Файл: Управління закупівельною логістикою на прикладі дп кондитерська корпорація Рошен.pdf

31
підходу до вибору методу управління всіма процесами та зваженого розпорядження всіма доступними матеріальними, фінансовими й
інформаційними ресурсами. Динамічний розвиток зовнішніх економічних умов сприяє виникненню необхідності покращення кожним підприємством своїх економічних структур.
Чи не найбільш інформативною та доцільною методикою управління логістикою закупівель вважається модель оптимального (економічного) розміру замовлення EOQ (Economic Order Quantity).
Нестабільність зовнішньоекономічного середовища, недостатність та малоінформативність статистичної бази розрахунку рівня запасів, відсутність усталеного алгоритму по роботі з управління запасами, слабка взаємодія служб різноманітних функціональних підрозділів логістики, що займаються формуванням запасів, а також відсутність сформульованої логістичної стратегії
в управлінні запасами призводять до неспроможності підприємства ґрунтовно та виважено підійти до вирішення проблеми правильного формування запасів та потреби в них.
Логістичний підхід до управління закупівлями передбачає проектування системи постійного та безперервного постачання необхідного матеріального ресурсу споживачам. Здійснення будь-якого виду діяльності передбачає
понесення певної суми витрат на реалізацію своїх цілей, ідей, виготовлення продукту чи надання послуги кінцевому споживачу, а також отримання прибутку. Для того, щоб максимально збільшити різницю між прибутком та витратами на користь першого, кожному підприємству варто визначити для себе оптимальний рівень запасів за кожною товарною групою чи позицією. За критерій оптимізації беруть рівень сукупних витрат

С
, до яких включено витрати на виконання замовлення
зам
С
та витрати на утримання запасів на складах
зб
С
протягом певного періоду (рік, квартал, місяць):
min
2 0






i
C
S
S
А
С
С
С
С
n
зб
зам
,
(1.1)
де:
0
С
— витрати на виконання одного замовлення, гр. од.;

32
А — потреба в товарі, що замовлятиметься, протягом певного періоду,
шт.;
n
С
— ціна одиниці товару, що утримується на складі, гр. од.;
і — частка від ціни
n
С
, що припадає на витрати на утримання;
S
— шукана величина замовлення, шт.
На рис. 1.3 зображено складові витрат на виконання замовлення
зам
С
, на утримання запасів
зб
С
, а також сукупні витрати

С
, що залежать від розміру замовлення.
З рис. 1.3 видно, що зі збільшенням розміру замовлення, зменшуються витрати на його виконання (крива
зам
С
); витрати на зберігання у свою чергу зростають прямо пропорційно величині розміру партії на замовлення (крива
зб
С
); крива сукупних витрат (

С
) має увігнутий характер, що свідчить про наявність мінімуму, який відповідає оптимальній партії замовлення
0
S
Рис. 1.3. Залежність витрат від розміру замовлення
Оптимальна величина
0
S
співпадає з точкою перетину залежностей
зам
С
і
зб
С
, що можна пояснити тим, що абсциса точки перетину
S
знаходиться з розв’язку рівняння:

С
зб
С
зам
С
Розмір замовлення
Витрати
Економічний розмір замовлення

33
,
2 0
S
i
C
S
А
С
n

(1.2)
тобто
i
C
А
С
S
S
n
0 0
2


,
(1.3)
При відмінних від представленої вище залежностях
)
(
3
S
f
С 
і
)
(S
f
С
x

,
перетин може не відбутися, в такому разі варто здійснити оптимізацію. Так, для функції (1.1) знайдемо:
,
0 2
2 0





i
C
S
A
C
dS
dС
n
(1.4)
Від розв’язку рівняння (4) перейдемо до формули (3), отримавши значення EOQ.
Підставивши величину
0
S
, визначимо необхідну кількість замовлень:
,
0
S
A
N 
(1.5)
Мінімальні сукупні витрати за певний період становитимуть:
,
2 0
min
i
AC
C
C
n


(1.6)
Інтервал між замовленнями складе:
,
0
з
N
Д
А
S
Д
T
р
р


(1.7)
де
р
Д
— тривалість періоду, що розглядається.
Якщо за період прийматиметься рік, то
р
Д
=260 днів (кількість робочих днів), якщо період вимірюватиметься у днях, або
р
Д
=52 тижні (кількість тижнів), якщо період вимірюватиметься у тижнях.
Модель Уілсона (оптимального розміру замовлення) досить часто зустрічається на різноманітних семінарах, професійній та навчальній літературі.
Однак, її застосування на практиці часто викликає ряд запитань, примушуючи логістів сумніватися у правильності застосування цього методу для оптимізації
витрат. Навіть попри привабливість формули EOQ щодо вирішення задачі
пошуку оптимального розміру замовлення, навіть у теоретичному розрізі
можливість її застосування обмежена. Формула виводиться, спираючись на

34
цілий ряд припущень, що суперечать умовам практичного застосування у сфері
бізнесу. Окрім того, існує чимала кількість факторів, що ускладнюють її
застосування. Серед них:
1)
результати розрахунків за даною методикою можуть істотно відрізнятися від реальних, прийнятих на практиці партій замовлень, а їх реалізація унеможливлена впливом різних чинників внутрішнього та зовнішнього бізнес-середовища;
2)
формули, що відповідають окремо взятій ситуації, відсутні;
3)
для багатьох вітчизняних компаній здобуття вихідної інформації
задля проведення розрахунків досить ускладнене.
Усі вище наведені обмеження дуже спрощують реальні ситуації в бізнесі,
однак, незважаючи на це, використання формули Уілсона цілком можливе для вирішення практичних завдань.
Аналіз ряду робіт показав, що трактування витрат на одиницю замовлення
0
С
носить дискусійний характер. У багатьох роботах у
0
С
включені
транспортно-заготівельні витрати — від витрат, пов’язаних із укладанням договору, пошуком постачальників і до сплати послуг постачання. Наприклад,
Анікін Б. О. у своїй праці [20] до витрат на постачання одиниці товару, що замовляється, включаються наступні елементи: транспортні витрати, витрати на розробку умов доставки, на контроль за виконанням замовлення, на випуск каталогів, вартість форм документів.
В інших роботах витрати на транспортування не включаються у
0
С
, а представлені у вигляді доданків до формули (1): вони представлені як витрати,
пов’язані із запасати на час у шляху та власне транспортні витрати.
Інший шлях обліку витрат на перевезення товару, що замовляється,
полягає у їх врахуванні у вартість одиниці продукції
n
С
, що надійшла на склад.
Якщо ж покупець самостійно сплачує витрати на транспортування та бере на себе відповідальність за товар, що перебуває в дорозі, то при оцінюванні
вартості товару, що зберігається на складі у ролі запасу, то витрати на транспортування варто віднести до ціни їх закупівель.

35
У рівнянні (1) передбачається, що вартість зберігання одиниці продукції
пропорційна ціні останньої, а середня кількість товару, що перебуває на зберіганні, при постійному попиті на конкретно визначений період часу становить:
,
2
S
S 
(1.8)
На рис. 1.4 представлено метод отримання залежності (8). Якщо через деякий час Т буде виконане одне замовлення, що дорівнюватиме потребі в товарі А, то на зберіганні в середньому знаходилося б А/2 товару, якщо ж два замовлення з виконувалися б з інтервалом Т/2, то в середньому кількість товару,
віднесених на зберігання, становила б А/4.
Проте на практиці оренда складських площ і розрахунки затрат,
понесених унаслідок зберігання на складах свідчать про те, що, зазвичай,
береться до уваги не середній розмір партії, а площа складу, необхідна для партій, що надійшла, а саме:
,
кS
С
зб


(1.9)
де

— витрати на зберігання товару з урахуванням зайнятої складської
площі (гр. од. /
3
м
);
к — коефіцієнт, що враховує габарити одиниці товару, (
2
м
/ шт.)
Урахувавши формулу (9), розрахункова формула оптимального розміру замовлення матиме наступний вигляд:
,
0 0
к
А
С
S


(1.10)
Однією із найважливіших умов, які варто брати до уваги при визначенні
оптимального розміру замовлення, є знижки. При купівлі великих партій оптом значна кількість компаній надає знижки, що залежать від розміру партії на замовлення S. Урахування знижки в базову модель EOQ зводиться до визначення сумарних витрат, а також оптимальної величини замовлення для кожного розміру (і ціни) закупівель. Якщо ж при певній величині партії знижка буде достатньою для компенсування підвищення витрат на утримання запасів за

36
виключенням зниження витрат на розміщення замовлення, то такий варіант варто розглянути.
Рис. 1.4. Визначення середньої величини запасу на складі:
а) максимальний запас А; б) максимальний запас А/2
Існують і такі ситуації, при яких необхідно скоректувати модель оптимального розміру замовлення: обсяг виробництва; купівля змішаних партій; обмежений розмір капіталу; використання власного автопарку чи транспортного устаткування.
Нерідко буває таке, що оптимальна кількість партії на замовлення може суперечити особливостям певного виду товару та його закупівель. У такому разі, відповідно до рекомендацій відомого спеціаліста з управління запасами
Джона Шрайбфедера [21], його можна скорегувати. Виокремлюють такі
пропозиції:
1)
встановити крайню верхню межу величини замовлення керуючись очікуваним попитом на конкретно визначений період часу (півроку, рік);
2)
установити крайню нижню межу величини замовлення на рівні
мінімальної частки попиту на прогнозний період;
3)
збільшити обсяг замовлення до величини очікуваного вжитку протягом терміну здійснення замовлення, якщо в цьому є необхідність;
4)
термін придатності продукції обмежує розмір її оптимального замовлення (і необхідної частоти поповнення);

37 5)
наблизити оптимальний розмір замовлення до розміру стандартної
партії.
Отже, серед безлічі шляхів вивчення моделі EOQ до найважливіших відносять такі:
1)
перехід від припущень, що виникли при виведенні формули Уілсона та її видозмін, унаслідок заміни лінійних параметрів на реальні, що відображатимуть більшу кількість складових витрат та різноманітних факторів;
2)
облік у моделі усіх обмежень, що є пов’язаними із внутрішніми та зовнішніми чинниками, а також таких, що забезпечують її життєздатність;
3)
повноцінний аналіз усіх складових витрат, їх визначення, доцільне трактування та класифікація;
4)
модифікація моделі у сторону ускладнення, без чого практично неможливо наблизити аналітичну залежність до практичної, прикладної задачі;
5)
упровадження спеціалізованого пакету програм, що забезпечить обрахунок усього спектру можливих варіантів моделі EOQ, їх аналіз і втілення ефективних рішень [22].
Разом із тим існують і інші моделі управління запасами, які успішно використовуються при провадженні основної діяльності закупівельної
логістики. Це модель (система):
1) з фіксованим розміром замовлення;
2) з фіксованим інтервалом часу між замовленнями;
3) з фіксованим рівнем запасів і періодичністю замовлення;
4) «мінімум — максимум» тощо.
У тих випадках, коли відхилення від планових показників не спостерігаються, а запаси використовуються рівномірно, управління запасами передбачає використання системи з фіксованим розміром замовлення або з фіксованим інтервалом часу.
В основі першої сталим і незмінним параметром за будь-яких умов виступає розмір замовлення. Він повинен бути оптимальним, критерієм для

38
чого виступають зведені до мінімуму величина сукупних витрат на зберігання та повторення замовлень.
Фактори, що впливають на величину зазначених витрат, наступні:
1)
вартість оформлення замовлення;
2)
площа складського приміщення, що використовується;
3)
витрати, пов’язані зі зберіганням товарів.
Зазначені фактори взаємопов’язані між собою та мають тісний прямий або обернений зв'язок.
Отже, витрати на здійснення замовлення на одиницю продукції
розраховуються наступним чином:
,
0
q
C
J 
де
(1.11)
С0 — витрати на виконання замовлення;
q — розмір партії закупівлі.
Для визначення витрат на замовлення за одиницю товару, що понесе підприємство протягом року, варто отриманий з формули (1.11) результат помножити на кількість реалізованого за рік товару S:
S
q
C
J
*
0

(1.12)
Описані вище витрати містять у собі такі елементи: витрати на транспортування, на розробку умов поставки, на контроль виконання, на
інформування тощо.
Витрати на зберіганням запасів Jхр містять у собі витрати, пов’язані з фізичним змістом товарів на складі, відсотки на капітал, вкладений у ці запаси.
Це відсоткова величина, що береться від закупівельної ціни за певний час
(наприклад, 15 % на рік). Вони обраховуються таким чином:
q
І
С
J
хр
*
*
цт

, де
(1.13)
Сцт — закупівельна ціна одиниці продукції;
І — витрати на зберігання, що є часткою цієї ціни.
Витрати на зберігання також визначаються середнім рівнем запасів Зхр.

39
Якщо закупівлі (збут) є рівномірними, то річні витрати, повязані зі зберіганням запасів, становлять:
q
І
С
J
хрЗ
*
*
цт

(1.14)
Таким чином, загальні витрати на управління запасами за рік Jt визначаються як сума витрат на виконання замовлення і витрати на зберігання запасів річні:
2
*
*
*
цт
0
q
І
С
S
q
C
J
t


(1.15)
Зазначена формула (1.15) не враховує підготовчий і страховий рівень запасів, а бере до уваги лише поточний.
Беручи за основу модель управління запасами з фіксованим розміром замовлення, підприємство також визначає страховий (гарантійний),
максимально бажаний і пороговий (граничний) рівень запасів.
Графічно систему можна побачити на рис. (1.5).
Порядок розрахунку параметрів моделі представлено в таблиці 1.4.
Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями передбачає, що замовлення здійснюватимуться у строго визначений період часу, а інтервали між ними будуть рівними, наприклад,
щомісяця, щотижня, раз на 14 днів тощо. Визначають інтервал часу між замовленнями, враховуючи оптимальний розмір замовлення, розрахувати якого подано вище.
Рис. 1.5. Графічна система з фіксованим розміром замовлення
Таблиця 1.4.

40
Розрахунок параметрів моделі з фіксованим розміром замовлення
№
Показник
Розрахунок
1
Потреба (фіз. од.)
—
2
Оптимальний розмір замовлення (фіз. од.)
i
C
А
С
S
S
n
0 0
2


3
Термін поставки (днів)
—
4
Можлива затримка доставки (днів)
—
5
Очікуваний рівень денного споживання (фіз. од. /
день)
[1] / кількість робочих днів
6
Термін витрат замовлення (днів)
[2] / [5]
7
Очікуваний рівень споживання протягом терміну доставки (фіз. од.)
[3]*[5]
8
Максимальний рівень споживання протягом терміну поставки (фіз. од.)
([3]+[4])*[5]
9
Гарантійний рівень запасу (фіз. од.)
[8]-[7]
10
Граничний рівень (фіз. од.)
[9]+[7]
11
Максимально бажаний рівень запасу (фіз. од.)
([11]+ [10]) / [5]
Розмір замовлення (фіз. од.)
оч.спож.
поточ макс
Z
Z
-
Z


Q
Складено на основі джерела 48
Отже, такий інтервал часу розраховують таким чином:
опт
q
P
N
I 
, де
(1.16)
N — кількість робочих днів на рік;
Р — потреба у товарі чи сировині, що постачатиметься (фіз. од.);
qопт — оптимальний розмір замовлення.
Проте, отриманий результат з формули 1.16 не є строго обов’язковим до застосування та може коригуватися стосовно своєї величини на базі оцінок експертів. Так, якщо отриманий інтервал становитиме, скажімо, чотири дні між замовленнями, то доцільно було б розтягнути його до п’яти, щоб здійснювати замовлення раз на тиждень.
Графічно дана модель зображена на рис. (1.6).
Вхідними даними, що використовуються для обрахунку параметрів моделі, є: потреба у товарі чи сировині, що постачатиметься (Р, фіз. од.),
інтервал часу (І, днів), час доставки (Т, днів), можлива затримка (∆t, днів).
Розмір замовлення Q розраховуватиметься наступним чином:
оч.спож.
поточ макс
Z
Z
-
Z


Q
, де
(1.17)
макс
Z
— максимально бажаний рівень запасу, шт.;