільності є великими територіальними або національними об'єднання­ми, то, як правило, поруч з безпосередніми існує значна кількість опосередко­ваних зв'язків, коли люди належать до однієї спільності і сповідують спільні інтереси, навіть не будучи знайомими один з одним.

Польський соціолог Ян Щецинський пропонує виділяти два великих типи спільностей: природні які існують в реальності (територіальні, соціальні), і номінальні (наприклад, спільність українських підприємців , фермерів і т. д). Вказані спільності він поділяє на фіксованій соціальній системі, до яких відно­сяться класи, професійні групи, і нефіксовані (наприклад, рух зелених).

Кожна людина належить до величезної кількості різних спільнот і для того, аби фіксувати свою приналежність, ми повинні виділити якісь досить надійні показники. Соціальна ідентифікація суб'єкта з різними спільностями може відбуватися через систему таких стратифікаційних показників, як економічна, політична або культурна стратифікація, а також через функції і соціальні ролі, які виконує індивід в даній спільності.

В соціологічній культурі ігри аналізі соціальної структури суспільства, вживається і таке слово, як "соціум" (від лат. зосішп- загальні, спільні). Соціумом найчастіше називають великі усталені і відносно відокремлені соціальні спільноти, етнічні, класові, територіальні і навіть ті чи інші суспільства в цілому, а також соціальне оточення людини.)

Важливим елементом соціальної структури є соціальний інститут (лат. іпзіішіит - улаштування, установлення). Саме через той або інший соціаль­ний інститут забезпечується організація і регулювання сумісної діяльності людей, сталість соціальних відносин, від яких залежить буття соціальних груп і соціальних спільностей. В соціології соціальний інститут розглядається як:

• певна сукупність установ, які відповідають соціальній структурі суспільства;

• сукупність соціальних норм і культурних зразків, які визначають сталі форми соціаіьної поведінки і дії,

• система поведінки у відповідності з цими нормами.

Поняття "соціальний інститут" запозичено соціологією з юридичної на­уки, де воно означає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини (інститут наслідування, шлюбу та ін.) і використовується достат­ньо широко, хоча найчастіше і поза точним визначенням. Наприклад, симпатики функціоналізму розглядають інститути як спрямовані на задоволення "потреб" індивідів або суспільства, тоді як прихильники феноменологіїцікапшться тим, як люди створюють і видозмінюють різні шепнути, а не просто реагують на їх існування.

---

Нерідко термін "інститут "використовують для позначешія конкретних форм комплексів функцій, які виконують деякі члени групи від Імені всієї групи, а іноді цим терміном іменують соціальні ролі, особливо важливі для групи або суспільства (інститут материнства). Згідно зі структурно-функціоншіьпим підходом, соціальний інститут розглядають як сталий комплекс формальних і неформальшгх правші, принципів, норм, установок, які реіултоіоть різні сфери людської діяльності та організовують їх в систему ролей, статусів, що й утворює соціальну цілісність. В цьому контексті соціальний інститут є узагальненим показником (в порівнянні з роллю) у соціальній структурі суспільства, бо він складається з багатьох рольових позицій та їх компонентів.

Не зважаючи на цю багатоманітність теорій соціальних інститутів, можна виділити певні загальні елементи, які характеризують будь-який соціальний інсти­тут.

По-перше, у всіх групах, які мають зачатки інституціоналізації, існують певні способи дії від імені членів групи як цілого; ці способи дії повинні виконуватися незалежно від особистих інтересів включених в даний інститут індивідів.

По-друге, будь-який соціальний інститут має функції, які можуть носити різний характер. Серед них *ті, що регулюють поведінку членів суспільства, соціальних груп; *ті, що забезпечують стабільність суспільного жиггя; *ті, що створюють можливість задоволення різних потреб; #ті, що здійснюють інтеграцію прагнень, дій і відносин індивідів і забезпечують внутрішню згур-тованість спільності.

По-третє, в рамках окремих соціальних інститутів виділяється система соц­іальних ролеіі.

Інститути, таким чином, є символами порядку і організованості в суспільстві. Люди завжди іграгнуть шстшуціоналізувати свої відносшш, які пов'язані з актуаль­ними потребами (шстигут черги, інститут ішпобу і т. д.).

