Файл: ONDR-konsp.doc

- оцінювання можливих помилок при визначенні заданих параметрів, що буде враховано в основному експерименті і дасть можливість виявити головні фактори і джерела похибок.

Інколи вже в процесі проведення експерименту, виконується перевірка відповідності експериментальних даних розрахунковим, тобто установлюється ступінь адекватності математичної моделі та реального зразка з метою корегування прийнятих припущень та моделі.

Програма експериментів має обов’язково включати одержання дослідних залежностей між основними параметрами виробу та параметрами робочих режимів установки. При цьому параметри регулювання та настройки реального обладнання мають бути такими самими, що приймались у теоретичній частині дослідження під час одержання розрахункових графічних залежностей. Останні необхідно порівняти із відповідними експериментальними графіками з обчисленням максимальних відхилень розрахованих та дослідних значень робочих параметрів розглядуваних процесів і (або) обладнання. У результаті теоретико-експериментального аналізу можуть виникнути три випадки.

1. Встановлена повна чи достатньо повна відповідність математичної моделі та реального зразка. При цьому отриманий матеріал досліджень, сформульовані вище гіпотези та припущення перетворюють і представляють таким чином, щоб вони утворювали зв’язані і доведені теоретичні положення, теорію.

2. Експериментальні дані лише частково відповідають розрахунковим залежностям, а на деяких ділянках істотно розходяться з ними. У цьому випадку систему припущень, динамічну та математичну моделі доопрацьовують таким чином, щоб вони забезпечували належний збіг експериментальних та розрахункових даних. Інколи в подібних ситуаціях, у зв’язку із можливими змінами у конструкції або принципі дії дослідної установки – прототипу, доводиться йти на додаткові експерименти та повторну перевірку адекватності.

3. Гіпотеза або модель не підтверджується експериментом. Тоді їх критично аналізують і повністю переглядають. Потім проводять нові експериментальні дослідження з урахуванням нової робочої гіпотези. Негативні результати наукової роботи зазвичай не відкидають, у багатьох випадках вони допомагають отримати правильні уявлення про об'єкти, явища та процеси.

Після виконаного аналізу ухвалюють остаточне рішення, яке формулюють у вигляді висновків, пропозицій чи рекомендацій. Дана частина роботи потребує залучення до її виконання дослідника високої кваліфікації, оскільки необхідно стисло, чітко, науково виокремити нове й суттєве, що є результатом дослідження, дати йому вичерпну оцінку, визначити шляхи подальших досліджень. За однією темою не рекомендується складати багато висновків (не більше ніж 5—10). Якщо ж окрім основних висновків, що відповідають меті та задачам дослідження, можна зробити ще й інші, їх формулюють окремо, щоб не відволікати від конкретної відповіді на основне завдання теми. Усі висновки доцільно поділити на дві групи: наукові та практичні.

Висновки та рекомендації, зроблені на підставі дослідження гіпотез та моделей, які пройшли експериментальну перевірку та необхідне корегування, оприлюднюють у вигляді доповідей та повідомлень на семінарах й конференціях. За наслідками дослідження окремих питань готують публікації статей у фахових виданнях.

Далі на підставі математичних моделей можна розробляти методику інженерного проектного розрахунку пропонованих процесів і (або) обладнання із установленням аналітичних залежностей між заданими початковими (кінцевими) параметрами виробів, робочими параметрами досліджуваних процесів та конструктивними параметрами обладнання для їх реалізації. Дана методика дозволить розраховувати оптимальні конструктивні параметри установок для реалізації на них найбільш ефективних робочих режимів з одержанням при максимальній продуктивності заданих якісних та кількісних характеристик оброблюваних виробів.

Крім цього, на завершальних етапах основної стадії дослідження потрібно розробити перспективні схеми пропонованих процесів і (або) обладнання з врахуванням того, в яких галузях і в яких масштабах їх передбачається застосовувати. До уваги тут беруться не лише сучасні умови галузі, а й можливі зміни ситуації у найближчому майбутньому. В цьому досліднику може допомогти проведений раніше історичний аналіз стану питання. Наприклад, у випадку розробки обладнання для харчової або переробної промисловості, для яких характерні значні обсяги виробництва, у роботі потрібно навести схеми потокових технологічних комплексів, що реалізують пропоновані процеси та принципи і у повністю автоматичному режимі, з великою продуктивністю забезпечують одержання якісної конкурентноздатної продукції. Наводяться також конкретні рекомендації щодо практичного впровадження розроблених процесів і (або) обладнання, вимоги та умови його експлуатації та обслуговування. Завершується основна стадія дослідження формулюванням загальних висновків.

Описані вище теоретичні та експериментальні дослідження виконуються згідно із його попередньо складеними програмою, методикою та робочим планом.

Формулювання остаточних висновків і рекомендацій здійснюється з урахуванням всіх, виявлених в ході роботи змін, доповнень, уточнень та ін.

Перш ніж робити висновки — стисле викладення отриманих результатів — дослідник повинен ще раз перевірити завершеність кожної окремої частини роботи та доказовість аргументації в цілому. Лише після цього слід формулювати висновки по суті порушеної проблеми, побічних і другорядних питань і питань практичного значення, використання отриманих результатів.

Висновки рекомендується формулювати ретельно, точно, не переобтяжуючи їх цифровими даними та додатковими окремими викладками. В цілому висновки повинні полегшувати читачеві оцінювання та використання результатів дослідження, а для самого виконавця слугують засобом самоперевірки. Як висновки, так й пропозиції можуть мати і позитивний, і негативний характер (наприклад, відмова від методики планування окремих показників, що використовувалася раніше).

3.4. Завершальна стадія науково-дослідного процесу

Стадія узагальнення, апробації та реалізації результатів дослідження є завершальною стадією науково-дослідного процесу. Зміст її етапів наведено на рис. 3.6.

На цій стадії проводиться представлення та обговорення результатів виконаної роботи у колективі наукової організації, споріднених закладів, наукової спільноти.

Якщо роботу виконував колектив (лабораторія, група), то обговорення проводиться за присутності повного його складу. Робота може бути поставлена на обговорення і більшого підрозділу (відділу, сектору) залежно від чисельності і компетентності колективного

в
иконавця та від теми дослідження — її новизни, складності, комплексності.

Поряд з членами колективу до обговорення залучають працівників суміжних відділів, а за можливості — і працівників суміжних інститутів, ВНЗ і лабораторій, що мали відношення до виконаної роботи. Велику користь дає і запрошення до обговорення спеціалістів-практиків.

Учасників обговорення необхідно заздалегідь ознайомити з робочим планом НДР, висновками і пропозиціями, протоколами найважливіших експериментів, з таблицями, графіками, схемами і креслениками, а також з найбільш спірними фрагментами роботи. Ще краще, якщо майбутнім учасникам обговорення надати можливість ознайомитися з роботою в цілому. Зазвичай, усне повідомлення без попереднього ознайомлення з матеріалами навіть за блискучого його викладення, є малоефективним. Слід заздалегідь роздати учасникам тези або хоча б перелік питань, з яких особливо необхідні їхні поради й допомога. У тезах викладають тільки основні положення роботи без аргументації, але так, аби був зрозумілим їхній логічний зв'язок. На відміну від авторефератів і резюме тези можуть охоплювати не всі частини роботи, а тільки ті, що найбільш ймовірно слугуватимуть предметом наукової дискусії. Немає також необхідності відбивати в тезах історію питання, але потрібно охарактеризувати застосовані методи дослідження.

На обговорення слід виносити лише принципові питання. Дрібні зауваження краще наводити на полях роздаткового матеріалу або повідомляти особисто автору, що заощаджує час в обговоренні.

При виконанні прикладних досліджень до кола важливіших питань, що потребують серйозного обговорення, крім спеціальних відносять питання економічного порядку: народногосподарська значимість запропонованого рішення, вартість дослідження, його економічна ефективність, рентабельність, перспективність; економічні заходи, необхідні для успішного впровадження результатів тощо.

Повідомлення дослідника, що передує обговоренню, повинно бути змістовним, послідовним, чітким і стислим; не слід переобтяжувати його великою кількістю цифр і формул — на слух вони сприймаються важко. У повідомленні слід зупинитися і на відкинутих варіантах рішень, і на існуючих серед теоретиків і практиків поглядах з основних питань, що не збігаються з поглядом дослідника.

Текст повідомлення доцільно попередньо викласти в письмовій формі. У процесі підготовки до повідомлення корисно його прорепетирувати, аби впевнитися, що доповідач вкладається у відведений для нього час. Бажано, щоб повідомлення супроводжувалося демонстрацією наочних матеріалів.

Наукова дискусія є однією з найефективніших форм колективної творчої праці, тому важливо дотримуватися всіх умов, що забезпечують її плідність. Від учасників дискусії вимагається активність, вміння бачити позитивні і негативні сторони роботи; правильне викладення своєї позиції доповідачу, чітка кваліфікація суті виявленої помилки (чи має вона принципового характеру, чи йдеться про некоректність формулювань або неправильність концепції автора), окреслення можливих шляхів її виправлення. Серед цих умов далеко не останнє місце посідає дотримання етичних вимог — критикуючи помилки в роботі, учасники дискусії не повинні торкатися особистих якостей і здібностей автора.

Важливим моментом обговорення є відповідне слово дослідника. Щоб побудувати його найефективніше, досліднику необхідно заздалегідь підготовити відповіді на ті заперечення та зауваження, що містилися в письмових відгуках чи висловлювалися на попередніх обговореннях і можуть бути висунуті знову; якомога докладніше особисто записувати виступи; зосередити свою увагу на найбільш принципових зауваженнях; відповідати на них не в тій послідовності, в якій відбувалися виступи і не кожному виступаючому окремо, а відповідно до плану роботи, попередньо згрупувавши заперечення та зауваження за їхнім змістом.

Якщо окремі частини великої і складної роботи попередньо не обговорювалися, доцільно розчленувати загальне обговорення на кілька стадій, щоб надати йому конкретнішого характеру, а потім обговорити роботу в цілому.

Як і на ранніх етапах, в обговоренні суттєву допомогу можуть надати консультанти. Роль останнього консультанта виконує рецензент. Робота передається на рецензію або відразу після завершального обговорення, якщо воно не виявило необхідності суттєвого доопрацювання, або вже після здійснення автором необхідних змін.

Критичні зауваження і пропозиції щодо корегування, удосконалення та розвитку розробок НДР, сформульовані на даному етапі, враховуються її авторами при підготовці рукописів монографій, наукових статей, тез доповідей на науково-технічних конференціях, заявок на одержання патентів на винахід, матеріалів для впровадження у навчальний процес. Крім цього, паралельно оформлюється заключний звіт з НДР. За результатами роботи як правило готуються до захисту докторські, кандидатські або магістерські дисертації, дипломні проекти або роботи, бакалаврські дипломні роботи. Деякі з них можуть лише частково представляти матеріали НДР.

Деякі з вказаних вище форм представлення результатів НДР детально розглянуті у матеріалах практичних занять.

Рецензія (відгук про наукову роботу) — це робота, в якій критично оцінюють основні положення і результати дослідження. Особливу увагу при цьому звертають на актуальність його теоретичних положень, доцільність та оригінальність застосованих методів досліджень, новизну і достовірність отриманих результатів, їхню практичну корисність.

Складаючи рецензію, зазвичай дотримуються такої послідовності:

- обґрунтування необхідності (актуальності) дослідження;

- оцінка наукового та практичного значення (основна частина рецензії), мови, стилю викладення;

- оцінка послідовності викладення результатів дослідження;

- оцінка ілюстративного матеріалу, обсягу досліджень і рукопису викладення (рекомендації щодо скорочення або доповнення);

- загальні висновки, підсумкова оцінка дослідження.

Критика рецензента повинна бути принциповою, науково обґрунтованою, але водночас і доброзичливою, що сприяє поліпшенню дослідження.