Залежно від сфери дії і функцій розрізняють такі соціальні інститути: А рсляційні, які визначають раіьов\> структуру суспільства за наіірізнаманітнішими

категоріями: єіО статі і віку до виду занять і здібностей; А релятивні, які визначають можливість індивідуальноїповедінки стосовно існуючих в

суспільстві норм дій, а також санкції, іцо карають порушників максимів (всі види

механізмів соціального контролю: культурні, зв 'юані з релігією, наукою, ідеологією,

мистецтвам і т. д.);

А інтегративні інститути, пов'язані з соціальними ролями, відповідальними за забезпечення інтересів соціальної спільності як цізого.

Як типологія соціальних інститутів, так і функції, завдання або способи дій можуть слугувати предметом загальносоціологічного емпіричного аналізу.

В сучасному суспільстві кожна людина користується послугами і працею великої кількості інститутів. Вона народжується в сім'ї, виховується в сім'ї, у дошкільних установах і школах різного типу, працює на різних підприємствах, користується послугами міського транспорту, залізниці, отримує інформацію від мас-медіа.

---

Культурні центри організовують для неї розваги, різні магазини забезпечують її товарами, безпеку їй гарантують правоохоронні органи. Різні комунальні послуги вона одержує від спеціальних служб і т. д. Кожна людина в своєму прагненні задовольнити потреби вступає в контакти і соціальні відносиш, створюючи засоби задоволення потреб, виконуючи певну роботу дія одержання цих засобів, впливаючи на інших людей або реагуючи на їх дії, включається в мережу різних інститутів, що регулюють її діяльність і поведінку.

Ефективність діяльності соціальних інститутів залежить від великої кількості факторів (умов):

• чіткого визначення мети, завдань і обсягу функцій соціального інституту;

• регіонального розподілу праці і п раціональної організації в середині соціальної системи інститутів і кожного соціального інституту, зокрема;

► деперсоналізаги'ї дій і об 'єктиваїиї функінй і виконуваних окремими особами від імені соціального цілого ролей, близькість поведінки членів інституту до соціальної максими;

>■ визнання і престижу, які мас цей соціапьний інститут в очах груп, спііьностей,

суспільства (тобто цілісності); >■ безконфліктності включення соціального інституту в гіобальну систему соціальних

інститутів, тобто в суспільство.

Зміна системи соціальних інститутів (як і кожного окремого шституту) може бути як евслющйною, так і реюлющйною, що в решті-решт визначається станом соціальної системи в цілому. Крім того, джерелом розвитку соціальних інститутів можуть бути ендогамні (внутрішні) чишшки, які зазвичай породжують обмеження в розвитку системи, і екзогамні (зовнішні) чинники.

НайвіЕіивовішихш детермшаїггами змін (як вігутрішніх, так і зовнішніх) є політика, економіка, культура. Вони діють на соціальні інститути, що функціонують у суспільстві, як безпосередньо, так і опосередковано через різні позиції індивідів.

Структура соціальних інститутів суспільства дуже складна, тому що: 1) дуже складними і багатоманітними є людські потреби та інтереси, які стимулю­ють створення цих соціальних інститутів; 2) соціальні інститути постійно видозмінюються. У процесі системноїтрансформації'окремі елементи структу­ри інститутів можуть зникати (відмирати), наповнюватися новим змістом, виконувати нові завдання і функції. Наочним прикладом є виробнича функція сім'ї. Колись сім'я, особливо сільська, займалась підготовкою молоді до професійної праці. Розвиток виробничих відносин і ускладнення розподілу суспільної праці привели до відмирання цієї функції, однак з відродженням в Україні приватної власності, розвитком фермерства і підприємництва, сільська сім'я часткою відновлює цю функцію. Збагачуегься також її функція накопичення капіталу.

Найбільших змін зазнає система соціальних інститутів у процесі трансформації суспільства, прикладом чого може слу іу вати практика 90-х років XX ст. країн Східної і Центральної Європи, зокрема й України, де відбувається переорганізація самих соціальних шститутів на основі нових норм, цінностей, відносин, щоутвфджуюються,

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc